Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Розвиток української енциклопедистики у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

комісаріату охорони здоров’я УСРР й членом Наукового комітету Наркомату освіти УСРР; 1926 р. обраний дійсним членом Української академії наук (УАН). За ініціативою В. Данилевського 1926 р. у Харкові було відкрито Органотерапевтичний інститут (нині – Харківський науково-дослідний інститут ендокринології і хімії гормонів), першим директором якого він став й у якому працював до кінця життя у 1939 р. 20 На початку 1930-х рр. і персонально відомий учений, й очолюваний ним інститут були залучені до виконання проекту «Української Радянської Енциклопедії» М. Скрипника (так званої «УРЕ-1») 21.

Отже, завдяки подвижницькій праці В. Данилевського й кола його однодумців напередодні Першої світової війни була підготовлена й опублікована багатотомна «Народная энциклопедия научных и прикладных знаний».
Однак видана на початку ХХ ст. «Народна енциклопедія» не змогла здобути пріоритетного місця в середовищі загальноімперських довідково-енциклопедичних видань. Її основним конкурентом був «Енциклопедичний словник» видання Брокгауза та Ефрона, що вийшов 1890-1907 рр. Це видання, засновниками якого були німецький книговидавець Ф. Брокгауз з м. Лейпцига та його російський колега І. Ефрон з Санкт-Петербурга. Спочатку ними планувалося видання перекладу німецького словника видавництва Брокгауза «Сопуегеайо^-Ьехісоп», однак видання перших томів перекреслило цю ідею. Німецький оригінал не відповідав ані вимогам сучасності, ані потребам власне російського суспільства. Через це було прийнято рішення про створення нового, власного енциклопедичного словника, який зможе охопити всі існуючі на той час галузі науки і стане новою, власне російською енциклопедію. З цією метою було засновано редакційну колегію, яку очолив професор Іван Юхимович Андрєєвський (18311891), російський юрист, ректор Санкт-Петербурзького університету (18831887), під керівництвом якого вийшло перші вісім томів. Саме в цих томах і містилися головним чином переклади з німецького словника. Однак завдяки саме І. Андрєєвському «Енциклопедичний словник» відразу почав відрізнятися від німецького зразка. Сам професор, керуючи гуманітарним напрямком, намагався перетворити його на російську енциклопедію, додаючи статті російських (в тому числі і українських) авторів та вносячи авторські правки в переклади. Однак смерть у 1891 р. перервала його роботу над словником, яку сам Іван Юхимович вважав вершиною свого творчого наукового шляху.
Після смерті І. Андрєєвського редакційну колегію очолили професор К. Ар- сеньєв та заслужений професор Ф. Петрушевський, які залучили до роботи нових авторів з середовища відомих науковців, суспільно-політичних діячів ліберального напрямку та навіть легальних марксистів. Редакційні відділи очолили відомі російські вчені: С. Венгеров – відділ історії літератури; проф. О. Воєйков – відділ географії; проф. М. Карєєв – відділ історії; академік О. Ковалевський та проф. В. Шевяков – відділ біологічних наук; проф. Д. Менделєєв – відділ хіміко-технічний та фабрично-заводський; проф. О. Совєтов – відділ сільського господарства; В. Соловйов – відділ філософії; проф. М. Со- ловйов – відділ музики – та А. Сомов – відділ мистецтв22. В роботі над статтями до «Енциклопедичного словника» взяли участь також відомі українські вчені, зокрема історик, майбутній академік УАН Д. Багалій; юрист М. Брун; історик, майбутній академік УАН М. Василенко; соціолог М. Ковалевський; філолог та сходознавець, майбутній академік УАН А. Кримський, медик та психолог М. Ланге; економіст М. Туган-Барановський, письменник, поет та літературознавець І. Франко та інші. Всі ці науковці, відомі й популярні на своїй батьківщині, були запрошені до авторства видавничою радою, і їх перу належить низка статей з української тематики та історії українських земель.
Всього «Енциклопедичний словник» Брокгауза та Ефрона налічував 82 основних та 4 додаткових томи і в своїй тематиці не залишав поза увагою жодної з відомих на той час наукових сфер, містив величезну кількість понятійних та біографічних статей, значна частина яких не втратила актуальності й до сьогодні23.
Популярність «Енциклопедичного словника» Брокгауза та Ефрона і попит на нього були настільки високими, що практично відразу після виходу з друку першого видання розпочалася робота над другим, яке отримало назву «Новий енциклопедичний словник», що мав складатися з 48 томів. Його видання розпочалося 1911 р. під загальною редакцією академіка К. Арсеньєва. До складу редакційного комітету, як і в попередньому виданні, увійшли відомі на той час учені: М. Ковалевський, В. Кузьмін-Караваєв, В. Нечаєв, М. Пергамент, О. Пос- ников, І. Гревс, М. Дьяконов, Ф. Зелинський, М. Карєєв, С. Рождественський, М. Ростовцев, С. Венгеров, Е. Радлов, С. Жебельов, Д. Ріхтер, В. Шевяков, Б. Коялович, В. Серафімов, М. Гезехус, В. Ковалевський, Л. Чугаєв, П. Земят- ченський, В. Палладін, О. Догель, М. Римський-Корсаков, В. Шимкевич, І. Мечников, Ф. Чистович, Г. Клюсс, А. Таненбаум, В. Мікеладзе, С. Цабель, Р. Ло-
вягін24. Це видання мало охопити те саме коло знань, що і «Енциклопедичний словник» Брокгауза та Ефрона, але в більш компактній та сучасній обробці. Однак через економічну кризу, викликану Першою світовою війною, 1916 р. видання «Нового енциклопедичного словника» було призупинено на 29 томі, а потім і зовсім припинено.
Як і в першому виданні, у роботі над українською тематикою брали участь також відомі українські громадсько-політичні діячі та науковці. Зокрема, варто виділити члена редакційної ради, відомого медика І. Мечникова, що не лише здійснював редакторську роботу, а й був автором ряду статей зі своєї галузі. Ґрунтовний огляд історії та сучасності української літератури в статтях до Словника зробив І. Франко, якому також належало авторство біографічних статей про представників української літературної спільноти. Автором ряду статей, що не дублювали попереднє видання, а були по суті результатом нових досліджень, став А. Кримський. Друкувалися у виданні також статті відомих українських учених М. Василенка, М. Сумцова, І. Лучицького, В. Науменка, М. Бруна, Е. Кивлицького, П. Житецького та інших25.
Саме завдяки участі вищеназваних українців у роботі над «Енциклопедичним словником» та «Новим енциклопедичним словником» Брокгауза та Ефрона можна вважати ці видання окремою ланкою української енциклопедистки. Адже завдяки ним було підготовлено й узагальнено значний масив матеріалу, котрий не лише висвітлював українську проблематику, а й демонстрував тогочасний рівень розвитку української культури та науки, доносив інформацію про них (та вітчизняних учених й культурно-освітніх діячів) до широкого читацького загалу. Упродовж 1890-1920-х років (а часто й пізніше) саме ці словники-енциклопедії, аж до виходу «Большой Советской Энциклопедии» та похідних від неї видань, були головним джерелом довідково-енциклопедичної інформації для населення Російської імперії, а згодом СРСР.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
 
