Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Природне поновлення ялиці білої в Славецькому лісництві ДП «Берегометське ЛМГ» та його використання у лісовідновленні

Предмет: 
Тип роботи: 
Бакалаврська робота
К-сть сторінок: 
55
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Бакалаврська робота
Тема роботи
«Природне поновлення ялиці білої в Славецькому лісництві ДП «Берегометське ЛМГ» та його використання у лісовідновленні»
 
ВСТУП
 
Живучи у 21 столітті, у час стрімкого економічно-технологічного розвитку все далі на задній план відкидається саме те, що і є важливим, тобто природа. Кожна діяльність обов’язково пов’язана із використанням природніх ресурсів, в тій чи іншій мірі потребуючи їх. Але для відновлення цих ресурсів потрібні сотні, або ж і тисячі років, а за їх економне і раціональне використання розмови поки що ще не набули статусу дій. Тобто потрібно якомога раціональніше використовувати природні ресурси, а також намагатися їх відновлювати чи замінювати на якісь інші матеріали.
У лісовій галузі відновлення триває близько 100 років, тобто це дуже тривалий процес. Проте при раціональному використанні можна досягти того стану, коли ліс буде ресурсом умовно невичерпним, тобто за рахунок створення різновікових лісостанів, створення оптимальної вікової структури по всіх підприємствах, чи за рахунок інших заходів. Це є дуже важливим не тільки з точки зору економічного ефекту, а і з соціальної, тому, що ліс виділяє кисень, регулює температуру повітря (особливо важливим це є у містах), підтримує певний рівень грунтових вод та виконує ще багато різних функцій.
Враховуючи вище описані факти і особливості, тема цієї бакалаврської роботи є дуже важливою.
 
РОЗДІЛ І. МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ, ПРИРОДНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
 
1.1. Історія створення і місце розташування
  
Державне підприємство “Берегометське лісомисливське господарство” створене у березні 1998 року на базі Берегометського держлісгоспу і державного мисливського господарства «Буковинське». Територія господарства належить до гірсько-лісової зони Українських Карпат, з висотою над рівнем моря до 1400 м. У структуру підприємства входять 9 лісництв, мисливське господарство, нижній склад, лісопильний деревообробний цех і ремонтно-транспортна дільниця. Контора лісомисливського господарства знаходиться в смт. Берегомет, що в 16-ти кілометрах від районного центру м. Вижниця і в 60-ти кілометрах від обласного центру м. Чернівці. 
 
1.2. Мета діяльності
 
  • ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;
  • ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.
1.3. Напрямки діяльності
 
Проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід.
Здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні залісення малопродуктивних земель.
Організація лісонасінневої справи і лісових розсадників.
Збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції.
Поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів.
Охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень та притягнення до відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків.
Охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників.
Облік лісових користувань.
Виробництво продукції та товарів народного споживання.
Ведення мисливського господарства та контроль за дотриманням правил полювання.
Здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності мисливських тварин.
Організація та проведення полювання, в тому числі й полювання іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції полювання, в тому числі і за кордон.
Ведення обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в його складі.
Вивчення мисливської фауни з метою найбільш раціонального її використання.
Проведення протягом всього року винищення вовків, бродячих собак, котів, шкідливих птахів, а також регулювання чисельності лисиць.
Ведення відстрілу диких тварин в порядку селекційного відбору та відстрілу тварин з метою наукових досліджень.
Постійний контроль за ветеринарним та радіаційним станом угідь.
Організація та проведення полювання на території закріплених угідь, реалізація мисливських тварин та продукції полювання, в тому числі за кордон.
Прийом і організація полювання для іноземних туристів-мисливців, обслуговування з організацією харчування (придбання продуктів харчування в магазинах, на ринках, у населення по ринкових цінах, та на інших торгівельних підприємствах).
Розвиток мисливського собаківництва.
Забезпечення проведення лісового і мисливського упорядкування, збереження в господарстві лісовпорядного, мисливськовпорядчого, картографічного та статистичного матеріалів.
Здійснення капітального будівництва в господарстві, ефективного використання виробничих фондів і капітальних вкладень, технічного переозброєння підприємства.
Ведення підсобного сільського та рибного господарства.
Облік лісів і реєстрація всіх змін у їх складі; розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на категорії та застосування лісових такс і зміну границь лісництв.
Виконання матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, призначених до рубки; проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил.
Забезпечення підвищення продуктивності праці на основі механізації трудомістких лісокультурних і лісогосподарських робіт.
Популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень; залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів.
Складання виробничих, фінансових та інших планів в межах установлених контрольних цифр та лімітів, балансів прибутків та витрат, кошторисів; подання їх по підлеглості та здійснення заходів по їх виконанню.
Організація первинного обліку, складання зведених фінансових та статистичних звітів. Організація та вдосконалення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів.
Здійснення соціального захисту працівників, поліпшення їх житлових та культурно-побутових умов, організація торгового обслуговування та громадського харчування працівників, контроль за дотриманням законодавства з охорони праці.
Визначення основних напрямків розвитку, підготовка пропозицій по створенню науково-технічних, технологічних, нормативних розробок, організація їх впровадження.
Здійснення зовнішньоекономічної діяльності; співробітництво з міжнародними та іноземними організаціями і громадянами, відкриття валютних рахунків в установах банків.
Торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування по реалізації продукції, продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв.
Виробництво продуктів харчування, переробка сільськогосподарської продукції.
Проведення робіт щодо сертифікації продукції та її штрихкодового маркування.
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Створення та експлуатація власної мережі багатопрофільних магазинів, пунктів харчування, побутового обслуговування населення.
Розробка та реалізація інноваційних проектів з метою вдосконалення виробництва.
Організація платних стоянок та надання платних послуг населенню по обслуговуванню та ремонту автомобілів.
Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені чинним законодавством України.
Здійснення заходів щодо забезпечення споживачів деревиною, виробами з неї та іншою продукцією лісового та мисливського господарства;
Будівництво лісових доріг;
Розбирання та знесення будівель; земляні роботи;
Будівництво мостів, шляхових естакад;
Монтаж металевих конструкцій;
Добування піску та гравію;
Надання авто послуг населенню та організаціям по перевезенню вантажів;
Збирання, заготівля, закупівля та реалізація лікарських трав та інших компонентів (ягід, грибів, тощо), в тому числі і за готівку.
 
1.4. Продукція
 
Лісова:
  • Лісоматеріали круглі для виробництва пиломатеріалів хвойні.
  • Лісоматеріали круглі для виробництва пиломатеріалів букові.
  • Лісоматеріали для виробництва струганого шпону букові.
  • Лісоматеріали для виробництва лущеного шпону букові.
  • Дров’яна деревина для технологічних потреб хвойна.
  • Дров’яна деревина для технологічних потреб букова.
  • Дрова для населення м’яколистяні.
  • Дрова для населення букові.
  • Тріска технологічна.
  • Баланси хвойні.
 
Пиломатеріали:
  • Пиломатеріали хвойні необрізні.
  • Пиломатеріали хвойні обрізні.
  • Пиломатеріали букові необрізні.
 
Лісова сертифікація
 
З метою приведення лісового господарства ДП «Берегометське ЛМГ» у відповідність до міжнародних стандартів, вдосконалення існуючої системи управління лісовим господарством, створення кращих можливостей для продажу лісової продукції, за ініціативи лісомисливгоспу, незалежною аудиторською компанією „SGSQUALIFOR” в кінці квітня 2013 року було проведено основний аудит сертифікаціі лісів, оцінку відповідності ведення лісового господарства в лісах підприємства критеріям та принципам FSC™ (Лісової наглядової Ради).
На даний час ДП «Берегометське ЛМГ» отримано сертифікат відповідності критеріям та принципам FSC™.
 
