Розвиток недержавного пенсійного страхування

Станом на 30. 06. 2014 переважними напрямами інвестування пенсійних активів стали депозити в банках (38, 2% інвестованих активів), облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (30, 1%), цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (12, 1%), акції українських емітентів (12, 4%).

Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ.

Загальний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активів, станом на 30. 06. 2014 становив 1 167, 6 млн. грн., або 67, 8% від суми залучених внесків, збільшившись у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року на 360, 2 млн. грн., або на 44, 6%.

Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, станом на 30. 06. 2014 зросли на 26, 9% у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року і в цілому за час існування пенсійних фондів становлять 154, 2 млн. грн., або 6, 5% від загальної вартості активів НПФ.

Протягом І півріччя 2014 року такі витрати зросли на 14% (18, 9 млн. грн.) за рахунок надання послуг з управління активами НПФ на 12, 0 млн. грн. (12, 7%), з адміністрування НПФ на 5, 3 млн. грн. (18, 1%), послуг зберігача на 0, 9 млн. грн. (12, 5%), проведення планових аудиторських перевірок на 0, 4 млн. грн. (36, 4%), пов'язаних із здійсненням операцій з пенсійними активами, які надаються третіми особами на 0, 1 млн. грн. (4, 8%) та надання всіх інших послуг на 0, 2 млн. грн. (18, 2%)  (довідково: станом на 31. 12. 2013 такі витрати становили 135, 3 млн. грн.).

Структура цих витрат станом на 30. 06. 2014 зображена на рисунку 1.

 

Рис. 1 Структура витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів станом на 30. 06. 2014 (млн. грн.)

 

Основна частина витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, станом на 30. 06. 2014 припадає на оплату послуг з управління активами недержавних пенсійних фондів – 69, 1% від загальної суми витрат. Витрати на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду становили 22, 5% від загальної суми витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів. Оплата послуг зберігача, який здійснює відповідальне зберігання активів пенсійного фонду – 5, 2% від загальної суми витрат.

Серед перешкод, що стримують розвиток недержавного пенсійного

забезпечення в Україні основними є:

- недостатня поінформованість населення про концепцію пенсійноїреформи та значення у ній системи НПЗ, що стримує її розвиток;

- недовіра населення до НПФ та відсутність просування позитивного

іміджу існуючих НПФ;

- висока частка витрат населення спрямовується на поточні потреби, а не на заощадження;

- недосконалість нормативно-правової бази з питань НПЗ, яка потребує опрацювання та удосконалення;

- невирішені питання стосовно надання податкових пільг у системі НПЗ.

Досліджуючи питання пенсійного страхування, варто звернути увагу на проблему розподілу страхових внесків з пенсійного страхування між

роботодавцем і працівниками. На думку деяких зарубіжних фахівців, для того щоб підтримувати й підвищувати конкурентоспроможність підприємств на світовому ринку було б доцільно фінансування пенсійного забезпечення перерозподілити на всіх платників пенсійного страхування однаково. Зокрема, країни з розвинутою ринковою економікою шляхом впровадженнябнакопичувальної пенсійної системи, через обов’язкове і добровільне пенсійне страхування зняли з підприємств частину тягаря з фінансового забезпечення пенсійних виплат населенню. Вказане фінансування було перекладено напрацездатне населення.

Україна у даний час ще не може зробити такого радикального переходудо обов’язкової накопичувальної системи. Для цього потрібні: загальний розвиток національної економіки, зростання доходів населення, формування ефективної системи недержавних пенсійних фондів, розвинута законодавча база і підготовка суспільства в цілому до практичного впровадження таких реформ.

