Проектування сівозмін, системи обробітку грунту та заходи боротьби з бур’янами в господарстві ПСП «Зоря»

Для просапних культур кращими попередниками є чисті від бур’янів просапні. Разом з тим, цілком можливо розміщувати їх і після озимих та ярих зернових.

Основою проектування і удосконалення сівозмін є структура посівних площ. При визначенні структури посівних площ враховують ґрунтово-кліматичні умови, які обумовлюють можливості вирощування тих чи інших культур, спеціалізацію господарства, потребу в забезпеченості суміжних галузей виробництва.

Впровадження науково-обґрунтованих сівозмін у господарстві ефективне для даної зони з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин, економічних можливостей господарства, дає змогу підвищувати кількість та якість сільськогосподарських культур, раціонально використовувати продукцію рослинництва та земельні угіддя господарства.

Посівна площа Миколаївської області становить 4, 6% від загальної посівної площі України. Урожайність основних с/г культур складала: озимої пшениці 42, 2ц/г, ярового ячменю 20ц/г, соняшнику 15ц/г, цукрових буряків 180ц/г кукурудзи на силос 10ц/г.

 

Основою проектування і удосконалення сівозмін є структура посівних площ. При визначенні структури посівних площ враховують ґрунтово-кліматичні умови, які обумовлюють можливості вирощування тих чи інших культур, спеціалізацією господарства, потребу в забезпеченості суміжних галузей виробництва.

Структура посівних площ і розподіл культур по сівозмінах наведений у таблиці 6

Перспективна структура посівних площ складена з урахуванням сучасних умов ринкової економіки, запропоновано вирощувати більш рентабельні культури. Також нова структура дозволяє упровадити більш удосконалену сівозміну.

 

Після встановлення з економічним і агротехнічним обґрунтуванням структури посівних площ визначають кількісні характеристики сівозмін, виходячи з дотримання таких принципів:

• кожна культура чи група культур, подібних за біологією та агротехнікою повинні займати одне чи кілька цілих полів зі зведенням до мінімуму кількості збірних полів.
• форма і розміри поля повинні задовольняти вимогам механізованих робіт;
• допустиме відхилення за площею між полями в межах 5%, а в окремих випадках – до 10%;
• кількість полів – визначається як частка від ділення сівозмінної площі на середній розмір поля. При цьому звертається увага на дотримання рекомендованих строків повернення культур на попереднє місце. Слід зауважити, що при удосконаленні старої сівозміни середній розмір поля і кількість полів є постійними елементами, і в новій сівозміні не змінюються.
• схема чергування культур у сівозміні на складається керуючись науковими принципами її побудови.
• при розміщенні озимих культур по попередниках важливо проаналізувати практичний досвід господарства, привести відповідні результати і дані наукових установ.

За станом на 2015 рік у господарстві діють такі сівозміни.

Характеризуючи освоєну в господарстві систему сівозмін варто відзначити в першу чергу такі їх особливості як висока насиченість посівами озимої пшениці та соняшника, що з точки зору підтримання сприятливого фітосанітарного стану ґрунту є явищем негативним і виправдане лише у зв’язку з особливостями попиту на ринку рослинницької продукції. Відзначені недоліки необхідно усунути, хоча, зважаючи на економічні умови виникає необхідність з багатьма недоліками ще деякий час миритись.

Існуючі сівозміни достатньо насичені інтенсивними культурами, але застарілі, складені без врахувань сучасного технічного прогресу: наявність великої кількості нової техніки, нові гербіциди, інсектициди, нові технології обробітку грунту. Тому їх вдосконалення є одним з найактуальніших питань.

Запровадження нової системи сівозмін приведе до повної зміни в структурі посівних площ.

