Роль рухливих ігор у фізичному розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Вихователь стежить у процесі гри, щоб діти діяли відповідно до поставлених рухових завдань. Часто буває так що діти занадто захоплюються сюжетом гри і забувають про основне – правильне виконання рухів. Наприклад у грі «Квач», вихователь запланував закріпити уміння дітей бігати з високим підняттям стоп, та далеко не всі діти вірно виконують гру. У цьому випадку педагогу варто звернути увагу дітей на те, що однією з умов є використання у грі саме бігу з високим піднімінням стоп, попередньо ознайомивши і продемонструвавши їх з цими прийомами. Проте добиваючись правильного виконання дітьми рухів, вихователь, не повинен спиняти гру, щоб виправити помилки. Такі зауваження треба робити по ходу гри або в паузі між її повтореннями.

Важливо у вказівках по ходу гри і після її закінчення, коли підбиваються підсумки, регулярно роз'ясняти, що в грі треба бути спритним, витриманим, кмітливим і мотивувати дітей на перемогу.

Слідкуючи за грою вихователь також має бути терпимим до діток, у яких не зовсім виходить виконати той чи інший елемент фізичної діяльності, має приділити їм особливу увагу в індивідуальній роботі над тими рухами що були не досконалі. Також знаючи особливості таких дітей недоречно вилучати їх з гри, при першій же помилці. Адже вона і так бігає повільно, тому й була спіймана, а ми ще садимо її на стільчик, забираючи можливість повправлятись. Головне завдання для вихователя - це забезпечити активну участь дітей у грі. Надання дитині можливість активно рухатися в результаті приведе до позитивних зрушень в її руховій підготовленості. Тобто чим більше практичного досвіду, тим краще результат.

Хід рухливої гри слід спрямувати таким чином, щоб це сприяло розвиткові позитивних якостей, створювало ситуації взаємодопомоги, підсилювало відчуття колективізму. Вихователь проводить виховну роботу, заохочує активних, старанних дітей, хто виконує правила. У паузах між програваннями потрібно робити вказівки, висловлювати пропозиції щодо змін або варіантів продовження гри, залучати також до цього дітей. 

Наприкінці гри підбивають підсумки. Спочатку слід відзначити тих, хто правильно виконував правила гри та рухові дії, виявляв спритність, виручав однолітків, умів домовитися і розв'язати конфліктні ситуації. Тих гравців що програли чи не зовсім впорались із завданням необхідно підтримати і мотивувати на перемогу. Та слід пам'ятати, у молодшій групі вихователь дає позитивну оцінку кожному, а виділяє тих, хто впорався найкраще. 

Виходячи з цього до вихователя в керівництві грою ставляться певні методичні вимоги, дотримання яких забезпечить успішне її проведення.

Вихователь повинен спрямовувати рухливу гру на виховання у дітей позитивних якостей: дружби, товариської підтримки, чесності, сміливості, витримки. 

Для нього вихователь має наполегливо добиватись виконання дітьми в ході гри правил. Наприклад, у грі "Хитра лисиця" є правило: "лисиця" виявляє себе лише після того, як діти тричі спитають: "Хитра лисице, де ти?". При цьому "лисиця" повинна вибігти в центр кола і лише тоді починає ловити інших дітей. Якщо ж така «хитра лисичка» одразу почала квачити дітей, які ще не встигли розбігтися з кола, то звичайно, вона поквачить багатьох з них. Але це буде грубе порушення правил. Одже, вихователь має слідкувати і не допускати таких випадків. Краще повторити правила гри дітям ще раз, або відмітити гравця який грав чесно, хоч у результаті, можливо, зловив менше дітей. Тим самим пояснивши що виконання правил забезпечує позитивну оцінку і є необхідним.

Керівництво грою має сприяти виявленню самостійності й ініціативності її учасників. Для цього вихователь повинен проводити не тільки ігри, які заплановані, а й ті, які бажають грати самі діти. Знайомі дітям ігри, звісно ж, корисні і мають постійно закріплюватись та ускладнюватись. Але коли педагог бачить що гра втратила жвавий інтерес гравців, то саме час внесити в хід гри зміни, узгодивши їх із дітьми. Ще один спосіб зробити гру цікавішою – різноманіття приладдя, спортивного обладнання чи використання музичного супроводу.

Щоб розвивати у дошкільників ініціативу, корисно іноді доручати вибір ведучого їм самим. Наприклад, після того як гру було проведено з тим ведучим, якого призначив вихователь, цій дитині пропонують самій обрати наступного ведучого.

Керівництво вихователя повинно забезпечувати в грі закріплення і вдосконалення рухових навичок у дітей. Не можна назвати таку гру правильною, в якій учасники, захоплюючись емоціональною стороною, не правильно виконують рухи. Наведемо приклади. Наслідуючи в грі "зайчиків", дошкільники повинні підстрибувати на обох ногах одночасно: зображаючи "мисливців", вони роблять повний замах рукою при метанні м'яча, при цьому не виходячи з-за позначену лінію; і т.д.

Дуже важливою стороною керівництва грою є врахування вихователем вікових та індивідуальних особливостей дошкільників. При виборі гри вихователю завжди доводиться теоретично зважувати вплив гри на дітей, підбирати відповідне обладнання, місце проведення чи музичний супровід. Та слід пам'ятати, що у грі не повинно бути надто багато галасу, багато приладдя, а також різких сигналів - усе це стомлює нервову систему дошкільників, особливо молодшого віку.

Також варто врахувати гранично допустиме навантаження для кожної вікової групи. Зміст та правила гри мають бути зрозумілими усім, доступними для виконання і включати в себе закріплення уже знайомих рухів. 

Слід згадати про дітей з властивостями, які потребують особливої уваги вихователя: з ослабленим