Розробка конструкторської документації виготовлення жіночої святкової сукні

46 О63 1, 5

47 РпГ2 0, 5Шпр+1 7, 4

48ж Рп8 Г42+1

 

 

Процес створення нових моделей одягу називається моделюванням. Під технічним моделюванням розуміється процес розробки креслень і зразка виробу по базовій готовій моделі або її графічному зображенню з використанням силуетної основи виробу.

Першим етапом технічного моделювання є ретельне вивчення особливостей нової моделі. Якщо задано зразок моделі, конструктор отримує найбільш повну інформацію про виріб, в цьому випадку він може приступити до розрахунку і проектуванню деталей за зразком моделі.

Цей метод конструювання, оснований на прямих вимірах оболонки розгорток поверхні зразка – еталона одягу (метод сікучих площин, конструювання розгорток деталей та ін.), є найбільш точним. Він забезпечує технологічність проектуємої конструкції, високу точність побудови креслення всіх деталей одягу.

Таким чином, маючи в наявності зразок моделі, коструктор виготовляє шаблони нових деталей, які копіює шилом або різцем на папір для виготовлення лекал або картон.

Ескіз або фотографія моделі ускладнюють роботу конструктора, бо вони не дають повної інформації про модель. У цьому випадку перш за все установлюється масштаб малюнку.

На малюнок наносять осьова вертикальну лінію з боку переду та спинки та основні горизонтальні лінії – грудей, талії, стегон, низу виробу.

Існують такі види моделювання: макетний, графічний та комбінований. Макетний метод є найпростішим, лекало розрізають по наміченій лінії, закривають попередній розхил та при цьому відкривається новий. Графічний метод включає в себе спосіб перпендикулярів, засічок. Використання одночасно двох методів називається комбінованим.

При виготовленні виробу звертають увагу на найбільш можливі її характеристики та особливості: вид виробу, силует, покрій, розмір, зріст, повнотна група та вид тканини. [16]

Для розробки модельної конструкції сукні спочатку розробляють базову конструкцію з рукавом, а потім наносяться інші модельні особливості:

поглиблення горловини пілочки на 1, 0 см;

Оформлення кокеток на пілочці та спинці;

Нагрудна виточка має початок від лінії середини кокетки;

Оформлення банта та волана по лінії талії;

Оформлення рельєфів на передньому та задньому полотнищі спідниці.

Креслення модельної конструкції представлено на рисунках 6, 7.

 

Розкрій деталей одягу проводять за допомогою лекал. Перед побудовою лекал на кресленнях деталей виробу всі тупі кінці виточок, лінії бічних країв, лінії рукавів заокруглюють з якомога меншим відхиленням від їх вершин.

До перевірених і уточнених креслень дають припуски на шви і підгін у відповідності з прийнятою технологією і технічними умовами.

По способу отримання розрізняють основні і допоміжні лекала. Лекала виготовляються зі світлого тонкого паперу. Основні лекала виготовляються по кресленнях, в яких враховується технологічний припуск на шви, підгині на уточнення і обрізку. Припуски на шви і підгін для лекал спинки, пілочки, бочка, рукава дають у відповідності з державним стандартом «Вироби швейні. Стібки, строчки і шви». Для точності з’єднання лекал деталей в процесі виготовлення по краях лекал ставлять контрольні насічки. Допоміжні лекала розробляються на базі основних і промислових лекал деталей одягу.

На основних і промислових лекалах-еталонах і робочих лекалах згідно технічних вимог на розкрій деталей виробу наносять наступні позначення: напрямок нитки основи; лінії можливого відхилення від нитки основи; лінії мінімальної і максимальної ширини доточок в місцях їх розташування; контрольні надсічки. На кожному лекалі вказується номер, назва деталі, контрольні надсічки, напрямок нитки основи та відхилення від неї.

Лекала – еталони розробляються на основі деталі з матеріалів верху та похідні деталі з матеріалів верху, підкладки прокладочних та утеплюючих матеріалів згідно з специфікацією лекал та деталей крою на модель.

Послідовність розробки лекал-еталонів на основі деталі: перевірка креслення конструкції (перевірка спряженості криволінійних зрізів, наявність контрольних міток, величини технологічних деформацій по зрізам) ; уточнення параметрів деталей з врахуванням властивостей матеріалів; встановлення величини технологічних припусків по зрізам деталей; оформлення лекал-еталонів; маркувальні знаки; надписи; графічні позначення; припуски на шви та підгини.

На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою. На лекалах також виконують контрольні знаки – надсічки. [17] Величена припусків на шви деталей тканини верху представлені в таблиці 6.

 

Таблиця 6

Величини припусків на шви

Назва деталі і зрізу виробу Величина припуску, см

Плечовий зріз 1

Передній зріз пілочки 2

Зріз рельєфу пілочки 1. 5

Бічний зріз пілочки 1. 5

Передній зріз кокетки пілочки 1

Плечовий зріз пілочки 1. 5

Зріз горловини пілочки 1

Зріз пройми кокетки пілочки 1

Середній зріз спинки 1

Зріз рельєфу спинки 1, 5

Бічний зріз спинки 1, 5

Плечовий зріз спинки 1, 5

Зріз горловини спинки 1

Зріз пройми спинки 1

Зріз низу виробу 3

Зріз окату частини рукава 1

Передній зріз частини рукава 1

Зріз горловини обшивки 1

Зріз банта 1, 5

Зріз низу рукава 3

 

Таблиця 7

Напрямок нитки основи в деталях виробу та допустимі відхилення від нього

Назва деталі Напрямок нитки основи Допустимі відхилення