Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

П’ять ознак тоталітаризму

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
54
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ І. Методологічні прийоми та принципи
1.1 Методологія та методика наукового дослідження
Розділ ІІ. Виникнення і форми тоталітаризму
2.1 Поняття ”тоталітаризм”
2.2 Передумови виникнення тоталітаризму
2.3 Основні форми тоталітаризму
2.4 Сфери впливу тоталітаризму
Розділ ІІІ. П’ять ознак тоталітаризму
3.1 Ознаки тоталітаризму в наукових концепціях
3.2 Абсолютна концентрація влади і відсутність розділення влад у тоталітарній державі
3.3 Однопартійна політична система – засіб здійснення політичної влади в тоталітарній державі
3.4 Суспільно-політичний рух і атомізація суспільства
3.5 Державно організований терор
3.6 Економічна автаркія, державне планування і примусова праця в тоталітарній державі
3.7 Відмінності тоталітарної та ліберальної ідеології
Розділ IV.Чи можлива поява фашизму в Україні?
4.1 Причини “падіння” Веймарської республіки
4.2 Ситуація в Україні
Висновки
Список використаної літератури
 
Вступ
 
При розгляді політичної системи будь-якої держави або суспільства не слід обмежуватися лише офіційно проголошеними і діючими в них інститутами і правовими нормами, конституційними актами, тобто тим, що «заявляє» про себе сама держава. Існують часто вельми значні відмінності і суперечності між парадним фасадом держави і реальними процесами, що відбуваються за цим фасадом. Для характеристики цих процесів застосовується поняття «політичний режим» – система реальних методів владарювання в даній державі. Під політичним режимом розуміється сукупність елементів ідеологічного, інституційного і соціального порядку, сприяюча формуванню політичної влади даної країни на певний період. Між ним і декларованим державним ладом, як вже наголошувалося, часто спостерігається невідповідність або навіть пряма протилежність (що особливо характерний для диктаторських і, перш за все тоталітарних держав.)
Саме політичний режим визначає політичну атмосферу суспільства, на відміну від порівняно стійких правових норм, він рухомий і здатний еволюціонувати в різних напрямах. Вивчаючи конкретні багатообразні форми політичних режимів, що існували у минулому і сьогоденні, потрібно, виходячи з сучасних гуманістичних вимог до політичної науки, керуючись принципом, що, людина, індивід – «міра всіх речей», основа суспільства і суспільного добробуту, розглядати кожен режим саме по відношенню до конкретної особи, її найважливіших прав і свобод.
У 20-30-і роки в групі держав – СРСР, Німеччині, Італії, потім Іспанії, низці країн Східної Європи (а пізніше і Азії) – склалися політичні режими, що володіли цілим комплексом схожих ознак. Проголошуючи розрив з традиціями минулого, обіцяючи побудувати на його руїнах новий світ, привести народи до процвітання і достатку, ці режими обрушили на них терор і репресії, втягнули мир в низку кривавих воєн.
Режими, що одержали назву тоталітарних, поступово зійшли з сцени. Найважливішою віхою краху тоталітаризму був 1945 рік, коли потерпіла крах така його форма, як фашизм, і 1989-1991 роки, коли тоталітарні режими в Східній Європі, а потім і в СРСР звалилися остаточно.
Що ж був тоталітарний феномен? Як здійснювалася влада? Чому ці режими проіснували так довго? Чи можна знайти модель тоталітарної системи? Однозначних відповідей на ці питання сучасна політична наука не дає.
 
Розділ І. Методологія та методи наукового дослідження
 
1.1 Методологія та методика наукових досліджень
 
Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки. Методологія (гр. methodos – спосіб, метод і logos – наука, знання) – дослівно вчення про правила мислення при створенні теорії науки. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або системуметодів дослідження.
Функції методології: визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища; направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета; забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається; допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки; забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці; створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.
Методологічна основа дослідження, як правило, не є самостійним розділом наукової праці, однак від її чіткого визначення значною мірою залежить досягнення мети і завдань наукового дослідження. Крім того, в розділах основної частини дисертації подають виклад загальної методики і основних методів дослідження, а це потребує визначення методологічних основ кваліфікаційної роботи. Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Пошуки методологічних основ дослідження здійснюються за такими напрямами: 1/ вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували загальнонаукову методологію для вивчення конкретної галузі науки; 2/ аналіз наукових праць провідних учених, що одночасно із загальними проблемами своєї галузі досліджували питання даної галузі; 3/ узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему; 4/ проведення досліджень специфічних підходів для вирішення цієї проблеми професіоналами-практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї; 5/ аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності
Фото Капча