Розвиток дверних систем в Україні

Заготівка складових елементів дверного блоку включає процеси різання, вирубування, гнуття сталевих листів і профільного металопрокату. Найчастіше використовуваний матеріал – це вуглецеві конструкційні сталі звичайної якості з вмістом вуглецю не вище 0, 3% у вигляді листового і профільного прокату. Для різання металу, в основному профільного прокату, використовуються відрізні машини. Для вирубування листового прокату застосовують ножиці гільйотин. Прес – ножиці застосовують для вирубки окремих ділянок в заготовках з листового прокату або профільного прокату у вигляді смуги або куточка. Гнуття листового прокату проводиться на гідравлічних пресах прямої дії або машинах гнуття полотен з поворотною балкою.

Характеристика стали

Щільність – 7700-7900 кг/мі.

Питома вага – 75537-77499 н/мі (7700-7900 кгс/мі в системі МКГСС).

Питома теплоємність при 20 °C – 462 Дж/ (кг•°C) (110 кал/ (кг•°C)).

Температура плавлення – 1450-1520 °C.

Питома теплота плавлення – 84 кДж/кг (20 ккал/кг).

Коефіцієнт теплопровідності – 39 ккал/ (м•час•°C) (45, 5 Вт/ (м•К))

Коефіцієнт лінійного теплового розширення при температурі близько 20 °C:

• сталь Ст3 (марка 20) –   (1/град) ;
• сталь неіржавіюча –   (1/град).

Межа міцності стали при розтягуванні:

• сталь для конструкцій – 38-42 (кГ/ммІ) ;
• сталь кремнехромомарганцовиста – 155 (кГ/ммІ) ;
• сталь машинобудівна (вуглецева) – 32-80 (кГ/ммІ) ;
• сталь рейкова – 70-80 (кГ/ммІ) ;

 

 

Зварка складових елементів дверного блоку проводиться на спеціальних зварювальних плитах, столах або спеціальних пристосуваннях, що забезпечують стиковку зварюваних елементів у відповідній площині без перекосів. Зазвичай застосовуються методи дугової і контактної зварки. Як дугова зварка використовується ручна і напівавтоматична.

Основними елементами режиму дугової зварки є: струм, рід і полярність струму, діаметр електроду, напруга дуги і швидкість зварки.

Достоїнства способу ручної дугової зварки:

• простота устаткування;
• можливість зварки у всіх просторових положеннях;
• можливість зварки у важкодоступних місцях;
• швидкий, за часом перехід від одного виду матеріалу до іншого;
• велика номенклатура зварюваних металів.

Недоліки способу:

• великі матеріальні і часові витрати на підготовку зварювальника;
• якість зварного з'єднання і його властивості багато в чому визначаються суб'єктивним чинником;
• низька продуктивність;
• шкідливі і важкі умови праці.

Напівавтоматична зварка – це механізована дугова зварка, при якій механізована подача зварювального електродного дроту в зону зварки. Переваги напівавтоматичної зварки – висока продуктивність, якість зварних швів, їх зовнішній вигляд, можливість зварки в різних просторових положеннях.

Контактна зварка – це процес утворення з'єднання в результаті нагріву металу електричним струмом, що проходить через нього, і пластичній деформації зони з'єднання під дією стискуючого зусилля.

Переваги контактної зварки очевидні:

• висока продуктивність (час зварки однієї точки частки секунди) ;
• мала витрата допоміжних матеріалів (води, повітря) ;
• висока якість і надійність зварних з'єднань;
• невисокі вимоги до кваліфікації зварювальника;
• екологічно чистий процес.

Процес зварки дверного блоку починається з коробки (рами), по якій з відповідними технологічними зазорами виготовляється полотно.

Існують два основні типи каркасів дверного блоку:

• виготовлені на основі готового профільного прокату;
• виготовлені методом гнуття з листового прокату.

До переваг першого типа можна віднести хорошу здібність, що несе, і стійкість до ударних навантажень, а до переваг другого – просторову жорсткість і легкість. Якість і довговічність в обох випадках залежить від якості вихідних матеріалів, їх обробки і збірки. Більшість вітчизняних виробників металевих дверей використовують листовий прокат завтовшки 2 -1, 5 мм. В окремих випадках, для зовнішнього аркуша, використовується листовий прокат 3 – 4, а інколи і 5 мм.

Декоративна обробка дверного блоку – це завершуючий етап у виробництві металевих дверей. Вона дозволяє не лише поліпшити зовнішній вигляд, але і змінити деякі споживчі властивості металевих дверей. Сучасні технології пропонують велику різноманітність екологічно безпечних полімерних, композиційних і природних матеріалів. З природних матеріалів використовуються накладки, виготовлені з масиву хвойних і коштовних порід дерева (вхідні двері з дубовою обробкою). З композиційних матеріалів широке вживання отримало МДФ (деревноволокнисті плити середньої щільності, MDF). Цим плитам в процесі виробництва можна додавати спеціальні властивості: важкогорючість, біостійкість, водостійкість. Щільні однорідні шари МДФ дозволяють здійснювати фрезерування, свердління, як і в бездефектній масивній деревині. Завдяки гладкій і твердій поверхні прекрасно підходять для обробки прогресивними методами ламінування, для фанерування тонким шпоном (металеві двері МДФ фанеруються шпоном червоного дерева) імітаційного друку, покриття лаками, емалями і вододисперсійними фарбами. При цьому виключаються відомі недоліки масивної деревини: анізотропія властивостей залежно від напряму деревних волокон, схильність до розтріскування при зміні умов температурної вологості експлуатації і так далі Накладки, виготовлені з цих матеріалів, приклеюють до зовнішніх поверхонь полотна. У деяких конструкціях ці накладки вставляються в спеціально підготовлені по периметру полотна пази. Для дверних полотен економ класу використовуються звичайна вагонка, німецька плівка d-с-fix різних кольорів, що самоклеїться. Плівка легко миється теплою водою, стійка до механічних пошкоджень і допускає можливість переклеювання. У клас економ обробок можна віднести також ламіновані стінні панелі і вінілізшкіру. Основу вінілізшкіри складає особливо еластична, міцна тканина, на яку нанесено полівінілхлоридне покриття. Вона володіє необхідними гігієнічними властивостями. Порошкове термонапилення є найбільш стійким до негативних зовнішніх дій видом обробки. До того ж воно і найбільш практичне

Класичною технологією