Програма фізичної реабілітації хворих на персистуючу бронхіальну астму середньої важкості

Оцінку ефективності лікування і фізичної реабілітації проводили за комплексом клінічних показників: приступи заутрудненого дихання, кашель, хрипи при аускультації, рухомість нижніх легеневих країв, частота використання бронхолітиків, зміни ФЗД і функціональних проб.

Низькі середні показники ФЗД та функціональних проб, визначені на початку дослідження, значно ускладнювали проведення ЛФК у хворих на бронхіальну астму, в зв'язку з чим програма реабілітації була побудована таким чином, щоби розширення рухових можливостей проходило на фоні покращення вищеназваних показників.

У результаті проведеного порівняльного аналізу даних обстеження 132 хворих на персистуючу бронхіальну астму середньої важкості контрольної (складалася з осіб чоловічої (n=32) і жіночої (n=34) статі) і основної (складалася з осіб чоловічої (n=32) і жіночої (n=34) статі) груп, було виявлено наступне. У хворих ОГ раніше відмічалася позитивна динаміка: зменшення клінічних симптомів астми, приступи задишки стали менш інтенсивними, виникали рідше, були менш вираженими, зменшився кашель, покращилося відходження харкотиння, зникали хрипи в легенях, збільшилася рухомість нижніх легеневих країв (на 0, 7±0, 3 см), покращився сон і самопочуття, функція дихальної і серцево-судинної систем, підвищилася фізична працездатність, значно зменшилися дози бронхолітиків.

Якщо на початку дослідження (див. рис. 1.) середній рівень фізичної працездатності за результатами проби Руф'є хворих чоловічої (17, 63±0, 28) і жіночої статі (17, 41±0, 25) ОГ був поганим, то в кінці дослідження (див. рис. 2.) він став у чоловіків (14, 84±0, 34) і у жінок (15, 00±0, 21) задовільним. У хворих КГ на початку дослідження у чоловіків (17, 59±0, 28) і у жінок (17, 32±0, 27) був поганим, в кінці дослідження у чоловіків (16, 84±0, 27) і у жінок (16, 76±0, 23) теж відповідав показникам поганого рівня.

 

Рис. 1. Середній рівень фізичної працездатності (за результатами проби Руф'є) пацієнтів обох груп до початку дослідження.

 

Рис. 2. Середній рівень фізичної працездатності (за результатами проби Руф'є) пацієнтів обох груп в кінці дослідження

 

Функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем ми перевіряли за допомогою визначення індексу Скібінскі (див. рис. 3. і 4.). На початку дослідження у хворих ОГ чоловічої статі середній рівень складав 7, 44±0, 28 та 7, 47±0, 25 у хворих жіночої статі, що відповідає незадовільному стану; в кінці ж дослідження 14, 56±0, 51 та 15, 06±0, 47 відповідно, що характеризує вже задовільний стан. До початку дослідження у хворих КГ чоловічої статі середній рівень складав 7, 44±0, 28 та 7, 68±0, 27 у хворих жіночої статі, що відповідає незадовільному стану; в кінці ж дослідження 10, 22±0, 26 та 9, 68±0, 33 відповідно, що теж характеризує незадовільний стан.

 

Рис. 3. Функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем (за індексом Скібінскі) у пацієнтів обох груп до початку дослідження

Примітки:

Вісь ОХ – рівень функціонального стану;

Вісь ОY – кількість хворих

Як бачимо з рис. 3., на початку дослідження четверо жінок КГ та четверо ОГ та по чотири чоловіки КГ та ОГ мали дуже поганий функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем. По 30 жінок КГ та ОГ та по 28 чоловіків КГ та ОГ мали незадовільний функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем.

 

Рис. 4. Функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем (за індексом Скібінскі) у пацієнтів обох груп в кінці дослідження

Примітки:

Вісь ОХ – рівень функціонального стану;

Вісь ОY – кількість хворих

 

В кінці дослідження (як бачимо з рис. 4.) функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем у хворих ОГ значно покращився, на відміну від хворих КГ, в яких не відбулося значних змін. Так, дуже поганий функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем залишився у однієї хворої КГ; незадовільний – у 21-ї жінки КГ та у 3-х жінок ОГ, у 15-и чоловіків КГ та у 4-х чоловіків ОГ; задовільний – у 12-и жінок КГ і у 31-ї жінки ОГ, у 17-и чоловіків КГ та у 28-и чоловіків ОГ. Ці зміни доводять позитивний вплив фізичної реабілітації на хворих ОГ.

Контроль функціонального стану дихальної системи за пробою Штанге на початку дослідження зафіксував незадовільний її стан: у чоловіків 27, 79±0, 77 с та 27, 81±0, 84 с у жінок ОГ; у чоловіків 28, 28±0, 86 с та 27, 71±0, 54 с у жінок КГ. В кінці дослідження середні показники затримки дихання на вдиху у чоловіків стали 42, 09±1, 11 с та 38, 35±0, 79 с у жінок ОГ; в КГ у чоловіків 29, 72±0, 99 с та у жінок 30, 18±0, 60 с. Тобто, в кінці дослідження у пацієнтів ОГ відмічено значне покращення функціонування дихальної системи (див. табл.. 1 і 2).

