Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
81
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Вступ
 
В умовах не стійкого зовнішнього середовища, невизначеності і ризику виникає проблема своєчасної адаптації господарюючого суб'єкту до змін, які відбуваються в зовнішньому оточенні. Причому, зовнішнє середовище дуже динамічне. І оскільки процес взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем має перманентний характер, то для забезпечення стійкого функціонування підприємства виникає необхідність передбачення його розвитку в довгостроковій перспективі. Таким чином, проблему успішного функціонування в умовах динамізму зовнішнього середовища в змозі вирішити те підприємство, котре має чіткі орієнтири на майбутнє і націлене на пошук довгострокових конкурентних переваг.
З цією метою підприємствами використовується система заходів щодо стратегічного управління. Задачею стратегічного управління є забезпечення своєчасної адаптації підприємства до змін у зовнішньому середовищі і нівелюванні його негативного впливу. 
Всі вище перелічені процеси будуть висвітлені в даній дипломній роботі, яка присвячена вивченню регіонального ринку пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ “Рівненський пивзавод”, який знаходиться за адресою:
м. Рівне, вулиця Коперніка,9. Підприємство займається виробництвом і реалізацією пива.
Дипломна робота складається з таких питань, як:
1.Сучасний стан і перспективи розвитку продовольчого ринку України.
1.1Сутність і основні складові ринкових взаємовідносин в контексті сталого розвитку економіки України.
1.2Характеристика особливостей формування і розвитку ринку пива.
1.3Основні перспективи і тенденції розвитку продовольчого ринку України.
2. Маркетинговий аналіз ринку пива в Рівненській області.
2.1 Загальна маркетингова характеристика ринку пива в Рівненській області та місця і ролі на ньому ВАТ “Рівненський пивзавод”
2.2 Аналіз основних маркетингових зусиль  ВАТ “Рівненський пивзавод щодо збільшення ринкової частки.
3. Проблеми конкурентоспроможності пива Рівненського пивзаводу.
3.1 Фактори, що формують конкурентоспроможність продукції.
3.2 Екологічна чистота сировини і продукції, як фактор впливу на конкурентоспроможність.
3.3 Соціально – етичний аспект конкурентоспроможності пива Рівненського пивзаводу.
Дипломна робота складається з сторінок, таблиць,  рисунків,  формул і  додатків.
 
1. Сучасний стан і перспективи розвитку продовольчого ринку України
 
Сутність і основні складові ринкових взаємовідносин у контексті сталого розвитку економіки України
 
Для виживання в умовах швидко змінюваного зовнішнього оточення господарюючих суб'єктів важливою проблемою є формування оптимальної товарної політики. У випадку відсутності стратегічних зусиль щодо їх, формування й реалізації, структура асортименту виробничих і реалізуючих підприємств стає дуже не стійкою під впливом факторів, що може призвести до комерційного провалу на сучасному ринку.
Якщо брати до уваги сучасний стан економіки України, то можна з упевненістю сказати, що формування й розвиток товарної політики  вітчизняними  виробниками починає набувати сталості. Звісно, що цей процес не є легким і має певні труднощі, пов'язані з такими факторами:
-тенденція економіки країни до змін;
-недосконала підтримка підприємств з боку законодавства;
-небажання деяких керівників фірм звертатися до нових методів ведення господарської діяльності;
-великий обсяг товарів іноземних виробників тощо.
Варто приділити увагу негативним чинникам, які впливають на становлення товарної політики, тому що всі ці перешкоди блокують розвиток підприємств узагалі.
Якщо брати до уваги сучасний стан економіки України, то по – перше, найбільш неприємним моментом є зростання темпів інфляції. Таким чином, відбувається зростання вартості товарів (робіт, послуг). А якщо взяти весь комплекс діяльності підприємств, пов'язаний з товаром (виробництво, транспортування, складування, зберігання, пакування тощо), то витрати підвищуються все більше. Цей негативний чинник тягне за собою інші несприятливі наслідки. Якщо підприємства більш – менш справляються з підвищенням витрат на виробництво й реалізацію товарів, що призводить до збільшення цін, то населення, яке є покупцем, здебільшого не може подолати цей бар'єр. Тому що, як підтверджує практика, збільшення вартості товарів не відбувається паралельно збільшенню доходів населення. Таким чином падають обсяги збуту внаслідок зниження попиту на товари (роботи, послуги).
Недосконалість законодавства, яке нібито регулює господарську діяльність підприємств, є не менш негативно впливаючим чинником. Встановлення високих податків, обмеження у веденні деяких видів діяльності й інші негативні речі не призведуть до покращання діяльності підприємств. В наш час законодавство працює таким чином, що встановлює правила ведення бізнесу недиференційовано і не визначаючі відмінні риси між підприємствами різних форм власності, часу існування чи роду діяльності. Внаслідок цього підприємства стають банкрутами за умови неспроможності подальшого існування в результаті відсутності підтримки з боку законодавства.
Товарна політика – це комплексне динамічне явище, яке супроводжується використанням нових методів і заходів щодо виробничо – збутової діяльності фірми. Вона потребує багато уваги й зусиль, особливо в наш час, щоб підприємство було не тільки спроможнім існувати, але і було б конкурентоспроможнім на ринку відповідного виду діяльності. Але існує проблема, яка пов'язана з небажанням керівників здійснювати якісь рухи відносно покращання товарної політики на своєму підприємстві. Унаслідок цього товар, який підприємство випускає тривалий час, поступово втрачає привабливість і згодом вибуває з ринку. За концепцією життєвого циклу товар, в такому випадку, буде знаходитися в стадії спаду. Тому, якщо підприємство не потурбувалося про розробку нового товару, або про модернізацію старого, відбудеться його зникнення з ринку.
Нарешті, не останнім є насичення вітчизняного ринку товарами іноземних виробників. Широкий асортимент і помірна їх ціна заслонює існування вітчизняних товарів. Мабуть, тільки з цього приводу підприємства нашої країни почали активно розробляти плани щодо товарної політики. Інакше говорячи, потік великої кількості імпортних товарів став предметом натхнення підприємств України до розробки й впровадження на ринок власних, не менш придатних і гідних товарів. Таким прикладом серед підприємств харчової промисловості є “Верес” (м. Канів, Черкаської області), “Чумак” (Херсонська область), “Ромол” (м. Харків), молокопродукти, а, зокрема, вершкове масло м. Яготин Київської області, пивоварні заводи: Донецький – “Сармат”, Київський – “Оболонь”, Чернігівський, Львівський тощо.
Не дивлячись на негативні чинники, в цілому відбувається зрушення у структурі товарної політики і воно набуває все більшої сили. Структура маркетингової політики складається з таких блоків:
-розробка товару:
-обслуговування товару;
-виведення застарілих товарів з ринку (елімінування).
В наш час, в умовах нинішнього ринку, найбільш вагомим і значним з приведених блоків є перший – розробка товару. Вона може здійснюватися в напрямках: 
-створення принципово нового товару;
-удосконалення товарів, які вже обертаються на ринку.
Створення нового продукту дає підприємству змогу:
-    швидкої перемоги  в конкурентній боротьбі;
-    вагомого розширення частки ринку;
-    зайняття позиції лідера;
-завоювання певної ринкової ніші.
Але це може відбутися, якщо підприємство подолає ряд перешкод, бо створення нового продукту й вихід з ним на ринок, а саме у швидко змінюваних ринкових умовах, завжди пов'язані з великою часткою ризику. Модифікація вже існуючого товару менш ризикована діяльність, але і менш прибуткова. У випадку поліпшення якості й властивостей товару підприємство у більшості випадків розраховує утримати частку ринку, яка вже є і коло клієнтів за рахунок застосування захисної стратегії, на відміну від наступаючої – у випадку створення нового товару.
Обслуговування, у першу чергу, включає організацію й управління процесами товароруху при зберіганні товарів і контроль їх якості. При цьому підприємству потрібно дуже уважно підходити до вибору каналів збуту і їх структури. Потрібно більш уважно підходити до цього питання з точки зору витрат на ці етапи обслуговування.
Оскільки ринкове середовище відрізняється особливим динамізмом і змінюваністю, підприємство у своїй діяльності зобов'язане постійно орієнтуватися на існуючий платоспроможний попит, своєчасно реагуючи на його тенденції до підвищення або зниження. У випадку стійкого зниження попиту на будь – який товар, навіть до повного його зникнення, не дивлячись на різноманітні маркетингові зусилля, підприємству необхідно прийняти заходи щодо виведення застарілого товару з ринку. При проходженні товаром життєвого циклу, він буде знаходитися на стадії спаду. Потрібно брати до уваги, що існує ряд “факторів ризику”, які свідчать про необхідність ретельного дослідження товару й визначення подальшої стратегії (елімінування чи посилення позицій):
-скорочення обсягу попиту і збуту;
-зниження норми прибутку;
-зменшення частки ринку;
-зріст витрат обігу;
-поява більш досконалого товару – аналога;
-активізація діяльності конкурентів.
Ні один з перелічених факторів сам по собі не може бути основою для зняття продукції з виробництва або вилучення з реалізації. Однак їх сукупність і, тим більш, перманентність свідчать про необхідність прийняття певного маркетингового рішення, однією з альтернатив якого може бути вихід з ринку.
На підставі визначення впливу негативних факторів на створення і розвиток товарної політики підприємств, а також характеристики її структури, можна дійти таких висновків:
-по – перше, формування маркетингової товарної політики на підприємствах в сучасних економічних відносинах не є легкою справою і потребує підтримки та вдосконалення механізму функціонування цього процесу;
-по – друге, структура товарної політики повинна досліджуватися і контролюватися на будь – яких етапах існування для запобігання негативних наслідків в діяльності підприємств;
-по – третє, між структурою і факторами, які існують на даний момент в економіці, є прямий зв'язок, який потрібно брати до уваги при будь – якій діяльності підприємства.
 
Характеристика особливостей формування і розвитку ринку пива
 
Україну чекає період високих темпів економічного росту, коли новий товар знайде великий попит і збут. Зараз товар розходиться повільно. Відсутні умови, які забезпечують докладання усіляких зусиль підприємствами для пошуків і розробки ходових, привабливих товарів. Багато підприємств не в змозі досягти контрольних цифр виручки від продажу і вимушені вести тяжку боротьбу. Не багато підприємств, які при нинішній економічній ситуації випускають ходові товари виробництво яких не може, нажаль, задовольнити попит. І це має місце, коли стан справ на ринку прийшов в занепад внаслідок зниження купівельної спроможності споживачів.
Однак, для ринку пива в нашій країні складаються дещо інші умови. В цей час на території України існує понад 10 великих пивоварних заводів. Назвати можна такі фірми як “Оболонь”, “Славутич”, “Львівське”, “Чернігівське”, “Сармат”, “Рогань”, “Талер” і інші. Кожна з цих фірм прагне досягти певного успіху на діючому ринку, але потрібно зауважити, що більшість цих підприємств працює з допомогою іноземних інвесторів і це, в свою чергу, завдає певні перешкоди розвитку цілковито вітчизняних товаровиробників. А втім, споживачі купують пиво орієнтуючись на свій смак і доходи і їм байдуже, чи це чисто вітчизняний товаровиробник, чи це підприємство діє з участю іноземного капіталу. Ціни майже однакові, а престижність марки безперечно впливає на вибір споживача. 
Перехід України до ринкових відносин ставить у практичну площину питання про досвід сумісного маркетингу товарів в діяльності пивоварних підприємств. Для цього є об'єктивні передумови:
-автоматизація і самостійність функціонування підприємств в народному господарстві України;
-багатогалузевий і комплексний характер їх праці;
-наявність сегменту загального ринку.
У рамках маркетингової товарної політики для більшості пивоварних фірм здійснюються такі задачі:
-комплексне вивчення ринку пива;
-планування товарного асортименту і цін на пиво;
-виявлення потенційного попиту і незадоволених потреб;
-планування і здійснення збуту пива;
- розробка заходів, щодо вдосконалення властивостей пива, управління і організація, виробництво і торгівля.
Маркетингова товарна політика, орієнтована на ринок продовольчих товарів, є невід'ємною часткою, цілісною концепцією маркетингу. Вона має ряд загальних і відмінних рис на відміну від маркетингової товарної політики непродовольчих товарів. Втім, для і пива ця концепція не є сторонньою. Відмінні риси даного виду маркетингової політики можна розбити на такі основні елементи:
1)особливості, пов'язані з товаром;
2)особливості, пов'язані з попитом;
3)особливості, пов'язані з пропозицією;
4)особливості, пов'язані з покупцем;
5)особливості, пов'язані з підприємством, яке виробляє і реалізує продовольчі товари ( у нашому випадку пиво).
До першого типу особливостей слід, в першу чергу віднести двояку природу продовольчих товарів сільськогосподарського виробництва, які можуть виступати  у вигляді сировини для виробництва інших продуктів харчування (що наближує їх до продукції виробничо – технологічного призначення), а також у вигляді кінцевого продукту власного споживання. Як відомо, для виготовлення пива необхідні такі сільськогосподарські культури: ячмінь, хміль, інколи рис і кукурудза. В пивоварній промисловості, скажімо, ячмінь може використовуватися для власного споживання підприємствами. А взагалі ячмінь для пивзаводів є головною сировиною, якій приділяється найбільша увага і яка виконує багатофункціональну роль у виробництві і споживанні пива.
Ряд продовольчих товарів займає монопольне положення на ринку і не може бути замінений іншими продуктами, тобто для них не характерний “ефект заміщення” (сіль, хліб тощо). З монопольним положенням цих товарів пов'язані і особливості їх життєвого циклу, що необхідно враховувати маркетологу, який займається ринком продовольчих товарів. Для того, щоб пристосувати цей принцип до споживання пива, потрібно розібратися в мотивації покупців та відповісти на запитання: чи зможуть споживачі пива поміняти свій улюблений напій на, скажімо, джин – тонік чи ром – колу? По справжньому прихильні цьому виду напою споживачі навряд чи відмовляться від пива. Тому з впевненістю можна сказати, що пиво серед напоїв займає монопольне положення бо в цьому випадку “ефект заміщення” не відбувається.
Асоціюючи продукти харчування з поняттям “їжа”, можна сказати, що вони задовольняють первинні фізіологічні потреби людини, але агрегуючі продовольчі товари за багатьма ознаками  слід указати на можливість задоволення ними і вищих потреб, наприклад, належності до певної соціальної групи. А пиво, як відомо, асоціюється з напоєм, який втамовує спрагу. Втім немає нічого дивного, що споживачі вживають його не тільки за цієї причини. Пиво вживається як приємний напій в час відпочинку вдома і на будь – якій вечірці. Що ж до агрегування за ознаками, то, можливо, це буде досягнення морального задоволення після випитого келиха пива.
До особливостей пов'язаних з попитом слід віднести те, що хоч він і потерпає зміни, але в цілому достатньо стійкий, особливо по хлібобулочним і м'ясомолочним товарам, оскільки вони підтримують життєвий потенціал населення. До цього типу особливостей слід віднести підвищену частоту і невідкладність попиту на продовольчі товари, тому що відкласти “їжу на потім” не можливо. А що ж стосується пива, то воно є тим напоєм, який в наш час стає все більше бажаним. Тому стійкість попиту на нього гарантована, звісно, при відсутності будь – яких катаклізм, а саме нормальних умовах існування і розвитку економіки і країни.
До третього типу особливостей слід віднести:
-терміни реалізації;
-стислий життєвий цикл;
-високі витрати, пов'язані зі створенням і підтриманням запасів, що обумовлюють широким асортиментом продовольчих товарів;
-облік “фактору допитливості”, тому що багато покупок здійснюється в різноманітних магазинах і у різноманітних покупців не із – за бажання забезпечити джерело надходження, а із – за прагнення до експерименту.
Виробник і реалізатор продовольчих товарів повинен вирішити триєдину задачу:
1)переконати торговців у доцільності продажу його продукції;
2)переконати покупців у доцільності покупки його продукції;
3)провести заходи щодо підтримки стабільного попиту на його продукцію.
Постачальник продовольчих товарів, перш за все, має справу з оптовими і роздрібними замовленнями, а не з клієнтурою, впливом на яку можливо було б полегшити задачу створення ринку збуту. Всі ці умови необхідні також для пивоварних підприємств. А що ж до “фактору допитливості”, то при появі нової марки пива кожний споживач його скоштує, а потім вже вирішить, чи перейти до його споживання, чи залишитися вірним вже колись обраному пиву. Про терміни реалізації лише можна зауважити, що термін реалізації коливається від 7 – 10 днів до 1 – 3 місяців. І в залежності від цього на підприємстві відбувається швидкий або дещо уповільнений збут пива. Тому для фірм постають ряд проблем відносно реалізації цього напою, які будуть розглянуті у наступних питаннях.
Четвертий тип особливостей характеризується тим, що існує велика кількість покупців продовольчих товарів при відносно низькій купівельній спроможності. Галопуюча інфляція, відставання росту заробітної плати і пенсії від росту цін, призводить в наш час до різкого зниження споживання продуктів харчування в умовах дефіцитності ринку. Звичайно, говорячи про повний маркетинг, про маркетинг як філософію концепції підприємства в таких умовах не можливо, але він носить раціоналізуючий і формуючий характер. Однак, зі зміною ринку продавця на ринок споживача, з розвитком здорової конкуренції на ринку продовольчих товарів буде застосовуватися повна структура маркетингу. При цьому формування вибору і переваг покупця буде здійснюватись в умовах його зростаючої поінформованості про споживчі властивості продуктів харчування.    Не маловажним є показник темпу інфляції для пивзаводів. Розглянути його зміни можна на рисунку 1.2.1. Ці показники взяті з статистичних даних і характерні для пивоварної промисловості.
 
З рисунку видно, що темп інфляції веде себе стрибко, і що станеться у наступних роках, передбачити важко, але можна зазначити, що все ж таки у 1999 році, хоча індекс цін зріс у пивоварній промисловості, але відсоток менший за 1995 рік аж на 169,4%. Тому можна зробити такий висновок, що темп інфляції в пивоварній промисловості відіграє дуже важливу роль і його підвищення негативно впливає як на виробників так і на споживачів.
Останній тип особливостей пов'язаний, в першу чергу, зі значною розгалуженістю торгово – розподільчої мережі, необхідністю наявності великої кількості продовольчих магазинів, які розташовані не тільки в центральних районах, але і в “спальних районах”. Це особливо важливо для міст промислової зони України, котрі в силу історично складених традицій являють собою окремі селища, які групуються біля шахт або заводів. При цьому найбільш перспективними можна рахувати наступні типи підприємств, які реалізують продовольчі товари:
-різноманітного асортименту, типу “Гастроном”;
-спеціалізовані і комплексного типу;
-супер – і гіпермаркети.
Маркетолог, який працює на будь – якому із перелічених типів підприємств, або інших, повинен володіти навичками достатнього, повного і точного прогнозу комерційної діяльності в умовах високого ступеню невизначеності, що також відноситься до особливостей цього типу маркетингу. А що ж бачимо ми зараз відносно умов продажу пива? Не варто говорити про те, що для реалізації цього напою необхідні якісь специфічні умови. Де реалізуються продовольчі продукти, які ми звикли бачити майже кожний день, там завжди є пиво будь – якої марки. І зовсім не обов'язково, що в магазині будуть продавати пиво всіх існуючих товаровиробників, але асортимент може виявитися досить різноманітним, навіть при наявності однієї марки напою.
Планування товарної політики – це системне прийняття рішень по всім аспектам розробки і управління продукцією підприємства, включаючи створення товарної марки і упаковки. Добре сконструйований план в цій області дозволяє підприємству точно виділити потенційні можливості, розробити основні відповідні програми маркетингу, скоординувати сукупність товару:
-як можна довше підтримувати вдалі товари;
-переоцінити невдалі і усунути не бажані товари.
Продукт складений з відчутних і невідчутних товарних характеристик, спрямований на задоволення потреб покупців.
Підприємству слід визначити свою продукцію трьома способами:
1)конкретно;
2)розширено;
3)узагальнено.
Це дозволить виявити потреби покупців, пропозиції конкурентів і відмінні характеристики продуктів.
Конкретний продукт – це базова фізіологічна сутність, послуга чи ідея, яка має точні характеристики і пропонується під заданим описом, або номером моделі. Прикладами таких товарів можуть бути кетчуп фірми “Чумак”, ресторани “Мак – Доналдс”, пиво фірми “Оболонь” або “Славутич”. Колір, стиль, смак, форма, маса, розмір, надійність, якість і ефективність в використанні – приклади конкретних товарних характеристик.
Поняття розширення продукції – включає не тільки її конкретні характеристики, але і все, що складає її вигляд і обслуговування. Деякі види продовольчих товарів споживається покупцями, як “престижні”, тобто не кожний споживач може собі дозволити вживати кожний день, скажімо, такі делікатеси, як червона і чорна ікра, маслини, гриби, ананаси, рябчики, сушімі або щось інше.  Втім, пиво не є суто престижним товаром, або порівняно недоступним. Тому фірма при використанні певних заходів може охопити широкий діапазон споживачів.
Розширена продукція масового споживання – це ті продукти, які мають не погані смакові якості і швидко готуються (вермішель, крупи). Як на пиво, то воно не потребує якоїсь кулінарної обробки і може вживатися споживачем негайно після купівлі. А це, в свою чергу, економить час споживача на обслуговування цього виду напою.
Узагальнений продукт робить акцент на те, що товар означає для споживача, а не для продавця. Це найбільш широке визначення товару, яке відповідає концепції маркетингу. Споживач купує певний набір продовольчих товарів, не тому що вони мають приємний смак, аромат і вигляд, а тому, щоб утамувати голод або спрагу. Не залежно від того чи є цей продукт харчування дорогим і престижним, чи це товар масового споживання.
На основі вище викладеного, можна зробити висновок, що маркетингова товарна політика є однією з головних елементів діяльності будь – якого підприємства. А особливо це стосується підприємств харчової промисловості, бо їхнім завданням є задоволення життєво – необхідних потреб населення.
Наприкінці цього питання варто приділити увагу цифрам і фактам пивної галузі. 
Виробництво пива в Україні в січні – липні 2000 року зросло на 20% порівняно з попереднім роком. 
Підприємства, які є учасниками АТ “Укрпиво”, виробили в січні – липні 2000 року 43,8 млн. дал пива, що на 19,8% більше, чим за відповідний період минулого року. 
Запорізьке ВАТ “Пиво – безалкогольний комбінат “Славутич” випустило 9,1 млн. дал пива (на 58,6% більше, чим у січні – липні 1999 року), Харківське ВАТ “Пивзавод “Рогань” – 9,0 млн. дал (37,6%), АТЗТ “Донецький пивоварний завод” – 4,9 млн. дал (17,6%), ВАТ  “Ніколаєвський пивзавод “Янтар” – 4,7 млн. дал (5,8%), ЗАТ “Чернігівський пивокомбінат “Десна” 4,9 млн. дал (падіння на 1,8%).
Крім того, “Львівська пивоварня “Колос”, контрольний пакет акцій котрої, як і акцій ВАТ “Славутич”, належить скандинавській компанії ВВН, виробила 1,3 млн. дал напою, що на 33,2% перевищує показники аналогічного періоду минулого року.
Збільшили виробництво пива найбільші заводи, які входять в компанію ВАТ “Одеський пивзавод “Черномор” – до 522 тис. дал (зріст на 55,0%), ЗАТ “Микулинецький бровар” (Тернопільська область) – 510 тис. дал (зріст на 18,9%), Хмельницьке ВАТ “Хмельпиво” – 501 тис. дал (зріст на 7,7%), ВАТ “Бердичівський пивзавод” – 415 тис. дал (зріст на 37,0%), ЗАТ “Черкасипиво” – 255 тис. дал (зріст на 44,0%), ВАТ “Уманський пивзавод” – 244 тис. дал (32,0%), колективне підприємство “Славуцький пивзавод” (Хмельницька область) – 127 тис. дал (10,0%).
Підприємства, які входять в концерн “Оболонь”, котрий не є учасником АТ “Укрпиво”, виробили 5,2 млн. дал, що на 51,7% більше, чим за сім місяців минулого року.
Всього в 1999 році в Україні було вироблено 84 млн. дал пива, що на 30% більше, ніж в 1998 році, в тому числі підприємства – учасники АТ “Укрпиво” – 63 млн. дал, ЗАТ “Оболонь” – 17,3 млн. дал.
Учасниками АТ “Укрпиво” є понад 40 підприємств пиво безалкогольної галузі. Компанія створена для проведення узгодженої технічної політики, рекламної діяльності, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції.
Більш чим за два роки в пивоварну галузь України вкладено інвестицій і кредитів на загальну суму $ 130 – 140 млн. Пивоваріння дуже привабливе для інвесторів і швидко дасть віддачу не тільки власникам пивного виробництва, але і всій країні.
Залишилося зауважити, що за позаминулий рік надходження в бюджет у вигляді податків склали 430 млн. грн. А за перше півріччя минулого – надійшло приблизно 400 млн. грн.
Таким чином, можна сказати, що пивоварна промисловість розвивається і зростає з кожним роком. І тому підтвердження показники діяльності різних фірм, які були наведені вище.
 
