Розвиток соціальної сфери села (на матеріалах Львівської області)

Головною метою приватизації закладів соціальної інфраструктури є формування прошарку приватних власників, підвищення ефективності діяльності підприємств; соціальний захист населення і розвиток соціальної інфраструктури села за рахунок коштів, одержаних від приватизації; сприяння поліпшенню фінансового стану; створення конкурентного середовища і демонополізація.

Механізм функціонування ринку робочої сили на селі в сучасних умовах не може формуватися як результат дій приватних осіб. Його регулятором повинна виступати лише держава.

Результатом функціонування ринку робочої сили має стати забезпечення якомога повнішої зайнятості та досягнення якомога вищої ціни робочої сили.

Основними характерними рисами функціонування робочої сили на селі є:

1. Відсутність реальної конкуренції між різними формами власності на зайнятості. Внаслідок цього сільські жителі, як правило, мають дуже вузькі можливості для вибору сфер прикладання власної праці. Реальної альтернативи зайнятості в сільськогосподарському громадському чи особистому виробництві в більшості випадків немає. Зайнятість у соціальній сфері вимагає спеціальної освіти, а ризик неможливості влаштування на роботу надто високий. Дещо краща ситуація склалася в приміських селах, адже виникає можливість перейти до категорії маятникових мігрантів.

2. Низький рівень мобільності робочої сили на селі. Під цим терміном розуміється наявність багатьох чинників, які не дозволяють сільським жителям легко змінювати місце праці. Насамперед це відсутність реального ринку житла, а також його дорожнеча порівнянно з ціною робочої сили. Суттєвою перешкодою є також існуюча система прописки населення за місцем проживання, яку вже давно в країні планувалося ліквідувати. Сюди ж можна віднести низький рівень розвитку транспортної та інформаційної інфраструктури на селі. Не сприяє мобільності сільських трудових ресурсів фактична відсутність системи перепідготоки кадрів на селі. Внаслідок цього сільські жителі виявляються не спроможними не лише підвищити рівень кваліфікації в обраній раніше сфері діяльності, але й набути нову спеціальність відповідно до власних нахилів і потреб ринку.

Необхідне розширення сфери прикладання праці на селі і створення не сільськогосподарських робочих місць в таких напрямках: розвиток окремих самостійних підприємств із заготівлі, переробки, фасування, упаковки, доставки, транспортування та збуту сільськогосподарської продукції, а також підприємств з обслуговування сільськогосподарських підприємств різних форм власності й господарювання, будівельних, житлових, ощадних і кредитних кооперативів, а також підприємств зі збереження виробленої продукції, організації туризму, надання медико-санітарної допомоги вдома, екологічного захисту навколишнього середовища.

 

 

1.Соціальна сфера села – це економічна категорія, яка формується під впливом ряду чинників: економічних, соціальних, демографічних та екологічних. Якісною характеристикою соціальної сфери села є певний критерій, а кількісною- показник. Соціальна сфера села вимагає спеціальних наукових досліджень, зокрема, соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів. Тому дослідження даної проблеми повинно бути комплексним.

2. Сільська поселенська мережа має велике значення при формуванні ринкового середовища. Її не можна не враховувати при удосконаленні сільськогосподарського виробництва, соціального розвитку. Виробництво виступає головною сферою одержання доходу, необхідного для задоволення потреб сільського населення. Сільське розселення за відношенням до виробництва має функціональне значення, адже сільські населені пункти є осередком для розміщення виробничих об’єктів. Основний вид виробництва на селі – сільське господарство, а головним засобом виробництва є земля, тому якість землі – основний чинник для розвитку сільської поселенської мережі.

3. На території досліджуваного регіону простежується процес старіння сільського населення, що підтверджується збільшенням частки осіб пенсійного віку порівняно з дітьми та підлітками. Це, в свою чергу, свідчить про значне погіршення демографічної ситуації в сільській місцевості, обумовлене наступним: загальними тенденціями зниження числа народжень; ростом смертності; скороченням тривалості життя та погіршення генофонду населення; негативним впливом соціально-економічної нестабільності на розвиток сільських населених пунктів.

4. Значну роль у стабілізації демографічних процесів на селі відіграє міграція населення. Головною її причиною є невиплата заробітної плати та пенсій. А соціальна група чинників пов’язана з тим, що людина мігруючи шукає умови проживання. Міграційні потоки сільського населення спричинені різницею в рівнях доходів у місті та на селі, тому важливим є зведення до мінімуму дисбалансу між промисловістю та сільським господарством.

5. Фінансове банкрутство сільськогосподарських підприємств, масове закриття підприємств соціальної інфраструктури, несвоєчасна виплата пенсій безпосередньо вплинули на зниження рівня життя на селі, а відповідно і на процес депопуляції. Чисельність сільського населення у Львівській області за 1989-1997 рр. зменшилась на 46, 6 тис. чол. Спостерігається і щорічне природне скорочення. Коефіцієнт сільської депопуляції за досліджуваний період коливається в межах 1, 2 – 4, 5. Погіршує демографічну ситуацію якісна нерівномірність мігрантів. Залишає село здебільшого молодь, а прибувають в сільську місцевість пенсіонери. Це безпосередньо впливає на зменшення чисельності сільських жителів в найближчі десять років, а також на скорочення частки працездатних.

6. Проведені дослідження розвитку соціальної інфраструктури підтверджують незадовільні умови проживання на селі. Обсяг споживання побутових послуг сільськими жителями в 1997 році зменшився на 96, 4% проти 1990 року. Різке зниження темпів побутового обслуговування відбулось за 1990- 1993 роки. Показник забезпечення сільського населення торговою площею зменшився на 15, 7 відсотка. Водночас співвідношення загального товарообороту в розрахунку на одного сільського жителя до міського становить 49, 6 відсотків.

Зниження темпів розвитку соціальної інфраструктури пояснюється, по-перше, скороченням державного бюджетного фінансування; по-друге, значна