За результатами проби Генчі також відмічено покращення функціонального стану дихальної і серцево-судинної систем пацієнтів ОГ: якщо на початку дослідження середні значення затримки дихання на видиху становили 14, 09±0, 40 с і 14, 29±0, 30 с в ОГ та 14, 44±0, 49 с і 14, 35±0, 30 с у КГ (у чоловіків та жінок відповідно), то в кінці дослідження стали 21, 34±0, 52 с і 21, 94±0, 44 с в ОГ та 15, 63±0, 55 с і 15, 24±0, 33 с у КГ (див. табл.. 1 і 2).

 

Таблиця 1

Функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем (за пробами Штанге і Генчі) у пацієнтів обох груп до початку дослідження

ХворіПроба Штанге, с

( ± m) 

Проба Генчі, с

( ± m) 

 

ЖінкиКонтрольна група (n=34) 27, 71±0, 5414, 35±0, 30

Основна група (n=34) 27, 81±0, 8414, 29±0, 30

ЧоловікиКонтрольна група (n=32) 28, 28±0, 8614, 44±0, 49

Основна група (n=32) 27, 79±0, 7714, 09±0, 40

 

Таблиця 2

Функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем (за пробами Штанге і Генчі) у пацієнтів обох груп в кінці дослідження

ХворіПроба Штанге, с

( ± m) 

Проба Генчі, с

( ± m) 

 

ЖінкиКонтрольна група (n=34) 30, 18±0, 6015, 24±0, 33

Основна група (n=34) 38, 35±0, 7921, 94±0, 44

ЧоловікиКонтрольна група (n=32) 29, 72±0, 9915, 63±0, 55

Основна група (n=32) 42, 09±1, 1121, 34±0, 52

 

Особливо важливо те, що астма в них стала контрольованою, що підтверджується статистично достовірним підвищенням середніх показників ФЗД та функціональних проб при порівнянні.

Середні показники функціональних проб дихальної і серцево-судинної систем у хворих на бронхіальну астму ОГ, що займалися за розробленою програмою, перевищують такі у досліджуваних КГ.

Аналізуючи середні значення показників хворих на бронхіальну астму обох груп, ми бачимо, що до початку дослідження ці показники значно не відрізнялися, а в кінці дослідження у пацієнтів ОГ вони стали вищими, що свідчить про покращання прохідності дрібних бронхів, що особливо важливо для хворих на бронхіальну астму. Підвищення середніх значень показників функціональних проб у іспитованих ОГ після проведення експерименту пов'язане зі специфічним впливом проведених реабілітаційних заходів.

Покращання функціонального стану дихальної і серцево-судинної систем у досліджуваних ОГ свідчить про позитивний вплив запропонованої програми фізичної реабілітації на рухові можливості і фізичну працездатність хворих на персистуючу бронхіальну астму середньої важкості.

Коли астма знаходиться під контролем, пацієнти можуть вести активний спосіб життя, не обмежені у звичайних фізичних навантаженнях або вправах.

 

 

Включення запропонованої програми фізичної реабілітації у лікувальний процес хворих на персистуючу бронхіальну астму середньої важкості забезпечило зменшення клінічних симптомів астми, покращення сну і самопочуття, функції дихальної і серцево-судинної систем, підвищення фізичної працездатності, зменшення доз бронхолітиків.

Застосування масажу, ЛФК, фізіотерапевтичних процедур у системній фізичній реабілітації хворих на бронхіальну астму сприяло зміцненню дихальної мускулатури, нормалізації показників функції зовнішнього дихання, зменшенню задишки, кашлю і частоти приступів, кращому відходженню мокротиння, покращенню функціонального стану дихальної і серцево-судинної систем, що дозволило добитися контролю над астмою.

Особливо важливо те, що астма в них стала контрольованою, що підтверджується статистично достовірним підвищенням середніх показників функції зовнішнього дихання та функціональних проб при порівнянні.

Подальші перспективні дослідження слід проводити у віддалені терміни після стаціонарного лікування в процесі амбулаторного спостереження.

 

 

Гаврисюк В. К. Хроническое легочное серце: механизмы патогенеза и принципы терапии // Укр. пульмонол. журн. – 2006. – №4. – С. 6-13.

Игнатьев В. Астма. Новое о старой болезни – М. : АСТ; СПб. : Астрель-СПб, 2006. – 286 с.

American Thoracic Society / European Respiratory Society. Statement on Pulmonary Rehabilitation (2005) // Am. J. Respir. Crit. Care Med. – 2006. – V. 173. – P. 1390-1413.