П’ятидесятники: історія, догматика, сучасний стан

Богослужіння п’ятидесятники проводять у неділю і серед тижня в домах молитви, а за необхідності – в орендованих приміщеннях та інших місцях. Відзначаються свята: Різдво, Новий Рік, Водохреща, Стрітення, Благовіщення, Великдень, Вознесіння, Трійця, Преображення, Свято Жнив.

Основні священнодії: водне хрещення через повне занурення у дорослому віці, Вечеря Господня чи хліболамання з використанням прісного хліба і виноградного вина чи соку, молитви з покладанням рук (при висвяченні служителів, молитві над дітьми, над тими, що беруть шлюб, над хворими, а також під час молитви про хрещення Духом Святим).

Члени церкви християн віри євангельської ведуть тверезий спосіб життя, повністю утримуються від паління, вживання спиртних напоїв і наркотиків.

 

 

У сучасний період значна меншість п’ятидесятницьких церков дотримується вчення руху святості. Отже, очевидно, що, відігравши істотну роль у зародженні п’ятидесятництва, рух святості виявився за деякими своїми рисами несумісним із новою конфесією.

25-26 травня 1990 р. у м. Коростені відбувся Всеукраїнський з’їзд, на якому відроджено Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п’ятидесятників (Церква християн віри євангельської України), до якого увійшли п’ятидесятницькі громади зі Союзу ЄХБ, а також автономно зареєстровані і незареєстровані церкви ХВЄ і ХЄВ. Головою Союзу було обрано Миколу Мельника; 1998 р. його замінив Михайло Степанович Паночко.

На 1990 р. в Союзі нараховувалося 400 церков. На 1 січня 2007 р. до складу Союзу входила 1491 громада, де налічувалося близько 101 тисячі вірних, діяла 51 місія. У Союзі діє 24 обласні об’єднання церков ХВЄ, об’єднання церков ХВЄ Республіки Крим і міське об’єднання церков Києва. Станом на початок 2008 року понад чверть всіх громад Союзу діють у рівненській та Волинській областях.

Офіційними органами Союзу Церков ХВЄ є журнали «Благовісник», «Євангельський голос», «Євангелист». Окремі громади видають свою періодику. Загалом нараховується 27 конфесійних періодичних видань. П’ятидесятники відомі своїми радіо та телепрограмами.

Церква має служителів: єпископів, що очолюють регіональні об’єднання п’ятидесятницьких громад, пресвітерів чи пасторів, які є керівниками громад, євангелістів, проповідників, дияконів і дияконіс, наставників та наставниць. Обраних на зборах громади служителів благословляють на служіння старші за служінням служителі з молитвою і рукопокладенням. За скоєння гріху чи відпадіння у єресь служителі церкви можуть бути позбавлені священного сану і піддані методам церковного впливу, як і всі інші члени церкви.

Підготовка кадрів для потреб Союзу здійснюється у 16 біблійних семінаріях, інститутах та школах. Також діють різноманітні біблійні курси і школи при громадах, 1011 недільних шкіл для дітей.

Діє 9 реабілітаційних центрів для повернення до повноцінного життя в суспільстві нарко та алкоголезалежних, щороку організовуються дитячі табори для оздоровлення дітей по всій території України, звершується духовне і благодійне служіння у 40 в’язницях, дитячих та старечих будинках, лікарнях, інших місцях. Звершується місіонерська діяльність в різних частинах України і Російської Федерації.

Всеукраїнський Союз християн віри євангельської-п’ятидесятників входить до складу всесвітнього п’ятидесятницького союзу Асамблеї Божі. М. С. Паночко є членом Виконавчого Комітету Всесвітніх Асамблей Божих.

Поряд з вищеназваним союзом в Україні діє Союз вільних церков християн євангельської віри, який на 1 січня 2008 р. об’єднував 182 громади, 9 місій, 1 братство, веде 3 духовні навчальні заклади, видає 6 періодичних видань. Головою Союзу є Василь Федорович Райчинець.

