Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Психологічний діагноз

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

але й динаміка синдромальних проявів хвороби, вказуються типові або атипові прояви синдрому, його простота або складність, його нозологічна специфічність. Відзначаються симптоми, які, як правило, спостерігаються при даному синдромі, але рідко зустрічаються при інших синдромах (так звані дискримінуючі симптоми).

Отже, найважливішим етапом діагностичного процесу є нозологічний діагноз. Шлях до нозологічного діагнозу лежить через синдромологічний діагноз. Встановлюючи нозологічний діагноз, ми насамперед говоримо про діагноз хвороби, хоча мова також йде і про форму перебігу захворювання, і про його прогноз. Нозологічний діагноз певною мірою дає можливість побудувати прогностичне судження в кожному конкретному випадку, вибрати адекватну терапію й організаційну форму медичної допомоги. Разом з тим кожне захворювання відрізняється властивим тільки йому набором специфічних синдромів, які проявляються у певній послідовності (динаміка синдромів) і які визначають, в остаточному підсумку, форму його перебігу: безперервну, приступну або у вигляді фаз (приступ захворювання, після якого не залишається істотних ознак психічного дефекту).
Синдроми в процесі динаміки можуть ускладнюватися (прогредієнтність), спрощуватися (регредієнтність) і зберігатися в незмінними (стаціонарний стан). Говорячи про наявність позитивних і негативних розладів у клініці психічного захворювання в контексті діагностичного процесу, ми неминуче зіштовхуємося із проблемою компенсації, яка є універсальною для всієї медицини.
Правильні теоретичні уявлення в цій області допомагають висвітлювати питання психічної компенсації при побудові розгорнутого діагнозу і вивченні питань адаптації хворих. Компенсаторні механізми приводяться в дію з самого початку хвороби. При формуванні ремісії в першу чергу редукуються симптоми, які виникають пізніше, останніми зникають ініціальні прояви, які при неповному одужанні залишаються і у ремісії.
При аналізі можливостей компенсації необхідно розглядати два важливих аспекти: з одного боку, це наявність окремих сторін психічної діяльності, а з іншого боку – можливість активного пристосування в нових умов і на іншому рівні.
Л. С. Виготський (1934) відзначав, що «не можна розглядати хвору людину тільки як страждаючу особу. Слід розглядати активну роль тієї особистості, яка піддається руйнівному процесу. І варто вважати, що поряд зі слідами руйнування особистості... ми знайдемо і протилежні сліди, що ця особистість буде якось пручатися, видозмінюватися, адаптуватися... «.
По мірі міру стихання хвороби у процесі діагностики все більше необхідно враховувати компенсаторні утворення, які забезпечують адаптацію особистості, подальший перебіг і прогноз захворювання. Для оцінки пристосувальних реакцій і компенсаторних можливостей хворого та установлення патологічної залежності служить функціональний діагноз, який ввів у клінічний побут С. П. Боткін як засіб, який розкриває механізм хвороб.
М. П. Кончаловский, який багато зробив для розробки функціонального діагнозу у клініці внутрішніх хвороб, розглядав його, поряд з морфологічним, патогенетичним і етіологічним, у якості одного з елементів клінічного діагнозу. Він вважав застосування функціональної діагностики навіть більш важливим, ніж виявлення анатомічного діагнозу, «... тому що при її допомозі намічається прогноз захворювання, його подальший перебіг і результат».
У психіатричній клініці нерідко спостерігається невідповідність ваги психопатологічних розладів і рівня соціально-трудового пристосування, а з іншого боку, – синдромально-нозологічний діагноз не дає повною мірою інформації про можливості адаптації конкретного хворого. Конкретизація цілей і побудова індивідуального прогнозу вимагають більш повної інформації про характер функціонування хворого в середовищі, про фактори не тільки біологічного, але й соціального порядку, які визначають адаптацію хворого. Подоланню наявних протиріч і недоліків винятково нозологічної діагностики може сприяти постановка функціонального діагнозу. К. Вайзе й В. М. Воловик (1980) розглядають його як системний аналіз рівня і характеру дисфункції, під якою розуміється порушення адаптивної поведінки і видоспецифічної (людської) соціальної діяльності пацієнта при тій або іншій формі психічної патології. Кваліфікація останньої належить структурно-динамічному нозологічному діагнозу. Кожен з цих діагнозів відбиває хвороба і пов'язані з нею явища і процеси на різних рівнях.
 
2.3 Зв’язок діагностування з прогнозуванням
 
Функціональна діагностика полягає у визначенні рівня функціональної недостатності («соціальної компетентності») в основних сферах діяльності і напрямках компенсаторних зусиль пацієнта, які сприяють збереженню адекватної соціальної активності або спотворюють її, у встановленні типу адаптації і виявленні факторів, які спричиняють функціональну недостатність.
У даному контексті розглядаються три ряди факторів:
хвороба (патодинамический аспект функціонального діагнозу) ;
особистість (психологічний аспект) ;
соціальне оточення (соціальний аспект).
Патодинамічний аспект відбиває активність хвороби, фазу її розвитку, характер і виразність базисної дезінтеграції, наявність ознак дисонтогенезу, тобто соматобіологічної передумови формування компенсаторно-пристосувальних процесів. Психологічний аспект функціонального діагнозу характеризує особистість хворого:
рівень її розвитку;
ціннісні орієнтації;
структуру потреб;
способи вирішення важких і конфліктних ситуацій;
найкращі форми психологічної компенсації.
Соціальний аспект функціонального діагнозу розкриває зовнішні умови адаптації, обумовлені впливом з боку значимого оточення (родини, професійного середовища, мікросоціальних груп і суспільних інститутів). Всі три аспекти оцінюються в сукупності і одержують тлумачення лише на основі структурно-динамічного нозологічного діагнозу.
Таким чином, клінічне дослідження завершується нозологічним діагнозом, однак для надання йому прогностичного змісту необхідний і діагноз функціональний, який дозволяє встановити, що особистість втратила і що зберегла в результаті захворювання. Слід зазначити, що проблема функціональної діагностики тісно пов’язана з проблемою прогнозу. При цьому особливо актуальним залишається раннє прогнозування перебігу і результату, що може передбачати можливий ступінь прогредієнтності захворювання, а також рівень і характер пристосування на віддалених етапах процесу.
Дослідники, які займалися проблемою прогнозу психічних
Фото Капча