Основні перспективи і тенденції розвитку продовольчого ринку України
 
Стратегія товарної політики охоплює рішення, які торкаються вибору направлення виробництва, його структури, а також конкретних продуктів і їх атрибутів. Як інтегральна частина стратегії розвитку підприємства, вона повинна бути, по – перше, синхронізована з метою діяльності підприємства. По – друге, підприємство діє на у вакуумі, а в певному зовнішньому оточенні, яке охоплює, як уже відомо, стан техніки і технології, правові норми, культурні умови і інше. По – третє, воно володіє певними ресурсами виробничих факторів і, внаслідок цього, сировинними ресурсами, технічними пристроями, колективом робітників, станом організації і інше. 
При розробці товарної політики продовольчих товарів, потрібно приймати до уваги усі ці фактори. Очевидно, що у певній області ринкової діяльності шанси на успіхи у різних підприємств не однаковими. Вклад одного підприємства у розвиток ринку конкретного продовольчого товару може бути більшим, аніж іншого. Ці шанси залежать від наступних факторів:
1)виробничої потужності підприємства (відповідний парк машин, кваліфікована робоча сила, розроблена технологія виробництва і інше);
2)зв'язків по кооперуванню підприємства з постачальниками сировини, напівфабрикатів і інших засобів, необхідних для виробництва;
3)організація розподілу, якою володіє підприємство (мережа складів, система доставки тощо);
4)репутація підприємства (чи ухвалені продукти покупцями, які були завезені, чи відповідає їх потребам і їх прагненням).
Якщо ми обговорюємо початок виробництва нової продукції (наприклад, соєві добавки), то серед потенційних виробників цього продукту найбільші шанси на успіх у цій області буде мати підприємство, яке володіє найбільшою кількістю перелічених переваг.
Кожне підприємство володіє певним набором ринкових можливостей. Якщо цей набір малий, можливості розвитку виробництва обмежені. Однак, ці шанси розвитку в належній мірі залежать від ініціативи і позиції керівництва підприємства, від того, чи проводять вони пасивну, або ж активну ринкову стратегію.
Підприємство, яке проводить пасивну стратегію не враховує безперервну еволюцію потреб покупців, передбачає, що продукти, які виробляє на даний момент, будуть потрібні, також в майбутньому. Підприємство ж, яке застосовує активну ринкову стратегію, безперервно шукає нові можливості розвитку, залучає до цього колектив спеціалістів, не обмежується рішенням проблем, пов'язаних з оперативним управлінням, але відкриває проблеми, які можуть відкритися в майбутньому і самі формують ці потреби.
Однією з основних проблем у сфері активної ринкової стратегії є розробка певної систематичної процедури створення або ж пошуку можливостей подальшого розвитку підприємства. Щоправда ці можливості обумовлені специфікою підприємства і ринку, на якому воно діє, тим не менш, певні загальні виводи можуть бути по цьому питанню сформульовані. Можна назвати три основні групи варіантів розвитку.
І. Перша група варіантів торкається тих можливостей розвитку, які з'являються при проведенні в даний момент виробничо – ринкової діяльності підприємства. Вони мають характер, так званого інтенсивного розвитку (знаходяться в середині підприємства).
ІІ. Друга група варіантів охоплює ті можливості, які знаходяться в інших частинах (ланках) маркетингової системи. Вони пов'язані з розвитком посередництвом інтеграції (використання ефектів, які виникають в результаті інтеграції дій).
ІІІ. Третя, нарешті, група торкається можливостей, які знаходяться зовні маркетингової системи (розвиток посередництвом диференціації).
Класифікація розглянутих варіантів надана в таблиці 1.3.1. 
 
                         Основні варіанти розвитку підприємства
Таблиця 1.3.1
1. Варіанти інтенсивного розвитку2. Варіанти інтеграційного розвитку3. Диверсифікація
А. Вивчення ринку.А. Вертикальна інтеграція з попередньою ланкою в системі маркетингу.А. Концентрична диверсифікація.
В. Розвиток ринку.В. Вертикальна інтеграція з наступною ланкою в системі маркетингу.В. Горизонтальна диверсифікація.
С. Розвиток продукту.С. Горизонтальна інтеграція.
 
Інтенсивні напрямки розвитку мають обґрунтування по відношенню до підприємств, які не використовували до цього часу можливості, скриті не тільки в вироблених на даний момент продуктах, але і в ринках, на яких діють. Як витікає з приведеної в таблиці класифікації, в цій сфері з'являються три варіанта інтенсивного розвитку.
А. Вивчення ринку – це дія, яка заключається в пошуку можливостей розвитку шляхом збільшення продажу вироблених до того часу продуктів на ринках, на яких підприємство вже діє шляхом інтенсифікації маркетингових дій (наприклад, приводячи в дію відповідні стимули для покупців, схиляючи їх до збільшення споживання або витрачання даного продукту шляхом зниження ціни, посилення дії реклами тощо).
В. Розвиток ринку складається з втілення вироблених до того часу продуктів на нові ринки. Тут існують такі можливості, як:
1)впровадження продуктів в нові географічні райони (в середині країни або закордонні);
2)впровадження продуктів на нові сектори ринку ( групи споживачів);
3)пошук нових застосувань продуктів, які вже виробляються.
С. Розвиток продукту має місце тоді, коли підприємство прагне до збільшення продажу, впроваджуючи удосконалені продукти на старі ринки (для тих самих груп покупців) шляхом:
-розвитку нових моделей;
-впровадження диференційованих якісних варіантів продукту.
 Перераховані способи інтенсивного розвитку можуть трактуватися альтернативно, але можна трактувати їх як ступені дій. В цьому останньому випадку, перш за все, застосовуються зусилля, які спрямовані на інтенсифікацію дій на старих ринках (вивчення), не змінюючи сам продукт. Якщо цей спосіб не витримає іспит, або можливості в цій частині були вже використані, потрібно шукати нові ринки для вироблених до того часу продуктів (розвиток ринку). Нарешті, якщо цей спосіб вже не передвіщає успіху, підприємство починає розвиток продукту. 
Варіанти інтеграційного розвитку мають сенс по відношенню до організацій, які діють в цих галузях, а також, які мають сприятливі перспективи розвитку, або тоді, коли інтеграційні процеси, можуть принести значний економічний ефект. Як вже відомо, варіанти інтеграційного розвитку торкаються тих можливостей, які знаходяться в інших частинах (ланках) маркетингової системи, до якої належить підприємство.
Підприємство, яке виробляє певний продукт (продукти), пов'язане з постачальниками сировини, напівфабрикатів, енергії тощо. В свою чергу, вироблений їм продукт переміщується до кінцевих покупців через посередництво торгівельної мережі (наприклад, оптової і роздрібної). Цю систему з великим спрощенням можна представити таким чином:
 
Рисунок 1.3.1 Схема переміщення продукту до кінцевого покупця.
 
Поміж названими ланками маркетингової системи може з'явитися різного роду інтеграція. 
Вертикальна інтеграція має місто тоді, коли відбувається поєднання (або, по крайній мірі, постійна координація ринкових починань) поміж окремих ланок маркетингової системи впродовж шляху потоку продукту. 
Вертикальна інтеграція з попередньою ланкою з'являється тоді, коли, наприклад, виробник сам організовує власне виробництво сировини або приводить до тісних коопераційних зв'язків з існуючими постачальниками. Зв'язок  або ув'язка різноманітних сфер ринкової діяльності робить можливим їх сумісне програмування, удосконалення і збільшення контролю постачальників. 
Вертикальна інтеграція з послідуючою ланкою з'являється тоді, коли, наприклад, промислове підприємство бере на себе оптову діяльність або навіть само розповсюджує продукт до кінцевих споживачів (проводить оптову і роздрібну діяльність). Таким чином виключаються проміжні ланки розподілення, понижуючи торгівельні витрати, а також збільшуючи контроль над продажем. 
Горизонтальна інтеграція складається з ув'язки діяльності між організаціями (підприємствами), які діють в цих же самих ланках маркетингової системи. Наприклад, вона з'являється тоді, коли два промислові підприємства, які виробляють ті ж самі продукти, об'єднуються в один організм, збільшуючи  цим масштаб виробництва і досягаючи зменшення власних витрат. Таке об'єднання може виникати між оптовими і роздрібними організаціями, які таким способом зміцнюють свій стан по відношенню до постачальників, отримуючи разом з тим ефект, який витікає з великого масштабу продажу.
Остання, нарешті, група варіантів, так званий розвиток посередництвом диверсифікації, знаходить обґрунтування по відношенню до підприємств, які на мають можливостей подальшого розвитку в межах даної маркетингової системи і шукають їх зовні системи. З'являються два види диверсифікації, тобто диверсифікація концентрична і горизонтальна.
Концентрична диверсифікація з'являється тоді, коли підприємство застосовує виробництво нових товарів, які приносять, так званий, синергічний ефект. Нові продукти мають зв'язок з старою діяльністю підприємства. Диверсифікація цього типу має місце тоді, коли, наприклад, підприємство, яке виробляє пиво, розширює свій асортимент, впроваджуючи інші слабоалкогольні напої (джин – тонік, ром – кола тощо). Воно збагачує, таким чином, свою програму, шляхом пошуку нових груп одержувачів.
Горизонтальна диверсифікація складається з впровадження нових продуктів, які не мають технологічного зв'язку з виробленим раніше асортиментом. Наприклад, підприємство, яке займається виробництвом пива вирішує пристосувати вільні площі в підвалах під вирощування грибів, вважаючи, що ця нова ідея представляє для нього серйозну перевагу у розвитку нової ринкової діяльності.
Таким чином, можна сказати, що різні підприємства застосовують ту, чи іншу стратегію розвитку. І пивоварні фірми не є виключенням. Залежно від того на якій стадії знаходиться підприємство, пивзавод може обрати для своєї діяльності певну стратегію. Тому варто перейти до розгляду загального розвитку пивоварної промисловості, при цьому можна визначити конкретні характеристики відносно продажу напою різними підприємствами. Гідно також зробити порівняння споживання пива з іншими країнами для чіткого уявлення ситуації, яка склалася на ринку.
За результатами 1999 року споживання пива в Україні складало приблизно 20 літрів на душу населення в рік, з яких 87,5% припадає на пиво сортів “Світле” і “Преміум”, 12,5% - темних сортів. Приблизно 75% споживання припадає на пиво пастеризоване і майже 25% - на “живе”. Взагалі в нашій країні приблизно 20 млн. чоловік споживає пиво з різною регулярністю. А у перерахунку на душу всього населення країни в Україні споживають пива в 1,5 рази менше, ніж в Росії, у 8 разів, чим у Чехії і, як мінімум в 10 разів, чим в Баварії, яка є самою пивною провінцією в Німеччині. При цьому в Україні не спостерігається дефіциту пива в торгівлі, ані “затоварювання” складів в пивоварних підприємствах, оскільки обсяги споживання і виробництва в повній мірі відповідають одне одному. Це можна побачити в таблиці 1.3.2.
 
                        Великі і середні пивоварні заводи України
Таблиця 1.3.2
Заводська маркаМіст, областьОбсяги виробництва, тис. Дл
Січень – Червень 2000 р.Січень – Червень 1999 р.
1. АТ “Оболонь”Київ12 4647 949
2. АТ “Рогань”Харків7 3865 140
3. ПБК “Славутич”Запоріжжя7 3553 990
4. ПК “Десна” т. м. “Талер”, “Чернігівське”Чернігів3 9973 640
5. Донецький ПЗ “Сармат”Донецьк3 8503 169
6. “Янтар”Ніколаєв3 7823 243
7. “Крим”Сімферополь1 2781 123
8. “Колос”Львів1 070731
9. Лисичанський ПЗЛисичанськ, Луганська область759,5612,5
10. “Полтавпиво”Полтава557459
11. Пивзавод № 1Запоріжжя441540
12. “Чорно мор”Одеса440,9249
13. “Бровар”Микулинці, Тернопільська область422341
14. “Хмельпиво”Хмельницький413340
15. Бердичівський ПЗБердичів, Житомирська область345226
16. Ізюмський ПЗІзюм, Харківська область330227
ВСЬГО ПО УКРАЇНІ47 83634 995
За результатами 6 місяців 2000 року, виробництво пива в Україні у порівнянні з аналогічним періодом 1999 року зросло більш чим на 30%. Разом з тим обсяги виробництва все ще відстають від показників 1990 і 1991 років приблизно у 1,5 рази. Відстають, звісно, по кількості – рівень якості сучасного українського пива один з найбільш високих у всьому просторі СНД. Серйозно помірятися вмінням з європейськими пивоварами українським поки що не приходилось.
Якість пива, як і іншого напою, залежить від якості сировини. Нажаль, із основних компонентів – вода, хміль і ячмінь – провідні вітчизняні товаровиробники стабільно забезпечені тільки вітчизняною водою. За результатами 1999 року українська аграрна промисловість не змогла забезпечити пивоварну недорогим і якісним ячменем. З вітчизняним хмелем також не повезло – врожай лише на 15% покрив потреби пивоварних заводів. В теперішній час практично всі великі виробники пива схильні працювати з виробниками сільхозпродукції  напряму, що може забезпечити їм до 80% обсягів солодової і хмелевої сировини. Останні 20% сировини під виробництво елітних сортів пінного напою пивовари закуповують у країнах Європи. 
За даними концерну “Укрпиво”, на сьогоднішній день більш третини вітчизняного виробництва контролюють підприємства з іноземним капіталом: бельгійська компанія InterBrew володіє контрольним пакетом акцій підприємств “Десна”, “Крим” і “Янтар”, які випускають в сукупності 18,5% українського пива (дані на 01.07.2000); швецька ВВН – заводи “Колос” і “Славутич” – 17,6% (01.07.2000). За тим ж даними більш четвертини обсягів контролює вітчизняний велетень “Оболонь”. Виробники “живого” пива (в пляшках) – харківська “Рогань” і донецький “Сармат” – 15,4% і 8,0% відповідно – за обсягом виробництва в Україні займають четверте і п'яте місця. Всього пивоварами першої п'ятірки виробників на 1 липня 2000 року вироблено 85,6% обсягів українського пива. Частка середніх виробників складає 7,75% і малих (потужністю менш 500 тис. Дл/рік) пивоварних заводів – 6,65%.
В експорті пива українські пивовари поки що не досягли успіху – дуже коштовне це задоволення прокладати шлях до заповненої “до країв” Європу. Країни СНД відгороджують внутрішнє виробництво від імпорту високими митними зборами і ціна українського пива, наприклад, на російському ринку досягає рівня не конкурентноздатності. Імпорт пива в Україну з часів кризи 1998 року став справою малоприбутковою, за умови вузької аудиторії його реальних споживачів. Тим не менш, закордонні марки, схоже, не збираються залишати український ринок. Найбільш активним сьогодні є присутність в Україні австрійських, голанських і чеських марок. З заздрісною постійністю також присутні в коштовних магазинах і питних закладах великих міст пиво з Бельгії, Німеччини, Данії, Мексики і Словаччини. З весни 2000 року активно просуваються в український ринок і вже знайшли свою нішу російські марки пінного напою. В загальному обсязі споживання пивного імпорту частка семи найбільших міст України в сумі складають 90%, а перше місце закономірно займає м. Київ, частка котрого  складає приблизно однієї третини.
Щоб перевірити ці факти на ділі, а не на словах потрібно скласти таблицю 1.3.3.
              Базові оптові ціни пива основних сортів, з урахуванням ПДВ, USD
Таблиця 1.3.3
Сорт пиваКраїна - виробникТара, ємність од.Ціна за од., USD
1234
Середня цінова група
СвітлеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,183-0,271 0,231-0,273*
-//-скл. пл., 0,33 л0,164-0,195
-//-ПЕТ пл., 1,0 л0,454-0,462
-//-1,5 л0,572-0,626
-//-2,0 л0,729-0,922
-//-ж. банка 0,5 л0,247-0,267
-//-ж. банка 0,33 л0,202-0,215
-//-кег. 47,5 л., 50 л0,449-0,706/літр
ТемнеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,202-0,271 0,256*-0,26*
-//-скл. пл., 0,33 л0,179-0,182
-//-1,5 л0,594-0,673
-//-кег. 50 л0,449-0,46/літр
ПреміумУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,204-0,271 0,27*-0,273*
-//-скл. пл., 0,33 л0,190-0,195
-//-ж. банка 0,5 л0,267-0,269
-//-ж. банка 0,33 л0,202-0,215
Цінова група нижче середньої
СвітлеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,141-0,187
ТемнеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,150-0,265
Цінова група вище середньої
СвітлеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,281-0,359
-//-скл. пл., 0,33 л0,250-0,252
ТемнеУкраїнаскл. пл., 0,5 л0,280-0,286
СвітлеРосіяскл. пл., 0,5 л0,411-0,542
-//-ПЕТ пл. 1,5 л1,010-1,196
ТемнеРосіяскл. пл., 0,5 л0,460-0,505
СвітлеРосіябочонок 5,0 л8,03-8,04
СвітлеЧехіяскл. пл., 0,5 л0,68-0,70
-//-скл. пл., 0,33 л0,83-0,85
-//-скл. пл., 0,66 л1,13-1,15
Продовження таблиці 1.3.3
1234
СвітлеЧехіякег. 30 л., 50 л1,6/літр
ТемнеЧехіяскл. пл., 0,5 л0,83-0,85
-//-Чехіякег. 30 л., 50 л1,6/літр
СвітлеСловаччинаскл. пл., 0,33 л0,65-0,68
-//-скл. пл., 0,5 л0,80-0,83
ТемнеАвстріяскл. пл., 0,5 л0,83-0,85
-//-скл. пл., 0,33 л0,68-0,70
-//-кег. 30 л., 50 л2,0/літр
СвітлеАвстріяскл. пл., 0,5 л0,83-0,85
-//-скл. пл., 0,33 л0,86-0,70
СвітлеНімеччинаскл. пл., 0,33 л0,90-0,91
-//-бочонок 5,0 л9,5
СвітлеГолландіяскл. пл., 0,33 л0,65-0,74
-//-скл. пл., 0,5 л0,80-0,85
-//-бочонок 5,0 л10,45-11,00
СвітлеДаніяскл. пл., 0,33 л1,98-2,05
-//-ж. банка 0,5 л1,98-2,05
*) Пиво в фірмовій пляшці.
Таблиця складена за даними дистриб'юторів і оптових компаній “ранок”, ООО; “Київський продовольчий розвиток”; “Пілснер Україна”; “Елетон”, ООО; “Янтар плюс”.
  
Таким чином, можна зробити висновок, що вітчизняне пивоварне виробництво розвивається за рахунок великих і середніх підприємств. Більшість малих пивзаводів не змогло знайти своє місце на українському ринку і не мають коштів ні для технічного переоснащення, ні для створення власної мережі збуту. Ці заводи сьогодні або зупиняють виробництво пива, або стають власністю великих підприємств. Таке “поглинання” великими виробниками малих дає останнім можливість не припиняти власного виробництва, що сприяє розвитку пивної галузі економіки і забезпеченню зайнятості населення. Активна присутність іноземного капіталу в пивоварній галузі також сприяє її ефективному розвитку. Враховуючи той факт, що пиво – продукт рентабельний, а український ринок знаходиться в стадії розвитку, іноземний капітал з української пивної промисловості в найближчому майбутньому не зникне.  Рентабельність виробництва пива після швидкого спаду в 1995 – 1998 роках, почала підвищуватись у 1999 – 2000 роках, про що говорить рисунок 1.3.2. Ці дані, взяті з статистичної довідки за 1995, 1998 і 2000 роки. Якщо спостерігається таке швидке підвищення рентабельності продажу пива, то перспектива виявляється  втішною для розвитку цієї промисловості.
Також, нарешті, варто зауважити, що за останні три роки імпорт пива в Україні скоротилося більш чим в 20 разів, що обумовлено в основному двома причинами. По – перше, значно збільшилося власне виробництво якісного пива, і провідні українські пивовари досягли оптимального співвідношення “ціна – якість”. По – друге, із – за кризових явищ в українській економіці протягом 1998 року імпорт в Україну став мало прибутковим. 
      