Електронний облік
 
Згідно наказу №109-ОСМ від 8. 11. 2012 року «Щодо заходів по впровадженню елементів єдиної державної системи електронного обліку деревини» на виконання протокольних доручень Голови Державного агентства лісових ресурсів України та у відповідності до наказу №159 від 27. 05. 2010 р. « Про активацію роботи щодо створення єдиної державної системи електронного обліку деревини» ДП Берегометське ЛМГ з 01. 02. 2013 року запроваджує електронний облік деревини, що має на меті істотно забезпечити:
Своєчасне, якісне та достовірне відображення руху лісопродукції;
Контроль за роботою матеріально-відповідальних осіб;
Одержання даних про залишки лісопродукції;
Контроль за зберігання і використання лісопродукції;
Облік та контроль за оплатою відвантаженої лісопродукції;
Вжиття заходів щодо попередження нестач, крадіжок і незаконного витрачення лісопродукції;
Проведення планових і раптових інвентаризацій лісо-продукції на місцях зберігання для звірки фактичної наявності з даними обліку.
Протягом 2012-2013 років, за власні кошти підприємства, придбано необхідне обладнання: кишенькові персональні комп'ютери (КПК), програмне забезпечення, термо-принтери, бирки та молотки для кріплення бирок. На базі Славецького лісництва ДП «Берегометське ЛМГ» було проведено навчання із користувачами КПК по електронному обліку деревини.
Начальник виробничо-технічного відділу Наворинський С. Х. і провідний інженер з інформаційного обслуговування системи електронного обліку деревини Дарій Ю. Г. показали основні принципи роботи по користуванню КПК і веденню системи електронного обліку деревини.
Починаючи з 2013 року облік і відпуск лісопродукції проходить за допомогою сучасного електронного обладнання. Під час лісозаготівель вся деревина буде маркуватись бирками, що мають штрих-код. Завдяки внесенню інформації з бирки до КПК, по кожному сортименту буде фіксуватись об'єм, характеристика сортименту та ділянка, на якій деревина була заготовлена. Тепер дуже швидко і без зайвих паперів кожна колода отримує чіп із усіма параметрами, які внесені у КПК майстра лісу, що дасть можливість чітко простежити рух кожного сортименту, починаючи з лісосіки Інформація легко зчитується та роздруковується. Така квитанція є супровідним документом відвантаженої продукції.
Завдяки (ЕОД) електронному обліку деревини забезпечується швидкість і зручність при лісозаготівлі.
 
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ПРИРОДНЕ ПОНОВЛЕННЯ ЯЛИЦІ БІЛОЇ ТА БУКА ЛІСОВОГО
 
2.1. Морфологічні та біологічні особливості ялиці білої
 
Ялиця біла (Abies alba) – представникродиниСоснових. Одна з найпоширеніших цінних гірських лісоутворювальних порід. Смолоносна, ефіроолійна, деревинна, лікарська, вітамінна, медоносна, танідоносна ідекоративна рослина.
Вічнозеленийдеревний вид заввишки 25-40м. Кронавузькоконічна, в густих лісостанах високо піднята. Стовбурмайже циліндричний, із тонкою, темно-сірою, лускатоюкорою. Пагонидовгі, гладенькі, сірі з дворядно розміщеноюхвоєю. Хвоя плоска (20-30мм завдовжки, 1, 5-1, 8мм завширшки), тупа, з двома білими смужками знизу, не опадає протягом 3-5 років.
Чоловічі шишечки овальні (5-8мм завдовжки), розміщені у верхній частині тогорічних пагонів. Жіночі шишечки знаходяться в нижній частині тогорічних пагонів, вони зеленкуваті, містять численні насінні і покривні луски. Стиглішишкипрямостоячі, циліндричні (10-15см завдовжки і 2, 5-4 см завширшки), бурого кольору, покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Після достигання шишки розсипаються, на пагонах залишаються лише їх стрижні. Насіння6-8мм завдовжки, з довгим крилом, має бальзамічний запах.
Ялиця біла – одна з основних вУкраїнігірських лісоутворювальних деревних видів, зрідка трапляється і на рівнинах, утворює чисті й мішані лісостани збукомта іншими листяними породами. Поширена вКарпатах, зрідка на рівнинах. В південно-західних районах у вигляді острівних популяцій. Займає близько 1, 4% площідержавного лісового фонду України.
Найпоширеніші райони заготівлі деревини: Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області. Запаси сировини незначні. Тіневитривала, вибаглива до вологості повітря рослина. Запилюється у квітні-травні.
З стовбурів ялиці білої добувають дуже ціннуживицю. Смоляні ходи є і в корі. При різкому потовщенні стовбура смоляні ходи руйнуються, утворюються вмістилища живиці, які мають вигляд потовщення і називаються жовнами.
У кожному з них міститься кілька грамів живиці. Кора старих дерев у нижній частині не має жовен, бо з віком вона товстішає, розтріскується і втрачає пружність.
Для стимуляції утворення жовен по поверхні стовбура б'ють дерев'яним молотком, внаслідок чого на місці удару виникає жовно значних розмірів.
Живиця ялиці білої містить близько 34% ефірної олії, смоли, незначну кількістьбурштинової кислоти. Із живиці виготовляють ялицевий бальзам, який має ті ж фізичні властивості, що йканадський. Ялицевий бальзам широко використовують в оптичній промисловості для склеюваннялінз, а також при виготовленнімікропрепаратів, оскільки йогопоказник заломленняблизький до показника заломлення скла.
Деревина біла, зрідка з жовтуватим відтінком, блискуча, легка, м'яка, пружна, неміцна, легко колеться. Використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів, тари (діжкиіящики), ґонту, а іноді і у будівництві.
Цінними якостями деревини є велика довжина трахеїд і незначна смолистість, що дає можливість використовувати її впаперово-целюлозній промисловості. В деревині ялиці містить близько 60% целюлози, смоли в ній у 22, 5 рази менше, ніж у деревині ялини. Промисловий вихід целюлози з деревини ялиці дорівнює 37%, що є досить високим показником.
З хвої, гілок і шишок ялиці одержують цінну ефірну олію. Вихід олії з хвої 1, 3-2, 3%, а з молодих гілок 0, 61-1%. Головна складова частина ефірної олії – борнілацетат (30-40%), який може бути сировиною для синтезумедичної камфори, що за своєю дією на організм рівноцінна тій, яка добувається зкамфорного дерева (камфорного лавра).
Ялицеву ефірну олію можуть використовувати упарфумернійі лікеро-горілчаній промисловості, з неї виготовляютьтехнічну камфору, яку використовують при виробництвіцелюлози. 3 хвої ялиці виготовляють також концентрат протицинготноговітаміну С.
У науковій і практичній медицині застосовують ефірну олію і живицю ялиці. Ефірну олію ялиці вживають іноді дляінгаляційприхворобах дихальних шляхів, а також для втирання приревматизмі. Ународній медицинімолоді хвоїнки і бруньки ялиці використовують протицинги, для лікування ревматизму, а також як сечогінний засіб.
Ялиця дає багато пилку, клею, а в кінці літа інтенсивно виділяємедяну росу, з якої бджоли виробляють шкідливий для них падевий мед. Кора та хвоя ялиці білої міститьтаніди, проте високий вмістпектинових речовину корі ускладнює їх екстрагування.
Як декоративну рослину ялицю білу радять висаджувати поодинці та групами упаркахілісопаркахвдалині від промислових об'єктів, які сильно шкодять насадженням. Ялиця біла має декоративні форми: пірамідальну, колоноподібну, плакучу, строкату й золотисту.
Нарівні зі смерекою досі широко використовується у садово-парковому господарстві. А на заході України може використовуватись і для прикрашення приміщень під час новорічних і різдвяних свят.
Живицю заготовляють у період росту молодих шишок (червень – серпень) у бездощову погоду. Загостреними трубочками проколюють низ жовна, витискають живицю, яка витікає трубочкою до пляшки чи іншої посудини.
Для видобутку ефірної олії весною або на початку літа заготовляють гілки з молодих дерев і молоді гілки з дорослих дерев (до 20-35-річного віку). Гілки зрізуютьсекаторамиабо зрубують сокирами (на зрубаних деревах). Потім їх складають щільною купою, захищають від дощу і сонця.
Сучасне територіальне поширення ялиці в Українських Карпатах є відображенням відношенняданого деревного виду до кліматичних та едафічних умов. У зв’язку із значним господарським використанням породи, її поширення та представництво у деревостанах в значній мірі часто визначаються і антропогенними впливом.
Як природні деревостани, так і штучні насадження ялиці відзначаються високою продуктивністю та здатністю до інтенсивного природного поновлення як під наметом лісу, так і на відкритій місцевості від стін не зрубаних ялицевих деревостанів.
На відміну від Українських Карпат у західній Європі спостерігається масова деградація ялицевих лісів та їх відмирання, що гіпотетично пов’язують із комплексом причин [15, 22, 29]. В Україні пошкодження ялиці хворобами, шкідниками та мисливською фауною іноді теж мають місце, проте деградація її популяції поки не спостерігається. На жаль сучасний стан лісів за участі ялиці, їх еколого-біологічні та лісівничі особливості на території України ще досконало не вивчені.
У зв’язку з інтенсивним господарським використанням лісів регіону, клімато-гідрологічними змінами та деградацією грунтів протягом другої половини ХХ століття вони потребують додаткового дослідження та лісівничого узагальнення.
У гірській зоні Українських Карпат ялицеві ліси займають 7, 7% земель вкритих лісовою рослинністю, і за своєю площею посідають третє місце після смерекових та букових.
Основні площі яличників зосереджені у Львівській і Чернівецькій областях (близько 67% площі лісів). На Івано-Франківську область припадає тільки 24% площі яличників, а у Закарпатській їх менше 10%.
Для сучасних ялицевих лісів Карпат характерне переважання молодняків та середньовікових насаджень (відповідно по 30% від загальної площі). Більше 13% яличників регіону – стиглі і перестійні, що є найвищим показникомпорівняно з іншими лісо утворюючими породами. За запасом ялицеві деревостани переважають інші (в регіоні), а за величиною поточного і середнього приросту та запасом стиглих насаджень ялицеві лісостани поступаютьсясмерековим. Вони мають відносно низьку відносну повноту (0, 66 проти 0, 71 у середньому для лісів Карпат).
 
