Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Рентні відносини

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

земельних власників, [2, ст. 355 ].

Абсолютна земельна рента у сільському господарстві, порівняно з іншими галузями народного господарства органічна будова капіталу значно нижча ніж, скажімо, у промисловості. І це дійсно так, бо навіть у високотехнологічній аграрній сфері високорозвинених країн сільськогосподарська техніка використовується часто тільки в певний період року: обробка землі, жнива. Проте живої праці тут завжди багато, більше, ніж в інших галузях. Унаслідок цього, тут за такої ж у середньому продуктивності праці, як і в промисловості, буде створено додатковий продукт більший, ніж рівновеликим капіталом у промисловості. Розглянемо це на прикладі: припустимо, у промисловості задіяний капітал в 100 одиниць. При цьому на постійний капітал витрачено 80 одиниць, а на змінний (тобто витрати на робочу силу) – 20 одиниць. В аграрній сфері такий самий за розміром капітал розподілений таким чином: 60 одиниць – постійний, а 40 одиниць – змінний. Якщо припустити, а це науково обґрунтоване припущення, що і в промисловості, і в сільському господарстві однакова ступінь ефективності праці (а вона приблизно однакова, бо середніми, однаковими у різних галузях, є і витрати праці в одиницю часу, і інтенсивність праці), то різна кількість живої праці створить і різну кількість додаткового продукту. Отже, вартість товару в сільському господарстві за норми додаткової вартості в 100% буде становити:
 ,
а в промисловості –
 ,
де С – матеріальні витрати господарства (підприємства), V – оплата праці, а С+V – собівартість (витрати).
Якби це були різні галузі промисловості, то різна норма прибутку привела б до міжгалузевої конкуренції і переміщення капіталу з галузі з нормою прибутку в 20% до галузі з нормою прибутку в 40%. Але щодо сільського господарства цього не відбувається. Земля тут є основним засобом виробництва, її кількість обмежена і вона знаходиться в приватній власності. Отже, переміщення тут практично неможливе, а відтак, сільське господарство не бере участі у формуванні середнього прибутку. Через це продукція сільського господарства продається не за ціною виробництва, а за вартістю.
Якщо ми припустимо, що середня норма прибутку в промисловості становить 20%, то це означає, що підприємець-орендар задовольниться теж 20% прибутку і з вартості виробленої продукції забере 120 одиниць, з яких 100 одиниць відшкодують його витрати, а 20 одиниць будуть становити його прибуток. А оскільки продукція буде продана за 140 одиниць, то різницю в 20 одиниць у формі абсолютної ренти отримає землевласник.
Причиною абсолютної ренти виступає монополія приватної власності на землю. Джерело- праця найманого робітника, який створює додаткову вартість.
У сучасній економічній літературі існування абсолютної ренти або ігнорується, або її пов'язують з перевищенням попиту над пропонуванням конкретного виду сільськогосподарської продукції і перерозподілом прибутку, створеного в інших галузях народного господарства. Такий підхід є невиправданим і ненауковим, бо він, по суті, ототожнює абсолютну ренту з монопольною.
Окрім диференційної та абсолютної рент, у сільському господарстві має місце монопольна рента. Вона пов'язана, і це обов'язкова умова, з наявністю унікальних земель за родючістю, особливими кліматичними умовами тощо. Прикладом можуть бути землі у французькій провінції Шампань, де має місце унікальне сполучення землі відповідної якості, вологості, кількості сонячних днів за рік, температури і т. ін., яка дає змогу вирощувати виноград, з якого можна робити першокласне шампанське вино. Практично ніде більше немає землі з таким сполученням цих факторів. А оскільки такі земельні масиви обмежені, їх не можна збільшити, а попит на цю продукцію сільського господарства постійно зростає, то власник таких земель отримує від володіння цією землею додаткову вартість у вигляді монопольної ренти. На відміну від абсолютної та диференційної рент, цю додаткову вартість створюють наймані робітники в інших галузях народного господарства, а до власника землі вона потрапляє шляхом перерозподілу через механізм монопольної ціни.
Монопольну земельну ренту визнають усі економісти, але поряд з нею також часто виділяють монопольну ренту рідкості. Вона пов'язана з рідкістю, неповторністю блага. Це може бути продукція праці видатного музиканта, хірурга або, скажімо, знаменитого ювеліра. Природа такої ренти така сама як і природа монопольної земельної ренти.
На поверхні земельна рента виступає у вигляді орендної плати. Але орендна плата часто буває більша за ренту. Це пов'язано з тим, що передаючи орендарю землю, землевласник може одночасно передавати в оренду і різноманітні споруди, які знаходяться на даній земельній ділянці. Це можуть бути ангари, склади, певні виробничі комплекси і т. ін. У цьому випадку до ренти буде включено амортизацію основного капіталу і відсоток на вкладений землевласником капітал, що передається в оренду разом із землею.
В умовах ринку земля стає об'єктом купівлі-продажу. Але оскільки земля не є продуктом людської праці і через це не має вартості, то ціна землі виступає ірраціональним виразом вартості. Вона визначається відповідно до грошового розміру ренти і норми банківського відсотка. Іншими словами, продаючи землю, власник землі буде вимагати таку суму, поклавши яку в банк під діючий відсоток він буде отримувати суму, еквівалентну розміру ренти.
Обмеженість землі і постійне зменшення сільськогосподарських угідь, унаслідок промислового і цивільного будівництва, ерозії ґрунту, будівництва шляхів тощо призводить до постійного зростання ціни землі. Це робить землю найнадійнішим активом, який захищає заощадження від знецінення внаслідок інфляції, 9, ст. 282-288
 
