Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Речення узагальненого змісту: структурно-семантичний і комунікативно-прагматичний аспекти

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

3) аргументація: − А пощо насилувати себе? – дивувався Шагай. − А краще бути невільницею страху? Відважний і нещастя менше боїться, – відказала Ганя (Б. Лепкий) ; 4) виправдання: Коломієць (єхидно) : Так що це вже, панно Лізо, ви поміняли орієнтацію? “Долой украинцев и да здравствуют добровольцы?.. ” Панна Ліза: І то люди, і то люди. Помагати треба усім страждущим (С. Васильченко) ; 5) згода: Лопух: Прошу вас виїхати завтра. Апраш: Здурів би я? Лопух: А ти дістав би од мене подарунка... Апраш: Ага! Зміркуємо. Для приятеля можна і пальця врізати (М. Старицький) ; 6) відмова: Золотницький: Давай поставим в Капустянім сахарний завод! Пузир: Не моє рукомисло! Я цього діла не знаю. Коли не знаєш броду, не лізь у воду! (І. Карпенко-Карий) ; 7) заперечення: Феся: Я його кохаю. Я від Пури не тямлю себе. Аза: П'яний чад, а не кохання... Кохання – це така сила, якої не вирвеш і не викинеш з серця. Кохання – це разом і пекло, і рай. Феся: Цур йому, коли таке! (М. Старицький). 2. Директиви: 1) вимога: Лікар: Не смійте вставать! Пузир: Не можна – хазяйство. Лікар: Не говоріть дурниць. Здоров’я миліше від хазяйства (І. Карпенко-Карий) ; 2) прохання: − Слухай, Геню, прошу, не смійся з мене, що я в таку хвилю згадую такі речі. Мрія хоч раз у житті прокидається в кожної людини (І. Франко);

3) пропозиція: − Треба завтра зустрітися з іншими і спланувати боротьбу із цими катюгами, − рішуче промовила до селян Феодосія. − Під лежачий камінь вода не тече (М. Вакалюк-Дорошенко) ; 4) порада: − Що ж мені робити тепер? − А що? Живіть. Життя – це теж важкий обов’язок. Звісно, якщо ви не самі, якщо маєте доглянути когось, − відповіла Олена Левківна (Є. Гуцало) ; 5) застереження: – Вважай, моя біла панно, бо я не ручаюсь за себе... Краще тобі піти і не лишатися зі мною. Людина, коли не виспиться, легко уподібнюється звірові. – Добре, Бронку. Я тебе розумію (І. Вільде) ; 6) заклик: Головиха мовила до юрби: − Усі ви будьте пильними, щоб злодія підстерегти й зловити! Злочинець повинен понести заслужену кару! (Є. Гуцало) ; 7) дозвіл: – Він уже чи не на кожнім танці мусить бути! – Та нехай собі! Хто молодий, той гуляє (І. Франко). 3. Експресиви: 1) докір: Параска: Туди три верстви та назад три, то вже шість. Герасим: Важко вже тобі пішки піти до Божого дому шість верстов! Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує (І. Карпенко-Карий) ; 2) осуд: Пузир: А Котляревський мені без надобності. Золотницький: І як тобі не сором отаке говорити? Противно й слухати! Поети єсть сіль землі, гордість і слава народу (І. Карпенко-Карий) ; 3) погроза: Зброжек: А пепеесівцям скажіть: по золотій драбині можна перелізти через будь-які високі права. Граса: А ми її підкопаємо! Перекинемо! Злочинець мусить понести покарання (М. Куліш) ; 4) жалкування: Варка: Більше ми не будемо разом! Гнат: Шкода. Воно все так: як є – не жалуєм, а нема – плачемо. Варка: Нема за ким плакать, нема кого й жалувать (І. Карпенко-Карий) ;
5) нарікання: − Як це не прикро, але в нас немає великого достатку, − перебила бабині думки господиня. − Він трохи більше ста заробляє та я сімдесят… Як кажуть, грошей ніколи доволі не буває. − Та певно, що так, − погодилася баба (П. Бондарчук) ; 6) втішання: Герасим: (Хвата пачки одну за другою). Бумага! Обманив! Савка: От же збожеволіє! Куме, заспокойтесь. Що з воза впало, те пропало (І. Карпенко-Карий). 4. Комісиви (обіцянка) : − То не штука жалуватися, що я десять літ жив з тобою так, як би тебе на світі не було. Але спитай власного сумління, спитай, хто тому винен? Чи не твоя власна вперість, злоба? Уступиш ти мені, уступлю я тобі. Подружжя – се ненастанний ряд обопільних уступок (І. Франко). Функціональне навантаження висловлень узагальненого змісту в структурі різних типів складних мовленнєвих актів позначене певною універсальністю: вони сприяють ефективній реалізації комунікативного наміру мовця. 
Препозитивне вживання висловлень узагальненого змісту в структурі складного мовленнєвого акту забезпечує їх осмислення як засобу моделювання емпатії, створення психологічного підґрунтя для сприйняття співрозмовником інформації, як “відправної точки” для роздумів мовця. Наприклад: – Одна померла, а друга віддалася за народного учителя. Пані Ілецька обтерла хустинкою очі. – Попові дзвонять, попадю з села гонять, – сказала зі щирим спочуттям. – Незавидна доля наших вдів священичих (Б. Лепкий) ; Жінка Зброжека: А може, ти купив би у когось іншого фабрику, Юзю? Зброжек: У дуже розумного чоловіка завжди дурна жінка – так кажуть. І навпаки. Що за дурниці ти говориш! Та не куплю сьогодні я, то завтра купить хтось інший! (М. Куліш) ; – Й ще мені незрозуміло: як ви послали на смертельний ризик жінку! Дика й жорстока фантазія! – Війна нікого не милує. Жінки – автоматниці, льотчиці, санінструктори. І вона вчинила, можна сказати, подвиг (В. Міняйло). 
 Використання узагальнень у складі комплексних мовленнєвих актів, де вони перебирають
Фото Капча