Розвиток міжнародних фінансових відносин комерційних банків при переході до ринку

У другому розділі “Основні напрями реалізації міжнародних фінансових відносин комерційних банків” досліджуються особливості дії міжнародних розрахункових та валютних відносин комерційних банків розкривається механізм їх здійснення, роль основних його складових (правових норм, інституційнихх інструментів, вартісних важелів) в період ринкової трансформації національної економіки.

В роботі обгрунтовується економічна природа міжнародних розрахункових відносин, які пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обігу. В них відображається відносно відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обороті внаслідок неспівпадання часу виробництва, реалізації і оплати товарів, а також територіального розміщення ринків збуту.

Економічний зміст міжнародних розрахунків полягає, на нашу думку, в тому, що вони є органічною складовою сфери міжнародного обміну і конкретно проявляються у відносинах юридичних і фізичних осіб різних країн з приводу грошового відшкодування вартості, отриманих товарів та послуг. На практиці основні суб’єкти міжнародних розрахунків вступають у певні відносини, пов’язані із рухом товарно-розпорядчих докумепнтів і операційним оформленням платежів. В міжнародних розрахункових відносинах комерційним банкам належить провідна роль, зростання якої залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни; купівельної спроможності її національної валюти; спеціалізації або універсалізації банків; їхнього фінансового положення; ділової репутації; мережі філій і кореспондентських відносин; загального рівня розвитку національних кредитно-банківських інститутів, банківської практики і традицій. Предметна структура міжнародних розрахунків комерційних банків вимагає, насамперед, забезпечення експорту та імпорту товарів та послуг.

В дисертації розглядаються суттєві риси стратегії комерційних банків щодо підвищення рівня розрахункового обслуговування клієнтів. Їх реалізація передбачає проведення комплексних заходів, спрямованих на вдосконалення розрахункової діяльності. До них відносяться: автоматизація розрахунків з допомогою підключення до таких електронних систем, як SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Tekecommunication), IFDEX (International Factors Data Exchange) і інші; впровадження систем кредитних карток в розрахунках юридичних і фізичних осіб; організація практики для українських банківських робітників закордоном; орієнтація на стандартизацію і уніфікацію розрахунків по обслуговуванню зовнішньоекономічної діяльності, передусім експортно-імпортних операцій відповіднодо сучасних вимог банківських установ країн світового співтовариства.

Включення комерційних банків України в світову систему міжнародних розрахунків відбувається водночас з їхньою адаптацією до ринкових реформ в Україні, зокрема, шляхом активізації і диверсифікації міжнародних торгових розрахунків. Ці два процесу ідуть на основі посилення конкуренції комерційних банків України з іноземними і транснаціональними банками як всередині країни, так і на міжнародному ринку приватних капіталів. З метою зміцнення національної банківської системи, підвищення її надійності і конкурентноспроможності доцільно виважено використовувати досвід міжнародних торгових розрахунків. Це дозволить організувати зовнішньоторговельні розрахунки в Україні у відповідності зі світовими нормами, а не пристосовувати світові торгові відносини до специфічних особливостей внутрішніх розрахунків комерційних банків України. Серед них, насамперед, треба відмітити: економічні і політичні відносини між країнами; положення країни на товарних і грошових ринках; ступінь використання і ефективність державних мір по зовнішньоекономічному регулюванню; валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів; відмінність в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківську практику; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют.

Проведене дослідження практики міжнародних розрахунків засвідчує, що найбільше розповсюдження в сучасних умовах отримали два основних їх засоби. Це торгові розрахунки на умовах негайного платіжа і оплати в розстрочку. Крім того, нерідко виділяються ще дві додаткові платіжні умови – комбінований платіж і кредит з опціоном негайного платіжа. Проте, виділення двох останніх умов в самостійні умови платіжа недоцільно, оскільки вони є лише похідними від основних платіжних умов. В цьому зв’язку в роботі визначено схему платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів.

Наведені платіжні умови передбачають використання різних форм міжнародних розрахунків. Їх фіксація у зовнішньоекономічнихпотребах відбиває відповідні економічні інтереси суб’єктів міжнародних розрахункових відносин. Практика нашої держави свідчить про нерівномірність питомої ваги окремих форм міжнародних розрахунків у загальному обсязі експортно-імпортних операцій. Тут на банківські перекази припадає понад 90% зазначених операцій. Головна причина такого співвідношенна – намагання суб’єктів міжнародних розрахункових відносин зменшити ступінь комерційного ризику, знизити видатки при вионанні зобов’язань по контракту.

Розгляд банківського досвіду міжнародних розрахунків комерційних банків засвідчує, що в світовій практиці найбільш часто використовується кредит, повернення якого забезпечується векселем, незалежно від форми розрахунків і тривалості кредиту. Поряд з переказними векселями достатнє розповсюдження отримали і прості векселі. При цьому експортери звичайно наполягають на тому, щоб вексель був акцептований або авалірований першокласним банком. Банківський акцепт, або аваль підвищує надійність векселя, оскільки дії банків при цьому підкоряються нормам вексельного, а не загальногромадського права і в багатьох випадках, незважаючи на значну банківську комісію, є принциповою умовою для здійснення угоди. Окрім векселів в якості забезпечення заборгованості по комерційному кредиту можуть видаватися документарні акредитиви і банківські гарантії. Корпоративні гарантії поручительства використовуються рідко із-за їхньої меншої надійності і значного ризику випуску підроблених документів.

Серед найбільш поширених форм міжнародних розрахунків комерційних банків визначено документарний акредитив. Переваги акредитивної форми розрахунків