   На даний момент частка імпортного пива в загальному обсязі споживання складає приблизно 2%. Повного витіснення закордонних марок з українського пивного ринку не здійсниться, оскільки серед споживачів, навіть корінних жителів України, завжди знайдеться деяка частина, група, контингент прихильників європейського або російського пива. Експорт українського пива на сьогоднішній день складає приблизно 1% - 2% обсягів виробництва. Розвиток експорту поки не має серйозних економічних передумов. По – перше, українські виробники використовують сьогодні не більш половини потенціалу внутрішнього ринку. По – друге, просування, наприклад, на заповнений і переповнений пивом європейський ринок потребує великих витрат на “розкрутку” ні кому не відомої української марки. По – третє, в країнах СНД, наприклад, в Росії, достатньо ефективно працює система захисту внутрішнього виробника. Високі митні збори роблять українське пиво на російському ринку не конкурентноздатним по ціні точно так, як і російське пиво в Україні. 
За результатами шести місяців 2000 року обсяги виробництва пива в Україні у порівнянні з першим півріччям 1999 року складають 134%. Всього на 2000 рік було заплановано виробництво пива в обсязі 100 мільйонів декалітрів. Цей план розраховувався за умови, якщо вітчизняна аграрна промисловість забезпечить пивоварів якісною сировиною з урожаю. Тому при стабільних економічних умовах підприємства компанії “Укрпиво” зможуть перевиконати план на 6% - 8%. 
Пиво, представлене сьогодні на українському ринку оператори поділяють в основному на три категорії. Низька (нижче середньої) – пиво, яке виробляється заводами районного і обласного масштабу. Основну масу такого пива споживають там, де виробляють (мається на увазі увесь регіон, а не територія пивзаводу). Середня – найбільш масштабна за пропонуванням, виробляється великими вітчизняними заводами. В сезон практично всі марки середньої категорії присутні у всіх регіонах країни. Вище середньої – включає в себе всі імпортні марки крупних вітчизняних виробників. Присутність в більшості регіонів забезпечують лише марки заводів “Оболонь”, “Славутич”, “Янтар”. Цей факт варто перевірити за допомогою таблиці 1.3.4.
 
                             Споживання марок пива.
Таблиця 1.3.4
Споживання марокЗима – весна 1999 – 2000Літо – осінь 1999Зима – весна 1998 - 1999Літо – осінь 1998Зима – весна 1997 – 1998
Тис. чол%Тис. чол%Тис. чол%Тис. чол%Тис. чол%
Всього споживають пива15111,810017214,810016215,21001730110017076100
Марки заводу “Оболонь”12735,184,313055,475,811570,571,41231671,21336278,2
Марки заводу “Славутич”10871,871,910786,662,7625538,67769,744,93028,717,7
Марки заводу “Десна9352,161,910351,260,46968,6437156,141,45700,933,4
Марки заводу “Рогань”6760,144,77396,8433934,424,3----
Марки заводу “Янтар”6040,140,06394,637,13702,422,84438,925,76828,722,4
Марки заводу “Сармат”5941,239,36726,939,1------
Таблиця підготована за результатами дослідження компанії Marketing & Media index (MMI) аудиторії споживачів віком 16 – 67 років у 67 містах України на виборці більш 3000 респондентів. Не проводилося дослідження споживання марок пива заводу “Сармат” – з зими 1997 – 1998 по 1999 роки; заводу “Рогань” – з зими 1997 – 1998 по осінь 1998 роки.
   
Пиво іноземних марок інколи виділяють в окрему категорію – елітна. Найбільш жорстка, тотальна конкуренція між марками практично по всім сортам пива спостерігається в найбільш демократичній середній ціновій категорії “пляшкового” пива.
Пиво є продукт достатньо популярний і достатньо рентабельний, але підробка відомих сортів в Україні не практикується за умови складної технології виробництва і поінформованості масового споживача. Контрабанда пива в Україну свої кращі часи давно і безповоротно  пережила. Сьогодні нелегальний імпорт практикують у вигляді разових і малих партіях, за умови високих закупівельних цін в країні  виробництва, і як наслідок, дуже високих для масового українського споживача відпускних цін. 
Те, що пиво є напій популярний можна довідатися з таблиці 1.3.5.
 
                                               Знання марок пива.
Таблиця 1.3.5
Марки пиваЗнають без підказки, %Знають з підказкою, %
Оболонь69,0195,80
Чернігівське51,8388,14
Талер26,1469,63
Славутич56,0988,34
Янтар23,3659,08
Рогань20,8048,10
Bavaria12,0464,14
Bear Beer4,4132,65
Жигулівське37,5284,98
Львівське12,7339,54
Донецьке13,0335,33
Чорний Принц10,4545,90
Монастирське10,2247,33
Золотий Колос9,1150,20
Інша марка32,1335,14
Ні одна з вище перелічених3,190,98
 
Не менш двох третин виробленого в Україні пива розливають в скляну тару, а пакують у спеціальний пластиковий ящик, за умови чого успішне просування товару в більшості залежить від ефективності обороту скляної і ящикової тари (на відміну, наприклад, лікеро – горілчаної промисловості, яка пакує пляшки в не обіговий картон). Побічний ефект такого становища до конкуренції між виробниками додається конкуренція між торгівельними організаціями. Торгівельні підприємства, які можуть організовувати збір склотари у населення (в основному це базари і дрібнооптові ринки), мають додаткове джерело доходу за рахунок “маржи” між закупівельною ціною і закладної вартості пляшки, внаслідок чого такі підприємства успішно витримують конкуренцію за ціною, і навіть можуть встановлювати дещо у вигляді демпінгу.
Закладна ціна відрізняється в залежності від типу пляшки (фірмова, стандартна), ємності (0,5 л, 0,33 л), виробника. Різниця в ціні у різних виробників пива може сягати 5 копійок на пляшці. Оборотний ящик має стабільну ціну, яка дорівнює 6 гривням, не залежно від виробника, кольору тощо, критеріїв оцінки. За неповернення склотари торговий партнер карається надбавкою в розмірі 20% оптової ціни.
Виробник і дистриб'ютор (дилер) надають перевагу мати справу з склотарою, яка вже була у використанні. По – перше, закупівель ціна пляшки, яка була у використанні нижча, чим нової. По – друге, реальний бій при транспортуванні нової склотари перевищує нормативи. Відчутна частка відправленої з склозаводів продукції має залишкові температурні напруження, внаслідок чого нова пляшка може або розколотися на шляху до замовника (пивзавод, дилер), або вибухнути на технологічній лінії пивзаводу.
Просування пива в 50 – літрових металевих бочках (кегах) передбачає надання замовнику комплекту розливного обладнання і його сервісну підтримку, внаслідок чого  “кегові” сорти пива дорожче “пляшкових” аналогів. Якщо добавити в недорозвинуту в Україні систему пивного суспільства, то виробництво пива в кегах ще довго буде “сидіти” в 16% - 45% частці пивного ринку.  9/10 вітчизняного “кегового” пива розливають великі виробники. Дистриб'юторська мережа просування пива в кегах може будуватися як окремо від пляшкового, так і сумісно. Слід також відмітити, що пиво відомих вітчизняних марок “в розлив” присутнє на ряду з імпортним в більшості елітних барів – ресторанів і інших закладах. В останні 2 – 3 роки на вітчизняних підприємствах, а саме “Сармат”, “Оболонь”, “Рогань” і “Янтар” прогресує розлив пива в не обігову пляшку ПЕТ ємністю 1,0, 1,5 і 2,0 літра. Особливих надій на такий вид тари виробники не покладають, але ПЕТ знайшла свою нішу в пивному ринку і навіть дозволяє компенсувати перебої в постачаннях склотари, особливо в літній період. В секторі жерстяної тари з вітчизняних виробників підв'язуються “Славутич” і “Оболонь”. Імпортери надають перевагу ввезенню  в Україну пива в пляшках, або в кегах. Бочок ємністю 5 літрів  є скоріш усього сувенірним варіантом розливу, який призначається для прикрашання столу на сімейному або маленькому корпоративному святі. Вітчизняний виробник даний вид жерстяної тари поки що не засвоїв. Тому взагалі  і цілому сумарна частка споживання в жерстянці (банка 0,33 л і бочонок 5,0 л) не перевищує 1%.
За умови рентабельності пивної продукції крупно оптовий продаж (дистрибуція) здійснюється за “живі” гроші – без взаємозаліків, бартерних угод тощо. Виробник може надавати дистриб'ютору товарний кредит до одного календарного місяця. Великий виробник практикує доставку замовлення в 1 тис. Дл (20 тис. Пляшок по 0,5л) за свій рахунок і в любу точку України.
Умови оптової реалізації пива в залежності від марки принципових різниць не мають. Дилери (дистриб'ютори) надають перевагу роботі або з крупними оптовиками, або зі стаціонарними роздрібно – оптовими точками і підприємствами загального харчування. В цій мережі реалізації володарює безготівковий розрахунок, доставка силами дилера, можливе надання розстрочки платежу на 5 – 10 банківських років, передплата при розрахунку по факту скоріш виключення, ніж правило. Відстрочка передбачає надбавку в 3 – 5 копійок на пляшці. Середні оптовики, які працюють з роздрібними партнерами (дрібнооптові базари), звісно надають перевагу розрахунку готівковому, або з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок. Доставка за рахунок постачальника, як завжди, в межах свого міста (на крайній випадок пригороду)  при завозі 50 і більше ящиків або на суму 1,5 тис. грн. 
Допомагає просуванню власної продукції і надання точкам роздрібної торгівлі брендових (фірмових) холодильників на умовах дарованої оренді. В таких умовах укладається трьохстороння угода між Виробником, Регіональним дилером (Дистриб'ютором) і Продавцем (роздрібним). Контроль за дотриманням угоди здійснює і виробник і його місцевий дилер (дистриб'ютор), а за порушення такого – холодильник у Продавця вилучається. Окрім холодильників виробник надає вуличним кав'ярням бредові шатри і палатки. І особливо у великих містах і в курортній зоні Україні зустрічаються “фірмові” кав'ярні “Славутич”, “Оболонь”, “Чернігівське”, “Янтар” і “Рогань”.
Як відмічають оператори ринку, в прохолодний час року обсяг реалізації пива через стаціонарні магазини і точки загального харчування скорочується в 8 – 10 разів; через оптові базари – в 15 – 20. Три чверті оптово – торгових підприємств до початку літнього сезону роботу з пивом припиняють. 
Що ж стосується частоти споживання пива, то це можна побачити з таблиці 1.3.6. 
                                   Частота споживання пива в Україні
      Таблиця 1.3.6       
Частота споживання в теплий час рокуПозитивних відповідей, %
По меншій мірі раз на день5,48
2 – 3 рази на тиждень18,10
Раз на тиждень14,16
2 – 3 рази на тиждень18,23
Раз на місяць або менше24,83
Ніколи19,20
Таблиця складена за результатами Омнімбус – дослідження, проведеного маркетинговою компанією  Gfk – USM серед населення України віком 15 – 59 років в 6 регіонах: Східний, Північний, Західний, Центральний і м. Київ. Вибірка презентативна за статтю, віком, з урахуванням міського і сільського населення і розміру населеного пункту. Представлення регіонів обґрунтовано географічно і економічно. 
               
В умовах жорсткої конкуренції і цінового демпінгу оптові і крупнооптові фірми, включаючи дистриб'юторів, вимушені розширювати асортимент навіть за рахунок конкурентних позицій інших виробників. При цьому знижується якість просування торгівельної марки, але збільшується привабливість дистриб'ютора для роздрібних партнерів. Чим ширше асортимент у оптовика – тим більше у нього клієнтів.
І останнє на що потрібно звернути увагу, це прогнози української промисловості. Український пивний ринок знаходиться все ще в стадії розвитку, а мережі реалізації практично всіх великих і середніх виробників – в стадії побудови. На сьогоднішній день найбільш успішно просувають власні марки виробники верхньої тройки  - “Оболонь”, Inter Brew, ВВН. Причому останні на думку операторів, володіють хоча і різними, але більш прогресивними схемами дистрибуції. Тим не менш до кінця поточного року, завдяки відомості марки і великій виробничій потужності, “Оболонь” збереже місце лідера. Inter Brew і ВВН недавно розширили виробничі площі за рахунок придбання контролю над заводами “Крим” і “Колос”. Однак, швецька компанія знаходиться в більш вигідних умовах, оскільки має вже відому марку “Львівське” (випускається на ПБК “Славутич”) і для різкого збільшення обсягів виробництва достатньо закінчити реконструкції львівського пивзаводу. Так що на виключається варіант розвитку ринку, при якому Inter Brew і ВВН ще до кінця поточного року поміняються місцями в рейтингу виробництва.
Виробники “живого” пива в пляшках – “Рогань” і “Сармат” залишається на своїх місцях. Оператори пивного ринку критикують ці компанії за дуже широку надмірність сортів (“Рогань”) і дуже малий строк зберігання пива (в основному “Сармат”).
Проникнення в 2000 році російської марки “Балтика” впливає на розвиток ринку не значно. Висока ціна при якості, яка не перевищує українські аналоги, дозволяє російському пиву конкурувати лише з європейськими марками у порівняно невеликому секторі “вище середньої” категорії. Відкриття пивзаводу “Балтики” в Україні практично виключено, оскільки власник марки (швецька ВВН) вже має заводи в Україні. Практично в одній ціновій групі з “Балтикою” (і майже в один час з нею) в український ринок вступила початково елітна марка пива – “Гетьман”. Всі три сорту даної марки, вироблені на пивзаводі “Янтар” (м. Ніколаєв) – “Світле”, “Темне”, “Елітне”, - являють собою пиво підвищеної густини. Чи зможуть вони успішно конкурувати з легкими сортами європейського і російського пива – говорити поки передчасно.
Середні виробники залишаються при своїх регіональних ринках, оскільки не мають достатніх коштів для поновлення виробничих фондів, розвитку мережі реалізації і рекламної підтримки власної марки. Долю дрібних виробників пива передбачити складно.
 
2.Маркетинговий аналіз ринку пива в Рівненській області
 
2.1 Загальна маркетингова характеристика ринку пива в Рівненській області та місця і ролі на ньому ВАТ “Рівненський пивзавод”
 
В 1900 році промисловцем на прізвище Бергшлосс був заснований пивзавод, який мав назву “Акционерное общество “Паровой пивоваренный завод”. За історію свого існування він зазнав багатьох змін. За часи існування Радянського Союзу пивзавод виробляв асортимент такий же, як і багато інших підприємств в той час. Тоді пиво вироблялося не згідно запитам ринку, а за планом, який надавався державними органами.
Після того, як Україна стала незалежною, в час проведення роздержавлення і приватизації Рівненський пивзавод став самостійно розвиватись і виробляти свій асортимент пива. В цей час підприємство створює і затверджує в державному реєстрі статут підприємства, і вже 20 червня 1994 року пивзавод стає юридичною особою з власним статутом (додаток А). В ньому описані цілі і задачі підприємства, які пов'язані з основною діяльністю пивзаводу. Статут складається з 12 розділів:
1.Загальні положення
2.Мета та предмет діяльності товариства
3.Юридичний статус товариства
4.Учасники акціонерного товариства
5.Статутний фонд акціонерного товариства
6.Акції акціонерного товариства
7.Порядок розподілу прибутків та покриття витрат
8.Органи управління товариства
9.Облік і звітність
10.Порядок внесення змін в статут
11.Припинення діяльності товариства
12.Повноваження трудового колективу
Метою та предметом діяльності підприємства, як викладено у статті 2 статуту Рівненського пивзаводу, є забезпечення високих доходів учасників на основі:
-виробництва та реалізації пива;
-організації та здійснення оптової і роздрібної торгівлі, в тому числі й у власних торгівельних точках;
-здійснення торгівельно-закупівельної діяльності не пов'язаної з основною діяльністю підприємства;
-здійснення посередницької діяльності;
-надання різноманітних платних послуг населенню, підприємствам та іншим організаціям;
-участі в господарських, фінансових, кооперативних, громадських та інших об'єднаннях, в тому числі й з зарубіжними партнерами;
-іншої господарської та фінансової діяльності (оренда майна, лізингові та бартерні операції, випуск і продаж та придбання цінних паперів тощо).
За формою власності підприємство “Рівненський пивзавод” є колективним. Підприємство має акції кількістю 540 штук і номінальною вартістю 525 грн. кожна з них.
Потужність пивзаводу дозволяє йому працювати в межах Рівненської області з певною кількістю покупців, а також які мешкають у прилеглих областях (Тернопільська, Волинська і інші).
Рівненський пивзавод займається виробництвом і реалізацією тільки пива. Таким чином, він задовольняє потреби більшої частки чоловічого населення регіону і меншої кількості жінок.
Тепер можна перейти до аналізу безпосереднього оточення підприємства, який передбачає аналіз  тих факторів зовнішнього середовища, з котрими пивзавод знаходиться у безпосередній взаємодії. У безпосереднє оточення Рівненського пивзаводу входять постачальники і конкуренти. Варто почати з постачальників.
Для підприємства дуже важливо при виборі постачальників глибоко і всебічно дослідити їх діяльність, вивчити їх потенціал з тим, щоб встановити ділові стосунки, які забезпечать підприємству стабільну працю.
Щоб найбільш докладніше вивчити постачальників складемо таблицю 1.1 “Оцінка постачальників Рівненського пивзаводу”. Цей метод запозичений зі SWOT-аналізу. В колонках де йдеться про бальні оцінки проставляють бали, які проходять таку шкалу:
5 балів – найбільш привабливий постачальник;
4 бали – значно привабливий;
3 бали – привабливий;
2 бали – менш привабливий;
1 бал – не привабливий.
Оцінку доцільності договірної політики підприємства можна здійснити за допомогою карти постачальників (рис. 2.1.1). Але для Рівненського пивзаводу треба зауважити, що надання гарантій якості поставленої сировини не характерна для ячменю. Визначення якості зерна повинна проводитись лабораторією пивзаводу і на основі отриманих даних зроблених аналізів висуває рішення про придатність або не придатність ячменю для виробництва (табл. 2.1.1, колонка 12). Тому карта постачальників складена за цих умов.
Карта постачальників складається з чотирьох секторів. По осі Х карта постачальників поділяється на 2 сектора: сектор високої привабливості постачальника (Х3)і сектор низької привабливості (Х3). По осі У карта постачальників також поділяється на 2 сектора: сектор значної конкурентної сили постачальників (У=12) і сектор не значної конкурентної сили (У12).
Характеризуючи карту (рис. 2.1.1), можна сказати, що більшість постачальників знаходяться в секторі А, а значить договірна політика пивзаводу доцільна. Це, в свою чергу, забезпечує підприємству стабільне функціонування на ринку в перспективі. В секторі А знаходяться 6 постачальників.
В секторі В знаходяться 4 постачальники, що означає можливість створення проблем в діяльності підприємства. Ці постачальники є індиферентними.
Постачальники в секторі С і Д відсутні, що говорить про більш-менш безпечне функціонування Рівненського пивзаводу. А що стосується форми розрахунку, то, як правило, воно здійснюється готівкою з усіма постачальниками. Наявність такої кількості постачальників ячменю дозволяє підприємству одержувати зерно 3 рази на тиждень до 40 тон.
Як і більшість фірм, які діють на сучасному ринку, Рівненський пивзавод має конкурентів. Це пов'язано з такими факторами як: життєвий цикл товару, строки реалізації, тара, широта і глибина асортименту, престижність і інше.
Рівненський пивзавод діє в межах своєї області, інколи в прилеглих областях (Тернопільська, Волинська). Але тут також реалізується пиво: Новоград-Волинське, Славута, Славутич і Оболонь. Це, можна сказати, сильні конкуренти, сила яких заключається в уникненні таких проблем як строк реалізації, зручність тари або широта і глибина асортименту. Цими перевагами володіють перші три фірми. А що стосується Оболонь, то, як відомо, це підприємство випускає не тільки пиво, але і інші напої: мінеральну воду і безалкогольні газовані напої. Потужність цієї фірми велика і тому вона має в обласних центрах і інших містах дилерів, що значно полегшує розповсюдження і реалізацію продукції.
Всі ці фактори впливають на діяльність рівненського пивзаводу і складають проблему на даний момент. Тому зрозуміло, що необхідно приймати якісь заходи по вирішенню цих питань. Тут потрібно, перш за все, вивчити конкурентів, тобто визначити які ж саме позитивні якості вони мають і на чому можна “зіграти”, визначивши їх слабкі сторони.
Не менш важливим є фактор, пов'язаний з рекламою. Цей вид діяльності вимагає не малих витрат і тому не всім підприємствам під силу. І чим потужніша фірма, тим більш у неї можливості прорекламувати свій товар.
Ці і інші проблеми стоять на шляху як Рівненського пивзаводу так і багатьох інших підприємств країни.
В основному Рівненський пивзавод займається виробництвом і реалізацією пива. Підприємство має свої торгівельні точки через які продає пиво, а також фірма реалізовує оптовим покупцям. Основними споживачами пива, як вже зазначалося раніше, є чоловіки і жінки з середнім рівнем доходу і віком приблизно 20 – 55 років. Орієнтуючись на цей сегмент підприємство і виробляє певний обсяг продукції.
Для того, щоб розглянути, проаналізувати  і дати економічну оцінку основних показників діяльності підприємства складемо таблицю 2.1.2. В ній будуть використовуватись дані, взяті з “Балансу підприємства”, “Звіту про фінансові результати”, “Звіту про продаж та запаси товарів у торгівельній мережі і мережі громадського харчування” (додатки Е, Є, Ж,З,І, Й, К, Л, М) за 3 роки. Потрібно зауважити, що за новими бухгалтерськими стандартами “Баланс підприємства” і “Звіт про фінансові результати” дещо змінили свою форму у 2000 році.
 
