+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
вид нервово – психічної патології. Як психогенні захворювання формування особистості, неврози в афектно загостреній формі віддзеркалюють проблеми людських стосунків, перш за все, розуміння і спілкування між людьми, пошуку свого «я», оптимальних шляхів самореалізації. Неврози представляють емоційне порушення, яке виникає здебільшого в умовах порушених стосунків в родині, перш за все з матір'ю. Все це дає можливість розглядати невротичне, психогенне за своїм походженням захворювання дитини, як свого роду клініко – психологічне відображення особистісних проблем батьків, що починаються нерідко ще в прабатьківській сім'ї. Неврози – це своєрідний клініко – психологічний феномен, який формується на протязі життя трьох поколінь – прабатьків, батьків і дітей [1].
Невроз характеризується, по-перше, зворотністю патологічних порушень, незалежно від його тривалості, що відповідає розумінню неврозу І. П. Павловим як зриву вищої нервової діяльності і може продовжуватися дні, тижні, місяці і навіть роки; по-друге, психогенною природою захворювання, що визначається існуванням зв'язку між клінічною картиною неврозу, особливостями системи відносин і патогенної конфліктної ситуації хворого; по-третє, специфічністю клінічних проявів, що визначається у домінуванні емоційно-афективних і соматовегетативних розладів.
Невроз є психогенним захворювання особистості, яка формується, тому на нього діє все те, що може ускладнити процес формування особистості у дітей і допомагати загальному збільшенню нервово – психологічного напруження у батьків. До цих факторів належать причини соціально – психологічного, соціально – культурного, і соціально – економічного характеру.
Невроз є поліетіологічним захворюванням. Досить часто роблять помилку вважаючи, що невроз може бути викликаний однією причиною. Як правило, виникнення неврозу може бути спричинене цілою низкою факторів[4].
З боку дитини родину можна представити як сімох «я», тобто у виді семи чоловік, з яких четверо утворять дві прабатьківські родини (бабуся і дідусь дитини по лінії матері і батька), двоє – батьківську родину (мати і батько дитини), сьомим є сама дитина. Схематично це виглядає так:
У прабатьківських родинах характерологічні порушення зустрічаються рідше, ніж у батьківських і тим більше – у дитини з неврозом. Це не означає, що в прабатьківських родинах немає неврозів, але вони зустрічаються не так часто. На відміну від прабатьківських у батьківських родинах частіше мають місце порушення невротичного кола, що досягають свого клінічного апогею в захворюванні дитини.
Таким чином, протягом життя трьох поколінь (прабатько-батько-дитина) відбувається зниження виразності характерологічних змін і нагромадження змін невротичного кола. Центром психопатологічного перехрестя будуть батьки, у яких сполучаються характерологічні і невротичні порушення. Існування цього перехрестя не дозволяє зробити однозначного порівняння неврозу дитини з «психопатичним уламком» прабатьківської родини, тому що цей взаємозв'язок носить більш складний і опосередкований характер. Головним патогенним фактором, що проходить «червоною ниткою» через усі покоління, є психотравмуючий досвід міжособистісних відносин. Основною ланкою передачі цього досвіду для дитини є батьківська родина [5].
У дітей достатньо часто простежуються так звані моносимптомні неврози, з самої назви яких означає, що їх клінічна картина проявляється всього одним, як правило, достатньо яскравим симптомом.
Іноді цей симптом виглядає досить ізольованим і незрозумілим, і тільки глибокий анамнез дитини і сімейної ситуації дозволяє виявити всі компоненти захворювання неврозом. До таких неврозів відносяться невротичне заїкання, тики, розлад сну і апетиту, невротичний енурез і енкопрез (нетримання сечі і калу), патологічні звички, такі як смоктання пальця, кусання нігтів і нігтьових валиків, висмикування брів та вій і т. ін.
Найбільш ранні ознаки: підвищена збудливість, нестриманість, схильність до конфліктів, зниження працездатності.
Основні симптоми захворювання: дратівливість, гарячковість, ослаблення гальмівних процесів, розлад сну, різні вегетативні порушення. Найбільш ранні ознаки: підвищена збудливість, нестриманість, схильність до конфліктів, зниження працездатності.
Нічний сон стає поверхневим, переривчастим, а вдень з'являється сонливість. До вегетативних порушень належить серцебиття, головний біль, неприємні відчуття в ділянці серця, шлунку, кишок.
Порушується апетит, зменшується вага тіла, час від часу з’являються блювання і закреп, що змінюється проносом.
При неврозах дитину може нервувати майже все: телефонні дзвінки, зауваження, дрібні негаразди.
Серед дитячих неврозів найчастіше виділяють чотири типи: істеричний невроз, невроз страху, неврастенію, невроз нав'язливих станів та соматичні порушення, які деякі науковці називають дитячими системними неврозами [4, 9].
Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводились на базі Рівненського обласного центру психічного здоров'я, проаналізовано статистичні дані МОЗ України. Використана статистична документація МОЗ України, яка висвітлює питання дитячих неврозів у динаміці (2007-2009 рр.) [8]. Нами проведено опитування батьків, які мають дітей віком 7-10 років. Охоплено 18 сімей. Анкета включала 15 питань, на які батьки давали відповіді про наявність чи відсутність у дитини збудженості, труднощів у навчанні, швидкі зміни настрою, схильності до конфліктів, наявність соматичних розладів (енурез, тики, розлади сну і ін.).
Використовувалась інформаційно-статистичні джерела.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у дослідженнях використовувала такі методи: вивчення та аналіз літературних джерел за темою дослідження; аналіз та узагальнення медичної документації; аналіз змісту медичних карток; опитування батьків з проблеми дитячої нервовості.
Результати дослідження та їх обговорення. На основі опитування було встановлено, що батьки відзначають прояви нервовості у 66% випадків, хоча лише 6% батьків, до проходження опитування повністю вважали, що дитина має нервово – психічні порушення. Необхідно було пояснити зв'язок між названими симптомами і дитячою нервовістю. Випадків соматичних порушень не було.