Природній газ

 

 

1.1.Хімічний склад

1.2. Властивості природного газу

1.2.1. Властивість газу в твердому стані

1.2.2.Фізичні властивості

1.2.3.Отруйні властивості природного газу

1.3. Поширення

1.3.1. Транспортування природного газу

1.3.2. Застосування

1.4. Екологія

1.5.Правила безпечного користування газом

1.5.1. Правила поводження з газовими балонами

1.5.2.Дії у разі витоку газу

1.5.3.Дії у разі вибуху газу

2.1. Визначення ступеня руйнувань під час вибуху

2.2. Визначення очікуваного характеру пожеж

2.3. Оцінювання ступеня можливого уражень персоналу

2.4. Графічна частина

 

 

Природний газ – суміш газів, що утворилася в надрах землі при анаеробному розкладанні органічних речовин. Як правило, це суміш газоподібних вуглеводнів (метану, етану, пропану, бутану тощо).

Природний газ є корисною копалиною. Часто є побічним газом при видобутку нафти. Також природний газ може знаходитися у вигляді газогідратів.

Природний газ створює удушаючу дію на організм людини. В атмосферному повітрі населених пунктів, у повітрі робочої зони і у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування встановлюються гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, які затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

Із газових компонентів природних і нафтових газів особливо токсичним є сірководень.

В екологічному відношенні природний газ є найчистішим видом мінерального палива. При згорянні його утворюється значно меншу кількість шкідливих речовин в порівнянні з іншими видами палива. Однак спалювання людством величезної кількості різних видів палива, в тому числі природного газу, за останні півстоліття привело до деякого незначного збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, який є парниковим газом. Деякі вчені на цій підставі роблять висновок про небезпеку виникнення парникового ефекту і як наслідок – потепління клімату.

 

 

 

Основну частину природного газу складає метан (CH4) – до 98%. До складу природного газу можуть також входити більш важкі вуглеводні – гомологи метану:

• етан (C2H6),
• пропан (C3H8),
• бутан (C4H10),
• і інші алкани – від С5 і вище
• а також інші невуглеводневі речовини:
• водень (H2),
• сірководень (H2S),
• діоксид вуглецю (СО2),
• азот (N2)

більш ретельний аналіз, дозволив знайти в природному газі і невеликі кількості гелію (Не).

Чистий природний газ не має кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік по запаху, у газ додають невелику кількість одорантів, що мають сильний неприємний запах.

 

 

Природний газ не має кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік по запаху, до нього перед подачею споживачам додають одорант – речовину з різким специфічним запахом. Як одорант може використовуватись етилмеркаптан – C2H5SH або суміш природних меркаптанів – СПМ (C2H3P). У магістральних газопроводах транспортується неодоризований газ, оскільки одорант належить до агресивних речовин, що спричиняють корозію стінок труб.

Фізико-хімічні властивості, параметри яких характеризують газ (газоконденсат) за умов пластових тисків і температури:

• густина,
• в'язкість,
• вологовміст,
• розчинність,
• зворотна конденсація,
• критична температура і тиск,
• об'ємний коефіцієнт,
• коефіцієнт стисливості та ін.

 

 

У науці довгий час вважалося, що скупчення вуглеводнів з молекулярною вагою більше 60 перебувають в земній корі в рідкому стані, а більш легкі – в газоподібному. Однак російські вчені А. А. Трофимук, Н. В. Черський, Ф. А. Требін, Ю. Ф. Макогон, В. Г. Васильєв виявили властивість природного газу в певних термодинамічних умов переходити в земній корі в твердий стан і утворювати газогідратних поклади. Це явище було визнано як наукове відкриття і занесено до Державний реєстр відкриттів СРСР під № 75 з пріоритетом від 1961 р.

Газ переходить у твердий стан в земній корі, з'єднуючись з пластовою водою при гідростатичних тисках (до 250 атм) і порівняно низьких температурах (до 295 К). Газогідратних поклади володіють незрівнянно більш високою концентрацією газу в одиниці об'єму пористого середовища, ніж в звичайних газових родовищах, т. к. один об'єм води при переході її в гідратної стан пов'язує до 220 об'ємів газу. Зони розміщення газогідратних покладів зосереджені головним чином в районах розповсюдження многолетнемерзлих порід, а також під дном Світового океану.

 

Орієнтовні фізичні характеристики:

Густина: ρ = 0, 7 кг/м³ (сухий газоподібний) або 400 кг/м³ рідкий

Температура займання: t = 650 °C

Теплота згоряння: 16 – 34 МДж/м³ (для газоподібного)

Октанове число при використанні на двигунах згоряння: 120 – 130

Метан і деякі інші вуглеводні широко поширені в космосі. Метан – третій по поширеності газ у всесвіті, після водню і гелію. У вигляді метанового льоду він приймає участь у будові багатьох віддалених від сонця планет і астероїдів, однак такі скупчення, як правило, не відносять до покладів природного газу, і вони дотепер не знайшли практичного застосування. Значна кількість вуглеводнів присутня у мантії Землі, однак вони теж не викликають інтерес.