Основні показники господарської діяльності ВАТ “Рівненський пивзавод” за 1998-2000 роки
Таблиця 2.1.2
ПоказникиОд. вимРокиВідхилення (+, -)Темп зміни, %РокиВідхилення (+, - )Темп зміни, %
1998199919992000
12345678910
1. Основні фонди:
у поточних цінах   тис. грн2105213833101,572138215214100,7
у співставлених цінах-//-2631,251187,8-1443,4545,11187,81024,8-16386,3
2. Обігові кошти:
в тому числі власні-//-115,776,5-39,266,1276,572,45-4,0594,7
3. Усього обігових коштів-//-1056,75896,1-160,6584,8896,11012,4116,3113
4. Середньо облікова чисельністьчол.13716831122,61681724102,4
5. Товарообіг:
в поточних цінахтис. грн2078,22587508,8124,525872480-10795,9
в співставлених цінах-//-2597,751437,2-1160,5555,31437,21181-256,282,2
6. Торгівельний дохід без ПДВ:
в сумі-//-141,5259,5118183,4259,5783,1523,6301,8
в % до товарообігу%6,8103,2147,11031,621,6316
7.Витрати на виробництво:
в сумітис. грн1054,71093,739103,71093,71013,6-80,192,7
в % до товарообігу%50,842,3-8,583,342,340,9-1,496,7
8. Прибуток від реалізації:
в сумітис. грн89,6167,878,2187,3167,8-95-262,8-56,6
в % до товарообігу-//-4,36,52,3151,26,5-3,8-10,3-58,5
9. Інший прибутоктис. грн20,551,531251,251,5263211,5510,7
10. Балансовий прибуток-//-162311149192311-97,6-408,6-31,4
11. Ефективність матеріальних ресурсів:
фондовіддача в співставлених цінахК0,991,20,21121,21,21,15-0,0595,8
фондоємність-//-1,010,83-0,1882,20,830,870,04104,8
рентабельність%7,714,56,8188,314,5-4,5-19-31
інтеграційний показникК1,50,6-0,940
12. Фонд оплати праці (ФОП):
в сумітис. грн421,6587,2165,6139,3578,260214,8102,5
у % до товарообігу%20,322,72,4111,822,724,31,6107,1
13.Ефективність трудових ресурсів:
товарообіг на одиницю ФОПтис. грн4,934,41-0,5289,54,414,12-0,2993,4
прибуток на одиницю ФОП-//-0,210,290,07138,10,29-0,16-0,13-55,2
Продуктивність праці в співставлених цінах-//-197,1-11,937,47,15,96-1,1483,9
інтеграційний показникК0,80,90,1112,5
14. Ефективність фінансових ресурсів:
товарообіг на одиницю обігових коштівтис. грн1,972,90,93147,22,92,45-0,4584,48
рентабельність%8,518,7310,23220,418,739,38-9,3550,1
коефіцієнт обертанняраз22,90,91452,92,5-0,486,2
час одного оборотудні12787-4068,58710215117,2
інтегральний показникК1,80,7-1,138,9
 
Аналізуючи таблицю 2.1.2, можна сказати, що основні фонди збільшилися на 33 тис. грн. у 1999 році порівняно з 1998 роком, і на 14 тис. грн. у 2000 році. Це пов'язано з тим, що підприємство придбало деяке устаткування і виробничий інвентар для покращання діяльності пивзаводу. У співставлених цінах основні фонди Рівненський пивзавод у 1999 році зменшився на більшу суму порівняно з 1998 роком, аніж у 2000 році порівняно з 1999. Так у 1999 році у співставлених цінах основні фонди підприємства становлять 1187,8 тис. грн., що на 1443,45 тис. грн. менше чим у 1998 році, а у 2000 році – 1024,8 тис грн. , що на 163 тис грн. менше, аніж у 1999 році.
Обігові кошти Рівненського пивзаводу у 1999 році зменшилися на 160, 65 тис. грн. (табл. 2.1.2, стовпчик 5, показник 3) за рахунок збільшення кредиторської заборгованості, але вже у 2000 році підприємство збільшило обігові кошти на 116,3 тис. грн. (або на 113% - 100% = 13%-п). Спостерігається також зменшення власних обігових коштів, що говорить про залучення банківських кредитів, які складали у 1999 році 33, 88%-п (тобто 66,12% - 100%),  , а у 2000 році 5,3%-п (94,7% - 100%).
Середньооблікова чисельність працівників ВАТ “Рівненський пивзавод” поступово зростає. Зростання у 1999 році він зріс на 31 чол., а у 2000 році на 4 чол. Динамічне збільшення  працівників спостерігається у 1999 році ( табл.. 2.1.2, стовпчики 5,9, показник 4).
Найважливішим показником господарської діяльності є товарообіг. Як бачимо з таблиці 2.1.2, показника 5, у 1999 році він зріс на 508,8 тис. грн. порівняно з 1998 (стовпчик 5), тобто товарообіг збільшився на 24,5%-п. А у 2000році він, нажаль, знизився на 170 тис. грн., або на 41%-п порівняно з 1999 роком. Якщо брати товарообіг у співставлених цінах, то  товарообіг неминуче зменшується і підприємство втрачає у 1999 році 1160,55 тис. грн., а у 2000 році 256,2 тис. грн. Це говорить про те, що керівництву Рівненського пивзаводу необхідно при плануванні товарообігу звертати увагу на те, чи існує загроза його діяльності при постійній інфляції? Адже, як видно з перших показників, вони значно погіршилися у 2000 році порівняно з 1998 і 1999 роками.
На основі вище викладеного можна сказати, що інфляція цін у 1999 році мала більші розміри, аніж у 2000 році, що підкріплено розрахунками. За статистичними даними індекс цін (інфляція) у 1998 році у пивоварній промисловості склала 0,8, у 1999 році – 1,8, а у 2000 році – 2,1. Тому, відповідно до показників, були застосовані при розрахунках у співставлених цінах, певні розміри інфляції.
Показником, який характеризує господарську діяльність підприємства є торгівельний дохід. Звертаючи увагу на цей показник зауважимо, що з кожним роком він зріс на 118,4 тис. грн. порівняно з 1998 роком, а у 2000 році – на 523,6 тис. грн. порівняно з1999. Зростає також і відсоток торгівельного доходу в товарообігу. У 1998 році він був 6,8%, у 1999 році – 10%, а у 2000 – 31,6%. Це є позитивним фактором в діяльності підприємства.
Різні судження викликає показник витрат на виробництво. Хоча відсоток у товарообігу їх зменшується  протягом 1999 року (-8,5%) і 2000 року (-1,4%), але порівняно з 1998 роком у 1999 вони збільшилися на 39 тис. грн., а у 2000 році – зменшилися на 80,1 тис грн. Не завжди ефективно зменшувати витрати на виробництво, бо це може призвести до негативних наслідків. У випадку з підприємством “Рівненський пивзавод” це є негативним явищем, бо при закупівлі меншої кількості сировини і інших матеріалів, паралельно зменшується обсяг реалізації і набуває тієї позиції, коли підприємницька діяльність знаходиться у точці збитковості. Також не варто знижувати витрати за рахунок закупівлі сировини гіршої якості. Тому можна перейти до наступного показника, який характеризує результат діяльності. Нажаль у 2000 році цей показник є невтішним. І, перш за все, це пов'язано з впливом таких факторів як зниження витрат на виробництво і зменшення товарообігу. Якщо в 1999 році прибуток від реалізації зріс на 78,2 тис. грн., то у 2000 році він знизився на 262,8 тис. грн. При цих розрахунках виявилось, що у 2000 році Рівненський пивзавод не тільки знизило розміри прибутку, але і перетнуло межу беззбитковості і опинилося у позиції збитковості. Про це свідчить такий показник, як відсоток до товарообігу. Якщо у 1999 році він становив 6,5%, то у 2000 році він навіть змінив товарообіг на 3,8% (табл. 2.1.2, стовпчик 9, показник 9) не збільшив загальний прибуток. Тому не варто зупинятися на дослідженні балансового прибутку, тому що він також свідчить що діяльність підприємства у 2000 році збиткова (табл. 2.1.2, стовпчики 7, 8, показник10).
Негативність показника прибутковості, яка з'явилася у 2000 році обумовлена також поганими результатами щодо матеріальних ресурсів. Почати можна з фондовіддачі. За результатами 1999 року фондовіддача збільшилася на 0,21 порівняно з 1998 роком. Цей показник характеризує, який обсяг товарообігу отриманий на 1 грн. основних фондів, і чим цей показник більше, тим ефективніше використовуються фонди. Тому у 1999 році на 1 грн. основних фондів був отриманий більший товарообіг чим у 1998 (табл. 2.1.2, стовпчики 3, 4, 5, показник 11). Але у 2000 році ситуація змінилася у негативну сторону. Коефіцієнт фондовіддачі знизився на 0,05. Тому використовуватись основні фонди стали менш ефективно, ніж у 1999 році (табл. 2.1.2, стовпчики 7, 8, 9, показник 11). Фондоємність характеризує, яка сума основних фондів задіяна у розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції, і чим цей показник менше, тим ефективніше використовуються основні фонди. У 1999 році сума основних фондів, яка задіяна у розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції була менша на 0,18 (табл. 2.1.2, стовпчик 5, показник 11), але у 2000 році вона збільшилася на 0,04. Тому в цьому плані основні фонди використовувались ефективніше в 1999 році, а у 2000році – менш ефективно. Показник рентабельності основних фондів характеризує, який прибуток отримується у розрахунку на 1 грн. основних фондів. Чим цей показник більший, тим краще. У 2000 році рентабельність основних фондів різко впала на 19%-п порівняно з 1999. Тому можна зробити висновок, що у 2000 році основні фонди використовувались не ефективно. Загальна ефективність використання основних фондів, яка виражена інтегральним показником, впала на 0,9, що говорить про загрозу діяльності підприємства (табл. 2.1.2, стовпчики 4, 8, 9, показник11).
Що ж до фонду оплати праці, то цей показник має тенденцію до зростання і у 1999 році він зріс на165,6 тис. грн., а у 2000 році на 14, 8 тис. грн. Паралельно зростає відсоток до товарообігу: у 1999 році він становив 2,4%-п, а у 2000 році – 1,6%-п (табл. 2.1.2, стовпчики 5, 9, показник 12). Варто перейти до трудових ресурсів, а саме до ефективності їх використання. З розрахунків видно, що на Рівненському пивзаводі не ефективно використовуються трудові ресурси, тільки у 1999 році спостерігається збільшення прибутку на одиницю ФОП на 0,07 тис. грн. (табл. 2.1.2, стовпчики 3 – 10, показник 13). Але інтегральний показник у 2000 році зріс порівняно з 1999 на 0,1, що говорить про те, що відбулися позитивні зрушення.
Останнім показником, який характеризує господарську діяльність підприємства, є ефективність фінансових ресурсів. Товарообіг на одиницю обігових коштів у 1999 році був більший на 0,93 тис. грн., але, нажаль, у 2000 році, порівняно з 1999, зменшився на 0,45 тис. грн. Рентабельність обігових коштів також знизився у 2000 році на 9,35%-п. Розглянувши ці розрахунки можна зробити висновки, що обігові кошти у 2000 році не забезпечили гідного товарообігу, і рентабельність їх значно знизилася порівняно з 1999 роком. Коефіцієнт обертання становить у 1999 році 2,9 рази, що на 0,9 перевищує показник 1998 року, а це означає, що відбувається збільшення обороту обігових коштів і прискорення отримання від цього доходу за певний період. У 2000 році цей показник уповільнюється і оборотність в разах становить 2,5, що уповільнює отримання доходу (табл. 2.1.2, стовпчики 3 – 5, 8, показник 14). Час обертання у 1998 році зменшився на 40 днів, що дозволило підприємству вивільнити з обігу грошові кошти значно швидше, ніж у 1998 році, але час обертання у 2000 році збільшився на 15 днів, що говорить про уповільнення вивільнення грошових коштів з обігу. Загальний стан фінансових ресурсів теж вказує на погіршення діяльності підприємства.
Збитковість Рівненського підприємства обумовлена наступними негативними чинниками: зменшення товарообігу; заниження витрат на виробництво; не ефективне використання матеріальних ресурсів; не ефективне використання фінансових ресурсів; малоефективне використання трудових ресурсів. Тому потрібно переглянути всю діяльність підприємства в цілому за 2000 рік, а саме: фінансову, збутову політики, політику роботи персоналу, політику використання матеріальних ресурсів, і деякі інші елементи діяльності фірми, і внести корінні зміни у поточну діяльність.
Але переглянувши всі показники не можна сказати, що їх негативні результати прямо призвели до збитків підприємства. Найголовнішою проблемою, яка викликала збитковість є списання дебіторської заборгованості. Тобто підприємство “Рівненський пивзавод” протягом 3 років очікувало грошових коштів (а саме: сплату за відвантажену продукцію). Підприємства, які закупили великий обсяг продукції виявилися банкрутами і тому не сплатили пивзаводу борг. Через деякий час фірми – банкрути ліквідувалися і отримання боргу підприємством стало не можливим. Тепер варто поговорити, яку ж саме суму Рівненський пивзавод не змогло отримати? За балансом підприємства за 2000 рік становить:
425,3 – 278,8 = 146,5 тис. грн.
якщо протягом 1998 і 1999 років дебіторська заборгованість знижувалась на кінець періоду відповідно на 91 тис. грн. і 143,2 тис. грн., то у 2000 році вона зросла на 146,5 тис. грн. Тому при списанні боргів підприємство понесло збитки.
В цьому випадку винних серед працівників шукати не гідна справа. Є можливість погіршити і до того не кращий стан. Але не слід чекати інших напастей через недбале ставлення до вибору покупців. Як нам вже відомо, такі фірми, як Рівненський пивзавод, мають справу з оптовими покупцями. Звісно, що збирати “портфель замовлень” не легка справа. Але скільки б вдалося уникнути таких небезпечних ситуацій, коли б підприємство знало з ким має справу при реалізації великої партії товару? Наступним моментом, який би запобіг збитковості пивзаводу – це винахід таких умов при укладанні угод, щоб вони бездоганно захищали інтереси Рівненського пивзаводу. Такий обсяг роботи повинна виконувати окремо створена служба маркетингу, яка б окрім цих питань змогла б дослідити кон'юнктуру ринку, конкурентів, дізнатися про смаки і переваги споживачів і багато іншого. В тім служба маркетингу, зібравши велику кількість інформації і її обробивши, змогла б надавати прогнози і рекомендації щодо уникнення неприємностей і вдосконалення діяльності на перспективу. Відсутність інформації не дає повної картини діяльності ринку і тому підприємству важко визначитися і вирішити чи розширити свій кругозір, чи зробити крок у перед, чи варто це робити? Якщо підприємство у цей час, навіть, негайно не прийме рішення щодо радикальних перебудов у діяльності організаційної структури, то момент буде упущений і вже нічого змінити не вдасться.  Можливо підприємство протримається ще рік або два, але що ж буде через 5 – 10 років? На сам перед це питання повинно стати для підприємства базовим і щоб отримати на нього відповідь потрібно переглянути і змінити свої погляди на нинішній ринок і економіку в цілому.
На показники господарської діяльності Рівненського пивзаводу впливає діяльність конкурентів. Як вже зазначалося у попередніх питаннях конкурентами фірми є Новоград – Волинський пивзавод, Славута, Славутич і Оболонь. Для оцінки діяльності конкурентів складемо таблицю 2.1.3.
 
                       Оцінка діяльності конкурентів ВАТ “Рівненський пивзавод”
Таблиця 2.1.3
№ п/пПоказникиНазва конкурентів
Новоград - ВолинськийСлавутаСлавутичОболонь
БалиБалиБалиБали
123123123123
1Частка ринку
2Рентабельність обігу
3Рентабельність капіталу
4Частка власних обігових коштів
5Рівень ціни домінуючого товару
6Широта асортименту
7Якість товару 
8Система збуту
9Рівень сервісу 
10Система управління
Середній бал
 
 Як видно з таблиці 2.1.3 конкуренти Рівненського пивзаводу є активними, особливо це фірми “Славутич” і “Оболонь”. Це обумовлено, перш за все, великою потужністю фірм, високим рівнем сервісу і системи збуту. На даний момент фірми – конкуренти для підприємства вагому проблему, але існує загроза появи нових конкурентів. Тому, можна зробити висновок, що при активізації діяльності конкурентів існує загроза усунення продукції Рівненського пивзаводу з ринку пива.
Для того, щоб було більш зрозуміло, як побудована організаційна структура 
 
Рівненського пивзаводу накреслимо блок – схему 2.1.2.
 
Рисунок 2.1.2 Схема побудови організаційної структури Рівненського пивзаводу.
 
Управління підприємством здійснюють Загальні збори акціонерів, Рада товариства, Дирекція товариства, Ревізійна комісія.
Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів. У Загальних зборах акціонерів мають право брати участь всі його акціонери, не залежно від кількості акції, власниками яких вони є. Брати участь у Загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени  виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у Загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний акціонер. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
Рада товариства створюється для контролю за діяльністю виконавчого органу (Дирекції). Рада обирається в складі з 9 чоловік з числа учасників товариства. В склад Ради не можуть бути обрані члени Дирекції та інші посадові особи товариства. Члени Ради обираються строком на 3 роки. Засідання Ради товариства проводиться не менше 1 разу в квартал. Позачергові засідання скликаються Головою Ради товариства з власної ініціативи або на вимогу члена Ради, а також Дирекції чи Ревізійної комісії. Члени Ради оповіщаються про позачергове засідання персонально не пізніше як за 5 днів до дати засідання.
Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Дирекція. Роботою Дирекції керує Директор, який обирається Загальними зборами на строк 3 роки. Директор пропонує членів Дирекції в кількості не більше 5 чоловік. Директором чи членами Дирекції можуть бути також особи, які перебувають в трудових відносинах з товариством (тобто не є акціонерами). Дирекція підзвітна у своїй діяльності Загальним зборам і Раді товариства і організовує виконання їх рішень. Дирекція зобов'язана не пізніше як через місяць після закінчення фінансового року представити Раді товариства зведений річний звіт про доходи та збитки, річний баланс.
Перевірка господарсько -  фінансової діяльності товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв проводить ревізійна комісія. Перевірка здійснюється по дорученню Загальних зборів, Ради товариства та Ревізійної комісії, або не вимогу акціонерів, які володіють у сукупності не менше як 10% акцій. Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам. Результати комісія направляє Загальним зборам і Раді. Ревізійна комісія збирається строком на 3 роки в складі 3 чоловік – акціонерів, які не займають посад в інших органах товариства. Вона може залучити до своєї роботи експертів і аудиторські організації. Члени Ревізійної комісії мають право приймати участь в засіданнях Ради, Дирекції з правом дорадчого голосу. Ревізійна комісія робить висновки на підставі щорічних звітів та балансів. Без висновків ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс. Ревізійна комісія також зобов'язана вимагати скликання позачергових Загальних зборів або Ради товариства, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання, допущені посадовими особами.
На підприємстві “Рівненський пивзавод”  немає спеціалізованих структурних утворень, що концентрують виконання маркетингових функцій. Тому виконання цих маркетингових функцій розосередилося по ведучих відділах і між окремими фахівцями.
Відділ бухгалтерії на основі бухгалтерських даних проводить аналіз господарсько – фінансової діяльності підприємства з метою виявлення внутрішньо – господарських резервів.
Планово – фінансовий відділ приймає участь у розробці комплексного плану соціально – економічного розвитку. Забезпечує проведення робіт щодо своєчасної розробки заходів з ефективного використання капітальних вкладень, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, прискорення темпів росту продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва, збільшення фондовіддачі і прибутку, ліквідації нераціональних витрат. Участь відділу щодо розробки заходів підсилення режиму економії, зниження витрат, ліквідації збитковості, вдосконалення ціноутворення. Забезпечує розробку проектів кошторисів витрачання фондів економічного стимулювання, методичних матеріалів щодо розрахунку економічних ефективності заходів щодо втілення нової техніки і технології, раціоналізаторських пропозицій і винаходів.
Відділ постачання приймає участь в узгодженні умов і укладенні договорів поставок щодо матеріально – технічного забезпечення підприємства, приймає заходи щодо розширення прямих постійних і довгострокових господарських зв'язків з постачальниками. Керує розробкою і втіленням заходів щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, зниження витрат, пов'язаних з їх транспортуванням і зберіганням, використання вторинних ресурсів і відходів виробництва вдосконалення системи контролю за їх  витрачанням, використанням місцевих ресурсів.
Виробничий відділ аналізує результати діяльності інших підрозділів підприємства за минулий плановий період з метою виявлення можливостей більш повного і рівномірного завантаження потужностей, обладнання і виробничих площ, скорочення циклу виготовлення продукції.
Проводить роботу щодо виявлення і освоєння технічних новинок, наукових відкриттів і винаходів, передового досвіду, які сприяють поліпшенню технології виробництва і росту продуктивність праці.
Відділ лабораторії, при проведенні контролю виробництва, приймає участь у підготовці і проведенні презентацій, виставок і ярмарок виробів, а також у розробці нових продуктів.
Заступник директора  з торгівлі здійснює керівництво господарсько – фінансовою діяльністю підприємства в області матеріального постачання, збуту продукції за угодами постачання, забезпечуючи ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обертання оборотних засобів. Приймає заходи щодо розширення господарської самостійності підприємства, своєчасного укладання договорів з постачальниками і споживачами, щодо розширення прямих і довгострокових господарських зв'язків, забезпечує виконання завдань і обов'язків щодо поставки продукції (за кількістю, номенклатурою, асортиментом, якістю, строками, умовами поставки тощо). Забезпечує своєчасне складання кошторисно – фінансових і інших розрахунків, встановленої звітності про виконання планів матеріально – технічного постачання, роботи транспорту, збуту готової продукції і фінансової діяльності.
Відділ збуту безпосередньо надає в реалізацію готовий товар, укладає угоди зі споживачами, керує навантаженням і відправленням транспортних засобів з товаром, як власних, так і транспорту споживачів, веде облік реалізації продукції, а також розраховується зі споживачами за продукцію, займається рекламною діяльністю, впроваджує інші заходи щодо формування попиту і стимулювання збуту. Приймає участь у плануванні обсягів виробництва, складання прогнозів на майбутній період, розробці заходів щодо зменшення витрат і збільшення доходів, формування асортименту продукції тощо.
Головний інженер керує розробкою реконструкції і модернізації заходів щодо запобігання шкідливої дії виробництва на оточуюче середовище, бережливе використання природних ресурсів. На основі сучасних досягнень науки і техніки, результатів патентних досліджень, а також передового досвіду з урахуванням потреб народного господарства організовує роботу щодо поліпшення асортименту, вдосконалення і оновлення виробленої продукції, виконаних робіт (послуг), створення принципово нових видів продукції.
Юрисконсульт вивчає практику укладання і виконання договорів з метою розробки відповідних пропозицій про усунення виявлених недоліків і покращання господарсько – фінансової діяльності підприємства.
Таким чином, щоб більш оптимально організувати маркетингову діяльність Рівненського пивзаводу з точки зору функцій, товару, кінцевого споживача і територіального розташування необхідно створити на підприємстві маркетингову службу і мобілізувати виконання всіх функцій в одному відділі. Але поки що всі відділи повинні розглядати отримані результати за умови співробітництва.
Для того, щоб вироблений продукт міг задовольнити будь – яку або будь – чию потребу, він має бути доставлений від виробника до споживача, при чому з певними властивостями, в певній кількості і в певне місце. Саме в цьому і полягає сутність організації збуту. Тут перед фірмою постають закономірні питання: кому ж займатися збутом, якими мусять бути канали розподілу. Під каналом розподілу розуміють сукупність фірм або окремих осіб, які займаються передачею власності на конкретний товар або послугу під час їхнього руху від виробника до споживача. Продаж товару гарантує покриття всіх витрат на виробництво, доставку, задоволення потреб споживача. Саме у сфері збуту і визначається в решті – решт результативність усіх дій підприємства. 
Зусилля всіх учасників товароруху об'єднані загальним прагненням:
1)зробити максимально можливим доступ до продукції;
2)домагатися якомога ефективного розподілу та збуту;
3)заручитися лояльністю споживача;
4)завжди мати прибутковість.
У процесі досягнення спільної мети важливо уникнути або звести до мінімуму розриви в часі, місці, а також праві на власність під час руху товару до споживача.
Серед першорядних функцій каналів збуту можна виділити:
a.дослідницьку роботу, пов'язану із збиранням інформації необхідної для планування організації товароруху;
b.стимулювання збуту, тобто створення, розповсюдження засобів стимулюючої дії, які мають посилити реакцію споживача на товари, що пропонуються;
c.встановлення контактів – налагодження та підтримка відносин з потенційними споживачами;
d.пристосування товару до вимог споживачів;
e.організацію та проведення переговорів з метою здійснення передачі товару від виробника споживачеві;
f.організацію товароруху, пов'язану з транспортуванням і складуванням товару;
g.фінанансування, тобто виділення необхідних коштів для забезпечення функціонування каналів;
h. перебирання на себе ризику, а отже, відповідальності за всі процеси, що відбуваються в каналах.
Якщо перші п'ять функцій стосуються до початкових стадій укладання угод, то інші три пов'язані з реалізацією їх.
Перед підприємством – виробником постійно постає питання, як саме здійснювати вихід на ринок. Тут можливі два варіанти: або брати на себе функції збуту, або скористатися послугами посередницьких фірм.
На даний момент Рівненський пивзавод використовує метод прямого і непрямого маркетингу, тобто як самостійно виходить на кінцевого покупця, так і за допомогою посередника. В залежності від того, який підприємство застосовує метод маркетингу, воно має  або дев'ять контактів, або шість.
В                 К    В – виробник;             В                      К      
В                 К    К – клієнт.                  В          П          К   
В                 К                                  В                      К
В х К = 3 х 3 = 9                                                    В  + К = 3 + 3 = 6
 