Висновок
 
Метою моєї курсової роботи було розкриття теми «Рентні відносини».
Отже, всі рентні відносини розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею (фермери, селянськігосподарства, селянські спілки, кооперативи тощо). Методи, форма, частка розподілу визначаються пануючими відносинами власності в аграрному секторі.
Загальнонародна власність на землю передбачає:
відсутність абсолютної ренти, отже збагачення земельних власників за рахунок усіх інших споживачів сільськогосподарської продукції;
концентрацію диференціальної ренти І, як дару природи, в руках держави й використання її в інтересах всього суспільства;
мінімальне вилучення диференціальної ренти ІІ, для того, щоб господарства, які одержали її за рахунок своїх додаткових трудових зусиль і капітальних вкладень, могли цю ренту використати для підвищення ефективності виробництва й вирішення своїх соціальних проблем.
Приватна власність на землю,
по-перше, породжуючи монополію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх (суспільно необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу;
По-друге, диференціальна рента І, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому.
По-третє, диференціальна рента ІІ через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається в тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею робити додаткові капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.
В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. В земельному податку й орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту. Проте рентні відносини, які склалися тепер в Україні, мають перехідний характер. До цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, не стійкими й чекають свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний інтерес.
 
Література
 
Башнянин Г. І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997 – 302 с.
Башнянин Г. І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000 – 528 с.
Корнєєв Ю. В. Земельне право. 2-ге вид. перероб. та доп. Навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2011 – 248 с.
Земельне право України. Підручник / За ред. Погрібного О. О., 3-51 Каракаша І. І. – К Істина, 2003 – 448 с.
Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга 3-51 (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін. ; За ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004 – 368 с.
Гарбуз М. Формування і розвиток ринку землі в процесі проведення земельної реформи // Економіст, 2001, №9, 42-45с.
Онищенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері Укра-їни. // ЕУ. – 1997 – № 4 -50-61с.
Семененко В. М., Коваленко Д. І., Бугас В. В., Семененко О. В. Е 45 Економічна теорія. Політекономія. Навчальний пос. – За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка – К. : Центр учбової літератури, 2010 – 360 с.
Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. – К. : Центр учбової літератури, 2011 – 480 с.
Основи економічної теорії. Підручник / За заг. ред. О. О. Мамалуя, канд. економ. наук. – К. : Юрінком Інтер, 2006 – 479 с.
Земельний кодекс України. //ВВР – 2002 – № 3-4 – 320 с.
Третяк А. М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. – Київ, 1998 – 224с.
Климко Г. Н,, Нестеренко В. П., Каніщенко Л. О., Чухно А. А. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – К. : Вища школа – Знання:. – 1997. – 455-462 с.
Політична економія – Федоренко В. Г.
Фото Капча