Рис. 2.1. Ялиця біла в Українських Карпатах в зимовий період
 
2.2. Морфологічні та біологічні особливості бука лісового
 
Бук лісовий, європейський або звичайний (FagussylvaticaL.) - вид квітковихрослин родини букових (Fagaceae).
Це дерево заввишки 20-45 м. Стовбурвкритий гладенькою сріблясто-сірою тонкою корою. Пагони на кінцях червонувато-бурі, молоді пагони волосисті із почерговими загостреними коричневими бруньками. Розташування бруньок почергове. Листкові пластинки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно-зелені блискучі, знизу – світліші (4-40см завдовжки і 2, 5-7см завширшки), короткочерешкові.
Квітки одностатеві. Тичинкові квітки зібрані в головчасті суцвіття (по 20 шт.). Оцвітина їх трубчасто-дзвоникувата, глибоко 5-6-надрізана з довгасто-лінійними або ланцетними частками. Зеленуваті жіночі квітки зібрані по 2-4шт, мають товсті опушені ніжки, оцвітина їх шестироздільна. Вони оточені спільною щетинкоподібною обгорткою. Зав'язь- нижня, тригнізда. Плід (буковий горішок) – блискучий коричневий тригранний горішок (1-1, 6 см завдовжки), оточений повністю або частково коробочкоподібною мисочкою, яка при достиганні плодів розтріскується на чотири лопасті.
Бук лісовий – головна лісоутворююча порода Карпат. Досить теплолюбна, тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Рідко утворює зімкнуті чисті деревостани. При переході в більш високі гірські пояси до бука домішуються ялиця і смерека. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні – жовтні.
Поширений у Карпатах, де росте на висоті 250 – 1400м над рівнем моря, в південній частині Волині, східна межа острівного поширення букових лісів в Україні проходить відВолодимира-Волинськогопо межі міжВолинськоювисочиноютаПоліською низовиноюдо смт. Гориньградпоблизу м. Рівного, звідти повертає на південь до м. Кременцяі далі до м. Старокостянтинова, смтСатановаі смтМуровані-Курилівціі повертає на захід до м. Кам'янець-Подільський, а також у вигляді острівних масивів у західному Лісостепу, в південній частині Волині. Улісостепувирощується в культурах. Займає 9, З% державного лісового фонду України. Райони заготівлі – Карпати, іноді- Лісостеп. Запаси сировини значні відносно інших деревних видів.
Харчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Плоди бука вживаються в їжу підсмаженими, але найважливіше значення мають в олійному виробництві для одержання харчової й технічної жирної букової олії. Оболонка букового горіха м'яка, легко відділяється, всередині знаходиться світле ядро, в якому міститься близько 30-36% (до 43%) олії, 23, 5% азотистих речовин, крохмаль, цукри, клітковина, яблучна і лимонна кислоти, дубильні речовини, вітамін Е (150 мг).
Букова олія має солом'яно-жовте забарвлення, високі смакові властивості, належить до напіввисихаючих олій, добре зберігається; нічим не поступається перед іншими горіховими оліями. Її застосовують у консервній промисловості. Букова макуха іноді використовується як замінник кави.
У вареному вигляді макухою годують велику рогату худобу, свиней і курей. Горішки також є цінним кормом для великої рогатої худоби, овець і кіз. На корм худобі використовують достиглі горішки, при зберіганні їх оберігають від цвілі. З'їдаючи велику кількість макухи і горіхів, тварини отруюються. Токсичний чинник – алкалоїдфагін, що міститься в плівочках ядра.
При підсмажуванні горішків він розкладається. Поїдання тваринами великої кількості листків і пагонів бука викликає гастритні розлади, які іноді закінчуються смертю.
Букові горішки – улюблений корм також для багатьох видів диких тварин, зокремадиких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишовидні гризуни, насамперед – нориці рудітамишаки жовтогруді. У роки рясного врожаю букових горішків, які часто мають 4-річний цикл, чисельність дрібнихгризунівсуттєво зростає. Подібні циклічні зміни чисельності лісових гризунів були докладно описані у працях М. Рудишина, К. Татаринова, О. Корчинського та інших відомих українськихтеріологів.
Деревинабука лісового тверда, добре полірується, водостійка, широко використовується для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. Із букової деревини виготовляють високоякісну тару, придатну для перевезення продуктів харчування.
Шляхом сухої перегонки із деревини бука лісового добувають буковийдьоготьікреозот.
До складу креозоту входять феноли, що зумовлюють його антисептичні й антипаразитарні властивості. У медицині креозот застосовують при лікуванні початкових стадій туберкульозу, при гнійних процесах у бронхах і легенях.
Зовнішньо ним лікують виразки шкіри і слизових оболонок. У ветеринарії креозотом лікують виразки шкіри і виганяють легеневі глисти.
Кора і листки бука містять дубильні речовини (5, 4 – 5, 9%).
Як декоративна рослина, – бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також форми з червоними і строкатими листками. Бук використовують для поодиноких і невеликих групових насаджень, живоплотів. Він добре піддається стрижці. В Карпатах бук має ґрунтозахисне та протилавиннезначення.
Букові горішкизбирають здебільшого вручну після обнасінення та опадання їх на землю, обмеженість механізованих засобів збирання дуже гальмує їх заготівлю. У найурожайніші роки в чистих середньовікових деревостанах з 1 га букового насадження можна зібрати в середньому 200-300 кг горішків. Збирати їх починають у вересні і продовжують 1, 5-2 місяці. Зібрані горішки пропускають через віялки і підсушують під наметами або у вогневих сушарках при температурі не вище 60° С, тривалість сушіння 1-2 години. Добре висушені горіхи зберігають у мішках по 25кг при постійно зниженій температурі та вологості не вищій 60-65%. Мішки кладуть не на підлогу, а на дошки та колодки.
Бук – одне з найпоширеніших дерев у карпатській флорі. Недарма одна з географічних областей так і називається – буковина. У нього могутня, густа і розлога крона, котра майже не пропускає світла. Росте повільно, у сприятливих умовах у віці 350 років: висота -50м і 120см у діаметрі.
Бук є теплолюбною породою мякого клімату. Він утворює чисті і мішані (з грабом, смерекою, ялицею, березою) деревостани у межах висот 300-1300м. н. р. м. Бук – тіневитривала порода, котра може знаходитись у пригніченому стані до 50 років. У мішаних лісах бук росте у другому ярусі під шатром смерек. Підлісок у букових лісах виражений слабо через сильне затінення. З трав переважно поширені ті, котрі вегетують ранньою весною, до розпускання листя на деревах. Це анемони, підсніжники, білоцвіти.
Листя дерева біля 6см завдовжки і 4 см завширшки, яйцевидної форми, без зазубрин по краях. Листки довго не гниють через високий вміст дубильних речовин у них. Кора сріблясто-сіра, гладенька, товщина 1-1. 5см.
Цвіте дерево у квітні-травні, квітки малопомітні. Плід – бурий гострогранний горішок, до 1, 5 см завдовжки, достигає у вересні, опадає на землю у жовтні-листопаді. Врожайні роки трапляються через 3-5 років, тоді з 1 га можна зібрати до 300 кг горішків. Вони є хорошим кормом для лісових тварин. У Карпатах букове борошно додають до хліба. Вживати горішки у їжу можна лише підсмаженими, бо сирі горішки містять отруйні речовини.
Починає плодлоносити дерево пізно – у 40 років, а у густих лісах навіть у 60. Бук має надзвичайно велике екологічне значення. Важко переоцінити його роль у виробленні кисню, очистці повітря, збереженні вологи у ґрунті.
Деревина бука міцна, тверда, має гарну текстуру, мало поступається дубовій по міцності. Використовується для виготовлення меблів, фанери, паркету, музичних інструментів. Відзначається надзвичайною водостійкістю, тому здавна використовувалась для виготовлення млинових коліс. Іншою особливістю є відсутність запаху, тому деревина придатна до контакту з харчовими продуктами, для виготовлення тари. Деревина більш як на половину складається з целюлози, з неї виготовляють папір, целофан, штучну шкіру.
Крона дерева добре піддається формуванню, тому бук широко застосовують у парковому будівництві, для виготовлення живоплотів.
 
