Регіональний ринок пива і аналізу маркетингової діяльності ВАТ "Рівненський пивзавод"

-автоматизація і самостійність функціонування підприємств в народному господарстві України;

-багатогалузевий і комплексний характер їх праці;

-наявність сегменту загального ринку.

У рамках маркетингової товарної політики для більшості пивоварних фірм здійснюються такі задачі:

-комплексне вивчення ринку пива;

-планування товарного асортименту і цін на пиво;

-виявлення потенційного попиту і незадоволених потреб;

-планування і здійснення збуту пива;

- розробка заходів, щодо вдосконалення властивостей пива, управління і організація, виробництво і торгівля.

Маркетингова товарна політика, орієнтована на ринок продовольчих товарів, є невід'ємною часткою, цілісною концепцією маркетингу. Вона має ряд загальних і відмінних рис на відміну від маркетингової товарної політики непродовольчих товарів. Втім, для і пива ця концепція не є сторонньою. Відмінні риси даного виду маркетингової політики можна розбити на такі основні елементи:

1)особливості, пов'язані з товаром;

2)особливості, пов'язані з попитом;

3)особливості, пов'язані з пропозицією;

4)особливості, пов'язані з покупцем;

5)особливості, пов'язані з підприємством, яке виробляє і реалізує продовольчі товари ( у нашому випадку пиво).

До першого типу особливостей слід, в першу чергу віднести двояку природу продовольчих товарів сільськогосподарського виробництва, які можуть виступати  у вигляді сировини для виробництва інших продуктів харчування (що наближує їх до продукції виробничо – технологічного призначення), а також у вигляді кінцевого продукту власного споживання. Як відомо, для виготовлення пива необхідні такі сільськогосподарські культури: ячмінь, хміль, інколи рис і кукурудза. В пивоварній промисловості, скажімо, ячмінь може використовуватися для власного споживання підприємствами. А взагалі ячмінь для пивзаводів є головною сировиною, якій приділяється найбільша увага і яка виконує багатофункціональну роль у виробництві і споживанні пива.

Ряд продовольчих товарів займає монопольне положення на ринку і не може бути замінений іншими продуктами, тобто для них не характерний “ефект заміщення” (сіль, хліб тощо). З монопольним положенням цих товарів пов'язані і особливості їх життєвого циклу, що необхідно враховувати маркетологу, який займається ринком продовольчих товарів. Для того, щоб пристосувати цей принцип до споживання пива, потрібно розібратися в мотивації покупців та відповісти на запитання: чи зможуть споживачі пива поміняти свій улюблений напій на, скажімо, джин – тонік чи ром – колу? По справжньому прихильні цьому виду напою споживачі навряд чи відмовляться від пива. Тому з впевненістю можна сказати, що пиво серед напоїв займає монопольне положення бо в цьому випадку “ефект заміщення” не відбувається.

Асоціюючи продукти харчування з поняттям “їжа”, можна сказати, що вони задовольняють первинні фізіологічні потреби людини, але агрегуючі продовольчі товари за багатьма ознаками  слід указати на можливість задоволення ними і вищих потреб, наприклад, належності до певної соціальної групи. А пиво, як відомо, асоціюється з напоєм, який втамовує спрагу. Втім немає нічого дивного, що споживачі вживають його не тільки за цієї причини. Пиво вживається як приємний напій в час відпочинку вдома і на будь – якій вечірці. Що ж до агрегування за ознаками, то, можливо, це буде досягнення морального задоволення після випитого келиха пива.

До особливостей пов'язаних з попитом слід віднести те, що хоч він і потерпає зміни, але в цілому достатньо стійкий, особливо по хлібобулочним і м'ясомолочним товарам, оскільки вони підтримують життєвий потенціал населення. До цього типу особливостей слід віднести підвищену частоту і невідкладність попиту на продовольчі товари, тому що відкласти “їжу на потім” не можливо. А що ж стосується пива, то воно є тим напоєм, який в наш час стає все більше бажаним. Тому стійкість попиту на нього гарантована, звісно, при відсутності будь – яких катаклізм, а саме нормальних умовах існування і розвитку економіки і країни.

До третього типу особливостей слід віднести:

-терміни реалізації;

-стислий життєвий цикл;

-високі витрати, пов'язані зі створенням і підтриманням запасів, що обумовлюють широким асортиментом продовольчих товарів;

-облік “фактору допитливості”, тому що багато покупок здійснюється в різноманітних магазинах і у різноманітних покупців не із – за бажання забезпечити джерело надходження, а із – за прагнення до експерименту.

Виробник і реалізатор продовольчих товарів повинен вирішити триєдину задачу:

1)переконати торговців у доцільності продажу його продукції;

2)переконати покупців у доцільності покупки його продукції;

3)провести заходи щодо підтримки стабільного попиту на його продукцію.

Постачальник продовольчих товарів, перш за все, має справу з оптовими і роздрібними замовленнями, а не з клієнтурою, впливом на яку можливо було б полегшити задачу створення ринку збуту. Всі ці умови необхідні також для пивоварних підприємств. А що ж до “фактору допитливості”, то при появі нової марки пива кожний споживач його скоштує, а потім вже вирішить, чи перейти до його споживання, чи залишитися вірним вже колись обраному пиву. Про терміни реалізації лише можна зауважити, що термін реалізації коливається від 7 – 10 днів до 1 – 3 місяців. І в залежності від цього на підприємстві відбувається швидкий або дещо уповільнений збут пива. Тому для фірм постають ряд проблем відносно реалізації цього напою, які будуть розглянуті у наступних питаннях.

Четвертий тип особливостей характеризується тим, що існує велика кількість покупців продовольчих товарів при відносно низькій купівельній спроможності. Галопуюча інфляція, відставання