Прикладні ландшафтно-екологічні дослідження

При оцінці природних умов для рекреації оцінюються: 1) комфортність кліматичних умов (середня добова температура повітря, річна кількість опадів, висота снігового покриву взимку) ; 2) наявність водойм або водотоків та їх властивості (ширина і глибина акваторії, характер дна, швидкість течії, температура води влітку, якість пляжів) ; 3) чистота повітря та води і забезпеченість території питною водою; 4) характер і властивості рослинного покриву (наявність лісів та їх породний склад; наявність грибів, ягід, лікарських рослин тощо) ; 5) характер рельєфу (вертикальна і горизонтальна розчленованість, відносна висота тощо) ; 6) наявність «контрастних середовищ» (ділянок з контрастними змінами зовнішнього вигляду – води і суходолу, лісу і луків, низовин і височин тощо). При цьому крім сприятливих, розрізняють лімітуючі і перешкоджаючі фактори рекреації. Факторами, що лімітують (обмежують) рекреаційну діяльність влітку вважають: 1) кількість днів з середньою добовою температурою повітря понад +25°С влітку і нижче -25°С взимку; 2) кількість днів з заморозками; 3) кількість днів з сильним вітром (понад 15 м/сек) ; 4) кількість днів з пиловими бурями; 5) кількість днів із зливами; 6) заболоченість території; 7) відсутність водойм або водотоків; 8) слабку стійкість ґрунтів і рослинності до дигресії; 9) наявність об'єктів природи або архітектурно-історичних пам'ятників, що охороняються; 10) несприятливі рельєфоутворюючі процеси; 11) сильну антропогену перетвореність; 12) близькість до транспортних магістралей. Факторами, що перешкоджають рекреації е: техногенне забруднення водойм або території, наявність вогнищ збудників інфекційних захворювань.

Дослідження з метою оцінки природних умов «як рекреаційних ресурсів, що ґрунтуються на ландшафтознавчому підході і використовують у якості картографічної основи ландшафтну карту називаються рекреаційно-ландшафтознавчими.

Дослідження відбуваються в два етапи. На першому – оцінюється окремо кожний із сприятливих, лімітуючих чи перешкоджаючих факторів які впливають на рекреаційну дальність. На другому етапі виконується комплексна оцінка сприятливості за всіма врахованими факторами.

 

 

Відомо, що багато які захворювання людини або свійських тварин обумовлені природними факторами (дуже високими або дуже низькими температурами, високою вологістю повітря, частою і швидкою зміною тиску, забрудненою водою, забрудненими ґрунтами). Дуже сильним фактором впливу на стан здоров'я населення є промислове, автотранспортне, сільськогосподарське і побутове забруднення.

Захворювання може виникнути внаслідок нестачі або надлишку у воді і ґрунтах деяких хімічних елементів (поширення ендемічного зоба, наприклад, зв'язано з нестачею в ландшафті йоду; деформація кісток викликана нестачею в ландшафті кальцію і зустрічається лише в місцях, складених гранітами).

Розповсюдженню захворювань сприяє і наявність деяких тварин – переносників інфекцій (наприклад, кліщі є переносниками кліщового енцефаліту, гризуни – туляремії, чуми і ряду інших жахливих захворювань). Велике значення у боротьбі з захворювання цього типу має розроблене Е. Н. Павловським вчення про природні вогнища трансмісивних і паразитарних захворювань людини. Природними вогнищами є ділянки відповідних географічних ландшафтів, що еволюційно склалися і існують незалежно від наявності людини, і де зустрічаються один з одним збудник захворювання, його носій і той, хто переносить. Вивчення природних вогнищ кліщового енцефаліту, чуми, туляремії, висипнотифозної гарячки та ряду інших захворювань показало, що вони приурочені до певних географічних зон, а всередині зон – до певних типів місцевостей і, навіть, до певних типів урочищ і фацій. Ось чому головним завданням медичної географії є виявлення географічного поширення природних вогнищ трансмісивних і паразитарних захворювань в їх зв'язку з певними ландшафтами.

Таким чином, під медико-ландшафтознавчими дослідженнями розуміють дослідження ландшафтних передумов виникнення і поширення захворювань.

Ландшафтознавчі дослідження для районних планувань

Районне планування – це теорія і практика раціональної організації одиниць адміністративного поділу країни: областей, районів, приміських зон. Основне завдання районного планування – розробка схеми або проекту найбільш раціонального територіально-господарського устрою території з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, містобудівництва, збереження природного середовища і пам'ятників культури за умови ефективного і комплексного використання природних, економічних і трудових ресурсів.

Районне планування включає два етапи. Кінцевим результатом першого етапу робіт є карта комплексної оцінки природних і антропогенних факторів, що впливають на можливості господарського використання території. На другому етапі на її основі складається схема або проект районного планування, які і визначають особливості і умови господарського використання території.

Схеми районного планування розробляються для великих територіальних одиниць – адміністративних областей – і містять принципові рішення щодо функціонального зонування території – взаємозв'язаного розміщення основних об'єктів господарства, населених пунктів, природоохоронних територій. Проекти районного планування розробляються на менші за величиною і складністю територіальні одиниці: адміністративні райони, приміські зони, зони масового відпочинку. Вони деталізують і конкретизують рішення схеми районного планування і містять конкретні рішення по планувальній організації території. В них відображають пропоноване розміщення населених пунктів, промислових вузлів, курортів, зон відпочинку, розробок корисних копалин, санітарно-захисних, водоохоронних і заповідних зон, територій, що підлягають рекультивації, осушенню, зрошенню.

В 1980 році почали складати ТерКСОПи – територіальні комплексні схеми охорони природи, які містять комплексну оцінку екологічного стану природного середовища з урахуванням антропогенної порушеності і потенціальної стійкості природних умов до антропогенного впливу, а також комплексні заходи по забезпеченню ефективного використання природних ресурсів.

Під антропогенною порушеністю ландшафтів розуміється зміна середовищно утворюючих і ресурсовідтворюючих функцій ландшафтних комплексів різного рівня організації, яка обумовлена господарською діяльністю і супроводжується негативними для