П’ять ознак тоталітаризму

Зміст системно-генетичного підходу полягає в розкритті умов зародження, розвитку і перетворення системи.

Пізнавальний, або когнітивний, принцип пов'язаний із загально-філософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук; особливо ефективний у вивченні динаміки науки та її співвідношення з суспільством, в обґрунтуванні провідного значення знання в поведінці індивіда. Слід мати на увазі, що для аналізу формування знання необхідне вивчення практичної і теоретичної діяльності людини у співвідношенні з її соціальним аспектом. У центрі досліджуваних проблем знаходиться людина як член соціуму, представник етносу, психологічний суб'єкт, мовна особа, комунікант. Пізнавальний принцип у методології не має чітко окреслених меж, можливості його використання визначаються специфікою галузі. Особливе місце посідають дослідження рівня когнітивних структур соціальних груп і їхня мотивованість при визначенні інформаційно-пізнавальних потреб.

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкта дослідження суттєве значення має моделювання. З його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів з допомогою моделі (концептуальної, вербальної, математичної, графічної, фізичної тощо). Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт. Метод моделювання має таку структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в) дослідження моделі; г) переведення знань з моделі на оригінал.

Активно використовуються в наукових дослідженнях кількісно-якісні методи, які сьогодні поширені в різних галузях науки. До них належать наукометрія, бібліометрія, інфометрія. Наукометрія є системою вивчення наукового, конструктивного знання з допомогою кількісних методів. Тобто в наукометрії вимірюються тільки ті об'єктивні кількісні закономірності, які справді визначають досягнутий наукою рівень її розвитку. Бібліометрія – - наукова дисципліна та метод кількісного дослідження друкованих документів у вигляді матеріальних об'єктів або бібліографічних одиниць, а також замінників тих чи інших. Бібліометрія дає змогу простежити динаміку окремих об'єктів науки: публікації авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів, рівень цитування та ін.

 

 

Необхідно відзначити, що частина політологів вважає, що тоталітаризм всього лише політична метафора, зокрема в американській «Енциклопедії соціальних наук» 1968 роки він названий «ненауковою концепцією».

Також немає єдиної думки серед політологів про те, коли взагалі виник тоталітаризм. Одні вважають його вічним атрибутом людської історії, інші – надбанням індустріальної епохи, треті – феноменом виключно двадцятого століття.

Історичним прототипом тоталітарних режимів вважають східні деспотії. Проте між тоталітаризмом і ортодоксальними системами минулого (і східними і європейськими) є ряд корінних відмінностей. Одне з них полягає в тому, що ці системи на відміну від тоталітарних не змінювалися, а якщо і змінювалися, то досить повільно. У середньовічній Європі церква вказувала у що вірувати, але дозволяла триматися одних і тих же вірувань від народження до смерті. Особливість же тоталітарної держави те, що контролюючи думку, вона не фіксує її на чомусь одному. Висуваються догми, що не підлягають обговоренню, проте змінювані день за днем. Догми потрібні для абсолютної покори підданих, проте неможливо обійтися без коректив, диктованих потребами політики можновладців. [3, c. 148]

Дж. Оруелл в 1941 році в своїй статті «Література і тоталітаризм» наводить такий приклад: «... до вересня 1939 року кожному німцю ставилося в обов'язок виховувати до російського більшовизму огиду і жах, після вересня 1939 року – захоплення і пристрасне співчуття. Якщо між Росією і Німеччиною почнеться війна, а це мабуть в найближчі декілька років, з неминучістю знов відбудеться крута зміна. «

Сам термін походить від пізньолатинських слів «totalitas» – повнота, цілісність і «totalis» – повний, цілий, загальний. Вперше спожив його в 1925 році один з «батьків» фашизму Б. Муссоліні на одному із зібрань, позначивши його як ідеал для своєї моделі; у науковий обіг слово було введено західними політологами в 30-40-х роках. Вони використовували його для узагальнюючої характеристики будь-якого недемократичного типу устрою: від націонал-соціалізму до комунізму.

На симпозіумі, організованому американським філософським суспільством в 1939 році, вперше була зроблена спроба дати наукове трактування тоталітаризму. У одній з доповідей він був визначений як «повстання проти всієї історичної цивілізації Заходу. «

Друга світова війна, а потім розгром фашистських режимів і початок «холодної війни» дали новий імпульс теоретичному осмисленню тоталітаризму.

У 1952 році в США була проведена конференція, присвячена цьому соціальному феномену, де був зроблений висновок, що тоталітаризм – це «закрита і нерухома соціокультурна і політична структура, в якій всяка дія – від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів – прямує і контролюється з єдиного центру. «.

Теорія тоталітаризму представлена такими фундаментальними працями, як роботи Ф. А. Хайека «Дорога до рабства» /1944 г. /, Х. Арендт «Витоки тоталітаризму» /1951 г/, К. Фрідріха і З. Бжезінського «Тоталітарна диктатура і автократія» /1956 г. / і іншими.

Правильніше розглядати тоталітаризм, як своєрідний спосіб виробництва і організації всього суспільного життя, для якого характерні всеосяжний контроль з боку влади над суспільством і особою, підпорядкування всієї суспільної системи колективним цілям і офіційній ідеології.

Як