 

Істотні зміни у схемі нової сівозміни призведуть до деяких позитивних змін. Аналізуючи вищевказані дані, можна зробити обґрунтований висновок, що за усіма показниками нова сівозміна є набагато ефективніше попередньої. Валовий збір основної продукції збільшився на 11306, 7 т, а збір кормової одиниці основної продукції зменшився на 3822, 9 т. Щодо побічної продукції, вона також зросла на 1, 36 т. Також ми бачимо, що вміст енергії в урожаї також збільшився на 309469, 1 мДж. Ці данні зумовлені заміною деяких культур на більш рентабельні, що призведе до ефективнішого використання земельних площ.

В даному підрозділі складено план освоєння сівозміни та ротаційна таблиця освоєної польової сівозміни. Для переходу до нової сівозміни необхідний період, на який складається план освоєння запропонованої сівозміни. На початку освоєння сівозміни культури групуються на полях і розміщуються всі культури згруповані на полях відповідно до схеми чергування культур у сівозміні.

У таблиці 8 складено план переходу до нової сівозміни, який здійснюється за 2 роки. Попередники у перехідному році кращі і доступні. А таблиця 9 нам представляє ротацію сівозміни, що дає уявлення про розміщення кожної культури на певному полі нової науково-обґрунтованої сівозміни господарства.

 

Система обробітку грунту – це сукупність науково обґрунтованих заходів обробітку грунту, які виконуються у певній послідовності для створення оптимальних умов росту рослин і отримання високих врожаїв у конкретних природних умовах.

Науково обґрунтована сукупність систем обробітку грунту для кожного поля сівозміни складає систему обробітку грунту в сівозміні. При сучасному обробітку грунту системи мають бути енерго- та ресурсозберігаючими, ґрунтозахисними, нероздільно пов’язаними з іншими елементами прогресивної технології вирощування сільськогосподарських культур.

Система обробітку грунту у полях сівозміни розробляється на рік освоєння з обов’язковим врахуванням вимог культур, які вирощуються, ґрунтово-кліматичних умов, а також в залежності від типу і ступеня забрудненості. 

Даний підрозділ характеризує систему обробітку грунту у спроектованій польовій сівозміні. Таблиця 10 є планом проведення заходів обробітку грунту під кожну з культур польової сівозміни, який включає основний, передпосівний та післяпосівний обробіток. В таблиці для раціонального проведення обробітку заплановано строки їх виконання, глибина, яка відповідає агротехнічним вимогам та наявним у господарстві сільськогосподарським машинам.

 

Бур’яни у посівах с/г культур є одним з найвпливовіших факторів, що спричиняють до істотного зниження врожайності і якості вирощеної продукції. Бур’яни є більш стійкими до несприятливого впливу довкілля, ніж культурні рослини, а тому, формуючи вегетативну масу, вони погіршують умови існування культурних рослин, перехоплюючи від них світло, вологу, елементи живлення, виступають резерваціями збудників багатьох хвороб культурних рослин та притулком для зимівлі шкідників.

Тому важливо встановити якими бур’янами більше всього засмічуються кожна з вирощуваних культур. Враховуючи ці дані, пороги шкідливості бур’янів та наявності у господарстві засоби, слід розробити заходи ефективної боротьби з бур’янами у кожній сівозміні.

У першій польовій сівозміні господарства ПСП «Зоря» – середня ступінь забур’яненості посівів та ґрунту. Види бур’янів різні. Були виявлені переважно багаторічні бур’яни (берізка польова, молочай) їх кількість склала близько 1 шт. на 1 м2.

На інших полях переважали малорічні бур’яни (щириця звичайна, лобода біла, суріпиця звичайна) у кількості близько 6-8 шт. на 1 м2.

В господарстві поля найбільш засмічені такими бур’янами як осот рожевий та жовтий, берізка польова, лобода біла, щириця звичайна, пирій повзучий, мишій сизий, амброзія полинолиста, грицики, повитиця. Карантинних бур’янів немає. В цілому забур’яненість полів середня.

