Принципи кримінального права

бути мудрішими і людянішими, а моральні норми сприяють прогресові розуму; розуміння того, що будь-які людські цінності і моральні принципи найбільш адекватно можуть бути обґрунтуванні завдяки рефлексії; пошук злагоди при наявності суперечностей шляхом розумного діалогу.

На нашу думку, гуманізм є невід’ємною складовою кримінального права. Так, в Рішенні у справі про призначення судом більш м’якого покарання Конституційний Суд України відзначив, що безпосереднім втіленням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах КК можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих ним збитків або усуненням заподіяної шкоди (ст. 46), передачею особи на поруки (ст. 47), зміною обстановки (ст. 48) [5; 20]. Що ж до принципу невідворотності кримінальної відповідальності то у фаховій правничій літературі існує думка, що принцип невідворотності покарання слід розглядати як міжгалузевий принцип, який знаходить своє відображення в нормах кримінального, кримінально-процесуального та виправно-трудового права.

Принцип невідворотності покарання відображає зв'язок між злочином та покаранням, з його допомогою можливо простежити послідовність стадій кримінальної відповідальності. Невідворотність покарання – це істотний зв'язок етапів кримінальної відповідальності, який об'єктивно існує, повторюється, характеризуючи її поступальний розвиток. Відштовхуючись у своєму дослідженні від послідовності етапів кримінальної відповідальності, П. Фефелов зазначає, що вимогу невідворотності покарання необхідно розглядати як єдиний процес, який відображається у невідворотності кримінальної відповідальності в стадії попереднього розслідування, невідворотності визначення справедливого покарання, яке б відповідало тяжкості вчиненого злочину в стадії судового розгляду та реалізації покарання в стадії його виконання [15, С. 39-40].

Отже, принцип гуманізму та невідворотності кримінальної відповідальності схожі між собою. Адже принцип гуманізму є, нічим іншим, як відображенням моральності та справедливості. Відповідальність же, на нашу думку, є саме наслідком та витоком першог

Характеристика інших принципів кримінального права

Безумовно, мають місце існувати й інші принципи кримінального права. Проте на нашу думку вони є похідними від вищезгаданих. Так, можна виділити принцип справедливості відповідальності. Він означає, що покарання, яке застосовує суд до особи має бути у межах закону, а також нести конкретний й індивідуальний характер, звичайно з урахуванням тяжкості вчиненого злочину.

Як зазначає Вереша Р. В, то важливою підставою для вирішення питання про міру покарання є, безпосередньо, його індивідуальні особливості, а саме: фізичний стан, характер, виховання, професія, спосіб життя, а також середовище у якому він перебував, характер злочинного діяння, форма вини тощо. За даними цього ж автора, зазначений принцип виявляється у тому, що суд, з одного боку, застосовує суворі заходи покарання щодо осіб, які вчинили тяжкі і суворо тяжкі злочини, а з другого – широко застосовує міри покарання не пов’язані з позбавленням волі до тих осіб, що вчинили злочини невеликої тяжкості [8, С. 20-21].

На нашу думку цей принцип є похідним від принципу законності. Адже, особа, має нести покарання тільки за вчинений нею злочин і на основі фактів, пред’явлених у суді, мають виноситися вердикти. А як зазначалося вище, то необхідно враховувати й індивідуальні особливості самого злочинця.

Також виділяють принцип економії кримінальної репресії. Він властивий як законодавчій, так і правозастосовній діяльності. На законодавчому рівні економія репресії полягає в тому, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лише ті з них, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, завдають таким правам та інтересам істотної шкоди або створюють реальну можливість заподіяння такої шкоди.

Законодавча економія кримінальної репресії має місце і під час класифікації злочинів (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини – ст. 12 КК) [5]. Залежно від ступеня тяжкості злочину визначається міра покарання у санкції кримінально-правової норми. Цей принцип виявляється і в законодавчому звуженні строків покарання за злочини невеликої та середньої тяжкості, в розширенні видів покарання, не пов'язаних із позбавленням волі, і в можливості звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

Водночас в основу застосування кримінального закону як такого покладено однакову загальну міру відповідальності. Це означає, що єдиною підставою відповідальності для всіх, хто вчинив злочин, є наявність у такому діянні складу конкретного злочину, виписаного в законі [8, С. 21].

Учені виділяють також принцип переваги обставин, що пом'якшують відповідальність. При конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин перевагу мають пом'якшуючі обставини вчинення злочину. Так, наприклад, при вчиненні навмисного вбивства з особливою жорстокістю, перебуваючої в стані вагітності жінки, але в стані фізіологічного афекту, скоєне кваліфікується лише як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. На нашу думку, цей принцип можна поєднати з попереднім. Адже в цьому принципі також враховуються індивідуальні обставини особи, що вчинила злочин.