ВСЦХВЄ (п) та СВЦХЄВ є членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Крім того в Україні діє низка інших п’ятидесятницьких об’єднань, зокрема: Союз Церкви Божа Церква України ХВЄ (63 громади, 6 місій, єпископ Віталій Вознюк; діє в основному в південних та східних регіонах, центр в м. Донецьку), Український центр Об’єднаної церкви християн віри євангельської (об’єднує значною мірою незареєстровані громади: станом на 1 січня 2008 року налічує 26 зареєстрованих і 115 незареєстрованих громад, має 8 місій, 2 духовні навчальні заклади, центр в м. Дніпропетровську; керуючий єпископ – Георгій Арсентійович Бабій), Союз Церкви Божої України (єпископ Демидович Олексій Олексійович), Собор Церков України ХВЄ (єпископ В. Дегтяренко), Українська місіонерська церква (голова Духовного управління В. М. Решетинський) та інші. Разом з тим понад 200 п’ятидесятницьких громад діють як незалежні.

 

 

П’ятидесятництво займає вагоме місце на сучасній релігійній карті світу. Конфесія належить до сегмента християнства, який найбільш швидко зростає, і за кількістю прихильників посідає одне з перших місць серед інших християнських течій. У дослідженнях з історії п’ятидесятництва можна відокремити декілька основних підходів до проблеми зародження цієї конфесії. Частина дослідників фокусує увагу на історико-теологічному оточенні руху, наголошуючи при цьому на ключовій ролі доктринального змісту для подальшого розвитку течії. Важливим фактором поширення п’ятидесятництва іноді вважається його міжрасовий і поліетнічний характер, особливо, на ранній стадії історії конфесії. Відтак рух розглядається як динамічна суспільна сила й форма радикального протесту проти расової сегрегації, що характеризувала північноамериканські суспільні реалії на зламі ХІХ і ХХ століть. З початку 1970-х рр. ретельно аналізується демографія п’ятидесятництва і соціальний склад руху.

Перспективною є позиція Д. Дейтона, який вважає, що богослов’я п’ятидесятництва укорінене в доктринальних побудовах другої половини XIX сторіччя, а саме у їхньому трактуванні вчень про спасіння, божественне зцілення, хрещення Святим Духом і другий прихід Христа.

У своїй основі п’ятидесятницьке богослов’я дотримується позицій християнського фундаменталізму. Основна ж своєрідність доктринального змісту п’яти-десятництва полягає у вченні про те, що після виправдання християни мають право й мусять щиро прагнути хрещення Святим Духом. На думку п’ятидесятників, цей досвід був широко поширений у ранній церкві, а за своєю суттю він аналогічний до події, яка відбулася з апостолами у день П’ятидесятниці. Завдяки хрещенню Духом, християнин звільняється від влади гріха й отримує силу для святого життя та плідного служіння Богу. Початковою і видимою ознакою отримання сили Святого Духа у п’ятидесятнитцтві вважається молитва на інших мовах. Сам досвід хрещення Святим Духом трактується як такий, що слідує за відродженням і є відмінним від нього.

 

 

Віровчення, обряди, історія і сьогодення п’ятидесятників // Релігійна пано-рама. – 2001. – № 7. – С. 57-75.

Гаркавенко Ф. П’ятидесятники та їх віра / Ф. Гаркавенко. – К. : Політвидав України, 1966. – 80 с.

Любащенко В. Історія протестантизму в Україні: курс лекцій / В. Любащенко. – Львів: Просвіта, 1995. – 350 с.

Любащенко В. І. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – 2-е вид., доп. і виправл. – К. : Поліс, 1995. – 350с.

Мельник В. И. Эволюция современного пятидесятничества / В. И. Мельник. – Львов: Вища школа, 1985. – 160 с.

Решетніков Ю. Санніков С. Огляд історії Євангельсько-баптистського братства в Україні. Одеса. : Богомисліє, 2000. – 230 с.