Рисунок 2.1.3 Кількість контактів з клієнтами.
Найважливішими аргументами, які вплинули на вибір підприємством каналів розподілу є:
 
Рисунок 2.1.4 Фактори, які впливають на вибір каналів розподілу.
 
Рівненський пивзавод має свої фірмові магазини такі як “Продукти”, “Пиво”, кафе “Затишок” у м. Сарни, “Дорожнє”, через які здійснюється реалізація на “нульовому” рівні за схемою на рисунку 8.3.
 
ВИРОБНИК                          СПОЖИВАЧ
 
Рисунок 2.1.5 “Нульовий” рівень каналу розподілу.
 
Але для реалізації пива підприємству занадто мало власної торгівельної мережі. Це пов'язано з такими чинниками як:
1)товар випускається в такій кількості, що власній торгівельній мережі не під силу все реалізувати;
2)підприємство, порівняно мало має складських приміщень для складування ще не реалізованої продукції;
3)самим головним є те, що у пива малий строк зберігання і це, в свою чергу, не дає змогу виробнику чекати довго поки здійсниться продаж в повному обсязі.
Тому Рівненський пивзавод залучає до своєї діяльності оптових покупців, як фірм, так і окремих осіб, для доведення товару до споживача. Таким чином, підприємство у системі товароруху застосовує метод не прямого маркетингу і схема товароруху буде мати такий вигляд:
 
ВИРОБНИК           РОЗДРІБНА           СПОЖИВАЧ
ТОРГІВЛЯ
 
Рисунок 2.1.6 “Однорівневий” канал розподілу.
 
Більшість товару реалізується оптовим покупцям, які здійснюють продаж кінцевим споживачам. Угоди між Рівненським пивзаводом і оптовиками укладаються за допомогою договорів купівлі – продажу, і постачання (додатки............). На основі цих договорів після оплати придбаної партії продукції товару оптовик переймає право власності на пиво.
Що ж стосується транспортних перевезень, то для власних магазинів застосовують транспорт пивзаводу, а оптовики користуються в багатьох випадках своїм.
Пиво – це продукт, який носить сезонний характер, і в зв'язку з цим в теплий період року товароруху набуває швидкості, а у холодний – уповільнюється. Тому в зимовий період виробництво пива скорочується, а внаслідок цього і зменшується доход на цей відрізок часу. 
Особливе місце в діяльності підприємства відводиться ціновій політиці. Ціна, як економічна категорія – це грошове вираження вартості товару, призначене для непрямого вимірювання величини суспільно необхідного робочого часу витраченого на виробництво товару.
Процес ціноутворення – явище досить складне, обумовлене передусім попитом на пропоновану ринкові продукцію. Розглядати ж цінову політику фірми слід лише у взаємозв'язку з тими завданнями, які загалом ставить перед собою підприємство.
Рівненський пивзавод за основну мету має підтримку життєдіяльності на ринку, тому встановлюється задача встановлення низької ціни за товар. Взагалі ж передивитися ціни на пиво можна розглянувши прайс - лист у додатку Є.
Цінова політика підприємства визначається ще й тим, яким є тип ринку, де вона реалізується. Отже Рівненське підприємство діє на ринку чистої конкуренції, який передбачає велику кількість покупців аналогічного товару. Маркетингові дослідження, розробка товару, рекламні заходи, стимулювання збуту та інші дії мають стабільний характер. На цьому ринку ціни, якщо і змінюються, то у незначних межах. Підвищувати їх і розраховувати на одержання додаткового прибутку не доводиться, оскільки ринок заповнений ідентичним товаром, особливо таким як пиво. Не виправданими були б і дії, спрямовані на встановлення цін, що нижчі за нормальну.
При постановці завдань ціноутворення фірмами враховуються такі фактори: місце і роль ціни в стратегії маркетингової діяльності фірми; вибір методу розрахунку ціни; місце фірми в “ціновій війні”; цінова політика щодо нових товарів; ціна і життєвий цикл товарів; рівень попиту; витрати виробництва; вимоги реклами; вплив посередницьких послуг; транспортні витрати; рівень базисної ціни; наявність обмежень з боку держави і  інші фактори.
Головна кінцева мета – одержання максимального прибутку. Проміжними цілями можуть бути: захист на ринку позицій, що утвердилися; завоювання більшої частки ринку в боротьбі з конкурентами; вихід на ринок з новими товарами; швидке відшкодування виробничих витрат; сталість в одержанні прибутку. У цьому зв'язку політика ціноутворення, звичайно, видозмінюється. Ціни можна тримати стабільними у продовж тривалого часу, можна їх підвищувати, чи навпаки, знижувати поступово або стрибково. Що ж стосується цін Рівненського пивзаводу то, як зазначають працівники підприємства, стабільність їх гарантується.
Поняття ціна і попит дуже тісно взаємопов'язані. Існує закон попиту, існує і цінова еластичність попиту. Закон попиту відбиває тенденцію обернено пропорційної залежності попиту і ціни: чим вища ціна, тим нижчий попит. Це властиво більшості товарів. Цінова еластичність попиту дає можливість відчувати, якою мірою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на кількість придбаних товарів. Виявити еластичність попиту на пиво допоможе коефіцієнт еластичності, який розраховується за формулою:
              ∆V  : ∑V .
Кел =    ∆Ц          ∑Ц   '         (2.1.1)
 
 
де  ∆V – зміна обсягів попиту чи реалізації, грн.
       ∆Ц – зміна ціни, грн.
        ∑V – сума обсягів реалізації, грн.
        ∑Ц – сума цін первинних і змінених, грн.
Якщо Кел < 1, то попит нееластичний, а якщо Кел > 1, то попит еластичний.
Для того, щоб зробити певні розрахунки необхідно вирахувати середню ціну для попереднього і зміненого періоду.
Для попереднього періоду, враховуючі кількість найменувань, середня ціна буде складати:
 
Ц1 = 0,6+0,6+0,55+0,55+0,55+0,45+0,5+0,5+0,45+0,45+0,62  =0,53 грн 
                                             11
Для періоду де вже ціни змінилися, середня ціна становитиме:
 
Ц2 = 0,85+0,58+0,60+0,60+0,55+0,55+0,55+0,5+0,5+0,5+0,5+0,5+0,62 
                                                       13
= 0,57 грн
Суми обсягів попиту візьмемо зі звіту про фінансові результати (додаток......  ). Таким чином коефіцієнт еластичності буде дорівнювати:
 
Кел = 2587,0-2078,2  : 2587,0+2078,2 = 508,8 : 4665,2 = 12720,0 = 3
              0,57-0,53             0,57+0,53         0,04        1,1       4241,09
Попит на пиво в регіоні діяльності  Рівненського пивзаводу є еластичним в наслідок чого продукція має низькі ціни. Але широкий асортимент дає змогу будь-якому покупцю знайти собі потрібний товар. І це істотно змінює позиції підприємства на ринку, збільшує обсяг продажу.
Головними чинниками, під впливом яких формується ціна, є: собівартість продукції; виняткові якості, відмінні особливості, що приваблюють покупця; ситуація на ринку, де аналогічний товар пропонується іншими фірмами – конкурентами. 
Встановлення ціни регулюється загальноприйнятими методами.
Методом, яким користується ВАТ “Рівненський пивзавод” при встановленні ціни є “середні витрати + прибуток” і складається з визначення стандартної надбавки до постійних і змінних витрат. Тут ціна залежить від виду товару, обсягу продажу цього товару, упаковки, швидкості обертання товарів в каналах розподілу, швидкості обертання товарних запасів. Цей метод не враховує особливості співвідношення попиту і пропозиції і не дозволяє вийти на рівноважні ціни. Але цей вид встановлення ціни приваблює за умов: виробники більше зв'язані з розрахунком витрат, ніж із попитом на товар; спрощується процес визначення ціни; метод зручний, якщо не доводиться часто коригувати ціни; існує думка, що такий підхід влаштовує як покупця, так і виробника; при використанні такого підходу в галузі зводиться до мінімуму конкуренція, адже ціни часто близькі.
Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням кількох факторів: цінової політики підприємства; психології сприйняття цін; впливу ціни на інших учасників ринкової діяльності.
Класифікують ціни за різними принципами. Але визначимо вид ціни для  Рівненського пивзаводу. На прикладі пива “Українське спеціальне” складемо таблицю 2.1.4.
                     Розрахунок ціни на пиво “Українське спеціальне”
Таблиця 2.1.4 
Складові ціниЗначення
12
Собівартість, 1 тис. Дал5437,0
Середня норма прибутку, грн.2329,67
Рентабельність на собівартість продукції, %42,8484
Оптова ціна підприємства, грн.7766,67
 
                                                                Продовження таблиці 2.1.4
12
Акцизний збір, грн.1400,0
Податок на додану вартість, грн.1833,33
Відпускна ціна, грн.11000,0
 
Таким чином з таблиці 2.1.4 можна зробити висновок, що ціна розраховується оптова і відпускна, які входять в групу цін для покупців.
В склад ціни також входить акцизний збір, який встановлений в розмірі 0,14 грн. за 1 літр.
Оптова ціна розраховується за формулою:
 
                               ОЦ = С/в + П       (2.1.2)
 
де ОЦ – оптова ціна, грн.;
     С/в – собівартість пива, грн.;
      П – середня норма прибутку, грн.
Таким чином оптова ціна пива “Українське спеціальне” буде дорівнювати:
 
ОЦ = 5437,0 + 2329,67 = 7766,67 грн.
 
Відпускна ціна розраховується за формулою:
 
                    ВЦ = ОЦ + АЗ + ПДВ     (2.1.3)
 
де АЗ – сума акцизного збору, грн.;
     ПДВ – сума податку на додану вартість, грн.
Відпускна ціна буде дорівнювати:
 
ВЦ = 7766,67 + 1400,0 + 1833,33 = 11000,0 грн.
Як видно з аналізу ціноутворення підприємства “Рівненський пивзавод” ціни на продукцію помірні і більш – менш стабільні.
Рівненський пивзавод, до того ж, здійснює позиціонування свого товару за якістю і ціною. Це поєднання дає змогу фірмі запропонувати споживачеві більш високу якість товару за ціною аналогічною, або і нижчою  цін конкурентів.
Можна зазначити, що обрана стратегія Рівненського пивзаводу щодо позиціонування гідна, і, на даний момент, і на перспективу. Якісне і не дороге пиво буде реалізовуватись завжди, тому що споживачі будуть відчувати піклування про їх здоров'я і гроші, - бо це є важливим для покупців. Таким чином, обране і потенційне коло споживачів ніколи не відмовиться від фірми, тому що все це сприяє доброму імені підприємства. 
Для вивчення та аналізу маркетингових комунікацій ВАТ “Рівненський пивзавод” розглянемо через такі необхідні елементи як формування попиту і стимулювання збуту (скорочено ФОПСТИЗ). У чому ж різниця між ФОП і СТИЗ?
Заходи ФОП спрямовані на людей, які ще не мають чіткого уявлення про споживчі властивості товару, а тому і не відчувають ніякого бажання його купувати. Заходи СТИЗ адресовані людям, які вже отримали даний товар і має за мету добитися, щоб покупки здійснювалися достатньо часто, регулярно. Іншими словами, якщо ФОП формує в свідомості людей бажання купити новий для них товар, то СТИЗ збуджує до покупки відомого. Таким чином, ділення на ФОП і СТИЗ допомагає цілеспрямованим витратам коштів, забезпечує більш активний вплив на ринок.
Заходи ФОП мають за мету сформувати у споживачів вірне уявлення про товар і тим самим подолати “бар'єр недовіри” з яким зустрічають люди незнайомий товар, особливо якщо його пропонує незнайома фірма. Любий захід ФОП зобов'язаний розглядати товар з “позиції споживача”, тобто його очима, з точки зору його проблем і вигод. Основна задача ФОП заходів заключається в введенні на ринок товарів ринкової новизни, забезпечення початкового продажу і завоювання частки ринку.
СТИЗ, як зазначалося, це заходи, які сприяють розширенню продажу товару, який вже не вважається новим. Про такий товар у покупців і споживачів склалися деякі думки завдяки або заходом ФОП, або власному досвіду використання (споживання). Задача СТИЗ – збуджувати до повторних покупок, а також у відповідності з фазами життєвого циклу товару і ціновою політикою підприємства розповсюджувати товар серед нових груп покупців. 
По відношенню до покупців СТИЗ заключається в заходах, які мають чітку комерційну вигоду для тих, хто придбав товар. Тому про ці заходи широко сповіщають за допомогою рекламних оголошень, “директ -  мейл”, виставок ярмарок і інше. Заходами СТИЗ можуть бути: знижки, кредити, безкоштовне розповсюдження зразків, подарунки, презентації, екскурсії по підприємству тощо. По відношенню до персоналу СТИЗ здійснюється, як завжди, через різного роду преміювання. При цьому слід пам'ятати, що стимулювання тоді грає свою збуджуючу роль для всіх робітників, коли нагороди присуджуються абсолютно справедливо, а крім того, коли про їх присудження широко сповіщають.
Повертаючись до підприємства “Рівненський пивзавод” розглянемо, як відбувається формування попиту на нові види пива. В основному пропонування нового виду пива відбувається через власні торгові мережі, тобто магазин чи кафе за допомогою кольорових плакатів, які закріплені на вітринах, запрошують скоштувати новий напій і висловити свою думку відносно смаку і аромату. Також ФОП здійснюється з нагоди влаштування фірмами виставок. Тут пивзавод має можливість не тільки представити вже існуючі види пива, а і запропонувати новий.
Окремо стоїть питання щодо формування попиту  серед оптових покупців. В основному фірмам – оптовикам, а точніше, їх представникам, пропонують безкоштовне куштування нового пива, внаслідок чого представник висуває рішення про закупку цього пива. 
ФОП не викликає складнощів,  тому що при виробництві і реалізації пива відбуваються менш значні зміни у рецептурі на відміну, наприклад, змін в дизайні або технічному функціонуванні автомобілів. Це пов'язано з тим, що неприйняте споживачами пиво можна легко “виправити” на звичайний для всіх вид. Така особливість має позитивну роль у діяльності пивзаводу. Але ні одного виду пива не було “виправлено” за часів їх виходу на ринок  до споживачів. Це говорить про те, що фахівці Рівненського пивзаводу дуже добре обізнані у смаках, потребах і вимогах споживачів.
Тепер варто перейти до СТИЗ на пивзаводі. Доречно буде почати з стимулювання оптових покупців. Як і на багатьох підприємствах, на пивзаводі діє система знижок, яка здійснюється за умови покупки великої партії товару. Але на практиці цього майже не відбувається. Це пояснюється тим, що оптовики не закуповують велику партію пива. Пов'язано це з тим, що обмежений термін реалізації, бо, як відомо, збільшується обсяг закупівлі товару, автоматично збільшується час продажу товару. Тому перед відділом збуту постає завдання залучити до співробітництва більшу кількість оптових покупців, які б разом забезпечували гідний обсяг закупівлі пива у Рівненського пивзаводу. Щоб їх залучити знову ж таки потрібні заходи щодо СТИЗ. Зараз для фірми – це є проблематичним.
Що ж до кінцевих споживачів, то два роки назад застосовувався такий захід СТИЗ, як заохочення покупців через гру у якій споживач безкоштовно одержував товар. По міському радіо оголошувався конкурс з такими правилами, якщо перший з подзвонивши відповідав правильно на поставлене запитання, то він одержував приз у вигляді талону за яким на пивзаводі отримував безкоштовно  пиво. Кількість залежала від складності запитання. На даний момент це не використовується підприємством за певних складнощів.
Що ж до стимулювання персоналу, то можна зазначити, що в залежності, як працівник здійснює свою діяльність щодо збуту продукції, він отримує винагороду у вигляді премії. Розмір залежить від того, скільки за певний період вдалося збути продукції і в залежності на скільки був перевищений план обсягу продажу працівник отримує премію.
Рекламна діяльність Рівненського пивзаводу заключається в наданні через міські радіо і печать. Але, як показує практика діяльності в цій області, цього занадто мало. Тому необхідно розробити план стосовно рекламної діяльності. 
З урахуванням потужності і можливостей підприємства, а також зовнішніх чинників, необхідно розвернути рекламну діяльність пивзаводу для сповіщання нових видів пива і нагадування про вже існуючі. Для цього можна, наприклад, здійснювати рекламу по міському телебаченню, а також впровадити зовнішню рекламу (стенди, щити тощо). Привернувши, таким чином, увагу покупців підприємство має нагоду збільшити обсяги продажу і залучити потенційних покупців.
Після розкриття цього питання можна зробити такий загальний висновок. Внаслідок того, що підприємство “Рівненський пивзавод” в 2000 році понесло збитки, стан його на даному ринку перейшов у стадію не стабільності. Завдяки цьому конкурентний тиск з боку інших підприємств, діючих на даному ринку, посилився. Тому для ВАТ “Рівненський пивзавод” необхідно підвищити і без того слабку рекламну підтримку свого товару. Уважно вивчити діяльність конкурентів і робити постійний нагляд за ними. Залучити для співробітництва надійних партнерів, як постачальників, так і оптових покупців. Слід також приділити увагу фінансовим ресурсам і знайти резерви їх покращання. До того ж потрібно збільшити частку власних обігових коштів. Самим головним для підприємства залишається створення маркетингової служби, яка б здійснювала нагляд за всією діяльністю, вчасно передбачала негативні явища, приймала оперативні рішення, робила б прогнози і здійснювала контроль. Звісно, що буде дуже важко все це втілити в життя, але в нинішніх ринкових умовах для фірми немає іншого виходу як боротися за місце, котре вона завоювала раніше. При зупинці темпів підприємство може втратити все і як підтвердження цього збитковість діяльності в минулому році.
 
2.2 Аналіз основних маркетингових зусиль ВАТ “Рівненський пивзавод” щодо збільшення ринкової частки
 
Для будь – якого підприємства важливо визначити коло своїх споживачів, тому що основна діяльність їх спрямована на задоволення потреб споживачів. Тому необхідно для фірми вивчити структуру і класифікацію ринку товарів.
За соціальними ознаками споживачами пива Рівненського пивзаводу є люди з будь – якою освітою, з середніми або високими соціальними умовами життя.
Використавши статистичні дані можна охарактеризувати ринок за економічними факторами. Продаж пива можна спостерігати за 1990, 1995, 1998 і 1999 роки. Вимір проводиться в тисячах дал. (тобто 1 дал. = 10 л. пива). Крива продажу в Рівненській області пива має вид:
 
Як бачимо з рисунку 2.2.1 продаж пива швидко знижується. Тому, якщо пива у Рівненській області в 1990 році випускали 3495,3 тис. дал., а у 1999 році тільки 365,7 тис. дал., то звісно, що потенціал ринку існує і дуже великий.
Споживання на душу населення теж можна спостерігати, використавши графік на рисунку 2.2.2.
Сперш спостерігається швидке зниження споживання пива на душу населення, а вже у 1999 році спостерігається  повільне зростання цього показника. З чого можна зробити висновок, що споживання пива можливо підвищити ще на 1,7 літрів в абсолютному алкоголі.
 
Не маловажним є показник темпу інфляції. Розглянути його зміни можна на рисунку 2.2.3. Цей показник характерний для пивоварної промисловості.
 
З рисунку видно, що темп інфляції веде себе стрибко, і що станеться у наступних роках, передбачити важко, але можна зазначити, що все ж таки у 1999 році, хоча індекс цін зріс у пивоварній промисловості, але відсоток менший за 1995 рік аж на 169,4%.
Рентабельність виробництва пива після швидкого спаду, почала підвищуватись про що говорить рисунок 2.2.4.
 
Якщо спостерігається таке швидке підвищення рентабельності продажу пива, то перспектива виявляється  втішною для розвитку цієї промисловості.
Політичні фактори, а саме політична стабільність в суспільстві, сили лобістських груп, спрямування розвитку політичної системи, характер політичної боротьби, ступінь суспільної підтримки урядової програми розвитку не суттєво впливають на пивоварну промисловість в Рівненській області. Ці елементи на даний момент нібито відокремлено стоять від ринку пива і тому ні як не впливають на діяльність пивовар енних підприємств. Що ж стосується лобістських груп, то вони не достатньо великі і могутні, щоб підтримувати пивоварну промисловість.
За географічними факторами лише можна зауважити, що виробництво і реалізація пива  в Рівненській області дуже зручні. В цьому регіоні розташовані підприємства – постачальники сировини, що значно полегшує придбання її пивзаводом; при реалізації пива легко знайти споживачів, котрі, як правило, є мешканцями власного міста, так і в прилеглих областях; якщо Рівненський пивзавод вирішить поставляти пиво за кордон (Польща, Білорусія і інші), це не викличе певних труднощів за умови їх близького розташування. Але існує загроза заповнення регіонального ринку пива імпортними видами.
З психологічної точки зору не має значення положення покупців в суспільстві, стиль його поведінки чи інше. Якщо споживач купує пиво, займаючи високе положення в суспільстві, він, мабуть, єдине на що зверне увагу – це на вишуканий смак та привабливий аромат пива. Але вагомим елементом в психології людини є звички, тому якщо людина звикає утамовувати спрагу пивом, то вона навряд чи обере щось інше з напоїв. Насправді дуже важко розібратися, чому споживач обирає той чи інший вид пива, але те що не мало кому воно подобається, підкріплене фактами.
Що ж стосується споживчого фактору, то тут варто приділити увагу таким питанням як: чому споживач купує цей напій, чи є він сам споживачем його, як оцінює продукт і інше. Як відомо, ті споживачі, які купують пиво, вони і є безпосередніми споживачами. Але деякі покупці закуповують пиво з метою подальшого перепродажу. Увага, яку приділяють тому чи іншому виду пива, залежить не тільки від смакових властивостей, але і від вартості.
У сукупності всі ці фактори дають змогу визначити характер ринку на якому діє підприємство.
Споживачами пива Рівненського пивзаводу є чоловіки і жінки віком від 20 до 55 років з високим або середнім рівнем доходу. У загальному споживанні кількість чоловіків переважає. За статистичними даними чисельність в Рівненській області складає 331,8 тис. чол. з яких 157,8 тис. – це чоловіки(47,56%), а 174 тис. – це жінки (52,44%). Таким чином можна сказати, що кількість жінок більша на 16,2 тис. від кількості чоловіків (тобто на 4,88%).
На основі аналізу показників руху  товару в підприємстві (табл. 2.2.1) необхідно вивчити фактори , які вплинули на обсяги реалізованого попиту на продукцію, оцінити і порівняти поточні умови реалізації товару і зробити висновок про стан і тенденції розвитку попиту на товар підприємства.
 
                Показника руху товару Рівненського пивзаводу
Таблиця 2.2.1
Залишок на початок періоду, тис. грнВиробництво, тис. грнРеалізація, тис.  грнПитома вага реалізації пива в загальному обсязі товарообігу, %Залишок на кінець періоду, тис. грнКоефіцієнт поточних умов реалізації, К
1998 рік1999 рік1998 рік1999 рік1998 рік1999 рік1998 рік1999 рік1998 рік1999 рік1998 рік1999 рік
326421,51198,9160810261432,494,794,6421,5278,80,70,8
     
 
Значення коефіцієнту поточних умов реалізації у 1999 році більший аніж у 1998. Це говорить про те, що у 1999 році умови сприятливіші для збуту пива у межах ресурсів, які має підприємство, ніж у 1998.
При плануванні діяльності підприємства потрібно акцентувати свою увагу на потенційних споживачах існуючого сегменту. Це викликане тим, що фірма “Рівненський пивзавод” вже не має перспектив залучити інші сегменти. Цьому можна дати пояснення. Справа в тім, що пиво – це специфічний вид напою, хоча в ньому міститься не багато алкоголю, але все ж таки воно відноситься до слабоалкогольних напоїв. Поки що в пивоварній промисловості не відбулося нових науково – технологічних відкриттів, які б сприяли виробництву і реалізації пива, скажімо, для вагітних жінок, для людей похилого віку з лікувальними властивостями чи для дітей. Якщо і існує таке пиво, то це ще не означає, що воно зовсім не шкідливе і безпечне для цих категорій людей.
До прикладу, якщо традиційні молочні продукти вважаються в любому віці при любому стані здоров'я безпечними, то пиво, хоч і не шкідливе коли вживати його у помірній кількості, але не таке безпечне, як молоко. Звісно, це абстрактні порівняння, але не безпідставні.
В тім, потрібно зауважити, що коли змінюються фактори, які впливають на потреби покупців, змінюється попит на той чи інший вид товару. Так і для пива. Якщо покращати соціальні, економічні і культурні умови життя суспільства, то внаслідок цього збільшиться обсяг потреб. У такому ладному становищі споживачі зможуть собі дозволити задовольнити будь – які бажання. Це є очевидною річчю і тому, щоб це спрогнозувати зовсім не обов'язково звертатися до прямих розрахунків.
Такі вбачення легко перевірити за допомогою арифметичних розрахунків. Тому визначимо ємність ринку Рівненської області. Для розрахунків мозна використати формулу:
 
Єр = ЗП + Ввіз – Вивіз                      (2.2.1)
 
де Єр – загальна ємність ринку певного регіону, тис. грн.;
ЗП – загальний обсяг продажу пива, тис. грн.;
Ввіз – обсяг імпорту пива, тис. грн.;
Вивіз – обсяг експорту пива, тис. грн.
Дані візьмемо за декілька років. Ці розрахунки, для зручності, можна оформити в таблицю.
 
Таблиця 2.2.2 Визначення ємності ринку Рівненської області за 1990, 1995, 1998 і1999 роки
 
РокиПродаж пива, тис. грнВвізВивізЄмність рину, тис. грн.
тис. грн%тис. грн%
199066179,283435,185,45470,848,658143,62
199512736,321077,487,8870,276,312943,53
19986873,23981,8912,5479,166,17375,96
19995544,231111,5116,7392,695,96263,05
 
За цими даними варто скласти графік зміни ємності ринку.
 
Як видно з рисунку 2.2.5 ємність ринку пива різко знизилася. Цей обсяг зниження у 1999 році дорівнює 51880,57 тис. грн. порівняно з 1990 роком або на 89,2%.
Існує ще одна загроза для місцевого ринку пива – і це загроза імпорту. Відсоток ввозу іноземних видів  пива при зниженні ємності ринку  і при зниженні обсягів продажу, підвищився досить на багато. Тому це не гарно впливає на розвиток державних пивоварних підприємств. І так як якість імпортного пива здебільшого не погана, то національним товаровиробникам необхідно дуже уважно підходити до питання конкурентноздатності власної продукції.
Таким чином, розглянувши це питання, можна зробити висновок, що підприємству “Рівненський пивзавод” дуже важко у нинішньому становищі, і це пов'язано з багатьма проблемами як зовні так і в середині самого підприємства. Тому ще одне питання, яке повинно розглянути Рівненський пивзавод є вивчення споживачів, а саме їх смаки, переваги, звички і стиль життя, соціальний стан у суспільстві і психологію вибору і купівлі тощо.
Маркетингові дослідження в області товарної політики являють собою інформацію про зовнішнє макро – і мікро середовище і, в першу чергу, про можливі обсяги реалізації продукції (робіт, послуг). В ринковій економіці організація виробничої політики по кожному виду виробленої, або знову введеної продукції.
Не виробництво, а потім збут повинен стати законом планування, а оцінка можливості ефективної реалізації і потім організація випуску у відповідності з запитами кожного ринку. Планування збуту продукції здійснюється з урахуванням того, скільки, чого, де, коли і на яких умовах можна продавати.
Виявлення можливостей реалізації продукції конкретні підприємства ув'язують з його виробничими, фінансовими і трудовими можливостями. На основі чого складається остаточно план випуску продукції і розробляється план матеріального забезпечення його виконання. Якщо основою розробки планів виробництва виступають плани реалізації, то таке планування характеризується ринковим підходом, на відміну від централізованого (державного). Ринковий підхід до обґрунтування планів реалізації продукції базується на тому, що виручка від реалізації повинна покривати всі витрати підприємства на виробництво і продаж продукції. І при діючій системі податкового обкладення  забезпечити йому отримання нормального розміру прибутку. Оскільки вихідним моментом в обґрунтуванні виробничої програми в умовах ринку є збут продукції (робіт, послуг), то спочатку необхідно обґрунтувати той обсяг реалізації, який забезпечить покриття витрат на виробництво і продаж продукції, сплату податку на додану вартість (ПДВ) і акцизів. Таке співвідношення витрат і обсягу виручки забезпечує беззбитковість підприємства. Потім розраховується обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), який забезпечить отримання мінімального рівня рентабельності, і, нарешті, обґрунтовується план продажу на основі цільового прибутку. 
Вихідними передумовами планування обсягу виробництва і збуту є:
1)обґрунтування затрат з поділом їх на умовно – постійні і умовно – змінні;
2)інформація про можливі процентні ставки по депозитним вкладам в банках;
3)про можливі зміни власних коштів у плановому періоді.
На основі вище переліченого відображається три основних етапи планування виробничої політики, які ми застосуємо для обґрунтування загальної виробничої діяльності Рівненського пивзаводу.
Для розрахунку обсягів продажу у точці беззбитковості, а також отримання мінімального рівня рентабельності і на основі цільового прибутку будуть використані дані з “балансу підприємства” (додаток .........) і “звіту про фінансові результати” (додаток .........). План продажу продукції Рівненського пивзаводу буде обчислюватися у вартісних показниках.
На першому етапі розрахуємо обсяг збуту в точці беззбитковості за формулою:
 
Vт. б. з =  З пост.        ;          (2.2.2)
                            1 – ЧЗ змін.
 
де Vт. б. з – осяг реалізації продукції (робіт, послуг) В вартісному вираженні, тис. грн.;
       З пост. – сума постійних затрат у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн.;
        ЧЗ змін. – частка затрат змінних від реалізації продукції без ПДВ, %.
На другому етапі – визначення обсягів реалізації, які забезпечать мінімальний рівень рентабельності, здійснюється за формулою:
Vм. р. р = З пост. + П min;        (2.2.3)
                   1 – ЧЗ змін.
де Vм. р. р – обсяг збуту, який забезпечить отримання мінімального рівня прибутку, тис. грн.;
     П min – сума мінімального прибутку за визначений період часу, тис. грн. 
Відправним моментом у цьому етапі виступає визначення мінімального рівня рентабельності, який ув'язується з авансовим капіталом (особливо власним). Тому визначення мінімального рівня рентабельності ув'язується з тією сумою прибутку, яку власник коштів підприємства одержав би від вкладів свого капіталу в банк на депозити, тобто від проценту по цим вкладам. Розрахунок суми мінімального прибутку проведемо на основі процентної ставки по депозитам, прирівняємо останню до мінімального рівня рентабельності власного капіталу підприємства:
С п = М р. р. (2.2.4);
де С п – ставка відсотка по депозитних вкладах, %;
     М р. р. – мінімальний рівень рентабельності власного капіталу, %.
Виходячи з цього прирівняна сума мінімального прибутку буде розрахована за формулою:
               _____
П min = С р вл. х С п;            (2.2.5), 
                   100
або
          П min = С р вл. х М р. р.;        (2.2.6)
                     100
 
 
де С р вл. – середня величина власних коштів (або засобів) за визначений період часу, тис. грн.
Заключним етапом обґрунтування плану реалізації продукції є розробка обсягу продаж, який забезпечить одержання підприємством цільового прибутку. У класичному розумінні цільовий прибуток, як стратегічна мета повинна перевищувати мінімальний, що забезпечує мотив стратегічної діяльності. Однак, у визначені періоди з урахуванням умов, які склалися, цільовий прибуток може відхилятися, як вверх так і вниз від мінімального прибутку. Якщо цільовий прибуток визначений, то обсяг реалізації, який забезпечить його отримання можна розрахувати за формулою:
 
V П ц = З пост. + П ц;              (2.2.7)
                1 – ЧЗ змін.
 
де V П ц – це обсяг реалізації продукції, який забезпечить отримання цільового прибутку, тис. грн.;
      П ц – сума встановленого на плановий період цільового прибутку, тис. грн.
На основі приведених формул, підставивши числові дані за три роки, розрахуємо обсяг продажу на різних етапах планування. Для початку зведемо потрібні значення у таблицю 2.2.3.
 
Таблиця 2.2.3 Основні показники Рівненського пивзаводу для розрахунку обсягу збуту за останні три роки
 
Показники1998 рік1999 рік2000 рік
1. Виручка від реалізації продукції (V), тис. грн.2078,225872480
2. Витрати обігу, тис. грн., в тому числі:102710481281,8
- постійні витрати (З пост.) тис. грн.348,2355,3370,71
- змінні витрати (З змін), тис грн.678,8692,71911,09
3. Частка витрат змінних (ЧЗ змін)0,330,270,37
4. Запаси товарів на початок року (З п)1624,134,2
5. Запаси товарів на кінець року (З к), тис. грн.24,134,226,8
6. Виробництво (Вир), тис. грн.2806,32597,12472,6
 
Що б визначити частку змінних затрат в виручці від реалізації застосуємо формулу:
ЧЗ змін. = З змін.;                  (2.2.8)
                       V
 
де V – сума виручки від реалізації, тис. грн.
Підставивши числові дані в формулу отримаємо такі результати:
 
ЧЗ змін. (1998 р.) = 678,8   = 0,33;
                                 2078,2
 
ЧЗ змін. (1999 р.) = 692,71 = 0,27;
                                   2587
 
ЧЗ змін. (2000 р.) = 911,09 = 0,37.
                                   2480
Щоб розрахувати обсяги виробництва Рівненського пивзаводу потрібно використати балансову формулу, в якій ув'язані розділи:
-планування реалізації;
-планування товарних запасів;
-планування виробництва.
Балансова формула має наступний вигляд:
 
З п + Вир. = V + З к;          (2.2.9)
 
де Вир. – обсяг виробленої підприємством продукції, тис. грн.;
       З п – сума запасів на початок періоду, тис. грн.;
        З к – сума запасів на кінець періоду, тис. грн.
Звідси виведемо формулу обсягу виробництва:
 
Вир. = V + З к – З п;          (2.2.10)
Підставивши в формулу (2.2.10) числові дані за три роки отримаємо:
 
Вир. (1998 р.) = 2078,2 + 24,1 – 16 = 2086,3 тис. грн.;
Вир. (1999 р.) = 2587 + 34,2 – 24,1 = 2597,1 тис. грн.;
Вир. (2000 р.) = 2480 + 26,8 – 34,2 = 2472,6 тис. грн.
Всі ці дані занесені в таблицю 2.2.3. Для обґрунтування плану продажу, який забезпечить точку беззбитковості діяльності пивзаводу розрахуємо такі дані з використанням формули 2.2.2:
 
V т. б. з (1998 р.) =  _348,2_ = 519,7 тис. грн.   
                                 1 – 0,33
Цей показник говорить про те, що у 1998 році обсяг продажу повинен скласти 519,7 тис. грн., що б забезпечити точку беззбитковості Рівненського пивзаводу, тобто покрити всі витрати на виробництво і сплатити податки та акцизний збір.
Тепер можна порівняти   з 1998 роком обсяг збуту у точці беззбитковості у 1999 році, який складає:
 
V т. б. з (1999 р.) = _355,3 _ = 486,7 тис. грн.
                                 1 – 0,27
Як бачимо з розрахунків, обсяг реалізації у 1999 році у точці беззбитковості знизився на 33 тис. грн. 
Для 2000 року обсяг реалізації буде складати таку суму:
 
V т. б. з (2000 р.) = _370,71_ = 588,43 тис. грн.
                                 1 – 0,37
Таким чином, можна зробити висновок, що при зростанні частки змінних затрат підвищується необхідний обсяг виробництва і реалізації продукції для забезпечення точки беззбитковості.
Для визначення обсягу реалізації з отриманням мінімального прибутку розрахуємо його суму для Рівненського пивзаводу. Для цього необхідно мати такий показник, як власні кошти підприємства. Власні кошти  в 1998 році склали 1348 тис. грн. (ці дані відображені в “балансі підприємства”  в додатках…….), в 1999 році – 1306,5 тис. грн., а в  2000 році – 1288,3 тис. грн. Тому мінімальний прибуток при ставці відсотків на депозитні вклади, встановленій банком, 10% буде:
П min (1998 р.) = 1380 х 10  = 134,8 тис. грн.;
                                    100 
П min (1999 р.) = 1206,5 х 10  = 130,65 тис. грн.;
                                      100
 
П min (2000 р.) = 1288,3 х 10 = 128,8 тис. грн. 
                                       100
Як бачимо з розрахунків, сума мінімального прибутку з 1998 року невпинно падає і вже в 2000 році він знизився на 5,97 тис. грн. При таких показниках мінімального прибутку обсяг реалізації буде таким:
 
 V м. р. р (1998 р.) = 348,2 + 134,8 = 720,9 тис. грн.;
                                        1 –0,33
 
 V м. р. р (1999р.) = 355,3 + 130,65 = 665,7 тис. грн.;
                                         1 – 0,27 
 
  V м. р. р (2000 р.) = 370,71 + 128,83 = 792,9 тис грн.
                                          1 – 0,37
За рахунок того, що мінімальний прибуток падає з кожним роком , а частка змінних витрат зростає, обсяг реалізації продукції збільшується. Тому, що б одержати мінімальний прибуток у 1998 році в розмірі 134,8 тис. грн., Рівненському пивзаводу необхідно виробити продукції на 720,9 тис. грн. А в 2000 році, що б отримати мінімальний прибуток в розмірі 128,83 тис. грн. (лише зауважимо, що він менший ніж у 1998 році і в 1999), фірмі потрібно виробити продукції на 792,9 тис. грн., а це більше за 1998 рік на 72 тис. грн. Варто звернути увагу на 1999 рік. Він виявився в діяльності Рівненського пивзаводу найбільш вдалішим з останніх двох років. Хоч мінімальний прибуток цього року займає середнє місце на ряду з 1998 і 2000 роками, але обсяги реалізації при яких буде досягнуто такого рівня. Будуть найменшими (665,7 тис. грн.). А це говорить про те, що буде докладено найменших зусиль і отриманий оптимальний мінімальний прибуток порівняно  з іншими роками.
Останнім кроком буде розрахунок обсягу збуту, який вже забезпечить цільовий прибуток, для цього використаємо формулу 2.2.7. Так як Рівненський пивзавод у 1998 році отримав прибуток у розмірі 89,6 тис. грн.. в 1999 році – 167,8 тис. грн., а у 2000 році ВАТ “Рівненський пивзавод” понесло збиток в розмірі 97,6 тис. грн., то розрахунок обсягу реалізації, який забезпечить цільовий прибуток (збиток) буде:
 
V П ц (1998 р.) = 384,2 + 89,6 = 694,9 тис. грн.;
                                 1 – 0,33
 
V П ц (1999 р.) = 355,3 + 167,8 = 716,56 тис грн.;
                                   1 – 0,27
 
 
V П ц (2000 р.) = 370,71 – 97,6 = 433,51 тис. грн.
                                 1 – 0,37
У 1999 році обсяг збуту збільшився на 21,7 тис грн. Це здійснилося за рахунок підвищення такого показника, як сума цільового прибутку. У 2000 році порівняно з 1998 і 1999 роками зменшився обсяг реалізації на 261,39 тис. грн. і на 283,05 тис. грн. відповідно. Розмір обсягу продажу 2000 року не забезпечує отримання цільового прибутку, а відображає який обсяг реалізації буде при заданому розмірі збитків.
Однак, з урахуванням умов, які склалися в діяльності Рівненського пивзаводу , цільовий прибуток має відхилення вниз від мінімального прибутку, тому діяльність підприємства виявляється на ефективною, бо при високому обсязі продажу мінімального рівня рентабельності, обсяги продажу при отриманні цільового прибутку дуже низькі, а значить цільовий прибуток на багато нижчий за мінімальний.
Важливим чинником, який впливає на виробництво є товарні запаси на початок і кінець року. Тому використовуючи балансову формулу 2.2.3 розрахуємо їх вплив на обсяги виробництва. Ці розрахунки будуть пояснювати зміни, які відбулися у показниках обсягу продажу. Вплив чинників розраховуються за такими формулами:
 
Вир. (V) 1999 р. = V1999 р. - V1998 р.;
Вир. (V) 2000 р. = V 2000 р. - V1999 р.;
Вир. ( З к) 1999 р. = З к 1999 р. – З к 1998 р.;
Вир. ( З к) 2000 р. = З к 2000 р. – З к 1999 р.;
Вир. (З п) 1999 р. = З п 1999 р. – З п 1998 р.;
Вир. (З п) 2000 р. = З п 2000 р. – З п 1999 р.
Підставивши числові дані в наведені формули отримаємо такі результати:
 
Вир. (V) 1999 р = 2587 – 2078,7 = 508,8 тис. грн.;
Вир. (V) 2000 р. =2472,6 – 2597,1 = - 124,5 тис. грн.;
Вир. ( З к) 1999 р. =34,2 – 24,1 = 10,1 тис. грн.;
Вир. ( З к) 2000 р. =26,8 – 34,2 = - 7,4 тис. грн.;
Вир. (З п) 1999 р. =24,1 – 16 = 8,1 тис грн.;
Вир. (З п) 2000 р. =34,2 – 24,1 = 10,1 тис. грн.
Вплив виручки від реалізації і товарних запасів на початок року у 1999 році був позитивним, а у 2000 році підприємство недополучило виручки на суму 633,3 тис. грн. А вплив показника запасів на кінець року на виробництво у 1999 році був негативним, бо складав 10,1 тис. грн. Про те у 2000 році товарні запаси на кінець періоду знизилися на 17,5 тис грн. 
На основі розроблених розрахунків можна зробити висновки:
1)при розрахунку обсягу збуту на всіх трьох етапах при збільшенні частки змінних витрат, обсяг потрібної продукції збільшується, а значить і збільшуються докладання зусиль;
2)збільшення товарних запасів на кінець року в 1999 році порівняно з 1998 і 2000 роками впливає негативно, бо існує загроза такого явища, як затоварювання;
3)збитковість у 2000 році призвела Рівненський пивзавод до негативних наслідків, а саме підприємство зі стадії прибутковості перейшло у стадію збитковості минаючи етап беззбитковості.
Таким чином, при розгляданні цього питання можна лише зауважити, якщо підприємство у мінімальний термін не змінить свого становища на краще, то наслідки можуть стати дуже поганими і фірма може збанкрутувати. 
 
