Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Психологічний діагноз

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ І ПРОГНОЗУВАННЯ
ІІ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДІАГНОЗ
2.1 Види та особливості психологічного діагнозу
2.2 Етапи і особливості психологічної діагностики
2.3 Зв’язок діагностування з прогнозуванням
Висновки
Список використаних джерел
 
Вступ
 
Психологічний діагноз нерозривно пов'язаний із прогнозом. За Л. С. Виготським зміст прогнозу і діагнозу збігаються, однак прогноз будується на вмінні настільки зрозуміти «внутрішню логіку руху процесу розвитку, що на основі минулого й сьогодення можна намітити шлях розвитку». Рекомендується розбивати прогноз на окремі періоди і використовувати тривалі повторні спостереження. Розвиток теорії прогнозування на основі діагностики на сьогодні є одним з найважливіших завдань психодіагностики.
Психологічний діагноз опирається на аналіз і пояснення проблем клієнта. Він включає причини труднощів клієнта, їх розвиток у часі, віднесення до певного класу проблем, визначення спеціальних способів допомоги ы прогноз імовірності успішного результату. Щоб з перших спроб диференціювати психологічні проблеми, щоб точніше встановити, яка допомога потрібна в кожному конкретному випадку, у процесі діагностики слыдують прийнятый у медицині моделі, суть якої становлять три основних кроки:
1) встановлення симптомів;
2) встановлення їх причин;
3) знаходження ефективних способів лікування цих симптомів.
Однак очевидно, що психічні порушення значно відрізняються від соматичних (тілесних) розладів і хвороб. Симптоми психічних порушень не настільки гомогенні, як соматичні симптоми. Наприклад, симптоми запалення легенів набагато більше взаємозалежні, ніж, наприклад, симптоми шизофренії. Тому застосування медичної моделі ідентифікації проблем у сучасному психологічному консультуванні й психотерапії малокорисне й навряд чи виправдано.
Між окремими школами психологічного консультування і психотерапії існують досить явні протиріччя відносно діагностики. Представники різних теоретичних орієнтації, як правило, виносять на перший план неоднакові аспекти проблем клієнта. Наприклад, аналітично орієнтований консультант більшу увага приділяє психодинамиці, біхевіорист – поведінковим проявам, а представник екзистенціальної терапії – суб'єктивному світу. Це робить системи психологічної діагностики нестабільними і говорить не на їх користь. Нарешті, якщо в медицині певний діагноз практично завжди припускає специфічне лікування, яке відповідає рівню розвитку медицини в цей момент, то в психологічному консультуванні характер і способи допомоги легше визначити за теоретичною орієнтацією консультанта, ніж із проблем клієнта.
Всі ці обставини змушують проаналізувати аргументи «за» і «проти» діагностичного підходу в психологічному консультуванні і психотерапії. Консультанти, які наполягають на необхідності діагностики (найчастіше представники психоаналітичної і біхевіористської орієнтації), стверджують, що діагноз, заснований на оцінці поведінки клієнта колись і тепер, дозволяє правильно планувати процес психологічної допомоги. На їх думку, це має такі позитиви:
діагноз дозволяє передбачати подальший розвиток порушення;
діагноз визначає особливу стратегію допомоги при різних порушеннях;
діагностичні схеми дозволяють ефективно співробітничати професіоналам, оскільки кожна діагностична категорія відповідає конкретним характеристикам поведінки;
діагноз визначає границі науково – дослідницьких робіт.
Радикальні критики діагностичного підходу, а серед них більшість становлять представники екзистенціально-гуманістичного напрямку, вважають, що діагноз у консультуванні взагалі не потрібен, а можливо, навіть шкідливий. Вони висувають наступні основні аргументи:
діагноз звичайно виражає експертний погляд консультанта на поведінку і переживання клієнта без прийняття в увагу суб'єктивного значення подій;
діагноз ігнорує складність людини;
більшість діагнозів спрощують поведінку і суб'єктивний світ;
відбувається орієнтація не на індивідуальність, а на подібність між людьми, і тим самим ігноруються потенційні можливості кожної людини й віддається перевага стереотипізації;
при спробі помістити людини в рамки діагностичних категорій вона принижується, тому що перетворюється на об'єкт;
більшість клієнтів, з якими ми зіштовхуємося в консультуванні, не можна віднести до жодної категорії, – у них існують труднощі пристосування до життя, які не далекі багатьом людям; клієнти просто потребують допомоги, щоб відновити здатність переборювати виникаючі проблеми; найкращий спосіб зрозуміти іншу людину – це поринути в його суб'єктивний мир, а не прибігати до класифікацій;
діагноз звужує поле зору консультанта стосовно клієнта, змушує його брати до уваги лише те, що вміщається в поставлений діагноз, а це найчастіше прояви, пов'язані з різними недоліками, і тим самим забувається найголовніша передумова консультування – орієнтація на потенційні можливості людини, ріст особистості, розвиток;
діагноз змушує людину прийняти той спосіб поведінки, який нав'язується діагнозом, а людей з оточення клієнта – оцінювати його по поставленому діагнозі;
клієнт часто приймає точку зору, нав'язану консультантом, і починає відповідно оцінювати своєю поведінку.
Діагноз у більшості випадків не стільки розв'язує проблеми, скільки загострює їх: коли психологічні проблеми, за які клієнт зобов'язаний прийняти на себе відповідальність, перетворюються на діагнози, клієнт, по суті, звільняється від відповідальності за свої дії. Про деякі небезпеки діагностики говорять і не занадто радикальні її супротивники:
на основі недостатніх даних можна зробити помилкові висновки;
консультант дуже довго займається історією життя клієнта й приділяє мало уваги його поведінці і установкам;
у консультанта виникає спокуса передовірити результати тестування;
при діагностиці занадто багато уваги приділяється патологічним реакціям клієнта і недостатнім є інтерес до здорових і творчих аспектів його життя;
діагностика формує оцінну установку відносно клієнта і спонукає давати вказівки.
Ще одна небезпека, пов'язана з діагностикою, виникає, коли в консультуванні ми зіштовхуємося із представниками різних культур, тому що нормою
Фото Капча