  1.   Заєздний РА. Енциклопедія / Р. А. Заєздний // Українська Радянська Енциклопедія. – К., 1979. – Т. 4. – С. 39 (далі – УРЕ).
  2. Сытин Иван Дмитриевич. Крупнейший отечественный издатель // Вестник Замоскворечья [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. zamos. rU/dossier/s/4271.
  3. Исторический обзор деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности. 1869-1909. – М., 1911. – С. 257.
  4. Пальченкова В. М. Діяльність української інтелігенції в Харківському товаристві поширення в народі грамотності / В. М. Пальченкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sites. znu. edu. Ua/historySciWorks/5/Palchenkova. pdf.
  5. Див. докладніше: Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. : До історії громадських рухів на Україні 1860-1870-х рр. / Федір Савченко. – Х. -К. : ДВУ, 1930. – XIV, 415 с. ; Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847-1914) : Збірник документів і матеріалів / НАН України. Ін-т історії України; Укрдержархів. ЦДІАК України; відп. ред. Г. Боряк; упоряд. : Г. Боряк, В. Баран, Л. Гісцова, Л. Демченко, О. Музичук, П. Найденко, В. Шандра. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2013. – ЬХІІ; 810 с. : іл.
  6. Русова С. Мої спомини. 1879-1915 // За сто літ. – К., 1928. – Кн. 3. – С. 170.
  7. Маринжа Л. В. Я. Данилевський: Учений безмежних уподобань // Здоров’я України. – 2011. – № 15/16 (268/269). – С. 66.
  8. Исторический обзор деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности. 1869-1909. – С. 257.
  9. И. Д. Сытин – издатель, просветитель, меценат [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //old. library. tversu. ru/exgibits3. htm.
  10. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. Т. 1-14 / [с предисл. проф. В. Я. Данилевского]; Харьковское общество распространения в народе грамотности. – М. : Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1910-1912 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //pskovlib. ru/info/virt/sytin. php.
  11.   Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. – Т. 2. – М. : Тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1910. – 700 с.
  12. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний / Харьковск. общ-во распр. в народе грамотности. – Т. 6: Антрополого-географический: (1-й полутом) / При
  13. участии проф. А. Н. Краснова, Д. К. Педаева, прив. -доц. А. М. Покровского. – М., 1910. – 387 с.
  14. Там же. – Т. 7. – М., 1911. – 612 с.
  15. Там же. – Т. 8. – М., 1912. – 868 с.
  16. Там же. – Т. 10. – М., 1911. – 351 с.
  17. Там же. – Т. 11: Полутома 1-2 / Предисл. : А. Н. Фатеев. – М., 1911. – 754 с.
  18. Там же. – Т. 12. – М., 1911. – 407 с.
  19. Кулиев С. Из истории создания универсальных энциклопедий [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //jumal. org/articles/2009/fill33. html.
  20. Маринжа Л. Вказ. праця. – С. 66.
  21. Національна академія наук України: Персональний склад / Уклад. : В. М. Палій, Ю. О. Храмов. – К. : Фенікс, 1998. – С. 27, 197.
  22. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 4284, оп. 1, спр. 17, арк. 15 зв.
  23. Энциклопедический словарь / Под ред. И. Е. Андреевского. – СПб. : Семеновская типолитография [И. А. Ефрона], 1890. – Т. 1.
  24. Пархоменко О. А. «Брокгауза и Ефрона Энциклопедический словарь» / О. А. Пархоменко // Енциклопедія історії України: В 5 т. / НАН України. Інститут історії України; редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – Т. 1: А-В. – К. : Наук. думка, 2003. – С. 381.
  25. Новый энциклопедический словарь / Изд. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – Т. 1. – СПб., 1911. – С. 7.
  26. Там же. – С. 8.
 
 
Фото Капча