Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту

Прикметним з цієї точки зору може бути аналіз семантики і функцій одного з рослинних символів у складі зимової календарної обрядовості – конопель (льону) у ворожінні, відомому як “засівання конопель”. Воно було одним з популярних андріївських ворожінь. Найчастіше воно відбувалося так: рано-вранці або пізно ввечері, щоб ніхто не бачив, дівчина у віддаленому куті підвір*я засівала у землю або розсипала по снігу жменю конопляного (або лляного чи макового) насіння. Часто для більшого ефекту ворожіння дівчата скидали з себе одяг (оскільки частково або повністю оголене людське тіло “відкрите” для контакту з потойбічними силами). Після того дівчина згиналася так, що край її спідниці або фартух торкалися землі (або ж у випадку, коли дівчина скидала з себе одяг, вона тягнула за собою сорочку чи фартух), і так обходила засіяне місце, примовляючи:

 

Андрію, Андрію!

На тебе коноплю сію,

Димкою (чи спідницею) волочу,

Бо дуже заміж хочу.

 

Коли насіння проростало, дівчина за характером сходів визначала, чи вдалий у неї буде шлюб і чи відбудеться він взагалі (в усякому разі, на протязі року). Якщо дівчина не сіяла, а просто сипала насіння на сніг, то після такого “засівання” вона набирала жменю снігу разом з насінням, ішла додому і після того, як розтавав сніг, рахувала насіння: “до пари” чи ні.

Інколи для того, щоб насіння було відповідним чином “підготовлене” для такої важливої акції, якою було ворожіння, рекомендували носити його за пазухою, починаючи від дня Катерини.

Важливим у цьому випадку було те, що насіння торкалося прокреативної частини жіночого тіла і, таким чином, з одного боку, “просякало” фертильною енергією людини, а, з другого, саме насіння як ембріональний продукт, доторкаючись до жіночого тіла, магічно передавало йому свою продуктивну силу.

Аналогічний обрядовий сеанс – передачу енергії “прокреативного низу” жінки конопляному насінню з метою посилення дієвості ворожіння мало заволочування насіння предметами жіночого одягу, що контактували безпосередньо з черевом і стегнами (сорочка, запаска, фартух). Втім, не тільки жіночий одяг мав таку здатність. За повідомленням М. Зубрицького, “дівки сіють лен по хижи і приговорюють:

 

“Андрію, Андрію! Лен на тя сію, дай ми знати, з ким тя буду брати”. Заволочують портками (ногавицями) і кладуть їх на піч під голову. Хто присниться дівці, за того вона віддається. Також сіють лен і коноплі по хижи, щоб були великі. ”.

 

У наведеному описі обряду тісно переплелися ворожіння та магічна дія, яка повинна була сприяти родючості сільськогосподарських рослин. На особливу увагу заслуговують у цьому способі ворожіння аграрні елементи. У деяких описах “засівання конопель” згадано магічні дії, які в цілому імітують весь комплекс реальних рільничих робіт, пов*язаних із сівбою рослин (копання землі, сіяння, загортання, поливання). Отже, як слушно зазначає О. Курочкін, “аграрний момент ворожіння надто очевидний, хоча він і підпорядкований шлюбній магії. Можна припустити найдавніше аграрне значення цього ворожіння, покликаного збезпечити високий урожай конопель, льону тощо”. […] Інтерпретована з точки зору землеробства магічна практика “засівання конопель” має багато спільного з новорічними звичаями посівання і імітативної оранки плугом. Таким чином, схиляємось до думки про контамінацію у розглянутому прийомі ворожіння найдавніших аграрних елементів і більш пізніх шлюбних мотивів. ”

Наприкінці XIX ст. на Волині побутувало уявлення про “засівання конопель” як про дуже небезпечну дію, проведення якої вимагає від виконавиці неабиякої хоробрості: ”[…]

Ще небезпечнішим і страшним є ворожіння, яке відбувається у відлюдному місці саме опівночі: дівка сіє насіння конопель в оборі або в стодолі, потім знімає з себе сорочку і, волочачи її по цьому засіву, говорить: ”Сію, сію, не знаю, з ким буду збирати. ” На ці слова злий дух часом відповідає: ”Зо мною”, і навіть показується у подобі майбутнього чоловіка. Коментуючи наведений уривок, варто відзначити, що надзвичайна дієвість цього ворожіння, якому приписано властивість безпосередньо викликати інфернальних істот, зумовлена не тільки місцем, часом і способом проведення цієї акції, але, не меншою мірою, й магічними властивостями, приписуваними коноплям.

Коноплі, що можуть, як вважалося, впливати на інфернальних істот чи пов*язаних з ними людей, мають амбівалентну семантику. З одного боку, конопляними стеблами підперезувалися під час Купала для того, щоб відьма не зашкодила; конопляним цвітом, як вірили, навіть можна зачарувати відьмину корову 12; за допомогою полотна, витканого з конопель, можна побачити біса у вихорі. Проте та ж відьма могла, згідно з повір*ям, відбирати молоко у чужих корів за допомогою сплетеної з конопель нитки; в коноплях, за польським віруванням, сидить нечистий; на жменьку конопель, за оповіддю, наведеною в одній із збірок В. Гнатюка, перетворилася висельничка. Цікаво, що з коноплями як сільськогосподарською рослиною, що нею опікувалися жінки, могли в певних контекстах пов*язуватися еротичні алюзії. Так, за свідченням М. Дикарєва, після виводу молодої з комори співали:

 

Внадився журавель

До бабиних конопель,

Такий-сякий цибатий […]

 

Вегетативна сила рослини з подібною семантикою, символічно активізована під час