Рис. 2.2. Бук лісовий в Українських Карпатах влітку
 
2.3. Особливості процесу поновлення ялиці у лісах Українських Карпат
 
Сучасний ареал ялиці білої в Карпатах тісно пов'язаний з кліматичними, літологічними і едафічними умовами. Східна нижня межа її поширення знаходиться у Чернівецькій області, де деревостани з участю ялиці трапляються на висоті 300-325 м н. р. м. Висотні межі її поширення істотно відрізняються на південно-західних і північно-східних макросхилах Карпат. За даними А. Й. Швиденка [1], верхньою межею зростання ялиці слід вважати 1250 м н. р. м., де вона трапляється як домішка в насадженнях ялини. К. К. Смаглюк вказує на можливість підняття цієї породи значно вище, до 2000 м і опускання до 200 м у Прикарпатті. На південно-західних макросхилах Полонинського і Водороздільного хребтів ялиця з'являється у насадженнях як домішка, починаючи з висоти 500-600 м н. р. м. Вибагливість ялиці до вологості повітря і ґрунту та підвищена чутливість до пізніх заморозків обмежують її природний ареал ізогієтою у 600-700 мм на рік у Прикарпатті і 850-900 мм на Закарпатті.
Основними біоекологічними властивостями ялиці, які впливають на райони її природного поширення, крім згаданої вище вибагливості до вологості повітря і ґрунту та чутливості до заморозків, є низька стійкість до забруднення повітря, висока вітростійкість, вибагливість до багатства ґрунту, сильно виражена тіневитривалість, повільний ріст в молодому віці, періодичне і пізнє шишкоутворення, низька схожість насіння та інше. В цілому ялиця біла за своїми біоекологічними властивостями досить близька до бука лісового і певною мірою до ялини європейської, через що на території Карпат вона не утворює свого окремого поясу, а виступає як компонент змішаних лісів з дубом, буком і ялиною.
Прогресуюче зменшення площі ялицевих лісів в регіоні чітко проявлялося до 1965 р. За останні 150-200 років площа ялицевих лісів скоротилась приблизно на 30%. У природному корінному покриві вона досягала 120 тис. га. Тільки за період з 1947 по 1956 рр. вона зменшилась на 38, 8%. За даними В. І. Парпана, зміна едифікаторів в ялицевих лісах відбулася на площі 177 тис. га, або 68, 5%. Найбільш негативні зміни спостерігаються в буково-ялицевих і ялиново-буково-ялицевих лісах, де на більшості площ ялиця втратила свої типотвірні позиції. Починаючи з 70-х років, ситуація в ялицевих лісах дещо покращилася. Цьому сприяло вміле проведення доглядових рубань, переорієнтація на поступові рубання головного користування, розширення обсягів реконструктивних лісокультурних заходів.
Що ж становлять лісові насадження, які зростають в ялицевих типах лісу? Доволі вичерпну відповідь на це питання можна одержати, використовуючи матеріали досліджень, які виконала в ялицевих біогеоценозах групанауковців під керівництвом К. К. Смаглюка. На підставі даних 60 постійних пробних площ, закладених в найбільш поширених в Карпатах вологих ялиново-букових суяличинах і яличинах, вдалося виявити площу корінних деревостанів ялиці білої, охарактеризувати вікову структуру і будову її природних деревостанів, морфологічну структуру природних ялиново-буково-ялицевих і буково-ялицево-ялинових деревостанів, вивчити продуктивність одновікових і різновікових насаджень з різною частковою участю в складі бука, а також порівняти продуктивність деревостанів різного степеня різновіковості і складу.
На сьогодні на місці корінних змішаних ялицевих насаджень домінують ялинники і бучняки. Для Верхньодністровських Бескидів, а також всієї смуги буково-ялицевих лісів Передкарпаття, характерне поширення майже чистих одновікових яличників антропогенного походження. Невелика домішка ялини в таких насадженнях відзначається невисокою стійкістю до грибних захворювань, а тому її вирубують вже до 60-річного віку, що, своєю чергою, сприяє формуванню середньо-і низькоповнотних яличників.
У середині 80-х років встановлено, що в лісовому покриві Карпат зміна порід найбільшою мірою торкнулася молодняків. Тут повну зміну в ялицевих лісах зафіксовано на 7, 4% їх площ. У держлісфонді багатьох передгірних лісництв значну площу займали низькотоварні грабняки, осичники, березняки, сосняки, вербняки, що зростають на багатих глибоких ґрунтах яличників і суяличників. Вік їх здебільшого становив 24-50 років. Загалом в ялицевих типах лісу виявлено 31 тип похідних деревостанів, що потребували виправлення.
Однією із причин скорочення площ ялицевих лісів у Карпатах також є їхній незадовільний санітарний стан, що сприяє виникненню осередків шкідників і хвороб. У деревостанах букових яличин і суяличин найпоширенішими вадами і захворюваннями, які різко знижують вихід ділової деревини або її якість чи сприяють зараженню, є морозне ядро, гнилі грибного походження, рак і відьмині мітли, багатоверхівковість, наявність пасинків і механічні пошкодження. Крім цього, трапляються окоренкуватість, червоточина, кривизна, морозовина та ін.
На північному мегасхилі Карпат, особливо в гірських умовах, де ялиця зростає разом із ялиною, домішкою бука та іншими листяними породами, катастрофічно збільшуються площі всихання шпилькових насаджень ялини і ялиці від кореневих гнилей. Так, якщо в першій половині 80-х років, за даними П. А. Трибуна, грибами було вражено понад 60% площ цих лісів, то в наші дні всихає 81, 6% шпилькових лісів, а частка санітарних рубань у розрахунковій лісосіці головного користування досягає 80% і більше. Великих збитків ялицевим лісам завдають суворі зими. Зокрема, І. І. Молоткова інформувала, що внаслідок суворої зими 1928-1929 р. пошкодження ялицевих насаджень проявились у вигляді морозного ядра. Після рубання таких дерев на поперечному зрізі було чітко видно буро-червоне, округлої форми ядро, яке різко відрізнялося за кольором від здорової периферійної частини деревини. Вверх стовбуром захворювання поширювалося майже до верхівки. Автор робить висновок про можливий зв'язок між появою морозяного ядра і зараженням гнилями.
Відновлюючи ялицеві насадження, треба прагнути до якомога більшого використання здорового природного поновлення місцевого походження та насіння з корінних деревостанів – пралісів. Якщо на ділянках, уражених кореневою губкою, вже існують чисті або з домішкою ялиці молодняки віком 10- 15 років природного чи штучного походження, то тут слід здійснювати реконструкцію з введенням бука, явора, ільма гірського, клена гостролистого та інших видів залежно від типів умов місцезростання. Чисті молоді яличники можна використати також для формування плантацій зі скороченим обігом рубань.
