Психологічні особливості процесу формування природничих понять у молодших школярів

P. M. Рославець

 

 

У статті подається розгорнута характеристика формування природничих понять у дітей молодшого шкільного віку на основі матеріалів власних експериментальних досліджень, узагальнення результатів досліджень інших авторів і вивчення передового досвіду вчителів. У статті висвітлено психологічні умови формування понять, а також науково обґрунтовано шляхи, засоби і методичні прийоми керівництва формуванням природничих понять учнів.

 

The wide characteristic of the formation of natural concepts in the younger generation on the basis of the own experimental investigations is given in this article. The psychological conditions of the formation of these concepts are shown here. Ways, means, methodological principles of the formation of these natural concepts are scientifically motivated in this article.

 

У сучасних психологічних дослідженнях вивчаються в основному різні питання проблеми формування понять зв'язку з засвоєнням учнями навчального матеріалу з різних предметів (М. Н. Шардаков, Д. Б. Ельконін та ін.). Є спроби розробки узагальнюючих характеристик особливостей розвитку мислення (а, отже, і понять) молодших школярів (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, О. М. Леонтьєв, П. Я. Гальперін). Психологи цього напрямку підходять до вивчення процесу формування понять через дослідження формування розумових дій, які вважаються психічним відображенням зовнішніх матеріальних дій. За цим положенням формування нової розумової дії повинно починатися з її зовнішньої матеріальної форми. Якщо об'єкти для практичної дії недоступні, то формування нової розумової – повинно починатися з матеріалізованої дії, яка спирається на зображення об'єктів з їх властивостями.

Проте ці характеристики не дають нам повного і цілком правильного уявлення про особливості і закономірності розвитку мислення, а, отже, і формування понять молодших школярів, бо автори не могли враховувати даних нових експериментальних досліджень, в яких вивчався вплив на процес формування понять такого важливого фактора, як спеціально організоване навчання.

Поняття, це форма наукового знання, що відображає об'єктивне суттєве у речах і явищах. Поняття – продукт діяльності мислення людини, елемент думки. Характеризуючи особливості мислення молодших школярів, П. П. Блонсь-кий встановив тісний зв'язок мислення і мови з раннього віку дитини, а також підкреслив, що на розвитку її мислення позначається діяльність дитини, її практичний досвід і особливо шкільна освіта. Він вважав, що знання є необхідною умовою мислення і навпаки – мислення не може зводитись до відтворення знань. «Пуста голова, – писав він, – не міркує: чим більше досвіду і знань має ця голова, тим більше вона здатна міркувати» [1].

Поряд з позитивним у цій характеристиці є певна недооцінка можливостей розвитку абстрактного мислення в молодших школярів. Свої психологічні дослідження розвитку мислення у дітей молодшого шкільного віку П. П. Блонський спрямував на підвищення ефективності процесу набуття знань.

Особливо цінною для подальшої розробки проблеми розвитку мислення була узагальнююча праця Л. С. Виготського «Мислення і мова»[ 3]. Теорію розвитку мислення тут розроблено на основі експериментальних досліджень автора та його співробітників.

Серед цих досліджень основним є дослідження процесу формування понять, яке проводилося за допомогою методики «подвійної стимуляції», розробленої Виготським і Сахаровим на основі методики Н. Аха. За цією методикою одна група стимулів (геометричні фігури різних форм, розмірів і кольорів) виконувала функцію об'єктів, на які спрямовували діяльність досліджуваного, а друга група об'єктів (написані на зворотному боці фігур беззмістовні слова) виконувала функцію засобів; за їх допомогою геометричні фігури класифікувалися на групи, яким давались узагальнюючі назви. Поступово беззмістовні слова-знаки набували певного значення, оскільки вони означали групу об'єктів, набуваючи значення, слова ставали виразом понять.

У своїх дослідженнях Л. С. Виготський показав роль операцій аналізу і синтезу у формуванні понять і роль слова у їх розвитку та вдосконаленні. Він підкреслив також важливу закономірність, що кожному рівню понять відповідає певна система операцій мислення, що поняття розвиваються у єдності з операціями.

Процес формування понять у молодших школярів дуже складний. З досліджень ряду психологів (Г. С. Костюк, О. В. Скрипченко та ін.) виявлено, що найдоступнішими для дітей є конкретні поняття про об'єкти органічної і неорганічної природи. Це можна пояснити безпосереднім зв'язком конкретних понять з чуттєвим досвідом учнів, що зберігається у формі уявлень. Те, яку еволюцію проходять конкретні природничі поняття в процесі їх формування, можна проілюструвати фактами з наших досліджень.

На першому ступені засвоєння понять учні 1-2 класів перераховують відомі їм ознаки і властивості предметів, ще не розрізняючи, які з них істотні, а які неістотні. Наприклад, учень 1-го класу пояснює: «Помідор – плід, він росте на городі, червоний, смачний, всередині у нього насіння». На вищому ступені засвоєння учні 3-4 класів навчаються виділяти істотні ознаки і властивості, узагальнюють їх і, абстрагуючись до другорядних, неістотних ознак, засвоюють певне поняття. Родові поняття учні 3-4 класів можуть конкретизувати за допомогою відповідних видових понять. Наприклад, учень 4-го класу пояснює: «Хижі звірі харчуються сирим м'ясом тварин, яких вони вбивають. Лев – хижа тварина, бо він нападає на слабкіших тварин, розриває їх і їсть».

У наших дослідженнях, як і в дослідженнях інших авторів (Косма, Натадзе, Шардаков), виявлено, що учні 1-2 класів відносять конкретних тварин до того чи іншого