Принципи архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. в м. Києві та їх використання в сучасній практиці проектування

- знайти спільні стильові переваги житлової забудови;

- виявити функціонально-планувальні особливості секцій та квартир;

- прослідкувати еволюційний розвиток принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. протягом ХХ ст.

Передбачається розробити концепцію утворення сучасної архітектури на основі поєднання експериментально-прогностичних направлень з визначеними принципами архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. для досягнення одночасно сучасного та безперервного образу нового житлового будинку та того, що підлягає реконструкції.

Об’єктом дослідження є житлові будинки кінця 1920-х-1930-х рр. в м. Києві (район „Липки”).

Предметом дослідження є виявлення принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків.

Методи дослідження. Робота проводиться на основі комплексного методу дослідження, який включає в себе методи:

- порівняльного аналізу досвіду проектування і будівництва житлових будинків в районі “Липки” в різні історичні періоди, з використанням даних архівів, проектних та інших державних установ, науково-дослідних робіт, матеріалів із літературних джерел;

- натурного обстеження (фотографування житлових будинків) ;

- типологічного аналізу забудови та житлових будинків (систематизації по найбільш характерним признакам) ;

- експериментальний метод гармонізаційного удосконалення об’єктів;

- графоаналітичний метод;

- метод цифрового моделювання;

- метод експериментального проектування.

Наукова новизна одержаних результатів виражається у:

- виявленні особливостей архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 30-х рр. ХХ ст. (при розташуванні житлових будинків в системі кварталів, згідно з прийомами об’ємно-композиційних рішень, функціонально-планувальною структурою секцій та квартир) ;

- визначенні основних стильових та пропорційних напрямів в архітектурі житлових будинків;

- виявленні спільних прийомів композиційної побудови житлових будинків, завдяки яким вони утворюють „ансамбль району”;

- науковому обґрунтуванні рекомендацій по віталізації житлового ансамблю в районі “Липки”;

- визначенні принципів архітектурно-планувальних рішень житлових будинків 1930-х рр. в м. Києві (на практиці забудови району „Липки”) для їх впровадження в сучасну практику проектування;

- розробці концепції семантико-етимологічного інтернаціонального каркасу „вернакулярної архітектури” та визначенні перспективних стильових напрямів житлових будинків-вернакулярів, запропонуванні до подальшого використання історичних та географічно-етнографічних центрів розповсюдження „вернакулярної архітектури”.

У роботі вперше пропонуються до використання терміни, які визначають: об’ємно-просторові форми вільних просторів та прийоми їх формування навколо житлових будинків; типи ансамблів, будинків-архітектонів, секцій, курдонерів, еркерів, інших світлопрорізів, які отримують властивість до трансформації. На основі семантико-етимологічної трактовки терміну “вернакулярна архітектура”, визначаються нові типи об’ємно-композиційних схем сучасних житлових будинків.

Обґрунтованість та достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується методом експериментального проектування та впровадженням результатів дослідження в учбову та проектну практику.

Практичне значення одержаних результатів виражається в історичній визначеності, узагальненні та систематизації особливостей архітектури житлової забудови 30-х рр. ХХ ст. в районі “Липки” за характерними ознаками, що дозволить створити повний історичний довідник з історії архітектури житлової забудови в одному з центральних районів столиці.

Результати та висновки дослідження можуть бути використані при розробці ПДП, реконструкції та новому будівництві в районі „Липки”, в м. Києві, а також в центральних районах міст України та закордону; включені в “Програму визначеності еволюційного розвитку м. Києва”; введені в учбовий процес при викладанні історії радянської вітчизняної архітектури м. Києва (1917-1991 рр.), архітектурної композиції та архітектурного проектування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки наукової роботи оприлюднені в доповідях на 58-63 науково-практичних конференціях КНУБА (м. Київ, 1997-2002_рр.) ; на міжнародній конференції „Сучасні проблеми відновлення та реконструкції будівель та споруд” в Молодіжному дитячому центрі „Артек” (смт. Гурзуф, 2002 р.).

Структура і об’єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, загальним обсягом – 141 сторінка; 75 рисунків та 12 таблиць на 62 сторінках; списку використаних джерел із 212 найменувань на 12 сторінках; додатку, загальним обсягом 66 сторінок (2 рисунки, 7 таблиць, 8 чорно-білих фото друкованих на ЕВМ, 42 кольорових фото, словник нових архітектурних термінів на 9 сторінках, 3 акти впровадження).

 

 

Розділ 1. Передумови розвитку житлової архітектури 30-х рр. ХХ ст. в центрі м. Києва (район „Липки”). Розпланування території району “Липки” м. Києва, зріст, розвиток та перевага житлової або громадської забудови, відображаються на генеральних планах центральної частини міста в період ХІ – ХХ ст. ст.. На їх основі стають визначені вісім етапів розвитку забудови району, які окреслюють напрямки формування архітектурно-планувальної структури району в різні часові шари.

На першому етапі забудови (ХІ ст. – 1787 р.), згідно з топографічними особливостями, в районі “Липки” концентруються значущі житлові будинки (Маріїнський, Кловський палаци), що стають основними планувальними акцентами в забудові району, яким на другому етапі забудови (1787-1833 рр.) підкоряється послідуюча житлова забудова в кварталах уздовж сучасної вул. _Липської, яка стає основною композиційною віссю і з’єднує обидва палаци. Таким чином, спостерігається утворення „ансамблю району”.

На третьому та четвертому етапах забудови району “Липки” (1833-1895 рр. ; 1896-1917 рр.) його гармонійна природно сформована планувальна організація порушується з прокладанням нових вулиць та остаточно закріплюється приватною власністю на землю – віссю стає сучасна вул. _Шовковична, яка не отримує належних орієнтирів. Таким чином, район остаточно втрачає площі та магістралі, які б могли представляти