На перезволожених землях Передкарпаття з незначним нахилом поверхні, створюючи культури ялиці, слід зберігати природне поновлення берези пониклої, частку якої у складі насадження пізніше оптимально регулюють доглядові рубання. Виявилось, що не виважені інтенсивні втручання в життя лісового біогеоценозу в період вегетації створюють умови, які сприяють активізації збудників кореневих гнилей і послабленню стійкості насаджень. Тому доцільно здійснювати середні за інтенсивністю, в міру потреби, освітлення і прочищення, вирубування хворих і відсталих у рості дерев. Серед чинників, які негативно впливають на динаміку розвитку і продуктивність ялицевих лісів, крім згубного впливу низьких температур ще слід згадати нерегульований випас худоби, пошкодження рослин дикою лісовою фауною, буреломами і сніголамами, заготівлю новорічних ялинок. На жаль, більшості згаданих чинників у наукових публікаціях приділено дуже мало уваги.
Природне поновлення ялиці під наметом деревостанів, за даними багатьох дослідників, відбувається цілком задовільно. А. Й. Швиденко повідомляє, що під наметом 70-річного яличника у вологій дубово-буковій яличині залежно від зімкнутості крон, складу порід, інших показників кількість доброякісного підросту перебуває в межах від 2, 2 до 203, 2 тис. шт. /га.
А за даними П. І. Молоткової, під наметом ялицево-букових насаджень в більш поширеному типі лісу – вологій буковій яличині нараховується 13, 0-29, 3 тис. шт. /га доброякісного підросту ялиці, з них 51-60% першої категорії. Порівняно задовільно відновлюється ялиця і під наметом буково-ялицево-ялинових лісів, де кількість здорових рослин досягає 4, 8-21, 4 тис. шт. /га. Про добрі результати штучного культивування ялиці в Українських Карпатах повідомляє М. П. Петранич. Особливо заслуговує на повагу метод створення піднаметових культур ялиці за 3-5 років до рубання деревостану. Як відомо, характерною особливістю цієї породи є низька її стійкість до заморозків, особливо до пізніх весняних, які вражають верхівкову бруньку. Тому Т. М. Порадарадить з метою захисту від низьких температур на чистих невідновлених зрубах створювати культури ялиці і змішані з сосною звичайною, ялиною європейською і вільхою сірою. Для виконання захисної функції ці породи, в міру потреби, вибирають під час догляду, починаючи з 4-го року. Виробничий досвід традиційного культивування ялиці шляхом ви-садження сіянців описано також у працях А. Й. Швиденка, А. М. Гаврусевича, В. І. Гніденка, Ф. Ф. Гербута, М. І. Ониськіва.
Труднощі під час створення і вирощування культур ялиці білої в Карпатському регіоні пов'язують насамперед з прорахунками, які вже під час планування обсягів здійснення лісовідновних заходів в ялицевих типах лісу, часто необґрунтованому проектуванні початкових складів і схем змішування головних порід, застосуванні різноманітних, не завжди виправданих технологій обробітку ґрунту, висаджування і догляду за висадженими сіянцями та саджанцями, несвоєчасним, а часто і неякісним виконанням рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства. Є певні напрацювання з питань створення і використання селекційної бази ялиці, зберігання її насіння та вирощування садивного матеріалу. Згідно з чинним лісонасінним районуванням, на території Українських Карпат є чотири лісонасінних райони з десятьма підрайонами ялиці білої. Переміщення насіння з лісогосподарською метою допускається в межах одного підрайону, сусідніх підрайонів одного району та одних і тих самих висотно-екологічних пасем підрайонів двох суміжних лісонасінних районів.
Перехід лісового насінництва на селекційну основу може відбуватися лише за рахунок масового розмноження цінних високопродуктивних насаджень та дерев.
Зусиллями науки і виробництва вже створена постійна лісонасінна база (ПЛНБ) ялиці білої. До неї входять атестовані лісові генетичні резервати (24 шт. площею 1269 га), 17 га плюсових насаджень, 220 плюсових дерев, понад 20 га клонових насінницьких плантацій.
Дослідження показали, що найперспективнішими для ялиці білої виявились плюсова селекція та плантаційне лісове насінництво. Як підщепи і прищепи для ялиці білої надаються лише рослини з роду Abies. Найкращими підщепами є вирощені у відкритому ґрунті 4-5 річні саджанці середньою висотою близько 24-25 см, діаметром шийки – 3 мм. Найвищі показники приживлюваності досягаються під час щеплення способом серцевиною прищепи на камбій підщепи (85-97%) в період активного росту і розвитку підщепи та почат ку розвитку (розпукування верхівкової бруньки) прищепи (93%). Літні щеплення приживлюються значно гірше (58-63%, а під час посух – 35-42%). Середній приріст трансплантантів у відкритому ґрунті першого року змінюється від 3, 1 до 5, 0 см, в другий – 10, 4-17, 1 см, третій – 23, 1-30, 8 см. У теплиці прирости набагато нижчі.
Атестовані клонові плантації ялиці білої створено в 1975-1986 рр. Найбільшою площею їх в регіоні (15, 0 га) та й в Україні загалом, представлений лісонасінний комплекс Коломийського лісгоспу. Перше незначне цвітіння трансплантатів тут траплялося вже на 6-7-й рік, а нормальні за розмірами і повнозернисті шишки було одержано на 9-10-й рік. Характер цвітіння ялиці має істотні відмінності від інших хвойних видів. Спочатку в неї спостерігається рясне чоловіче цвітіння (особливо з 11-річного віку щеп), а жіноче запізнюється на 3-4 роки. Диспропорція згладжується в 15-16-річному віці плантацій. Найбільше шишок спостерігається на гілках другого-четвертого кілець в середніх за ростом і розвитком трансплантатів. Упродовж останніх 14 років урожайність плантації ялиці в Передкарпатті збільшилась від 1 кг насіння на 1 га (1995 р.) до 125 кг (2008 р.).
Плантаційні шишки і насіння мають достовірні переваги над виробничим збором. Найбільш істотними є перевищення в масах шишок, кількості насінин в одній шишці і масі 1000 насінин, а також у схожості насіння.
Науковий і виробничий досвід свідчить, що високий початковий рівень забезпеченості лісокультурних площ природним поновленням головних і супутніх порід не звільняє від необхідності своєчасного їх обстеження і проведення агротехнічного та лісівничого доглядів за ним. Ігнорування цими вимогами не дає змоги сформувати у майбутньому високопродуктивні ялицеві насадження оптимальних породного складу і структури.
 
