Принципи житлового права

 

Правовий принцип – це певне вихідне положення, основна ідея, відповідно до якої здійснюється правове регулювання житлових відносин. Схиляємось до думки В. Д. Комарова, що принципи цивільного права властиві і житловому праву. Але їх дія виявляється з урахуванням особливостей, які характерні для специфічних відносин, що розглядаються.

Принципи можна поділити на дві категорії:

• загальні принципи, тобто властиві будь-якій галузі права у цілому (наприклад, принцип гласності, законності тощо) ;
• специфічні принципи, тобто властиві здебільшого житловому праву (наприклад, принцип недоторканності житла).

 До специфічних принципів житлового права відносяться такі:

Принцип припустимості здійснення права на житло. Зміст даного принципу полягає у тому, що громадянину надана можливість реалізувати своє право різними способами: на підставі договору соціального чи комерційного найму, на підставі договору безоплатного користування житлом, вступом у члени житлово-будівельного кооперативу, придбанням у власність чи будівництвом і т. і.

Принцип недоторканності житла. Відповідно до цього принципу норми житлового права забезпечують власникам чи правомірним користувачам можливість стабільного здійснення правомочностей по володінню, користуванню і розпорядженню жилим приміщенням, що їм належить. Виходячи з цього принципу, виявляється, що жодний суб'єкт житлового права не може бути позбавлений свого житла інакше, ніж за рішенням суду, причому рішення суду про припинення суб'єктивного права може бути винесено тільки у випадках, прямо передбачених законом. Принцип недоторканності житла розповсюджується як на власників, так і на правомірних власників.

Принцип рівності правового режиму для суб'єктів житлового права. Цей принцип означає, що жодний спеціальний суб'єкт не має якихось переваг перед іншими. Він пронизує всю систему житлового права.

Принцип невтручання в особисті справи або ще можна назвати його принципом дозволеної спрямованості житлово-правового регулювання. У відповідності з цим принципом суб'єкти житлового права можуть одержувати права і покладати на себе обов'язки не тільки передбачені законом, іншими правовими актами, але й такі, що не передбачені житловим законодавством, якщо вони не суперечать загальним принципам права і змісту житлового законодавства. При цьому необхідно пам'ятати, що у випадку здійснення права публічними або приватними юридичними особами вони можуть діяти у межах спеціальної правосуб'єктності. Це пояснюється тим, що громадянину не може бути відмовлено у наданні житла при наявності у нього необхідних підстав.

Принцип свободи договору. Цей принцип передбачає свободу суб'єктів житлового права у виборі партнерів за договором (наприклад, набути у користування житло, що належить державі чи громадянину), у виборі виду договору (наприклад, купівля-продаж, найм і т. д.), умов, за яких він буде укладений (наприклад, на певний строк чи безстрокове).

Принцип свободи особи. Це насамперед свобода людини в самовизначенні, у визнанні за нею природних і невід'ємних прав у різноманітних сферах громадського життя, що ніким, у тому числі і державою, не повинні порушуватися. У рамках житлового права це означає забезпечення її засобами захисту від неправомірних дій проти недоторканності житла, таємниці особистого життя і т. д., створення організацій для досягнення самостійного здійснення всіх майнових і особистих прав, які їй належать.

Принцип закріплення в нормах житлового права новітніх досягнень світової юридичної думки.

Виселення з жилих приміщень осіб, які проживають за договором найму, піднаймачів та тимчасових мешканців

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживають у помешканні, мають його звільнити. У разі відмови від звільнення житла вони підлягають виселенню. Виселення відбувається на підставі рішення суду. Незалежно від того, чи погодився наймач і члени його сім’ї з рішенням суду і добровільно звільнили приміщення, чи до них було застосовано примус з боку державної виконавчої служби, в усіх зазначених випадках повинно йтися про виселення.

Виселення може бути:

• з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення;
• з наданням іншого житлового приміщення;
• без надання житлового приміщення.

Виселення з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення.

Згідно зі ст. 110 ЖК наймачі та члени їх сімей, які проживають в житлових будинках державного і громадського житлового фонду, можуть бути виселені з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення, якщо:

• будинок, у якому знаходиться житлове приміщення, підлягає знесенню;
• будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом;
• будинок (житлове приміщення) підлягає переобладнанню на нежитловий.

З наданням іншого благоустроєного житлового приміщення також виселяються офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби Збройних Сил України і прирівняні до них особи, а також особи, які проживають разом з ними. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок зі Збройними Силами України (наприклад, особи, які знаходились у трудових відносинах з військовим підрозділом).

Законом можуть бути передбачені й інші випадки виселення з наданням Іншого благоустроєного житлового приміщення.

Якщо будинок, в якому знаходиться житлове приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, в тому числі для будівництва будинку ЖБК, громадянам, виселеним з цього будинку, інше благоустроєне житлове приміщення надається виконавчим комітетом місцевої ради, а у випадках коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації – цією організацією. У разі знесення житлових будинків, що є у приватній власності громадян, у зв’язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно