Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Роль поліклінічних установ в медичній профілактиці

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
1. Поняття і види профілактики
2. Роль поліклінічних установ в медичній профілактиці
Висновки
Список використаних джерел
 
 Вступ
 
Профілактика (від грецького «prophylaktikos» або латинського «prophylacticus» – запобіжний) в медицині в цілому розглядається як сукупність заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення держави і є основним принципом охорони здоров’я України. Стан і рівень проведення профілактичних заходів в будь-якій країні відображає характер соціально-економічних, науково-технічних та політичних умов життя суспільства.
Крім загального вищезгаданого визначення, профілактика також включає забезпечення високого рівня здоров’я людини, її творчого довголіття, запобігання конкретним захворюванням або патологічним станам. Це цілісна система заходів, спрямованих не тільки на первинні причини захворювання, а й на чинники ризику розвитку патологічних процесів. В питання профілактики входить усуненняпричин виникнення захворювань, поліпшення умов праці, побутуі відпочинку населення та охорони довкілля.
Зміст поняття профілактики і конкретні форми її здійснення мінялися на різних етапах історичного розвитку суспільства залежно від умов суспільного і державного устрою і рівня розвитку науки. Хоча виникнення профілактики і веде в глибоку старовину (питання запобігання хворобам на основі дотримання правил особистої гігієни і раціональної дієтетіки займали значне місце в медицині стародавнього світу), розробка її наукових основ почалася лише у ХІХ ст.
Становленню наукової профілактики сприяли вивчення ролі зовнішнього середовища у виникненні хвороб, досягнення епідеміології, гігієна і фізіології, широке розповсюдження суспільних ідей в клінічній медицині. Передові лікарки і діячі медичної науки бачили майбутнє медицини в розвитку суспільної профілактики, в нерозривній єдності лікувальної і профілактичної медицини.
 
1. Поняття і види профілактики
 
Профілактика – складова частина медицини, соціальний профілактичний напрямок у справі охорони і зміцнення здоров’я, який містить у собі медичні, санітарно-технічні, гігієнічні і соціально-економічні заходи. Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічною і медичною задачею держави.
Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику.
Залежно від стану здоров’я, наявності факторів ризику чи захворювання вираженої патології в людини розглядають 3 види профілактики.
1. Первинна профілактика – це система заходів щодо попередження виникнення і впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, оздоровлення навколишнього середовища й ін.). До первинної профілактики відносять соціально-економічні заходи держави з оздоровлення способу життя, навколишнього середовища, виховання та ін. Профілактична діяльність обов’язкова для всіх медичних працівників. Не випадково поліклініки, лікарні, диспансери, пологові будинки називаються лікувально-профілактичними установами.
Вторинна профілактика – це комплекс заходів щодо усунення виражених факторів ризику, які за певних умов (зниження імунного статусу, перенапруга, адаптаційний зрив) можуть привести до виникнення або загострення рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, направленого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.
Ряд фахівців пропонують термін «третинна профілактика» як комплекс заходів щодо реабілітації хворих, що втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальній придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності особистості) і медичну (відновлення функцій органів і систем) реабілітацію.
Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є формування в населення медико-соціальної активності й установок на здоровий спосіб життя.
Суспільна або соціальна, профілактика передбачає охоронута зміцнення здоров’я окремого колективу чи суспільства в цілому. Це система політичних, економічних, законодавчих, виховних, санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та медичних заходів, що їх планово проводять на державному рівні та громадські організації з метою забезпечення всебічного розвитку фізичних і духовних сил громадян, усунення чинників шкідливого впливу на їхнє здоров’я. Суспільна профілактика спрямована на забезпечення високого рівня здоров’я населення, виключення причин, що призводять до хвороб, створення оптимальних умов для колективного життя, зокрема умов праці, відпочинку, матеріальне забезпечення, житлово-побутові умови, розширення асортименту продуктів харчування і непродовольчихтоварів, а також розвиток охорони здоров’я, освіти, культури, фізичного виховання і спорту.
Індивідуальна профілактика включає заходи із запобігання захворювання, збереження і зміцнення здоров’я, які здійснює конкретна особа. Практично, ця профілактика зводиться до ведення здорового способу життя і, головним чином ґрунтується на дотриманні правил особистої гігієни в побуті й на виробництві, заняттях фізичною культуроюі спортом.
Профілактичні заходи, орієнтовані на підвищення несприйнятливості населення до інфекційних хвороб, ділять на дві групи:
способи зміцнення загальної неспецифічної стійкості організму;
способи створення специфічної стійкості (імунітету) до конкретних хвороб.
Зміцнити неспецифічну стійкість людського організму можна шляхом фізичного виховання і загартування, поліпшення побутових умов, організації правильного режиму праці та відпочинку, раціонального харчування. Крім того, вже відомо багато природних і синтетичних сполук, введення яких в організм людини стимулює вироблення власних інтерферонів, лізоциму, комплементу та інших факторів неспецифічного захисту. До таких препаратів відносять настоянку китайського лимоннику, женьшеню, елеутерококу, синтетичні сполуки аміксин, амізон, метилурацил, нуклеїнат натрію та ін.
З метою профілактики інфекційних хвороб запропоновано багато різних вакцин і анатоксинів. Розрізняють живі та вбиті (інактивовані) вакцини. Живі вакцини готують з ослаблених мікроорганізмів, яких знайдено в природних умовах або отримано методами селекції. Вже широко застосовуються живі вакцини проти поліомієліту, кору, грипу, епідемічного паротиту, червонички (краснухи), туберкульозу, сибірки та інших хвороб.
Живі вакцини вводять в
Фото Капча