Програма та методичні рекомендації до лекційних та семінарських занять з курсу «ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ» для студентів Соціально-гуманітарного факультету, спеціальності 6.020302 Історія. / уклад. С.С. Баханова, Ю.В. Білай –Бердянськ.: БДПУ, 2014. – 77 с.

У XIV—XV ст. Південна Італія і Сицилія знаходилися в економічному занепаді. Місцеве ремесло та торгівля розвивали ся слабо, падало значення міст. У них господарювали купці та лихварі з багатих міст Північної та Середньої Італії, які давали гроші в кредит неаполітанським королям для проведення нескінченних воєн за Сицилію та Арагон. Економічний занепад призвів і до політичного. У 1435 р. перервалася Анжуйська династія. У 1442 р. арагонський король Альфонс V оволодів усією Пів денною Італією, знов об'єднав її з Сицилією і залишив їх під іспанською владою на багато століть.

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

115.Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983.

116.Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989.

117.Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984.

118.Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. – М., 1972.

119.Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984.

120.История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986.

121.Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988.

122.Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979.

123.Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976.

124.Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985.

125.История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1.

126.История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2.

127.Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992.

128.Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997.

129.Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V.

130.История средних веков. Европа. – Минск, 2000.

131.Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. – М., 2000.

132.Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990.

133.Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996.

134.Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.

 

Піренейські держави у ХІІ- ХV ст.

1.Андалусія у ХІІ ст. 

2.Розвиток християнських держав. 

3.Королівство Арагон. 

4.Королівство Кастилія. 

5.Гранадський емірат. 

6.Об’єднання Іспанії. 

7.Діяльність іспанської інквізиції. 

8.Португалія. 

 

Самостійна робота

1.Підготувати хронологічну таблицю «Об’єднання Іспанії»

2.Позначити на карті території держав, що існували на Піренейському півострові у добу Середніх віків.

3.Виконати лабораторну роботу

 

Методичні рекомендації

Наприкінці XIII ст. — на початку XIV ст.ст. у Каталонії настав час благополуччя: населення збільшувалося, каталонська культура і каталанська мова поширилася на острови Західного Середземномор’я. Під час царювання Петра III Арагонського Великого було завойовано Сицилію і успішно відбито французьких хрестоносців. Його син і наступник Альфонс Щедрий завоював Мінорку, а другий син Петра ІІІ Яків II, який спочатку став володарем Сицилії, а потому, після свого старшого брата, став королем Арагону, завоював Сардинію. Саме за Якова ІІ Справедливого Каталонія досягла піку розвитку у Середньовіччі.

Однак у другій половині XIV ст. сталося кілька подій, які мали важливе значення для історії Каталонії: низка природніх катастроф, демографічна криза, застій та занепад каталонської економіки та зростання соціального напруження. Царювання Петра IV Церемонного стало періодом воєн: було анексовано Мальорку, придушено повстання у Сардинії, сталося повстання арагонських уніоністів (рух в Арагоні, який виступав за збільшення прав місцевої громади у досить централізованому Арагонському королівстві) і, що найголовніше, розпочалася війна з Кастилією. Окрім складної фінансової ситуації, ці події спровокували й кризу престолонаступництва, оскільки після смерті Мартина І Гуманного (кат. Martí I l'Humà, араг. Martín I l'Umanista) у 1410 р. наступника не залишилося. За два роки було вирішено, що королем стане Фердинанд Антекера з кастильської династії Трастáмара, після коронації названий Фердинандом І Арагонським.

Наступник Фердинанда, Альфонс V Великодушний, знову вирішив розширити межі свого королівства за рахунок Королівства Неаполя, яке він остаточно підпорядкував у 1443 р. У той самий час, проте, він погіршив соціальну ситуацію в Каталонії, як у сільській місцевості, так і в містах. Результатом цих процесів у 1462 р. стали селянські повстання проти тиску аристократії, що, зрештою, призвело до десятирічної громадянської війни, яка виснажила країну. Під час повстань у 1493 р. Франція формально анексувала графства Русільйон та Сарданью. Однак Фердинанд II Арагонський Католик зрештою у 1486 р. вирішив основні проблеми повсталих