Існує принцип більшої караності групового злочину. Характеризуючи його можна сказати, що за невеликим винятком всі або переважна більшість правових норм про відповідальність за навмисні злочини містять кваліфікуючу ознаку – вчинення його групою осіб або організованою групою. Крім того, п. 2 ч. 1 ст. 67 КК визнає вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, яка обтяжує відповідальність винної особи [5]. Чим бі́льше злочинна група та чим міцніше вона організована, тим більшої кари вона заслуговує.

І останнім хотіли б дещо зазначити про принцип повного відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Цей принцип є здійсненням нової концепції кримінального закону-концепції захисту, доповнення караючої функції кримінального закону функцією захисту, поновлення порушених прав, інтересів особи. Кара за злочин може і повинна бути засобом захисту, а не тільки покарання, як це витікає із змісту ст. 50 КК [5].

Отже, згадані вище принципи можна віднести, безумовно до спеціальних. Тому що вони мають сенс лише для кримінального права і їх не можна віднести до інших наук. Кожен з принципів є важливим, і досліджується вченими. Звичайно, суспільство не стоїть на місці й постійно розвивається, а з ним змінюються й доповнюються закони, а значить будуть розвиватися й принципи, адже вже зараз вони досліджуються багатьма науковцями, як ми зазначили в розділі першому даної роботи.

Висновок

Витоки самого терміна «принцип» знаходять свій початок ще в стародавній і на нинішній час мертвій латинській мові. Як згадувалося вище, то в перекладі це слово означає начало, основа, те, що лежить в основі певної науки.

Звичайно, існує безліч роз’яснень щодо принципів права. І кожен учений дає своє тлумачення даному терміну. Не дарма в народі говорять: «Скільки людей, стільки й думок». Але, беззаперечно, є багато спільного між кожним поясненням. Найбільш влучним нам здалося тлумачення, яке нам надав Солоненко О. М., де він зазначив, що принципами права є ті засадничі правові основи, стрижневі ідеї, у яких сконцентровано суть права, які визначають його зміст.

Прийнято поділяти, за своєю системою, принципи права на загально правові та спеціальні (галузеві). Пояснюючи таке розмежування необхідно пояснити, що загально правовими є ті принципи, які стосуються, безпосередньо, усіх галузей права. Наприклад принцип верховенства права чи принцип законності та інші. Що ж до спеціальних, то вони вже відносяться до конкретної галузі права. Тобто принципи кримінального права суттєво відрізняються від принципів права цивільного. Як зазначалося вище до принципів кримінального права належать принцип законності, гуманізму, особистої відповідальності за наявності вини, принцип невідворотності кримінальної відповідальності. Саму ж різницю між принципами різних галузей права можна пояснити різницею вчинення правопорушень та покараннями передбаченими за них. Якщо брати до уваги цивільне право, то там взагалі відсутнє таке поняття як злочин.

Загалом, виникнення принципів, на нашу думку, можна охарактеризувати тим, що принципи, за своїм змістом, є більш доступними для суспільства, аніж норми, які зазначені в законі. Саме через це, на нашу думку, вони і досягли такої популярності. Адже набагато легше запам’ятати один принцип, аніж кілька правових норм.

Список використаних джерел

Конституція України від 28. 06. 1996 //[Електронний ресурс]- Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/254к/96-вр

Декларації прав людини. ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10. 12. 1948//[Електронний ресурс]- Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/995_015

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права ООН; від 16. 12. 1966//[Електронний ресурс]- Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/995_043

Конвенція СНД, Конвенція, Міжнародний документ від 22. 01. 1993//[Електронний ресурс]-Режим доступу:

http: //zakon0. rada. gov. ua/laws/show/997_009

Кримінальний кодекс України від від 05. 04. 2001//[Електронний ресурс]- Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2341-14

Бажанов М. І. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч ник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с

Вереша Р. В. Кримінальне право. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. – 2012- 320 с.

Кучинська О. П., Фулей Т. І., Бараннік Р. В. К95 Принципи кримінального провадження у світлі практики Європейського суду з прав людини: монографія / О. П. Кучинська, Т. І. Фулей, Р. В. Бараннік. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект- Поліграф”, 2013. – 228 с.

Михеєнко М. М. Конституційні принципи кримінального процесу // Вісник Академії правових наук. – № 2 (9). – Харків: Право, 1997.  112 с.

Пилипенко П. Д. Монографія / П. Д. Пилипенко; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів: Видавн. центр Львів. нац. ун-ту імені І. Франка, 1999. – 214 с.

Погребняк С. Вісник Академії правових наук України, С. Погребняк// Загальні проблеми правової науки 2009 рік №4 С. 31-39 – [Електронний ресурс]- Режим доступу: http: //nbuv. gov. ua/node/554

Про усунення недоліків у діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: лист МВС України від 16. 01. 2012 р № 13/7-470

Солоненко О. М. Законність, правопорядок, охорона прав, свобод і законних інтересів (місцеве самоврядування) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Від. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – Т. ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності. – С. 301.

Фефелов П. А. Понятие и система принципов советского уголовного права. Свердловск, 1970. С. 39-40.