Рис. 2.3. Природне поновлення ялиці білої в лісах Українських Карпат
 
2.4. Особливості процесу поновлення бука лісового у лісах Українських Карпат
 
Під природним поновленням розуміють процес утворення нового покоління лісу природним шляхом. Процес природного лісовідновлення розпочинається від плодоношення, появи сходів і розвитку самосіву. В природніх умовах масове плодоношення бука лісового спостерігається кожні 3-6 років, а невеликі урожаї – майже щороку. Плодоношення характеризується значною мінливістю, що свідчить про його залежність від багатьох чинників, серед яких: вік деревостану, рівень затінення крон, приморозки, хвороби, шкідники. Невеликий врожай може майже повністю знищуватися комахами та наземними хребетними тваринами.
Для проростання насіння бука необхідні волога, тепло і кисень. У природних умовах насінню, яке впало на землю, кисню й вологи достатньо. Подальший розвиток самосіву залежить від багатьох чинників. Уже в перший рік відпадають 60 – 90% сходів. На думку В. Шаффера, поширення бука на схід лімітовано недостатньою зволоженістю повітря та ґрунту. Лише на підвищених ділянках на Поділлі, завдяки перенесенню вологого повітря в східному напрямку, створюються сприятливі умови для росту й розвитку бука та формування його угруповань.
Бук є мезофілом на початкових стадіях онтогенезу і в дорослому віці виявляє стійкість до посухи. Сходи бука лісового мають високий рівень транспірації, однак їх нерозвинена коренева система з обмеженою зоною поглинання може забезпечити потребу рослин у волозі лише при достатньому постійному зволоженні поверхневих шарів ґрунту. При перезволоженні ґрунтів погана їх аерація негативно впливає на сходи. Проростки, що протягом весни добре зійшли й розвинулися, у посушливий період літа починають масово всихати та відпадати, й до кінця літа їх залишається мало. З 3-5-річного віку в бука лісового інтенсивно формується система додаткових коренів, і тоді стан цього підросту, на відміну від сходів, не так сильно залежить від зволоження поверхні ґрунту.
З позицій планування способу лісовідновлення на кожному конкретному зрубі поряд із кількісною оцінкою забезпеченості і характером розміщенням природного поновлення, необхідно звертати увагу на його якість. Стаціонарними дослідженнями встановлено, що у 64% перерослого підросту бука, посадженого «на пень» після завершення лісосічних робіт, є в наявності стовбурова гнилизна різного ступеня розвитку.
Окрім цього 44 – 92% залишеного великомірного підросту мають ознаки пошкоджень механічного характеру. Тому плануючи природний спосіб лісовідновлення зрубів орієнтуватися необхідно здебільшого на дрібний самосів і підріст бука.
Постійна лісонасінна база бука лісового в більшості державних підприємств Карпатського регіону сформована на гідному рівні, однак ефективність її використання низька. Відсутність необхідної кількості насіння бука лісового, недосконала технологія його зберігання та ведення лісорозсадницької справи зумовлюють забезпечення лісовідновних робіт стандартним садивним матеріалом (сіянцями і саджанцями) лише на рівні 11 – 38% від потреби, решта покривається за рахунок лісових дичок. Як свідчать матеріали виконаних досліджень, безпосереднє перенесення 1-2річного самосіву досліджуваної породи, навіть якісно заготовленого у зріджених насадженнях, на зруби малоефективне (відпад досягає 75 – 85%). Для цієї мети краще використовувати рослини старшого віку, дорощений у лісових розсадниках дрібний самосів або ж переносити дички бука з перегущених куртин на вільні місця відновлюваних зрубів.
Початкова густота чистих і змішаних букових лісових культур, за даними аналізу відомчих матеріалів, переважно достатня для відтворення корінних деревостанів. До віку переведення культур у вкриті лісовою рослинністю землі на більшості ділянок формуються молодняки змішаного походження різної якості, однак на 40% обстежених площ кількість бука в них не відповідає нормативним вимогам. Основними причинами такого становища є масове використання для закультивування лісових дичок, а також запізнення з проведенням лісівничих доглядів. Сформовані молодняки відзначаються куртинним характером розміщення головних порід. Місця культур, що відпали, займають граб, береза або осика.
Часткові культури бука та інших деревних порід створюють на ділянках з наявним природним поновленням густотою 1, 7 – 2, 7 тис. садивних місць на одиниці площі. Однак, як випливає із матеріалів натурних обстежень, цієї кількості, особливо на зрубах в дубово-букових типах лісу, часто не вистачає для формування корінних складів молодняків навіть у віці їх переведення у вкриті лісом площі. Тому обґрунтовано доцільність збільшення густоти до 3 – 4 тис. шт. /га.
Суцільні лісові культури в чистих букових типах лісу створюються здебільшого на зрубах похідних деревостанів з початковою густотою 4, 5 – 5, 0 тис. шт. /га. В їх складах домінує бук лісовий з участю клена-явора, ясена звичайного, дуба скельного і модрини європейської.
У змішаних хвойно-листяних лісах не завжди забезпечується достатня участь у складі вирощуваних молодників усіх типоутворювальних порід, як це передбачено нормативними вимогами.
Чіткої залежності між початковою густотою культур бука, ялиці та смереки у змішаних насадженнях і біометричними показниками їх росту не встановлено.
Збагачення корінного породного складу насаджень, вирощуваних в умовах свіжих і вологих бучин, можливе за рахунок культивування модрини європейської, дугласії тисолистої, ялиці гігантської при їх введенні до 20% початкової густоти культур, яка не перевищує ценотичного оптимуму. В екстремальних умовах високогір’я для підвищення стійкості насаджень та посилення їх екологічних функцій доцільно культивувати ялиці: бальзамічну, суцільнолисту і кавказьку. Використання для цієї мети ялин шорсткої та корейської доволі проблематичне.
 
Рис. 2.4. Насіння бука лісового
 
 РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
 
3.1. Методи досліджень, їх суть та опис
 
Для проведення досліджень необхідним було:
Підібрати ділянки для збору експериментального матеріалу та його опису;
Вибрати найточніший і водночас швидкий метод обліку природного поновлення;
Облікувати поновлення ялиці білої, та, за можливості, бука лісового.
У разі проведення РГК на ділянках із задовільною кількістю самосіву та підросту головних і супутніх порід, технологія лісозаготівель має бути спрямована на їхнє збереження. На лісосіках, які розроблятимуться в зимовий період, після закінчення всіх робіт, повинно бути збережено:
  • в рівнинних лісах – не менше 70% всього підросту;
  • а на схилах із стрімкістю понад 10 градусів – 60%;
У літній період:
  • в рівнинних лісах – не менше 60%;
  • на схилах із стрімкістю більше 10 градусів – 50%;
Для визначення способу лісовідновлення потрібно знайти кількісні та якісні показники підросту і самосіву, а потім порівняти їх із нормативними даними.
Природне поновлення вважається задовільним за наявності під наметом лісу рівномірно розміщеного життєздатного підросту господарсько цінних лісових порід насіннєвого походження заввишки до 0, 5м в кількості не менше:
  • у соснових лісах – 8тис. шт. /га;
  • у дубових – 10тис. шт/га;
  • у ялинових – 12тис. шт/га;
  • у ялицевих, букових – 15тис. шт/га.
Підріст вважається рідким, якщо його кількість становить 3, 0тис. шт/га і менше, середнім 3, 1-10тис. шт/га, густим – 10, 1тис. шт/га і більше. Але є й винятки, коли кількість підросту велика, але розміщення нерівномірне.
Мабуть, ще важливішим для лісового господарства є оцінка природного поновлення на невкритих лісовою рослинністю землях та в разі їх переведення у вкриті.
 
Таблиця 3.1.
Оцінка якості природного поновлення на невкритих лісовою рослинністю землях
 
Отже, як видно з таблиці, оцінка стану природного поновлення здійснюється за 3-ма градаціями: добрий, задовільний і незадовільний; а його якості – за 3-ма класами.
Для обліку природного поновлення на невкритих раніше лісових землях застосовують суцільний перелік природного поновлення на облікових площадках. Їх закладають паралельними рядами впоперек зрубу, при чому відстань між рядами становить 100-300м, між площадками в ряду – 10-20м. Кількість площадок, які закладають, залежить від площі виділу і становить:
  • на площі до 3 га – 10 штук;
  • на площі 3-5 га – 30 штук;
  • на площі понад 5 га – 40 штук.
Розміри облікових площадок залежать від віку підросту:
  • 1-5 років – 1х1м;
  • 6-10 років -2х2, іноді 5х5;
  • 11-15 років – 5х5 і більші.
У залежності від густоти підросту на виділі переліком охоплюється від 0, 5 до 2% площі. На обліковій площадці підріст рахують за породами, групами висот, походженням і станом (життєздатний чи ні). Вік підросту визначають за зрізами біля кореневої шийки не менше як 3-х екземплярів кожної породи.
 
Таблиця 3.2.
Нормативи необхідної кількості облікових робіт для оцінки природного поновлення лісу
 
 
Для вкритих лісовою рослинністю земель застосовувався метод кругових площадок. Цей метод полягає у закладанні кругових площадок під наметом лісу площею 10м2 кожна, таких площадок повинно бути 30 шт/га. Цей метод вважається одним із найточніших методів обліку кількості та стану природного поновлення, а полягає у наступному: на кожній площадці підраховується кількість крупного, середнього та дрібного підросту цінних порід; потім ці дані записуються в журнал облікових площадок. Для переведення крупного та середнього підросту в дрібний застосовуються перевідні коефіцієнти:
  • крупний – 0, 5;
  • середній – 0, 8.
Потім підраховується загальна кількість підросту по кожній ПП та знаходиться сума всього і переводиться на 1 га таким чином: загальна сума кількості підросту ділиться на 0, 3, оскільки площадки займають 300м2. Особливістю цього способу є те, що враховується тільки життєздатний підріст.
 
