Природні умови та господарська діяльність державного лісового підприємства ДП «Новгород-Сіверське л/г»

У типах лісорослинних умов, які не зазнали активного впливу людини, під наметом насаджень природне відновлення переважно задовільне. В місцях інтенсивної лісогосподарської діяльності часто спостерігається заміна головних порід супутніми як наслідок поганих урожайних років дуба, сосни, бука. Підріст головних порід, що з'являється під наметом спілих деревостанів, внаслідок суцільних чи останнього прийому поступових рубок улітку з використанням тракторного трелювання майже повністю знищується, тому на зрубах здебільшого треба створювати суцільні лісові культури. Крім того, затрати на догляд за підростом дуба у 3 — 5 разів вищі, ніж затрати на догляд за культурами, створеними рядовим способом чи в коридорах. Тому при суцільних рубках необхідне переважно штучне лісовідновлення, що забезпечить відновлення лісів з необхідним складом деревних порід. При цьому повною мірою слід використовувати природне відновлення як головних, так і супутніх порід. Таке лісовідновлення є змішаним і широко застосовується на практиці.

Описуючи створення лісових культур на підприємстві потрібно сказати, що територія розміщення господарства знаходиться в Поліссі. Українське Полісся має нахил до низовини Прип’яті, а з півдня його оточують підвищення з висотами до 300-400 м. Ґрунти – дерново-підзолисті, що розвиваються на флювіогляціальних пісках. Менш поширені болотні і заболочені землі. Клімат помірний. Середньорічна сума опадів 550-650 мм, середньорічна температура – 5,5 °С.

Враховуючи вci цi особливості природних насаджень (тривалий перiод вiдновлення корiнних деревостанiв, їх рiзний вік, нерівномірне зiмкнення крон, занижену продуктивнiсть i вихiд сортиментiв) в районах інтенсивного господарювання, до яких вiдноситься бiльша частина України, перевагу вiддають штучному вiдновленню лiсу. 

Закладання штучних лісових насаджень в ДП «Н.-Сіверське л/г» почалося з суцільних культур, так званої системи наступних лісових культур (культур на зрубах). Створення суцільних лісових культур – це заліснення території з відносно рівномірним розміщенням посадкових місць на площі, що забезпечує формування насаджень з висаджених рослин. 

При створенні суцiльних культур на постiйне мiсце одночасно висаджують сiянцi вcix деревних порiд. В умовах розташування підприємства переважна більшість лісових насаджень створюється з сіянців сосни звичайної, як в чистому, так і з додаванням рядів берези повислої. В кiнцi першого або другого року пiсля створення лiсових культур висаджують сiянцi на мicце вiдмерлих. При створенні часткових культур на вiдновлених зрубах рiзниця в вiцi не перевищує 8-10 pоків. Отже, штучнi суцiльнi культури є одновiковими.

Розрізняють наступні методи створення лісових культур: сівба, садіння і комбінований метод.

Сівба лісу — це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних і чагарникових рослин на лісокультурну площу. Цей метод створення лісових культур менш трудомісткий, ніж садіння, однак і менш ефективний. Сіють восени або навесні. Краще сіяти навесні в найбільш ранні строки з тим, щоб сіянці краще використовували наявну в грунті вологу, швидше вкорінювалися і накопичували максимальну кількість фітомаси протягом вегетаційного періоду.

Культури, створені висіванням, у перші роки життя важко переносять несприятливі погодно-кліматичні умови, терплять від конкуренції трав'яної рослинності і природної порослі й тому вимагають довготривалого й ретельного догляду. Добрі результати дає весняна сівба насінням, що вже наклюнулося. Метод сівби відповідає самій природі лісовідновлення: ліс, створений сівбою, більш довговічний, ніж створений садінням. Це пояснюється насамперед відсутністю деформації кореневої системи та інших пошкоджень сіянців, які неминуче виникають при викопуванні, транспортуванні та садінні. Сівбу доцільно також проводити під наметом деревостану (попередні культури), який через два-три роки буде вирубуватися.

Ефективність створення культур сівбою передусім залежить від оптимального поєднання екологічних факторів — тепла, вологи та аерації грунту, від строків, норми висіву, глибини та способів висівання насіння, від ретельності доглядів за грунтом і сходами. Після появи сходів необхідною стає наявність ще двох екологічних факторів — світла й поживних речовин у грунті. Забезпечити в необхідній кількості усі перелічені фактори, що зумовлює обмеженість застосування посіву лісу, здебільшого не вдається.

При осінній сівбі нема потреби стратифікувати насіння і зберігати їх протягом зими, сходи з'являються ранньою весною і ростуть інтенсивно. Однак основні недоліки — поїдання насіння гризунами, пошкодження посівів весняними заморозками або вимокання їх — можуть звести нанівець усі зусилля лісівників.

Глибина сівби залежить від розміру насіння, часу сівби, механічного складу грунту. Дрібне насіння висівають на меншу глибину, ніж крупне, восени насіння висівають більш глибоко, ніж навесні, на глинистих грунтах — мілкіше, ніж на суглинкових або супіщаних. На легких грунтах — піщаних, супіщаних — насіння шпилькових порід висівають на глибину 1,5—2,0 см, на суглинкових — 1,0—1,5 см, жолуді — на глибину 4—8 см, горіхи — 6— 10 см.

При створенні лісових культур використовують п'ять способів сівби насіння.

Рядкова сівба передбачає висівання насіння рядами з однаковими шириною міжрядь і глибиною сівби.

Стрічково-лункова сівба передбачає висівання насіння в лунки, розміщені в рядку на однаковій відстані одна від одної, по декілька насінин в одну лунку.

При сівбі біогрупами насіння висівають гніздами-площадками переважно квадратної форми, площею 1 м2, на яких міститься кілька лунок (наприклад,