3.Проблеми конкурентоспроможності пива ВАТ “Рівненського пивзаводу”
 
Фактори, що формують конкурентоспроможність продукції
 
Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві вимоги. Мати відповідні властивості, тобто бути корисним для особистого вжитку і визначатися конкурентноздатністю. Щоб придбання саме цього товару уявлялося покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або такого ж у іншого продавця.
Між споживчими властивостями товару та конкурентноздатністю його існує закономірність:
кожний конкурентноздатний товар наділений споживчими властивостями, але не кожний товар з такими властивостями конкурентноздатний.
Конкурентноздатність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.
Найближчі конкуренти Рівненського пивзаводу намагаються переслідувати ті ж цілі і дотримуватися схожої стратегії. Головними стратегічними вимірами є імідж якості і помірна ціна. До уваги приймається широкий асортимент і випуск товарів – новинок. Все ж таки, перед заводом постають проблеми боротьби з конкурентами. Найбільш вагомими з них, як вже відмічалося раніше, є “Оболонь”, “Славутич”, “Славута” і “Новоград – Волинський”. Але не зважаючи на збитковість пивзаводу, він тримає більшу частку ринку за рахунок певних переваг:
1)якість. Протягом тривалого терміну існування підприємство з кожним роком удосконалювало якість виробляє мого пива. При чому, всі фізико – хімічні, органолептичні і ергономічні показники не відхилялися від вимог стандарту. В цьому випадку Рівненський пивзавод тривалого часу існування, заслужило імідж підприємства, яке піклується про здоров'я споживачів. Звичайно, що ці умови пов'язані з підвищенням якості, потребують підвищення витрат на сировину, енергію, конструкторсько – технологічні рішення. Стратегією зниження цих затрат є виявлення резервів, підвищення продуктивності праці і зниження або ліквідація менш вагомих, або зовсім не потрібних витрат.
2)ціна. Якщо брати до уваги вартість пива Рівненського пивзаводу, то продукція в цьому плані конкурентноздатна, бо ціна є нижчою, ніж ціна у конкурентів. Передусім це пов'язано з тим, що більшість  постачальників підприємства  є надійними і перспективними. Порівняно з конкурентами завод найбільш доступніше і дешевше може придбати сировину, тому що відстань від підприємств постачальників сировини до заводу не велика. Це, в свою чергу, знижує транспортні витрати на перевезення ячменю і хмелю, необхідних компонентів для виготовлення пива. За рахунок того, що підприємство “Рівненський пивзавод” відноситься до малих підприємств, тобто до підприємств, які працюють на рівні свого регіону, витрачання коштів на сировину і обсяги закупки значно менші, ніж у підприємств – велетнів. А це не потребує додаткової закупівлі сировини, будь то з закордонних країн, або з країн ближнього зарубіжжя. Увесь обсяг закупівлі, який здійснює пивзавод, задовольняє потреби фірми в сировині на той час, на який розраховується випуск пива. Ще однією умовою зниження ціни є доставка пива в власну торгівельну мережу. Власні магазини, які реалізують пиво, знаходяться також на невеликій відстані. Якщо брати товари конкурентів, то головним чинником збільшення цін на їх продукцію є великі транспортні витрати на перевезення;
3)номенклатура. Нажаль, в чому Рівненський пивзавод програє перед конкурентами , так це в недостатній номенклатурі. Фірма “Оболонь”, як відомо, крім пива випускає і інші напої. А це значно збільшує її товарообіг. Обладнання і сировина пивзаводу дає змогу пристосувати виробництво до випуску будь – яких напоїв. При цьому витрати будуть не дуже великими. Відсутність номенклатури негативно впливає на конкурентоспроможність пивзаводу на даному ринку;
4)асортимент. В асортименті пива, яке випускає Рівненський пивзавод, є такі види пива, які можуть задовольнити потреби будь – якого споживача.  Рівненський пивзавод п'ять років назад розробив стратегію щодо корінної зміни всього асортименту пива. За три роки  (з1994 по 1997 роки) підприємство вивело  з виробництва старі види пива і сформувало новий асортимент. Останні три роки щорічно пивзавод розробляло нові види пива, такі як: “Західне темне” – 1997 рік, “Українське золотисте” – 1998 рік, “Студентське” – 1999 рік і “Бергшлосс” – кінець 1999 року.
Конкурентоспроможність на основі розширення і вдосконалення асортименту і є стратегією товарної політики на перспективну діяльність пивзаводу, звісно, якщо підприємство вийде з кризової ситуації. 
Позитивною умовою конкурентноздатності товарів пивзаводу є те, що існує можливість здійснення бартерних операцій. В той час, як фірми – конкуренти не можуть дозволити собі такий від розрахунку з клієнтами за умови продажу продукції через дистриб'юторів. При бартерних угодах завод може обмінювати свою продукцію на товари, які необхідні для колективного вжитку. Хоч це і не є дуже вигідним для заводу, але привертає увагу господарюючих суб'єктів.
Купуючи щось, споживач знаходить необхідний товар серед аналогічних. Тобто вибирає такий, що найбільше його приваблює, з умов вибору товару споживачем є основний параметр вибору з умовними характеристиками потреби, що прогнозується. Таким показником вважається нормативний параметр. Нормативні параметри характеризують властивості товару, регламентовані обов'язковими нормами, стандартами і законодавством ринків майбутнього продажу. Це, наприклад, екологічні показники, показники безпеки тощо. У сукупності нормативні параметри з організаційними умовами придбання і використання споживачами товару, конкурентноздатність характеризується поінформованістю покупців, як реальних так і потенційних, про екологічну безпеку і корисність пива яке виробляється підприємством. Цю умову можна охарактеризувати поведінку споживачів і зробити певні висновки про переваги і недоліки товару Рівненського пивзаводу перед конкурентами.
Таким чином, доводячи до споживачів інформацію про те, що пиво Рівненського пивзаводу є екологічно чистим, з вмістом вітамінів і мінеральних речовин, підприємство знаходить схвалення покупців. Але такі якості пива обумовлені і негативними моментами, а саме короткий термін реалізації, що не подобається оптовим покупцям.
На основі вище викладеного, можна сказати, що продукція Рівненського пивзаводу конкурентноздатна за ціною, якістю, асортиментом і екологічною чистотою, але не за номенклатурою і терміном реалізації. Тому підприємству слід віднестися серйозно до вирішення проблем і намагатися зробити свою продукцію у перспективі більш конкурентноспроможною, ніж у інших фірм. 
 
Екологічна чистота сировини і продукції, як фактор впливу на конкурентноздатність
 
Екологічна чистота – це поняття безпеки і не шкідливості будь – якого продукту, який надається у використання чи споживання покупцям. Звісно, що цей термін трактується у вузькому розумінні на відміну від поняття екології оточуючого середовища. В наш час особливо стали привертати увагу до екологічної чистоти як в широкому, так і в вузькому розумінні. З приводу того, що дипломна робота присвячена вивченню ринка пива, буде розглянуто екологічні аспекти виробництва цього напою. 
Перевірка на екологічну чистоту пива обумовлена попереднім контролем сировини. Взагалі ж екологічна перевірка в виробництві цього напою заключається в мікробіологічному контролі. Мікробіологічний контроль в виробництві напоїв є важливою ділянкою роботи заводської лабораторії. Основними його задачами є встановлення санітарного стану виробництва, оцінка якості сировини, напівпродуктів і готової продукції. Мікробіологічний контроль спрямований на своєчасне виявлення і профілактику джерел інфекції у виробництві і дозволяє своєчасно попередити розповсюдження з готовим напоєм можливих збудників епідемічних захворювань.
Мікробіологічний контроль на пиво безалкогольних заводах складається з виробничого і санітарно – гігієнічного контролю. Для перевірки екологічної чистоти продукції Рівненського пивзаводу варто розглянути санітарно – гігієнічний контроль. Він заключається в перевірці біологічної чистоти води, яка поступає на виробництво, повітря в виробничих цехах. З виробничого контролю можна розглянути зерно, дріжджі, пивне сусло, молоде пиво і готову продукцію.
Як відомо, виробництво пива ведеться в не стерильних умовах. Тому не виключено попадання в сусло, молоде і готове пиво різноманітних організмів. Природна біологічна стійкість сусла і пива обумовлена бактерицидною дією хмельових смол, низькою температурою бродіння, кислою реакцією середовища (рН 5,4 – 4,6), відсутністю кисню, вмістом в пиві діоксиду вуглецю і етилового спирту.
Джерелами шкідливих і сторонніх мікроорганізмів в виробництві пива, як вже зазначалося, є сировина, вода, повітря. Дріжджі та інше. На Рівненському пивзаводі, щоб уникати зараження, перевіряють ячмінь на мікроорганізми. На поверхні ячменю знаходяться різноманітні мікроорганізми – бактерії, актиноміцети, міцеліальні гриби, які попали з ґрунту і повітря в процесі росту і вистигання, при обмолоті і транспортуванні зерна. Кількість мікроорганізмів на поверхні одного граму ячменю може сягати десятків і сотень тисяч і залежить від багатьох факторів, основними з яких є вологість зерна, температура і термін зберігання. Мікроорганізми які вражають ячмінь не тільки впливають на життєздатність зародку, але й приводить до змін хімічного складу зерна. При пліснявінні зерно втрачає блиск, темніє, набуває не приємного запаху. В такому зерні не рідко знаходяться токсичні речовини, які утворюються деякими міцеліальними грибами. Ячмінь, вологий і сухий солод і інші зерно – продукти продивляються візуально. Зразки, які викликають сумніви в мікробіологічній чистоті, в лабораторії Рівненського пивзаводу мікроскопують. При знаходженні масової кількості цих грибів зерно і зерно продукти бракують.
Склад мікроорганізмів на ячмені різноманітний. Їх можна поділити на три групи:
І група. Сапрофіти;
ІІ група. Фітопатогенні;
ІІІ група. Патогенні для людини і тварин.
Перші два види обумовлюють захворювання лише зерна (псують його в період зберігання при зміні температури і вологості). Дуже серйозні загрози викликають мікроорганізми патогенні для людини і тварин. Ці мікроорганізми можуть бути збудниками сибірської виразки, бруцельозу, сапу тощо – відносяться до випадкової мікрофлори зерна. Вони попадають на зерно з органічними добривами, ґрунтом, розповсюджуються гризунами і тваринами. 
На Рівненському пивзаводі використовують дріжджі раси 776 (середньозброджуюча), раса 11 ( дріжджі швидкого і сильного зброджування). В пивоварінні застосовують дріжджі спеціальної раси, які вирощені в певних виробничих умовах. Під впливом дріжджів формуються типи пива і якість. Для виготовлення пива використовуються засівні дріжджі. В свою чергу їх отримують з чистих культур дріжджів. Задачею розведення чистої культури є збільшення біомаси дріжджів від обсягу пробірки, яка отримана з музейної колекції, до об'єму, котрий вводиться в бродильний апарат. Застосування чистих культур дріжджів з високою ферментативною активністю забезпечує енергійне бродіння і отримання стійкого пива з добрим смаком. Проби дріжджів чистої культури відбирають з останньої колби Карлсберга. Перед подачею в цех, або з апарату чистої культури. В колбах Карлсберга відбувається попереднє пересівання і бродіння, яке триває 5 – 6 діб при температурі 7 – 8℃ після чого передають в цех для розмноження в установці чистої культури. Аналізують дріжджі чистої культури на присутність сторонніх мікроорганізмів і наявність мертвих дріжджових клітин методом прямого мікроскопування. В лабораторії Рівненського пивзаводу для виявлення диких дріжджів – сахароміцетів проби висівають на спеціальні середовища з виною кислотою. Присутність диких дріжджів – несахароміцетів перевіряють на синтетичних середовищах з лізином. Дикі дріжджі роду сахароміцес утворюють при приготуванні пива сильне помутніння, не приємний запах, терпко – гіркий присмак і стійкість пива при їх наявності знижується на 2 – 3 доби (термін зберігання пива 7 – 10 діб). Дріжджі чистої культури бракують при виявленні в них будь – якої кількості життєздатних диких дріжджів, або бактеріальних клітин. Засівні дріжджі – це дріжджі, які осіли в бродильних апаратах після головного бродіння, котрі збирають і використовують для наступних виробничих циклів декілька разів (10 – 12 генерацій). Їх контролюють 1 раз на добу, відбираючи дріжджі з дріжджових ванн. В лабораторії Рівненського пивзаводу прямим мікроскопуванням визначають наявність в засівних дріжджах сторонніх бактеріальних клітин (допускається не більше 0,5% загальної кількості дріжджових клітин, Диких дріжджів (не допускається), повнота дріжджових клітин (забарвлення глікогена розчином Люголю: повинна бути не нижче 70%), вміст мертвих дріжджових клітин (забарвлення розчином метилового синього: повинно бути не вище 5%). Засівні дріжджі аналізують також на присутність кишкової палички.
Чистота пивного сусла у більшості визначає якість і стійкість пива. Проби сусла для аналізу відбирають після теплообміннику перед надходженням у бродильні апарати і з апаратів для розведення чистої культури дріжджів після стерилізації і охолодження. У готовому охолодженому суслі визначають загальну кількість мікроорганізмів, наявність кислотно утворюючих бактерій групи кишкових паличок і стійкість. Загальну кількість мікроорганізмів визначають методом глибинного посіву 1 см³ сусла на ВПА або СПА (сухий поживний агар), міцеліальних грибів і кислотно утворюючих бактерій – поверхневим посівом 0,1 – 0,5 см³ на сусло агар з крейдою. Посіви інкубують при температурі 30 ∓1℃ протягом 72 ∓3 години. Поверхневий посів на сусло – агар з крейдою не повинен виявити росту міцеліальних грибів і кислотно утворюючих бактерій. Бактерії групи мішечних паличок визначають загальноприйнятим методом. Для визначення стійкості проби сусла одного варіння відбирають в декількох повтореннях в стерильну колбу, відмічаючи місце відбору, дату і номер варіння. Проби термостатують при 25℃. Кожний день перевіряють стан суслу, відмічаючи час (діб) випадіння осаду, утворення плівки або початку помутніння з наступним їх мікроскопуванням. Стійкість сусла більше 4 діб свідчить про його добру біологічну чистоту.
Проби молодого пива відбирають з апаратів головного бродіння на 2 – 3-тю добу в випадку порушення нормального ходу процесу: затухаючого бродіння, “пухирцевого” і інше з метою виявлення причин явища. Прямим мікроскопуванням проб визначають наявність сторонніх мікроорганізмів. У випадку необхідності роблять висів на поживні середовища для визначення диких дріжджів, паличкових бактерій, коків, педіококів. 
Пиво за 7 діб до закінчення бродіння, коли практично осіли всі дріжджі, відбирають в стерильні пляшки. Проби термостатують при  25℃. При наявності значної бактеріальної забрудненості через 2 – 3 діб з'являється плівка, пластівці, гнилісний або кислий запах, що говорить про погану санітарну обробку ємностей або підвищену забрудненість мікроорганізмами сусла. Аналіз проводиться вибірково і дозволяє прогнозувати стійкість і якість готового пива, а також вказує на необхідність підвищення рівня санітарної обробки.
Готове пиво аналізують на стійкість , загальну кількість мікроорганізмів і наявність бактерій групи кишкових паличок. Аналізують пиво розлите в пляшки. Відбір проб здійснюється від кожного сорту у відповідності з ТУ 18 УКРАЇНИ 138 – 93, ТУ У – 055 13951.001 – 95.
Для визначення стійкості щоденно відбирають 2 пляшки пива і термостатують при 20℃. Мінімальна стійкість “Західного темного” і “Рівненського оригінального” пива 7 діб, сортового пива з більшою витримкою при бродінні – 8 – 10 діб. Загальну кількість мікроорганізмів визначають, висіваючи 0,2 – 0,5 см³  пива поверхневим способом на охмелілий сусло – агар і на сусло – агар з ністатином. Бактерії групи кишкових паличок визначають методом бродильної проби  у відповідності з ДСТ 18242 – 73 “Вода питна. Методи санітарно – бактеріологічного аналізу”. У відповідності з санітарними нормами  бактерії групи кишкової палички не допускаються в 10 см³ в пляшках спеціальних сортів, в 3 см³ пива масових сортів і в 1 см³  пива бочкового.
Вода, яка надходить на Рівненський пивзавод з власної свердловини, використовується в виробництві пива для технологічних і господарсько – питних цілей. Вона повинна відповідати вимогам ДСТ 2874 – 82 “Вода питна”. 
У відповідності з гігієнічним вимогам питна вода повинна бути безпечна в епідеміологічному відношенні, безпечною за хімічним складом і мати сприятливі органолептичні властивості. Епідеміологічна безпека води визначається загальною кількістю мікроорганізмів і кількістю кишкових паличок.
Відбір проб води. Відбір проб води (методи) і оцінка її санітарно – бактеріологічних показників повинна виконуватися у відповідності з ДСТ 18963 – 73. Для відбору проб води використовуються стерильні флакони ємністю 0,5 дм³ з притертою скляною, каучуковою або корковою пробкою. Проби повинні бути досліджені не пізніше чим через 2 години після їх відбору.                           
Визначення загальної кількості мікроорганізмів. Для цього відбирають 1 см³  води і визначають в ній загальний вміст мезофільних мікроорганізмів, здатних рости на поживному агарі (ВПА або поживному агарі Дагестанського НИИ поживних середовищ) при температурі 37 ∓0,5℃ протягом 24 ∓2 годин, утворюючи колоній, які видимі при збільшенні в 2 – 5 разів.
Визначення кількості бактерій групи кишкової палички. До бактерій групи кишкових паличок відносяться грамонегативні палички, які не утворюють спор, які зброджують лактозу з утворенням кислоти і газу при 37 ∓0,5℃ протягом 24 – 48 годин або зброджуючи глюкозу з утворенням кислоти і газу при  37 ∓0,5℃ протягом 24 годин, які не мають аксидазної активності. Визначення в воді бактерій групи кишкової палички слід розглядати як показник фекального забруднення води, а їх кількість дозволяє судити про ступень цього забруднення.
Кількість бактерій групи кишкових паличок на Рівненському пивзаводі визначають бродильним методом.
Бродильний метод заключається в наступному. Певні об'єми води переносять у флакони і пробірки, які мають поплавки, з глюкозо – лептонним середовищем і індикатором. Посіви інкубують 24 години при температурі  37 ∓0,5℃. Відсутність помутніння і утворення кислоти і газу у флаконах і пробірках дає негативну відповідь на наявність бактерій групи кишкових паличок. 
З кожного флакону, де відмічені помутніння, кислота і газ, а також помутніння і кислота (глюкозо – пептонне середовище) або тільки помутніння (лактозо – пептонне середовище), роблять висів в чашки Петрі петлею штрихами на поверхню середовища Ендо, яка поділена на 3 – 4 сектори. Чашки поміщають в термостат на 16 – 18 годин при температурі 37 ∓0,5℃. При відсутності росту колоній на секторах середовища Ендо, а також при наявності не характерних для кишкових паличок колоній результат вважають негативним.
Якщо на середовищі Ендо виросли темно – червоні з металевим блиском або без нього (лактозопозитвні) колонії, то належність їх до бактерій групи кишкових паличок підтверджують мікроскопуванням і забарвленням по Граму (грамонегативні) і постановкою оксидазного тесту.
По 2 – 3 ізольовані колонії знімають петлею або скляною паличкою і наносять штрихом на фільтрувальний папір, зволожений реактивом з диметилфенілендиаміном. Якщо в місці нанесення бактеріальної маси папір синіє протягом 1 хвилини, бактерії мають активну оксид азу і не відносяться до кишкових паличок (оксидазний тест позитивний). Якщо папір не змінює колір, оксидазний тест негативний, колонії утворені бактеріями групи кишкових паличок.
І, нарешті, розглянемо контроль повітря. Ступінь мікробної забрудненості повітряного середовища є важливим показником його санітарного стану. Забрудненість повітря мікроорганізмами у зачинених приміщеннях виражають загальною кількістю мікроорганізмів в 1 м³  повітря і кількістю санітарно – показних мікроорганізмів – гемолітичних стрептококів і патогенних стафілококів в тому ж об'ємі повітря. Забір проб для бактеріологічного дослідження повітря на Рівненському пивзаводі здійснюється за допомогою фільтраційного методу. Він заснований на пропусканні повітря через колби зі стерильною водою з наступним висівом на поживні середовища. Для визначення мікробної кількості повітря використовується ВПА, для встановлення кількості дріжджів і міцеліальних грибів – сусло – агар, для визначення санітарно – показних мікробів – спеціальні середовища.
На основі вище сказаного можна зробити висновок, що при недотриманні засобів контролю санітарно – гігієнічних показників в пиві і сировині виникає небезпека для здоров'я покупців.
Описані методи санітарно – гігієнічного контролю складаються в екологічну чистоту притаманну даному виду продукції. Під контролем санітарно – епідеміологічної станції ВАТ “Рівненський пивзавод” жодного разу не порушило санітарно – гігієнічних норм виробництва протягом тривалого існування на регіональному ринку пива. Це, в свою чергу обумовлює конкурентноздатність пива. Споживачі довіряють виробнику і при наявності на ринку інших марок пива залишаються прихильниками напою Рівненського пивзаводу.
 
