Принципи та методи оптимізації функціонально-планувального розвитку вищих навчальних закладів в існуючій міській забудові

- поглиблено методичну складову системного підходу стосовно архітектури об'єктів вищої освіти;

- науково обґрунтовані принципи оптимізації функціонально-планувальної структури та територіального розвитку вищих навчальних закладів в умовах ущільненої забудови міст;

- запропоновано методику оперативної оцінки функціонально-планувальних рішень вищих навчальних закладів у процесі варіантного архітектурного проектування на підставі загальносистемних принципів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці пропозицій по удосконаленню нормативної бази проектування та кількісних оперативних методів оцінки і вибору проектних рішень вищих навчальних закладів; в рекомендаціях по ущільненню забудови навчальних зон, що дає можливість більш ефективно використовувати територіальні ресурси та зонувати міську забудову при модернізації діючих і створенні нових навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідались і одержали позитивну оцінку на 60, 61, 62-й науково-технічних конференціях КНУБА (Київ, 1999-2002).

Розроблені в дисертації нові методичні положення впроваджені при розробці архітектурно-планувальних завдань та проектних пропозицій по відродженню Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (КНУБА, 1998-1999) ; у функціонально-технологічному обгрунтуванні проекту Вікритого Міжнародного Університету Розвитку Людини “Україна” (НПАБ ЛІЦЕНЗіАРХ, 2000-2001) ; при розробці архітектурно-планувальних завдань на проектування нових та розширення діючих ВНЗ м. Києва (Головкиївархітектура, 2000-2002) ; при обгрунтуванні проекту нового навчального комплексу Ляонінського університету в м. Шеньян, КНР (КиївЗНДІЕП, 2001). Результати дослідження використані також в навчальному процесі для студентів архітектурного факультету КНУБА.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, обсягом 155 сторінок, в тому числі 36 ілюстрацій, а також списку використаних джерел із 104 найменувань і додатку (на 3-х сторінках).

 

 

Розділ 1. Сучасний стан теорії та практики формування і розвитку вищих навчальних закладів. На території України ще за часів Київської Русі були відкриті перші навчальні заклади. Значного розвитку культура та освіта в Україні набули в XVІ-ХVІІІ ст., в період підйому національно-визвольного руху. Починають складатися структурні елементи системи освіти. В останній чверті ХVІ ст. в Острозі було створено якісно новий тип школи, який, на погляд вчених, став основою зародження вищої освіти в Україні. Великий вплив на розвиток української культури і національної школи мало заснування на початку ХVІІ століття Києво-Могилянської Академії – одного з перших ВНЗ в Східній Європі.

Розвиток культури та освіти в ХІХ ст. дав поштовх до розширення мережі навчальних закладів, заснування елітних закладів освіти ліцейного типу, на базі яких в різних містах України згодом були створені вищі навчальні заклади. Особливо широкого розвитку отримала система вищої освіти в м. Києві. Містобудівну основу сучасної мережі ВНЗ міста поклало будівництво в середині ХІХ століття університету та особливо заснування в кінці 90-х років політехнічного інституту, на базі якого було створено ряд вищих навчальних закладів технічного та аграрного профілю. Сучасні ВНЗ активно почали формуватись в 30-ті роки в умовах індустріалізації країни. На жаль, в ті часи не була врахована важлива стратегічна роль освітніх закладів в розвитку міста. Більшість інститутів, за винятком сільськогосподарського, засновувались поблизу центру міста, де не було достатніх територіальних ресурсів для перспективного розвитку навчальних зон. Характерним прикладом може слугувати Київський національний університет будівництва і архітектури, який на протязі 30 років тричі змінював місце розташування. В даний час територія університету складає 12, 7 га при нормативній 40, 9 га.

Подібний стан навчально – матеріальної бази склався і в інших вищих навчальних закладах. Так в Українському державному університеті харчових технологій, який також вже декілька разів змінював територію і в 70-ті роки освоїв додаткову ділянку на околиці міста, робочі площі навчальних корпусів в даний час майже вдвічі менші нормативних. Університет фактично не має можливості територіального розвитку в центрі міста. Крім того, значна віддаленість житлової та спортивної зони від основних навчальних корпусів, розміщених в центрі міста, протирічить функціональним вимогам. Подібні недоліки, пов'язані з розосередженням навчальних та житлових зон, характерні для Державної академії легкої промисловості, транспортного, економічного та інших університетів. Особливо в скрутному стані знаходиться матеріальна база ВНЗ культури, мистецтва, педагогіки, які традиційно формувались в центральних районах міста поблизу загальноміських громадських закладів, де практично неможливо виділити ділянки для будівництва навчальних споруд.

В новому генеральному плані м. Києва, який визначає перспективи розвитку вищих навчальних закладів на період до 2020 року, передбачається, що кількість студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації зросте більш як на 26%, а територія закладів вищої освіти всіх рівнів акредитації повина збільшитись майже вдвічі у порівнянні із сучасним станом.

Проведений в дисертації аналіз практики формування мережі ВНЗ поряд з недоліками та невирішеними питаннями дозволив виявити позитивні напрями розвитку навчально-матеріальної бази, як, наприклад, реконструкція Національного технічного університету України «КПІ» в історичній забудові, заснування нового Українського фінансово-економічного інституту в приміській лісопарковій зоні в м. Ірпінь, використання загальної спортивної зони декількома вищими навчальними закладами в м. Харків, пропозиції по оптимізації мережі ВНЗ Львова, Одеси та інші.

Таким чином, в Україні склалась широка мережа закладів вищої освіти. Особливо активно розвивалась навчально-матеріальна база ВНЗ в 60-80 роки, чому значною мірою сприяли відповідні наукові розробки в галузі архітектури навчальних