+3 8(066) 185-39-18
fквартали міста Феса (Марокко), плато Тассилин-Анджер (В Алжирі), на якому зображена наскальний живопис кам'яного століття.
У державах Північної Африки проживає близько 150 мільйонів чоловік. В основному вони говорять на арабській мові, а панівна релігія – іслам. При цьому в деяких державах в якості офіційної мови використовують будь-якій європейський мову, що полегшує спілкування між представниками різних народів [12].
У другій половині ХІХ століття вчені почали проявляти всі більший і більший інтерес до малюнків на стінах скель Північної Африки. Перші такі знахідки здавались якимось непорозумінням. Проте чим більше знаходилось таких древніх галерей, тім очевидніше було те, що зображення зробили стародавні мисливці.
На цих малюнках були зображені тварини савани, проте зовсім не було пустельних тварин, таких як верблюди, що з'явилися на малюнках лише в ІІІ столітті н. е. Відповідно більше 2 тисяч років назад морфологічно Сахара виглядала зовсім по іншому. На багаточисленних малюнках, залишених у Сахарі її колишніми мешканцями, розгорнена грандіозна панорама географічної обстановки й історичних подій, що відносяться до останніх десяти тисяч років. Виявляється, що на місці теперішньої пустелі існувала родюча савана з багато численними річками, озерами, болотами, з багатим тваринним і рослинним світом (рис 1. 2.) [1].
Рис. 1. 2. Наскальні рисунки у печерах Сахари
В 1955 році було відкрито цілу галерею малюнків. Ці найдавніші зображення, а також знайдені в печерах предмети побуту, залишки їжі і кістки тварин повідали про звичаї і уклад різних народів, які колись тут мешкали. Жінки займалися домашнім господарством. Чоловіки пасли худобу, на биків, кіз, овець, бігали собаки (рис. 1. 3.). Живопис наочно показує, як змінювався тваринний і рослинний світ, клімат. І, поступово наступала пустеля.
Рис. 1. 3. Наскальні рисунки у печерах Сахари
Також доказом того, що Сахара не завжди була пустелею, є місто Тімбукту (рис 1. 4.), мало вирогідно, що воно було збудовано у пустелі. Зараз цілком впевнено можна сказати, що першопричиною опустелювання Сахари була господарська діяльність людини.
Рис. 1. 4. Місто Тімбукту у наш час.
Цей процес почався багато тисячоліть назад, ще в часи мисливців кам'яного віку. Мисливські племена завжди використовують вогонь для різних цілей: для загінного полювання, випалювання лісових масивів, у ритуальних цілях. Коли в сухий сезон підпалювали суху траву, починалися величезні пожежі. Судячи по знайденим слідам стоянок, територія Сахари, яку тоді займала савана, була досить таки заселена. [2]
РОЗДІЛ ІІ. ПРИРОДНІ – ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ
2.1 Географічне положення
Пустеля Сахара знаходиться в Північній Африці, найбільша з тропічних пустель земної кулі (займає біля ¼ континенту). Сахара обмежена Атлантичним океаном на заході, Червоним морем на сході, Середземним морем і горами на півночі, Сахелем на півдні. На теренах Сахари виділяють: Західну Сахару, гори: Ахаггар, Тібетсі, Аїр, пустелю Терене, Великий Східний Ерг, Великий Західний Ерг, Танезруфт, Хамада – ель – Хамра, Ерг – Ігіді, Ерг – Шеш, Аравійську, Лівійську. Нубійську пустелі.
Сахара поділяє Африканський континент на Північну Африку й Африку на південь від Сахари. Південною межею Сахари слугує смуга напіваридних саван Сахель, (рис. 2. 1.) південніше яких розташований Судан й басейн річки Конго. [3]
Рис. 2.1 Межа Сахари – смуга напіваридних саван Сахель (виділена оранжевим кольором).
Знаходиться в межах Марокко, Тунісу, більшої частини Алжиру, Мавританії, Лівії, АРЕ, північних областей Малі, Нігера, Чад і Судану. Найбільша протяжність із заходу на схід – 5700 км Із півночі на південь – близько 2000 км. Кордон пустелі визначаються по-різному: по ізогієтах (кількість опадів) 100 і 200 мм, по кордону плодоносіння фінікових пальм на півночі різними іншими ботанічними ознаками. На півдні, по індексах арідності тощо; у зв'язку з цим оцінки площі Сахари вагаються від 6 до 8 млн. км 2. [4]
2.2 Геолого – тектонічна будова. Рельєф
В геологічному відношенні Сахара є північно-західною частиною Африкано-аравійської платформи докембрійський фундамент якої виходить в масивах (Регибатськом, Ахаггар, Тібесті, Ель-Увейнат) і західному виступі Нубійсько-аравійського щита, створюючи зо ну Центральної Сахари. До півночі і півдня. від останньої тягнуться відповідно зони Північної Сахари і Південної Сахари опускань, заповнені фанерозойськимі відкладеннями.
Корисні копалини Сахари представлені: нафтою і газом (Нафтогазаносний басейн Сахари), родовищем залізних і мідних руд (Кедія – Іджіль, Акжужт. Докембрійський фундамент укладає родовища золота, з молодими інтрузіями пов'язані руди рідких металів, вольфраму, урану. [4]
У рельєфі Сахари переважають рівнини нижче за 500 м, а на побережжі Атлантичного океану і Середземного моря – нижче за 200 м. Ландшафт Сахари надзвичайно одноманітний, 70% її територій займають кам'янисті пустелі (рис. 2. 2.). Зустрічаються рухливі піски в південних районах північної і північно-східної частинах пустелі [4]
Рис. 2.2 Кам’янисті ландшафти Сахари
На захід від Нілу простягається плато Лівійської пустелі з найбільшими у світі нагромадженнями пісків. На півночі поверхня Сахари поступово знижується, там розташований ряд глибоких западин, деякі з них лежать нижче рівня моря. Западина Каттар (рис 2. 3.) з абсолютною відміткою -133 м – одна з найбільших глибоких сухих западин на Землі.
Рис. 2.3 западина Каттар