3.2. Експериментальні дані по пробних площах
 
Нами було закладено 7 пробних площ круговим методом та методом прямокутних площадок. Нижче приводимо лісівничий опис пробних площ.
ПП №1
Знаходиться у кв. 20, вид. 6 Славецького лісництва (рис. 3. 1.).
Площа 2, 0га
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.
Стан та склад до рубки: вік 104 роки, Запас – 228м3, бонітет – 1а, Повнота – 0, 6; Склад: 6Яцб2Бкл2Дз+Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С3.
Тип лісу: С3-дбкЯц – волога дубово-букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 20270 шт, Бука лісового – 1520 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 40540 шт, Бука лісового – 3040 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.1. Підріст бука лісового на ПП №1
 
ПП №2
Знаходиться у кв. 15, вид. 2 Славецького лісництва (рис. 3. 2.).
Площа: 6, 8га
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.
Стан та склад до рубки: вік 123 роки, Запас – 366м3, бонітет 1а, повнота – 0, 9; Склад: 5Яцб5Бкл+Дз, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С3.
Тип лісу: С3-бкЯц -волога букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1га: Ялиці білої – 13200 шт, Бука лісового – 8460 шт.
Кількість природного поновлення на всій ділянці: Ялиці білої – 89760 шт, Бука лісового – 57528 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.2. Підріст бука лісового на ПП №2
 
ПП №3
Знаходиться у кв. 9, вид. 3 Славецького лісництва (рис. 3. 3.).
Площа 1, 1га.
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.
Стан та склад до рубки: вік 99років, Запас – 303м3, бонітет – І, повнота – 0, 9, Склад – 9Яцб1Бкл+Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С2.
Тип лісу: С2-бкЯц -свіжа букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 19300 шт, Бука лісового – 660 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 21230 шт, Бука лісового – 726 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.3. Підріст бука лісового на ПП №3
 
ПП №4
Знаходиться у кв. 2, вид. 1 Славецького лісництва (рис. 3. 4.).
Площа -5, 0га
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.
Стан та склад до рубки: вік 102 роки, Запас – 203м3, бонітет – І, повнота – 0, 6; Склад: 8Яцб2Дз+Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С2.
Тип лісу: С2-дЯц – свіжа дубова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 13060 шт, Дуба звичайного – 3300шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 65300 шт, Дуба звичайного – 16500 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.4. Підріст бука лісового на ПП №4
 
ПП №5
Знаходиться у кв. 12, вид. 12 Славецького лісництва (рис. 3. 5.).
Площа: 3, 6га.
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: ділянка, відведена під останній прийом РПР.
Стан та склад насадження: вік 96 років, Запас – 300м3, бонітет – Іа, повнота – 0, 6; Склад: 6Яцб4Бкл+Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С2.
Тип лісу: С2-бкЯц – свіжа букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 22200 шт, Бука лісового – 12600 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 79920 шт, Бука лісового – 45360 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання кругових пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.5. Підріст бука лісового на ПП №5
 
ПП №6
Знаходиться у кв. 15, вид. 6 Славецького лісництва (рис. 3. 6.).
Площа: 1, 0га.
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: ділянка, відведена під останній прийом РПР.
Стан та склад насадження: вік 96років, Запас – 336м3, бонітет – Іа, повнота – 0, 6; Склад – 5Яцб4Бкл1Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С3.
Тип лісу: С3-бкЯц – волога букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 9600 шт, Бука лісового – 11200 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 9600 шт, Бука лісового – 11200 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання кругових пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.6. Підріст бука лісового на ПП №6
 
ПП №7
Знаходиться у кв. 6, вид. 6 Славецького лісництва (рис. 3. 7.).
Площа 6, 6га.
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: ділянка, відведена під останній прийом РПР.
Стан та склад насадження: вік 93 роки, Запас 306м3, бонітет І а, повнота – 0, 7; Склад: 6Яцб4Бкл+Дз, Яс, Клг.
Грунт сірий лісовий суглинистий.
Тип умов місцезростання: С2.
Тип лісу: С2-бкЯц – свіжа букова суяличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої – 12060 шт, Бука лісового – 9900 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої – 79596 шт, Бука лісового – 65340 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання кругових пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.7. Підріст бука лісового на ПП №7
 
ПП8
Знаходиться у 4 кв. 13 вид. Славецького лісництва.
Площа 2, 0 га.
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.. Стан та склад до рубки: вік 97 років, Запас 290м3, бонітет І, повнота 0, 8, 8Яцб2Бкл+Бп, грунт сірий лісовий суглинистий.
Умови місцезростання D3.
Тип лісу D2-бкЯц -свіжа букова яличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої: 15100 шт, Бука лісового: 1700 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої: 30200 шт, Бука лісового: 3400 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.8. Підріст ялиці білої та бука лісового на ПП №8
 
ПП9
Знаходиться у 12 кв. 10 вид. Славецького лісництва.
Площа 3, 5га
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: свіжий зруб.. Стан та склад до рубки: вік 104 роки, Запас 296 м3, бонітет 1, повнота 0, 8; 6Яцб4Дз, грунт сірий лісовий суглинистий.
Умови місцезростання D2.
Тип лісу D2-дЯц – свіжа дубова яличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої: 11000 шт, Дуба звичайного 3600шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої: 38500 шт, Дуба звичайного: 12600 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання прямокутних пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.9. Підріст ялиці білої та бука лісового на ПП №9
 
ПП 10
Знаходиться у 14 кв. 3 вид. Славецького лісництва.
Площа 2, 0 га
Господарська секція: Ялицева.
Категорія: ділянка, відведена під останній прийом РПР. Стан та склад насадження: вік 105 років, Запас 320 м3, бонітет І а, повнота 0, 6; 7Яцб3Бкл, грунт сірий лісовий суглинистий.
Умови місцезростання D3.
Тип лісу D2-бкЯц – свіжа букова яличина.
Кількість природного поновлення на 1 га: Ялиці білої: 18500 шт, Бука лісового: 8000 шт.
Кількість природного поновлення на всю площу: Ялиці білої: 37000 шт, Бука лісового: 24000 шт.
Висота природного поновлення до 0, 5м, отже його можна віднести до дрібного за категоріями крупності.
Облік природного поновлення проводився методом закладання кругових пробних площ.
Рекомендую застосувати догляд за природним поновленням із доповненням лісовими культурами (за необхідності).
 
Рис. 3.10. Підріст ялиці білої та бука лісового на ПП №10
 
РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДАНІ. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
 
Господарська продуктивність лісів, а також і ефективність виконання ними корисних функцій залежить від стану лісових біоценотичних систем, який у більшості випадків визначається характером ведення лісового господарства у підприємстві, зокрема способами розведення та відновлення лісових масивів.
Провадження лісових культур, як основи, не завжди повною мірою відповідає природі лісових насаджень. Саме тому можна зробити висновок, що доведення лісів сучасного стану, враховуючи, що половина з них створені штучно – це прямий результат недостатньої уваги до значення біології та екології лісу.
Саме тому природне поновлення лісу є надзвичайно важливим у формуванні високопродуктивних та економічно вигідніших насаджень.
 
4.1. Основний аналіз природного поновлення лісових порід на тимчасових пробних площах
 
При проведенні досліджень на тимчасових пробних площах було досліджено велику кількість природного поновлення основних лісових видів дерев у залежності від висоти та категорій успішності.
Через брак часу на конкретніші дослідження, у експерименті не проводився розподіл поновлення за категоріями якості та за життєздатністю. Враховувались тільки ті екземпляри, які були життєздатними і тільки тих порід, які потрібно було облікувати для виявлення мінімальної статистики щодо проходження процесу природного поновлення. Облікувались всі життєздатні екземпляри незалежно від якості, станута інших особливостей, які могли спостерігатись.
Щодо обліку рослин та розподілу їх на групи висот, у досліді застосовувались різні види обліку: на відкритій місцевості – прямокутними ТПП, а під лісовим наметом – кругові ТПП. Згідно розподілу за групами висот після обробки експериментальних даних було отримано наступні дані, які показані у діаграмі.
 
 Рис. 4.1. Розподіл життєздатного підросту ялиці білої за групами висот (1ряд – до 0, 5м, 2 ряд – 0, 6-1, 5м, 3 ряд – більше 1, 5м)
 
Найбільшу кількість підросту нижче, ніж 0, 5 м було виявлено на ТПП 5, що пояснюється віком стиглості даного насадження, максимально наближеними до оптимальних лісорослинними умовами та повнотою.
Оцінювання природного поновлення ялиці за категоріями успішності показала, що основна маса підросту цієї породи відноситься до задовільного поновлення (66%) яке не потребує заходів по сприянню. На другому місці слабке та ослаблене поновлення (31%), яке потребує заходів по сприянню, зокрема підсадку сіянців. Решта, 3% поновлення, оцінено як погане, отже, якщо до віку РГК ніяких заходів сприяння проведено не буде, то доведеться проводити штучне відновлення лісів, а саме посадку лісових культур (Рис. 4. 2).
 