Таким чином, найголовнішою проблемою ринку НПЗ в Україні є його недостатній розвиток. Це зумовлено цілою низкою причин:

- відсутність чіткої та системної державної політики в сфері небанківських фінансових послуг;

- неповна і часом неузгоджена нормативно-правова база;

- недостатній рівень державного регулювання і контролю за діяльністю НПФ;

- непослідовність дій щодо організації державного нагляду за діяльністю фінансових посередників;

- невирішеність питань взаємодії небанківських фінансових посередників і банківського сектора економіки;

- низький платоспроможний попит юридичних і фізичних осіб на фінансові послуги;

- нестача бюджетних коштів для організації повноцінного фінансового посередництва в сфері НПЗ;

- суттєва недокапіталізація фінансових посередників, недостатність їх активів та резервів для провадження активної диверсифікованої діяльності;

- недостатня регіональна розгалуженість НПФ, що не в змозі забезпечити доступність до участі в таких фондах бажаючих громадян;

- розбалансованість інвестиційних портфелів фінансових посередників та відсутність практики ризик-менеджменту;

- відсутність сформованих традицій, тривалого позитивного досвіду роботи з клієнтами;

- низькі рівні менеджменту і маркетингу на ринку НПЗ;

- недосконала інфраструктура ринку;

- недостатній професійний рівень спеціалістів;

- неналежне інформаційне і консалтингове забезпечення діяльності на ринку недержавного пенсійного страхування;

- недостатня кількість спеціалізованих видань з проблематики пенсійної реформи, тощо;

- відсутність рейтингів НПФ, які користувалися б довірою ринку, та загальна непрозорість сектору для потенційних вкладників, учасників і клієнтів.

 

 

Наведене свідчить про низьку ефективність, а отже, і фінансову безпеку вітчизняного ринку недержавного пенсійного страхування.

Ця галузь, як об’єктивно важлива і необхідна для забезпечення фінансових інтересів громадян і держави, ще не визнана нашим суспільством. До цього часу чітко не визначені місце і роль НПЗ у національній економіці.

Враховуючи світовий позитивний досвід, можна з упевненістю стверджувати, що активізація діяльності системи недержавних пенсійних фондів та накопичувального пенсійного фонду стане суттєвим джерелом інвестиційних ресурсів в економіку України та сприятиме забезпеченню її фінансової безпеки.

Розвивати накопичувальну пенсійну систему можна шляхом:

- вдосконалення інфраструктури фінансового ринку, розвитку корпоративного управління та фінансових інструментів;

- створення програмно-технічного комплексу для функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення;

- удосконалення та уніфікації податкового законодавства щодо функціонування суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення;

- звільнення від ПДВ послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів, встановлення рівних ставок оподаткування для пенсійних виплат, які здійснюють суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення;

- підвищення інституційної спроможності, рівня та якості професійної підготовки суб’ктів системи пенсійного забезпечення;

- удосконалення системи електронного звіту роботодавців тавпровадження місячної звітності страхувальників;

- захисту прав інституційних інвесторів.

Крім того, ключовим питанням у стратегії розвитку пенсійної системи в Україні є вдосконалення інформаційного забезпечення та прозорості цієї системи.

Незважаючи на досить складну та неоднозначно оцінювану правову форму існування недержавних пенсійних фондів, усі механізми, закладені в законодавстві щодо цих суб'ктів, спрямовані насамперед на унеможливлення зловживань із пенсійними коштами учасників. На наш погляд, модель недержавних пенсійних фондів, обрана законодавцями, має виправдати себе і реалізувати своє соціальне призначення.

Концепція пенсійного забезпечення, яка передбачає поступовий перехід від трирівневої системи пенсійного забезпечення до дворівневої, сприятиме формуванню високоефективної фінансово збалансованої пенсійної системи, яка буде стимулювати пенсіонерів до здійснення пенсійних заощаджень, а роботодавців – до збільшення пенсійних відрахувань. Крім того, це дозволить накопичити додаткові інвестиційні ресурси для стабільного розвитку економіки, збільшення розміру пенсій, сприятиме формуванню нової парадигми забезпечення національних фінансових інтересів.