Інтегрована система захисту рослин від бур’янів у польовій сівозміні наведена у таблиці 12

 У боротьбі з бур’янами треба використовувати інтегровану систему захисту с. г культур. Найбільш ефективнішими є хімічні, механічні, профілактичні заходи захисту рослин. Механічні і хімічні заходи необхідно застосовувати в оптимальні строки і в оптимальній кількості, щоб зменшити дію на ґрунт і рослини так як механічний призводить до пересихання і розпилення ґрунту, а хімічний є небезпечний для навколишнього середовища. Добрі наслідки для екології і захисту поля дають біологічні методи захисту.

Висновки та пропозиції:

Господарство ПСП «Зоря» Снігурівського району, Миколаївської області, розташоване у зоні південного степу.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, які займають середні площі.

Тривалий вегетаційний період, який складає 227 днів, сума ефективних температур складає 3104оС. Однак одним із лімітуючих факторів при вирощуванні сільськогосподарських культур є природне волого забезпечення, річна кількість опадів складає 320 мм.

Тому всі с/г заходи требо спрямовувати на максимальне збереження та ефективне використання ґрунтової вологи, а також природних процесів мінералізації. Основними заходами покращення родючості ґрунтів у господарстві ПСП «Зоря» є:

• своєчасне та якісне проведення с/г робіт;
• боротьба з ерозією ґрунтів;
• провадження заходів родючого орного шару (збільшення норм внесення у ґрунт органічних і мінеральних добрив, які поліпшують родючість ґрунту) ;
• мінімалізація обробітку ґрунту, збільшення площі полезахисних смуг.

Зменшення кількості проходів по полю важкої техніки при підготовці ґрунту. Слід використовувати широкозахватні агрегати, поєднуючи кілька технологічних операцій в одному робочому процесі, не проводити обробіток при перезволоженому ґрунті.

В степу мінімалізацію слід застосовувати під озимі культури, що розміщуються після непарових попередників, а в посушливі роки й після зайнятих парів потрібно проводити мілкий або поверхневий обробіток дисковими та плоскорізальними знаряддями.

Під ярі колосові, після просапних, й соняшник, після озимих, оранку слід замінити на поверхневий (до 8 см) обробіток ґрунту, використовуючи лемішні лущильники, широкозахватні дискові борони, плоскорізи.

Використовують фітомеліоративні заходи від ерозії ґрунтів: врахування зональних особливостей при доборі культур у сівозміни; встановлення оптимального співвідношення різних груп культур у сівозмінах з урахуванням ступеня еродованості ґрунту; контурну, перехресну чи діагонально-перехресну сівбу культур на схилах; смугове розміщення культур у ґрунтозахисних сівозмінах; використання куліс на парових полях; використання післяжнивних, післяукісних та різних варіантів сумісних посівів; застосування мульчування; проведення в оптимальні строки всіх польових робіт.

За усіма показниками нова сівозміна є набагато ефективніше попередньої. Валовий збір основної продукції збільшився на 4 ц/га, а збір кормової одиниці основної продукції зменшився на 1 ц/га. Щодо побічної продукції, вона також зросла на 3 ц/га. Також ми бачимо, що вміст енергії в урожаї зменшився на 99, 2 мДж/га. Ці данні зумовлені заміною деяких культур на більш рентабельні, що призведе до ефективнішого використання земельних площ.

 

1. Ґудзь В. П. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії/ В. П. Ґудзь – К. : Вища школа. 1995, 310 с.
2. Крикунов В. Г. Грунти і їх родючість/ В. Г. Крикунов – К. : Вища школа. 1993, 287с
3. В. П. Нарциссов Научныеосновы систем земледелия/ Нарциссов В. П – М. : Колос, 1982.
4. О. О. Собко Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства/ Собкко О. О – К. : Урожай, 1985.
5. В. П. Гордієнко Землеробство/ Гордієнко В. П. – К. : Вища школа, 1991.
6. О. М. Єщенко Загальне землеробство/ Єщенко О. М. – К. : Вища освіта, 2004.
7. Н. К. Шикула Почвозащитная система земледелия/ Шикула Н. К. – Х. : Прапор, 1987