Соціально – етичний аспект конкурентоспроможності пива Рівненського пивзаводу
 
Концепція соціально – етичного маркетингу виходить з того, що організація чи підприємство не тільки повинно найбільш повно і ефективно задовольняти виявлені запити, зробивши це найбільш ефективно, чим його конкуренти, але також підтримувати і покращувати добробут як окремих покупців, так і суспільства в цілому. Концепція соціально – етичного маркетингу породжена сумнівами відносно відповідності концепції чистого маркетингу нашому часу з його проблемами в області захисту оточуючого природного середовища, недостатністю ресурсів, швидкому загальному рості населення на планеті. Чи завжди підприємство, яке задовольняє будь – які потреби, діє з урахуванням довгострокового добробуту споживачів і суспільства? Дана концепція потребує збалансованої ув'язки трьох факторів: прибутку підприємства, рівня задоволення запитів споживачів і врахування інтересів суспільства.
Застосовуючи дану концепцію, визначимо конкурентноздатність пива Рівненського пивзаводу. Це визначення буде здійснюватися з урахуванням товарної політики підприємства.
Товар – це головний предмет ринкових відносин. Якщо товар не спроможний задовольнити потреби покупців, то ніякі зусилля, ніякі додаткові витрати не зможуть покращати його становище на ринку. Тому дуже важливим є те, що товар не тільки потрібно вдосконалювати, щоб він відповідав запитам споживачів, але і розробляти нові види товару. 
ПИВО – це слабоалкогольний пінний тонізуючий напій зі специфічним смаком і ароматом. Готують пиво з ячмінного солоду і води з додаванням хмелю.
Пивоваріння відноситься до старовинних галузей промисловості. Передбачається, що ще за 7 тис. років до нашої ери в Вавилоні варили пиво з ячмінного солоду і пшениці. Перші дані про приготування пива в Старовинному Єгипті відносяться до 6000 тис. років до нашої ери. З Єгипту технологія пивоваріння була завезена в Грецію, потім в Старовинний Рим і Римську імперію. В ХІІ і ХІІІ столітті пиво поширилося в Північній Європі – Німеччині, Англії і інших країнах. В Київській Русі приготування пива з ячменю і хмелю було широко відомо в ІХ – ХІІ ст. В наш час пивоваріння добре розвинуто в більшості країн світу. 
На превеликий жаль на Рівненському пивзаводі не випускають інших видів товарів. Це пов'язано з тим, що у підприємства не вистачає коштів на здійснення такого заходу. Але фірма має і приміщення, і всі умови для виробництва, наприклад, мінеральної води, квасу і безалкогольних напоїв. Вільні підвальні приміщення придатні до вирощування грибів і якщо їх оснащати, то підприємство, окрім головного продукту – пива, змогло б реалізовувати ще і гриби в свіжому або консервованому виді. Щоб впровадити ці пропозиції в виробництво, окрім коштів, потрібно розробити чіткий план заходів і придбати досвід щодо технології виробництва. Хоча це займе деякий час, але це варто зусиль, тому що дає змогу збільшити товарну номенклатуру підприємства за рахунок  чого зросте коло споживачів і будуть надходити більші доходи.
На Рівненському пивзаводі можна прослідити таку тенденцію, що за 5 років змінився весь асортимент пива і через, приблизно, кожний рік в асортимент додаються 1-2 види пива. 
Взагалі пиво на Рівненському пивзаводі відрізняється за видом (світле, темне), за вмістом алкоголю, густиною, ціною і т.д., і в залежності від цього воно має різні назви і вартість.
Швидка зміна товару пов'язана з життєвим циклом. До прикладу, можна згадати, що кілька років назад вироблялося “Жигулівське”, “Козацьке”, “Ячмінний колос” і інше, але всі вони зникли до 1997 року і на їх місце прийшло пиво “Західне темне”, у 1998 році – “Українське золотисте”. А вже у 1999 році було створено і вироблено два нових види пива – “Бергшлосс” і “Студентське”.
Пиво “Бергшлосс” було названо на честь засновника пивзаводу. Це пиво йде як сортове і розраховано на більш спокусливих і вибагливих споживачів, для котрих ціна його не має значення.
“Студентське” – розроблене за спеціальною технологією (з невеликим вмістом алкоголю і з низькою густиною) і має помірну ціну. Таким чином фірма визначила ще одне коло споживачів (тобто частину молоді). Зараз це пиво споживають і інші групи покупців.
Розроблені нові види пива не зразу сприймаються споживачами і, звісно, щоб цю продукцію купували, знадобилося не мало часу і зусиль. Це стає ще складніше через те, що Рівненський пивзавод знаходиться на ринку слабоалкогольних напоїв не один.
Що ж стосується останніх, більш давніших, видів пива, то вони розраховані на споживачів середнього рівня.
Ходовим є пиво “Рівненське”, “Українське світле”, “Українське спеціальне” для яких більш характерна тара пляшкова, кеги і бочки “прохолода”.
Як відомо, під час аналізу товару виділяють такі його компоненти: функціональне призначення, надійність, довговічність, зручність у користуванні, естетика зовнішнього вигляду, упаковка, обслуговування, гарантії, супроводжуючі документи та інструкції тощо. Всі ці компоненти притаманні пиву Рівненського пивзаводу за винятком одного, - довговічність або строки реалізації. Цей компонент потрібно розглядати окремо.
Не робиться таємниця з того, що більшість продовольчих товарів швидко псуються і мають малий термін зберігання. Якщо ж брати пиво взагалі, то тут є дві сторони розглядання цієї проблеми. На основі досягнень в області пивоваріння строки можна збільшити від 7-10 днів до 1 місяця. І ось тут виникає проблема і перед виробниками і перед споживачами. 
Для виробників головним є те, що товари, які довше зберігаються можна довше реалізувати і автоматично зменшується обсяг витрат пов'язаний з псуванням товарів і їх зберіганням. Але якщо товаровиробник займає велику частку на ринку слабоалкогольних напоїв і у нього стабільний великий обсяг реалізації, то для нього стає важливим громадська думка про фірму. Для цього виробника термін зберігання може зіграти позитивну роль, навіть якщо він і невеликий. Відділ, який займається питаннями ФОПСТИЗ, буде розповсюджувати між споживачами інформацію, що їх пиво, хоча і має термін зберігання 7-10 днів і є не пастеризованим, зате воно зберегло у своєму складі всі корисні мінеральні речовини і вітаміни, тобто воно є  “живе”. А, як свідчить наука, пастеризоване пиво, хоча і зберігається 1 місяць, втратило свою корисність в наслідок цього процесу. 
Як же реагують споживачі на строк зберігання пива? Чи турбує їх це питання? На ці питання не легко відповісти, тому що скільки людей стільки і думок, смаків, переваг. Тому можна окреслити декілька варіантів поведінки покупців, яких можна умовно поділити на чотири групи:
1 група. Споживачі не поінформовані про такі відмінності “живого” і пастеризованого пива, тому вони не визначилися, яке саме пиво їм краще споживати.
2 група. Споживачі знають різницю між “живим” пивом і пастеризованим і вважають, що для них найкраще буде пиво “живе”.
3 група. В цій групі виділяються дві підгрупи:
3.1 споживачі знають різницю, але все ж такі надають перевагу пастеризованому;
3.2 споживачами є оптові покупці, які потім реалізують пиво через свої роздрібні мережі. У зв'язку з придбанням, перевезенням, зберіганням і реалізацією продукції, для них є кращим пастеризоване.
4.група. Споживачі, якім байдуже яке пиво їм споживати, навіть якщо вони знають різницю між пастеризованим і не пастеризованим пивом.
Для того, щоб з'ясувати, як поінформовані споживачі про вище згадані особливості пива, можна провести дослідження шляхом анкетування покупців. Доречно буде також внести в анкету питання щодо екологічної безпеки продукту, який випускається. 
Таким чином підприємство “Рівненський пивзавод” розглядає товарну політику і всі чинники, які на неї впливають. Поділивши поведінку споживачів, підприємство окреслило для своєї діяльності коло певних заходів, які необхідно провести в цій ситуації. На даний момент Рівненський пивзавод обрав стратегію, яка передбачає випуск екологічно чистого пива. І зараз проводить заходи щодо поінформованості про ці переваги споживачів.
Споживчу вартість товару складає вся сукупність властивостей, як пов'язаних із самим товаром, так і супутніх йому. Не кожний любитель пива обмежується випитим келихом. Тому тут виникає потреба у супутніх товарах ( риба, солені горішки, ковбаса і інше). В зв'язку з цим Рівненський пивзавод закуповує і забезпечує свої торгівельні мережі супутніми товарами, задовольняючі інші потреби клієнтів і одержуючи додаткові доходи.
Звичайно, як і на інших підприємствах, ВАТ “Рівненський пивзавод” проводить тестування пива на смак, аромат, зовнішній вигляд і т. д. Для цього збирається дегустаційна комісія, яка може бути як професіональною, так і складена з покупців реальних або потенційних. В дегустаційному залі всі члени комісії коштують декілька найменувань пива і виносять кожний своє рішення. На основі середньої арифметичної проставляють бали, які характеризують кожний вид пива. Як правило, в цьому випадку застосовується 5-бальна система. Всі дані заносяться в дегустаційну карту  (додаток Е). 
На основі вище сказаного можна зробити висновок, що ВАТ “Рівненський пивзавод” дуже серйозно ставиться до товарної політики і при найменших проблемах, які виникають у змінюваних ринкових умовах, приймають оперативні рішення.
Як зазначалося у попередніх питаннях Рівненський пивзавод займається випуском тільки пива. В асортименті можна виділити такі види пива: світле, світле – спеціальне, світле оригінальне і темне. За рецептурою виділяються 8 найменувань. Асортимент не вважається широким, тому що можна збільшити прибуток, доповнивши новими виробами існуючий перелік продукції. Покупці, як оптові, так і кінцеві, можуть придбати напій в пляшках по 0,5 л., або безтарне. Для виробництва пива будь – якого найменування використовується одна і та ж сировина і матеріали. Лише в деяких видах використовуються допоміжні компоненти. Про властивості пива і його параметри можна дізнатися з додатку......... 
З точки зору конкурентноздатності продукція Рівненського пивзаводу визначається кількома перевагами. По – перше, пива значно нижча, ніж у конкурентів. По – друге, продукція пивзаводу визначається екологічною чистотою. По – третє, за показниками стандартів пиво не відхиляється від норм (ТУ 05513937 – 002 – 95, ТУ 18 України 138 – 93, ТУ У – 05513951.001 – 95, ТУ У 05513957.001 – 97).
Щоб збільшити товарообіг і привернути увагу більшої кількості споживачів необхідно розширити номенклатуру випуску товару. Така стратегія буде мати назву – стратегія розвитку ринку. Товари, які можна виробляти, використовуючи обладнання пивзаводу можуть бути безалкогольні напої, соки, консервовані вироби з плодів і овочів тощо.
На даний момент якість продукції Рівненського пивзаводу має середній рівень і на перетині з показником низької ціни утворюють стратегію доброякісності, тобто, можна сказати, що Рівненський пивзавод реалізовує товар відповідної якості за відповідну ціну. Позитивним фактором у виробництві пива є те, що напій, який був зіпсований в процесі виготовлення, можливо “виправити” шляхом переробки. Навіть тоді, коли покупці бажають повернути партію товару, в якої пройшов термін зберігання, пивзавод не відмовляється прийняти її. Це, в свою чергу, обумовлює безвідходне виробництво.
Щоб в процесі діяльності підприємства не виникало проблем з якістю пива, воно при реалізації кожної партії обов'язково видає якісне посвідчення (додаток......... ). Інколи виникають суперечки з оптовими покупцями відносно не своєчасного зіпсування пива (тобто передчасно скінчився термін зберігання). В цьому випадку пивзавод, перш ніж прийняти зіпсовану партію товару, проводить лабораторні іспити і визначає чи пиво є продуктом, виробленим Рівненським пивзаводом, чи дотримувались умови зберігання, чи пиво дійсно мало вади при виробництві? Якщо дійсно були виявлені вади і визначено, що пиво дійсно належить Рівненському пивзаводу, підприємство забирає відбраковану партію товару. В тому випадку, коли привезена партія товару була зіпсована внаслідок недбалого зберігання, пивзавод має право не приймати товар і не відшкодовувати коштів. 
Для більш наглядного прикладу конкурентноздатності продукції Рівненського пивзаводу серед інших виробників пива, які діють в досліджуваному регіоні, приводимо рисунок 7.1. В ньому головними параметрами будуть зовнішній вигляд та фізико – хімічні показники.
 
Зовнішній вигляд і тара
  
           Фізико – хімічні і органолептичні показники
 
Рисунок 3.3.1 Поєднання елементів якості пива.
 
 
   - “Новоград – Волинське” пиво;                   - “Славутич”;
        
        
                                                                        
  - “Славута”;                                                     - “Рівненський пивзавод”;
 
 
                                             - “Оболонь”.
 
З рисунку 3.3.1 видно, що Рівненський пивзавод, порівняно з іншими фірмами, хоч і не має вишуканого зовнішнього виду, але переважає за фізико – хімічними і органолептичними показниками. З цього можна зробити висновок, що підприємству потрібно приділяти увагу на зовнішнє оформлення власного продукту, тому що цей фактор є одним з важливих при виборі покупцями товару.
Рівненський пивзавод має власну торгову марку у вигляді келиха з пивом і гербового символу. Цим і відрізняється фірма від інших. Підприємство використовує штрихове кодування, яке зображене на етикетках (додаток..........). Штрихове кодування складено за зразком ЕАN – 13. Це свідчить про те, що пиво Рівненського пивзаводу може надходити на світовий ринок. Структура штрихового коду для Рівненського пивзаводу складається з наступних параметрів:
48 – свідчить про те, що пиво вироблено в Україні;
20 – номер регіону;
009 – вид промисловості;
610 – номер заводу;
057 – номер товару.
При використанні штрихового кодування підприємство робить крок у підвищення конкурентноздатності продукції, у збільшенні попиту на товар і забезпеченні його відповідності сучасним нормам торгівлі та зовнішньо - торгівельному обміні.
Якість пива постійно перевіряється лабораторією і за результати несе відповідальність начальник лабораторії. Розглянувши це питання, можна зробити висновок, що до управління якістю пива на підприємстві відносяться дуже сумлінно і це дає змогу уникати неприємних моментів. Завдяки добрій якості і екологічній безпеці пива ВАТ “Рівненський пивзавод” утримує свою частку ринку і має шанси на підвищення конкурентноздатності власної продукції.
Як зазначалося в попередніх питаннях, конкурентами Рівненського пивзаводу є “Новоград – Волинське” пиво, “Славутич”, “Славута” і “Оболонь”. Протягом періоду практики робилися дослідження щодо становища ВАТ “Рівненський пивзавод” на сучасному регіональному ринку пива. Метод за яким проводилися дослідження – це опитування покупців. Споживачам ставились декілька питань, які для підприємства були найважливішими. Кількість опитуваних складались з 200 чол. і результати від оброблених даних поширювались на загальну кількість споживачів пива з урахуванням похибок і неточностей.
Найпершим і найголовнішим питанням було: яку марку пива купують споживачі? Результати мали наступний вигляд:
 
                          Сегментація ринку пива за ознакою прихильності до тієї чи іншої марки пива.
Таблиця 3.3.1
Найменування фірмиВідсоток, %
Рівненський пивзавод37,7
Новоград – Волинське13,5
Славута10,8
Славутич18,3
Оболонь20,1
 
З цих даних можна зробити наступний висновок, що в основному, надають перевагу Рівненському пиву. Але найбільш небезпечними конкурентами, все ж таки, є “Оболонь” і “Славутич”.
Потім було поставлено запитання про те, чому покупці не обирають іншого виду пива. Результати були наступними:
 
Аналізуючи рисунок 3.3.2 зауважимо, що більш усього споживач приділяє увагу тій чи іншій фірмі за умови доступності ціни.
На питання які причини вибору того чи іншого підприємства, яке виробляє пиво, респонденти відповіли так: 
 
 
 
                        Причини вибору тієї чи іншої марки пива
    Таблиця 3.3.2
ПричиниВідсоток, %
Тому що це смачний продукт74
Тому що це натуральний продукт50
Тому що утамовує спрагу43
Добре освіжає19
Джерело корисних речовин15
Добре для запивання їжі12
“Горілка без пива – гроші на вітер”11
 
Головною причиною яка служить приводом для купівлі пива є його смакота. 
Після того як ми з'ясували за яких причин купують пиво взагалі, можна дізнатися чому споживачі купують тільки те пиво, яке купують?
 
                Сегментація ринку за належністю до однієї марки пива
Таблиця 3.3.3
ПараметриВідсотки, %
Подобається смак88
Підходить ціна35
Постійна наявність в продажу24
Зручна тара16
Інше5
 
Таким чином, ми з'ясували, що при купівлі конкретного виду пива, споживачі цінують смак.
І останнє питання на яке залишилося відповісти – це де частіш усього купується пиво.
 
                    Сегментація ринку пива за місцем придбання
Таблиця 3.3.4
Місце здійснення купівліВідсоток, %
Ринок40
Гастроном23
Пив бар16
Кіоск8
Супермаркет6
Оптово – роздрібні магазини5
Лоток2
 
 
При з'ясуванні цього питання ми дізналися, що більша частка споживачів купує напій на ринку.
Проведений аналіз конкурентів і думок споживачів дозволяє виявити відносні переваги і недоліки ВАТ “Рівненський пивзавод” на діючому ринку. Тому варто скласти карту аналізу сильних і слабких сторін, тобто “профіль полярностей”.
 “Профіль полярностей”
ЗАТ “Оболонь”
Таблиця 3.3.5
п\пПоказникиБали
“ – “0“ + “
2112
1234567
1Ступінь досягнення цілей
2Рівень ризику
3Ступінь доцільності організаційної структури
4Рівень комунікаційних зв'язків в підприємстві 
5Стиль керівництва
6Рівень прибутку
7Частка ринку
8Система контролю якості товару
9Широта асортименту
10Гнучкість цінової політики
11Доцільність цінової політики
12Система організації збуту
13Рівень сервісу
14Система стимулювання покупців
15Ступінь маркетингової активності
16Дослідження і розробки 
17Стан матеріально – технічної бази
18Кваліфікаційний стан кадрів
19Оцінка руху кадрів
20Ступінь мотивації кадрів
 
                                                                       Продовження таблиці 3.3.5
1234567
21Фінансові можливості підприємства
22Організаційна культура
23Рейтингова оцінка підприємств
 
 “Профіль полярностей”
“Славутич”
Таблиця 3.3.6
п\пПоказникиБали
“ – “0“ + “
2112
1234567
1Ступінь досягнення цілей
2Рівень ризику
3Ступінь доцільності організаційної структури
4Рівень комунікаційних зв'язків в підприємстві 
5Стиль керівництва
6Рівень прибутку
7Частка ринку
8Система контролю якості товару
9Широта асортименту
10Гнучкість цінової політики
11Доцільність цінової політики
12Система організації збуту
13Рівень сервісу
14Система стимулювання покупців
15Ступінь маркетингової активності
16Дослідження і розробки 
17Стан матеріально – технічної бази
18Кваліфікаційний стан кадрів
19Оцінка руху кадрів
                                                                                   Продовження таблиці 3.3.6
1234567
20Ступінь мотивації кадрів
21Фінансові можливості підприємства
22Організаційна культура
23Рейтингова оцінка підприємств
 
 
 “Профіль полярностей”
“Славута”
Таблиця 3.3.7
п\пПоказникиБали
“ – “0“ + “
2112
1234567
1Ступінь досягнення цілей
2Рівень ризику
3Ступінь доцільності організаційної структури
4Рівень комунікаційних зв'язків в підприємстві 
5Стиль керівництва
6Рівень прибутку
7Частка ринку
8Система контролю якості товару
9Широта асортименту
10Гнучкість цінової політики
11Доцільність цінової політики
12Система організації збуту
13Рівень сервісу
14Система стимулювання покупців
15Ступінь маркетингової активності
16Дослідження і розробки 
17Стан матеріально – технічної бази
18Кваліфікаційний стан кадрів
                                                                             Продовження таблиці 3.3.7
1234567
19Оцінка руху кадрів
20Ступінь мотивації кадрів
21Фінансові можливості підприємства
22Організаційна культура
23Рейтингова оцінка підприємств
 
 
 “Профіль полярностей”
“Новоград – Волинський”
 
Таблиця 3.3.8
п\пПоказникиБали
“ – “0“ + “
2112
1234567
1Ступінь досягнення цілей
2Рівень ризику
3Ступінь доцільності організаційної структури
4Рівень комунікаційних зв'язків в підприємстві 
5Стиль керівництва
6Рівень прибутку
7Частка ринку
8Система контролю якості товару
9Широта асортименту
10Гнучкість цінової політики
11Доцільність цінової політики
12Система організації збуту
13Рівень сервісу
14Система стимулювання покупців
15Ступінь маркетингової активності
16Дослідження і розробки 
17Стан матеріально – технічної бази
                                                                             Продовження таблиці 3.3.8
1234567
18Кваліфікаційний стан кадрів
19Оцінка руху кадрів
20Ступінь мотивації кадрів
21Фінансові можливості підприємства
22Організаційна культура
23Рейтингова оцінка підприємств
 
Результат зі знаком “ + “ свідчить про переваги Рівненського пивзаводу над конкурентом, а зі знаком “ – “ вказує на слабкі сторони підприємства як бачимо з таблиць 5., 6., 7. і 8. На основі даних “профілю полярностей” можна зробити такий висновок, що більш небезпечними конкурентами є фірми “Оболонь” і “Славутич”. Головними перевагами цих фірм є високий ступінь маркетингової активності, налагоджена система організації збуту і стимулювання покупців, велика фінансова можливість, оптимальний кваліфікаційний склад кадрів. За довге існування ці фірми набули статусу престижності. Їхня висока потужність дозволяє їм охоплювати ринки багатьох регіонів. Фінансові можливості дозволяють вкладати кошти в рентабельні розробки і дослідження. Але в Рівненській області вони не можуть захопити більшу частку ринку за умови високої ціни на власну продукцію і не такого достатнього обсягу його наявності на ринку. Не маловажним негативним фактором їх діяльності на регіональному ринку пива є велика відстань.
Фото Капча