Рис. 4.2. Категорії успішності природного поновлення на ПП (за% від загальної кількості життєздатного поновлення ялиці на пробних площах)
 
4.2. Аналіз природного поновлення ялиці білої під наметом стиглого лісу в залежності від ТЛРУ та повноти насадження
 
Проведені дослідження щодо поновлення ялиці показали, що у свіжих і вологих сугрудах і грудах під наметом стиглого ялицевого лісу є значна частка життєздатного природного поновлення ялиці білої.
Згідно даних, отриманих в ході виконання експерименту, більш сприятливими для природного поновлення ялиці білоїна території ДП «Берегометського ЛМГ» є свіжі умови у порівнянні із вологими.
Відповідно до даних, отриманих на закладених пробних площах, максимальна кількість природного поновлення ялиці – 22, 2 тис. шт∙га-1 була зафіксована саме в умовах свіжого сугруду. Це можна пояснити так: в даних умовах ґрунт достатньо насичений вологою, яка так необхідна для проростання насіння та росту молодих сходів рослин, але даний рівень забезпечення вологою викликає часткове розростання трав'яної рослинності за низької повноти деревостану, яка перешкоджає росту та розвитку молодогопідросту. Саме тому на закладених пробних площах, а саме в тих, що закладені в умовах свіжого сугруду переважає задовільне, іноді слабке природне поновлення.
Природне поновлення ялиці у вологомусугруді було оцінено як слабке, оскільки максимальна кількість виявленого підросту на одній із пробних площ становила лише близько 9 тис. шт∙га-1.
Розвиток природного поновлення сильно залежить від зімкнутості намету та повноти лісостану.
Важливо також відмітити, що в умовах свіжого та вологого сугруду найкраще природнім шляхом ялиця біла відтворюється при повноті материнського насадження 0, 65 та 0, 60. Це досить добре видно на гістограмі, складеній для умов вологого і свіжого сугруду, що показує залежність кількості якісного природного поновлення від повноти материнського насадження на пробних площах 1-7 (рис. 4. 3).
За даними наших досліджень найменша кількість життєздатного підросту спостерігається під наметом насадження з повнотою 0, 9, на пробних площах, де природне поновлення ялиці було оцінене як погане чи слабке. Видно, що висока зімкненість батьківського лісостану негативно впливає на виживання та розвиток підросту, призводить до його ослаблення та іноді загибелі. Також, за результатами досліджень методом закладання кругових ПП видно, що при повноті насадження нижче 0, 75 молоді рослини ялиці та бука почувають себе також не дуже добре. На ПП, які закладені під наметом таких лісостанів, природне поновлення ялиці оцінене як слабке, частково – задовільне. Не зважаючи на оптимальну кількість світла та тепла, підріст при таких умовах не може нормально пережити конкуренцію з боку трав'яної та чагарникової рослинності, значне зростання якої призводить також і до ущільнення ґрунту на даній лісовій ділянці.
 
Рис. 4.3. Кількість природного поновлення ялиці під наметом стиглого лісу в залежності від повноти батьківського лісостану та ТУМ.
 
Отже, з метою створення оптимальних умов для сходів ялиці доцільно підтримувати зімкненість материнського насадження в межах 0, 85.
 
4.3. Аналізування природного поновлення ялиці білої в пристигаючих та стиглих насадженнях по ДП «Берегометське ЛМГ»
 
Узагальнивши експериментальні дані із пробних площ, закладених в умовах свіжого та вологого сугрудів під наметом стиглих та пристигаючих деревостанів найпоширенішої для підприємства повноти (0, 7 – 0, 8), можна отримати результати, які найбільш повно відображають зображені на рисунку 4. 4 діаграми.
Найкращою повнотою батьківського лісостану в умовах свіжого та вологого сугрудів та грудів для пристигаючих та стиглих насаджень є повнота 0, 75. Максимальна кількість здорового життєздатного благонадійного підросту підрахована при даній повноті становить 22 тис. шт∙га-1. Найменшу кількість природного поновлення було виявлено при повноті лісостану 0, 8 для обох досліджуваних нами типів лісорослинних умов та вікових груп. Максимальна кількість поновлення ялиці при повноті 0, 8 становила 19 тис. шт∙га-1 для пристигаючих насаджень, а мінімальна – 4, 5 тис. шт∙га-1 для стиглих.
Більша кількість життєздатного благонадійного поновлення, в порівнянні із пристигаючими насадженнями, була порахована у стиглих деревостанах в умовах свіжого та вологого сугрудів при повноті лісостану 0, 8. При повноті деревостану 0, 9 процес поновлення відбувається краще у пристигаючих насадженнях, але ця різниця дуже незначна і коливається в межах від 330 до 500 шт∙га-1.
Ще більш сприятливими умовами для поновлення ялиці як в стиглих так і в пристигаючих насадженнях виявилися вологі сугруди. Всі вище показані результати видно з діаграми, що показує співвідношення даних факторів між собою (рис. 4. 4).
 
Рис. 4.4. Залежність кількості природного поновлення ялиці від віку батьківського лісостану, повноти та ТУМ лісових ділянок
 
У проведеному дослідженні актуальним є також порівняння кількості природного поновлення на різній висоті над рівнем моря, а оскільки разом із ялицею білою росте і бук лісовий, то це порівняння було обов’язковим, оскільки це деревний вид, який вибагливий до вологості повітря; а із підйомом вище чи нижче певного рівня цей показник може як збільшуватись, так і зменшуватись.
Необхідною умовою також було врахування експозиції схилу, але у зв’язку із тим, що із досліджуваних ділянок були тільки схили південної експозиції, то дана умова не могла зберегтись на практиці. Тому є фактичні дані тільки по схилах південної експозиції на висоті у межах 400-600м НРМ.
В ході проведення експерименту виявилось, що взаємозалежність між даним показником і ростом та розвитком ялицево-букових лісостанів все-таки існує і варта уваги. Із діаграми 4. 5 добре видно, що кількість самосіву ялиці білої більша на рівні більше 500 метрів НРМ, при чому як на відкритій місцевості, так і під пологом лісостану. Для бука лісового ситуація дещо інша, оскільки однозначного ефекту немає, що пов’язано саме із його особливостями, зокрема побивання опіками і заморозками (тобто граничними точками температури повітря), а також вибагливість до вологості повітря. Тому на зрубі ситуація не покаже загальної статистики чи конкретних даних, але під наметом букового поновлення є більше на висоті більше 500 м НРМ.
 
Рис. 4.5. Розподіл кількості природного поновлення Ялиці білої та Бука лісового на ділянках із різною висотою над рівнем моря
 
4.4. Застосування РПР та їх ефект у лісонасадженнях ДП «Берегометське ЛМГ»
 
Оскільки природного поновлення головних лісо утворюючих порід більш ніж достатньо, то РПР – є невід’ємною частиною господарювання. Загалом на даному етапі розвитку господарства від рівномірно-поступових рубань на НС надходить близько 30% деревини, яка заготовляється під час рубок головного користування. Надалі, у зв’язку із тим, що створення лісових культур є занадто експенсивним, то планується збільшення обсягу заготівлі деревини саме від РПР (до 50%), які найбільше забезпечують природне лісовідновлення, що, в свою чергу, підвищує економічний ефект господарювання підприємства.
 
ВИСНОВОК
 
У даних умовах природне поновлення ялиці та бука доволі добре. Причиною тому є місце розташування, природні умови, вологіст грунту та повітря, та ряд інших особливостей даних лісових ділянок.
Із діаграм, наведених у розділі 4 видно, у якій саме конкретній місцевості найбільша кількість природного поновлення. Неможливим практично є порівняння різних лісових ділянок із наявністю природного поновлення за одним чи двома показниками, це потрібно робити за повним комплексом показників, які впливають чи можуть впливати теоретично на самосів.
У зв‘язку із вище сказаним, можна зробити висновок, що дана робота не є повним відображенням реальної ситуації, оскільки в ній іде порівняння тільки за деякими факторами, але не за повним їх комплексом. Також для роботи було спеціально підібрано лісові ділянки, на яких є велика кількість природного поновлення. Крім того через брак часу неможливим було застосування у цій експериментально-дослідницькій роботі підібрати ділянки, які знаходяться у набагато вищих чи нижчих умовах відносно рівня моря. Виконати порівняння результатів із іншими лісовими господарствами, в яких є подібні деревостани неможливо, оскільки таких досліджень не проводилось.
Пов‘язуючи всі ці фактори, особливо ефективною ця робота стане після того, як будуть проведені досліди і у інших лісових господарствах, хоча і в даний час вона є дуже актуальною.
 
Фото Капча