Розробка конструкторської документації виготовлення жіночої святкової сукні

Приватний пошив одягу – це мистецтво, досягти у якому, може лише людина, закоханий у справу і у відвідувачів. Кравець – професія універсальна. Воно й дизайнер одягу, і модельєр, і закрійник, і майстер із пошиття.

Прийомний салон в ательє – це приміщення, у якому надають замовнику наочну інформацію про повернення моди, інформацію про можливість замовлення відповідно до бажаннями замовника, виконують прийом, примірку і видачу замовлень.

У салоні перебувають меблі для замовників журнальні столики для перегляду журналів мод, вітрини, два м'яких крісла. На видному місці вивішено правила приймання й видачі замовлень і прейскуранти на що їх послуги. На вікнах фіранки з декоративної тканини. Примірочні кабіни, їх 2, задрапіровані декоративної тканиною (шторою). У кожній кабіні перебувають дзеркало-трельяж, тумбочка, стілець і вішалка. Кабіни добре освітлені. Запропоновані тканини представлені на стендах, а нові рекомендовані моделі – на манекенах й у красиво оформлених вітринах. У вестибюлі приймальні встановлено вішалка і дзеркало. Салон можна розділити умовно на кілька зон за видами виконуваних робіт. При вході у салон перебуває зона довідок, де міститься робоче місце – приймальника – інформатора. Воно освітлене підйомно-поворотним робочим кріслом і стільцями для замовників. На столі приймальника-інформатора встановлено апарат внутрішнього зв'язку та телефон. Відвідувач, який одержав у відповідь цікавий для його запитання, відбувається на іншу зону. У зоні консультації з вибору моделей перебуває робоче місце художника – консультанта. У художника – консультанта замовник може мати просту кваліфіковану консультацію про вибір тканини. У зоні роботи закрійника (крім робочого місця) біля кабіни для зняття мірок розміщено додаткове робоче місце закрійника.

У зоні видачі готових виробів, поблизу є склад готових виробів, розміщено там робоче місце працівника, який відає готові вироби. Зона видачі замовлень включає у собі стіл, що у приймальному салоні. В ательє сировину зберігають на стелажах, полицях та шафах. [2]

Дана святкова сукня, яка розробляється в дипломній роботі, її найвигідніше виготовляти а ательє, тому що в ательє є сучасне нове обладнання, що дозволяє працювати з даним матеріалом, є всі умови для того щоб виготовити виріб якісно.

 

 

Враховуючи новітні обладнання та технологію виробництва, жіночу святкову сукні доречно виготовляти в умовах ательє «Стиль».

У процесі виконання данного дипломного проекту, студент має за мету використати знання з усіх дисциплін, які вивчалися протягом усього періоду навчання, а також виявити вміння виконувати проектні роботи, самостійно приймати інженерні рішення, враховуючи закони ринкових відносин.

У ході роботи над проектом, осовюються найновіші досягнення науки і техніки в швейній промисловості України й за рубежем, поглиблюється знання зі спеціальних розділів конструювання, технології одягу, САПР, реалізуються набуті у навчальному закладі знання та майстерність. [3]

Дипломне проектування передбачае собою глибоке вивчення літературних джерел й критичну оцінку існуючого рівня всіх питань, що вирішуються, а результати роботи знаходять своє практичне застосування.

У даному дипломному проекті згідно тематики зберігається конструкторська проробка з виготовленням зразка, а також, виконуються розділи з охорони праці та економіки.

В дане дипломне завдання включається тема проекту, перелік розділів які підлягають розробці, термін їх виконання, перелік графічного матеріалу з назвами обов’язкових креслень, термінів завершення роботи.

Отже, метою та змістом даного дипломного проекту є розробка проектно – конструкторської документації на модель жіночої святкової сукні в умовах індивідуального виробництва.

1. 2. 1 Опис групи споживачів.

Надзвичайно важливими для проектування одягу є одержання достовірної інформації про споживачів. З метою визначення споживчих характеристик одягу, на етапі до практичних досліджень необхідно залучити спеціалістів різних рівнів, які володіють різними методами дослідження сфери споживання.

Необхідним також вважають отримання додаткової інформації про індивідуальні особливості споживачів, а саме ступінь розвитку естетичного смаку, характеристика статури, форми кінцівок, голови, шиї, а також кольорового типу. З цією метою рекомендується проводити антропометричні, психофізіологічні, а також соціально-демографічні дослідження споживачів одягу.

Співвідношення індивідуальних біологічних та соціальних ознак становить спільний вигляд угрупування людей (габітус), яке дає можливість узагальнити їхні вимоги до одягу і відповідно забезпечити при проектуванні. Незважаючи на видиме розмаїття людей, їх можна розділити (умовно) у біосоціальні угруповання, які мають однакові або відносно близькі умови до одягу.

Цю тезу підтверджує існування поняття «мода», коли певні угруповання людей сприймають нові елементи і використовують їх в своєму одязі. Тобто вимоги до цих елементів у них однакові. Або можна спостерігати таке явище, коли люди сприймають когось як «образ», на який вони бажають бути схожими. Тобто їхні вимоги з вимогами цього образу.

От цей образ і є габітусом окремого угруповання людей, які мають приблизно однакові вимоги до зовнішнього виду.

На сьогодні у процесі проектування одягу не існує науково обґрунтованої класифікації біосоціальної характеристики суспільства. Якщо скласти таку характеристику, можна шляхом поєднання окремих ознак в в угрупування визначити типи габітусів, на яких слід орієнтуватись при розробці та обґрунтуванні проектних рішень. Біологічна характеристика людини