+3 8(066) 185-39-18
fвисоким авторитетом та ступенем довіри, особливо в дитячі роки.
Проте сім’я, як і будь-який інститут, для нормального функціонування потребує певного мінімального матеріального забезпечення. На противагу цьому, наявна дисфункція цього інституту.
Роль дисфункції сім’ї, як інституту соціалізації, під час формування девіантна, особливо помітно. Вирішальний вплив на формування особистості мають ранні переживання дитини. Батьки не тільки використовують у більшості випадків шаблони виховання, прийнятні в їхньому суспільстві, але передають дитині те, що можна назвати психологічною атмосферою, духом суспільства, тобто сім’ю можна вважати головним психологічним агентом соціалізації у суспільстві.
Класифікація сімей
Не можуть, але хотіли виховувати дітей. Зазвичай, це матері одиночки, які постійно стурбовані проблемами матеріального забезпечення сім’ї і тому основний час приділяють роботі, а не вихованню.
Можуть, але не бажають, виховувати дітей. Сім’ї в яких, батьки переймаються власними інтересами, а діти їм «заважають» жити для себе.
Не можуть і не хочуть виховувати дітей. У таких сім’ях, як звичайно, батьки схильні до зловживань алкоголем, наркотиками, інших видів адитивної поведінки.
Ще один варіант класифікації сімей наводиться нижче.
Деструктивна сім’я – вирізняється автономністю окремих членів, браком стосунків на емоційному рівні, вона неповністю виконує власні функції, важливі потреби членів родини не задоволені.
Сім’я, що розпадається, - їй притаманна надмірно загострена конфліктна ситуація. За умов фактично зруйнованого шлюбу, подружжя продовжує проживати спільно, що є дуже впливовим психотравматичним джерелом для підлітка, оскільки значний термін перебування у стресовому стані призводить до деформацій у процесі розвитку особи підлітка.
Неповна сім’я – характеризується відсутністю одного з дорослих членів сім’ї. Це зазвичай, значні фінансові проблеми, а також однобокість виховання.
Ригідна сім’я (псевдосолідарна) – такій сім’ї притаманне безумне лідерство одного члена, котрий встановлює жорстку регламентацію стосунків.
Сім’я, що розпалась – характеризується наявністю члена сім’ї, якій після розлучення мешкає окремо, але продовжує виконувати деякі функції.
Розглянувши основні неблагополучних сімей та притаманних їм дисфункцій можна виокремити такі прогностично значущі фактори:
Склад сім’ї
Психологічний клімат у сім’ї
Матеріальне благополуччя сім’ї
Наявність безробітних у сім’ї
Рівень насилля у сім’ї
Алкоголізація (наркотизація) членів сім’ї
Кримінальні традиції сім’ї
Суть та характер професійної діяльності батьків
Оцінка вчителем престижності роботи батьків
Оцінювання дитиною престижності роботи батьків
Екранне насилля, його негативний вплив. Сформульовані умови, за яких відбувається практичне відтворення екранного насилля:
Дитина повинна адекватно сприймати події, що відбуваються на екрані. Тобто, добре усвідомлювати, хто герой, а хто злодій, суть конфлікту між ними та причиново-наслідкові зв’язки, які зумовлюють їх поведінку
Спосіб екранного насильства повинен відповідати психофізичним властивостям дитини, інакше вона просто не зможе наслідувати
Герой повинен бути привабливим, інакше він не буде прикладом для наслідування.
Згідно з дослідженням, проведене у 1983-1986 рр. дослідниками, дійшли двох основних висновків:
Існує статистично значуща вірогідність скоєння правопорушень у віці 30 років тими, хто часто бачив сцени насилля в кіно у дитячі роки
На рівні підсвідомості екранні образи можуть довго зберігатися, не піддаючись критичному усвідомленню, якщо вони були сприйняті у дитячому віці, у сприятливий сенситивний період. І тому, вже в дорослому віці, незалежно від уподобань особи на цьому етапі, опановані в дитинстві взірці асоціальної поведінки можуть керувати поведінкою особи, особливо в ситуаціях, що спричиняють стан афекту.
Проаналізувавши вплив малої соціальної групи на формування особи, можна виділити такі фактори прогнозування девіантної поведінки:
Ставлення до соціально позитивно орієнтованих учнів
Ставлення до соціально негативно орієнтованих учнів
Соціальна орієнтація дозвілля
Характер проведення дозвілля
Наявність кримінального елементу в найближчому соціальному оточенні
Психологічний клімат у групі дозвілля
Ставлення групи дозвілля до споживання психоактивних речовин
Профілактика злочинності
Проект закону України «про профілактичну діяльність» може суттєво піднести ефективність профілактики злочинності неповнолітніх, тому що надає профілактичні діяльності належної цілеспрямованості, чітко фіксує об’єкти, суб’єкти, та рівні профілактики.
Першою спробою законодавчого врегулювання питань запобігання злочинності неповнолітніх став Закон України «про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для неповнолітніх», прийнятий ВР України від 24 січня 1995р. Цей нормативно-правовий акт встановив широке коло суб’єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх і визначив правові основи їх діяльності.
Забезпечення діяльності спеціальних органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для неповнолітніх ґрунтується на КУ, регламентується правовим актами України, постанова ВРУ, указами й розпорядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями КМУ, нормативними актами МВС, відомчими положеннями та інструкціями, а також рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування з питань, що належні до їх компетенції.
Згідно із Законом, соціальний захист і профілактика правопорушень поміж осіб, які не досягли 18-ти річного віку, покладено на: Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді АРК, служби у справах дітей обласних київської та севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я; притулки для неповнолітніх служб у справах дітей;