Проектування і розрахунок полігонометрії згущення

  

 

 Окремий хід

P – пункти ходу

S – сторони ходу

L – замикальна лінія

α – дирекцій ний напрямок

β – виміряні кути

 

 

Середня щільність пунктів ДГМ для М 1: 25000 становить 1 пункт на

50-60 км кв. Для М 1: 5000 – 1 пункт на 20-30 км кв. Для М 1: 2000 – 1 пункт на 5-10 км кв.

Для масштабу 1: 500 на незабудованій території 1 пункт на 1 км кв., на слабозабудованій – 4 пункти на 1 км кв., на забудованій потрібно брати 8 пунктів на 1 км кв.

• окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути (прилеглі кути – кути між дирекційним і виміряним по ходу) ;
• при створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог;
• при вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших;
• лінії полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забеспечують необхідну точність вимірювання.

Вимоги до положення пунктів полігонометрії:

• пункти повинні знаходитись в місцях довготривалого зберігання (обочини доріг, лінії передачі енергії, на межах землекористувань та ін.)
• сторони полігонометрії ходи повинні бути приблизно однакової довжини;
• повинна бути забспечена видимість між пунктами із землі;
• повинні бути доступні і зручні пункти для спостереження;
• хід не повинен бути у формі «пилки».

 

 

Для розрахунку точності вибираю хід, який знаходиться в найсприятливіших умовах – А – В. Центр ваги полігонометричного ходу т. О з координатами:

X0  Х0= 5 500 275, 0

Y0 =  Y0= 5 593 150, 0

X0 – координати центру ваги ходу

Xi, Yi – координати кожної точки ходу

n + 1 – кількість точок

 

 

Визначення форми ходу проводять за 3 критеріями. Хід можна назвати витягнутим, якщо він відповідає всім трьом критеріям. Якщо ж хоч одна з них підтверджує зігнутість ходу, то хід вважають зігнутим.

1) якщо кут між замикальною лінією та будь-якою стороною ходу не перевищує 24˚

з-поміж 13 пунктів ходу 10, 8, 6, 5, 2 перевищують дану кутову величину.

2) відношення суми сторін ходу до довжини замикальної лінії повинно бути менше чи рівне значенню в 1. 3.

відношення суми довжин сторін до довжини замикальної:  

3) ні одна з точок ходу не повинна виходити за межі коридору шириною 2а, що відкладається по обидві сторони лінії, що проходить через центр ваги, паралельно до замикальної. Величину а вираховують з довжини замикальної.

а =   = 953, 125 м. згідно масштабу карти це значення рівне 3. 81 сантиметра.

Точки запроектованого ходу з обох сторін не виходять за межі коридору.

ВИСНОВОК: за першим критерієм хід виявився зігнутим, тож всі подальші розрахунки виконую саме для зігнутого ходу.

 

 

За результатами прямого розрахунку визначається гранична похибка положення точки в слабкому місці після зрівнювання.

Висновок: відносна гранична похибка задовольняє вимоги інструкції

12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії

Обернений розрахунок ходу є окремою операцією, та ніяк не пов'язаний з прямим. За його результатами знаходять СКП вимірювання кутів і ліній, користуючись якими, визначаємо типи кутомірних та віддалемірних приладів.

Розрахунок ведеться від граничної похибки ходу  відповідної категорії ходу:

- визначимо граничну похибку положення точки всередині ходу через граничну відносну похибку:

M =   = 0. 1604 м

- на основі рівного впливу визначимо СКП вимірювання ліній:

[ms²]= 0. 000961 м

ms = 0. 031 м

- визначаємо СКП вимірювання кута:

mβ² = 17, 8

mβ =4. 2''

Середню квадратичну похибку за центруванням та за редукцією обчислимо за формулою: mu=mp=mβ /  (адже кількість джерел похибок при кутових вимірах дорівнює шести)

mu=mp=mβ /  =1. 7''

- точність центрування теодоліта:

e =  =0. 046 м

- точність центрування візирної марки:

e' =   = 0. 066 м

ВИСНОВОК: для вимірювання кутів необхідно обрати теодоліт з СКП4 '' і менше, тому краще всього обрати теодоліт типу Т2, чи його модифікацій. Вимірювання ліній слід виконувати за допомогою світловіддалеміра з СКП менше 31 мм, для цього нам підійде світловідділемір типу СТ5 «Блеск».

 

Пункти полігонометричних мереж закріплються на місцевості центрами. Центрами служать для точного позначення місця розташування пункту і довготривалого його збереження. При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.

Зокрема, вузлові пункти полігонометричних мереж закріплюються центрами типу 160

Ці центри закладаються на глибину нижчу від межі промерзання грунту на 50см. Таким чином, висота залізобетонного моноліту становить не менше 120см. Інші типи пунктів полігометричних мереж 4 класу (тобто не вузлові і не суміжні з вузловими), а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними монолітами, висота яких становить 70-75см На незабудованих територіях закладають цент типу У 15 Н, на забудованих – типу У15 або У15к

У15 У15К У 15Н

На забудованих територіях пункти планових мереж усіз класів і розрядів встановлюють також на будівлях. У цьому випадку застосовується конструкція типу У16.

Стінний знак – пристрій, що закріплений у конструкції капітальних споруд, який є носієм координат та (або) нормальної висоти. Стінні знаки в порівнянні із ґрунтовими мають ряд істотних переваг й їм, по можливості, віддають перевагу. Стінний знак полігонометрії 1 і 2 розрядів супроводжується тимчасовим пунктом у вигляді робочого центра, відлитого з чавуну та бетонованого врівень з поверхнею землі на глибину до 30 см, або у вигляді диска, прикріпленого до твердого покриття дюбель-цвяхом.

Стінні знаки бувають: відновлювальні (не мають координат), орієнтирні (мають координати).

На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені стінними знаками. Загальний вигляд стінного знаку типу 1В показані на рисунку. У стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбують отвір, у який на цементному розчині встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше, ніж через два дні після закладання.

 

 

На забудованій території пункти полігонометричного ходу закріплюються тимчасовими центрами, а центри закріплюються стінними знаками.

З допомогою відновлювальних знаходять місцеположення тимчасового центру, координати якого є в каталозі.

Орієнтирні мають координати. З їх допомогою знаходять координати будь-якого центру, що лежить поблизу тимчасового.

Схеми закріплення відновлювальних стінних знаків:

створний стінний знак створний стінний знак із контролем

Координати від тимчасового центру до стінних знаків передаються за допомогою полярного способу.

α – дирекцій ний кут

X, Y-координати стінного знака

Польові роботи при передачі координат від тимчасового центру на стінний знак:

кути на стінний знак в полігонометрії вимірюють одночасно з кутами в полігонометричному ході.

В полігонометрії 4 класу окремо вимірюють кути в полігонометричному ході, та окремо кути на стінний знак.

Лінії l вимірюються 3 рази методом зсуву

 

 

 

1. Селіханович В. Г. «Геодезія» – М. : Недра, 1981. – 543с
2. Литвин Г. М. «методичні вказівки до виконання курсового проекту» – К. : КНУБА, 2007. – 28с.
3. Шевченко Т. Г. «Геодезичні прилади» – Л. : Львівська політехніка, 2006. – 464с.