Роль України у міжнародному економічному середовищі

Промислова розвинуті країни. Ця категорія країн є основним експортером промислових товарів. Вони торгують цими товарами між собою, а також вивозять їх у країни з іншими типами господарської структури в обмін на сировину і напівфабрикати. Великий розмах і розмаїття виробничої діяльності роблять промислово розвинуті країни багатими на ринки збуту для будь-яких товарів [16, с.25]. 

Другий економічний показник - характер розподілу прибутків у країні. На розподіл прибутків впливають не лише особливості господарської структури країни, а й її політична система. За характером розподілу прибутків країни можна класифікувати на такі групи: країни з дуже низьким рівнем сімейних доходів; країни з переважно низьким рівнем сімейних доходів; країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; країни з переважно середнім рівнем доходів.

 

 

У кожної країни свої звичаї, свої правила, свої заборони, що визначає та впливає на стан зовнішньоекономічних відносин даної країни. При аналізі даної підсистеми необхідно насамперед з’ясувати, як сприймає закордонний споживач ті або інші товари і як він використовує їх. Незнання культурного середовища суттєво знижує встановлення зв’язків між різними країнами та окремими суб’єктами економічної діяльності даних країн. Відрізняються країни одна від одної і прийнятими в них нормами поведінки в діловому світі. Перед проведенням переговорів в іншій країні бізнесмен повинен проконсультуватися стосовно цих особливостей. У кожній країни (і навіть в окремих регіонах усередині країни) свої культурні звичаї, свої переваги, які діяч ринку повинен знати.

В найзагальнішому вигляді можна сказати, що такою сукупністю соціально-культурних факторів є цивілізаційні зміни. Сучасні соціологи, політологи, історики найчастіше під цивілізацією мають на увазі сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Тобто, поняття "цивілізація" означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку [8, с.41]. 

Дослідження соціально-культурного середовища приділялася значна увага з боку різних дослідників, що сприяло виникненню різноманітних теорій та визначення ступеня важливості даної підсистеми. Не будемо зупинятися на кожній з них окремо, виділимо лише так званий цивілізаційний підхід:

1) цей підхід орієнтований на пізнання міжнародних відносин з урахуванням специфіки країн і регіонів;

2) орієнтація на врахування специфіки передбачає уявлення про міжнародні відносини як багатолінійний, багатоваріантний процес;

3) цивілізаційний підхід не відкидає, а, навпаки, передбачає цілісність, єдність людської історії. Цивілізації як цілісні системи можна порівнювати одна з одною. У результаті такого підходу політика держави, групи держав, будь-якого міжнародного актора взагалі розглядається не сама по собі, а в порівнянні з політикою інших суб'єктів міжнародних відносин. Це дає можливість глибше зрозуміти міжнародні процеси, зафіксувати їх особливості в тих чи інших регіонах світу;

4) виокремлення певних критеріїв розвитку цивілізації дозволяє соціологам оцінити рівень досягнень тих або інших держав, народів і регіонів. Їх внесок у розвиток світової цивілізації, в тому числі у формування системи міжнародних відносин і створення системи міжнародної безпеки;

5) цивілізаційний підхід відводить належну роль в історичному процесі людському духовно-моральному та інтелектуальному факторам. У такому підході важливе значення для характеристики й оцінки міжнародних відносин і зовнішньої політики мають релігійні, культурні, соціоментальні та соціопсихологічні фактори.

Таким чином, погодимося з проф. П. Циганковим, багатогранні процеси, що пов'язані з властивою сучасному світу дихотомією єдності та плюралізму цивілізацій і культур, складають соціальне середовище (або контекст). Яке справляє суттєвий і зростаючий вплив на еволюцію та характер міжнародних відносин. Водночас не менше значення має позасоціальне середовище (екстрасоціальне), яке накладає свої обмеження і примуси на міжнародну систему [19, с.147]. 

 

 

Ще одним важливим елементом МЕВ є інформаційно-технічне середовище. Його вивчення включає аналіз розвитку економіки та інформаційних зв'язків як на рівні окремих суб'єктів МЕВ так й на рівні регіонів та всієї системи МЕВ в цілому.

З точки зору аналізу учасника МЕВ, таке дослідження полегшує вибір стратегії і тактики конкурентної боротьби в тих сферах економіки, в яких спостерігається або прогнозується відносне насичення ринку окремими видами товарів. Особливо важливим при цьому є конкурентний аналіз для експортних товарів чорних металів і деяких видів хімічної продукції в умовах несприятливої кон'юнктури ринків збуту, оскільки поставки їх на зовнішні ринки пов'язані із загостренням конкурентної боротьби [5, с.224].

 Аналіз технологічного середовища передбачає оцінювання очікуваних змін у процесі науково-технічної конкуренції, прогнозування можливості появи принципово нових технічних засобів і технологій або можливості нетрадиційного використання відомих технологій і т.д.

Дослідження технологічного середовища проводиться з урахуванням науково-технічних тенденцій і змін, що відбуваються в науці і належать до даної галузі виробництва. Особлива увага приділяється передбаченню можливостей технологічного прориву, появі товарів із принципово новими характеристиками. Прогнозні оцінки є основою формулювання стратегії підприємства у сфері НДПКР. Вона охоплює вирішення таких питань, як розмір і структура бюджету науково-дослідних робіт, створення власної дослідницької бази, спільна з іншими фірмами наукова розробка проблем