Розвиток західноєвропейської інтеграції

Після підписання Маастрихтської угоди (1991 р.) роль і функції ЕКЮ значно посилилися. В останні роки значна кількість невеликих підприємств та домашніх господарств віддавали перевагу акумуляції коштів на своїх рахунках та здійсненню безготівкових розрахунків у ЕКЮ. Відповідно до "плану Делора" з 1 січня 1999 р. Маастрихтською угодою передбачено випуск єдиної для країн — членів ЄВС грошової одиниці євро, створення Європейського Центрального Банку, проведення єдиної економічної, монетарної, податкової та митної політики.Для країн — учасниць нової європейської системи на основі Маастрихтської угоди сформульовано критерії конвергенції:- низькі рівні інфляції, коли середнє зростання цін не перевищуватиме 1,5 процентні пункта порівняно з інфляцією трьох країн — учасниць ЄЕС, які мають найнижчі рівні інфляції. Фактично рівень інфляції не повинен перевищувати 3— 3,5%;- низькі процентні ставки: проценти на державні облігації не можуть бути вищими ніж на 2 процентні пункти порівняно з рівнем трьох країн ЄЕС з найнижчими рівнями інфляції, тобто близько 8,5— 9%;- державний дефіцит не повинен перевищувати 3% валового внутрішнього продукту або він має постійно і швидко зменшуватись до рівня 3%;- стабільний обмінний курс відповідно до угоди, причому він повинен залишатися у рамках коридорів ЄВС без будь-яких девальвацій.На 1 січня 1999 р. умови для вступу до ЄЕВС виконали 11 країн: Люксембург, Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Австрія, Фінляндія, Ірландія, Іспанія, Португалія та Італія. Великобританія, Данія та Швейцарія вагаються відносно вступу до ЄЕВС, а Греція не виконала необхідних умов.Відповідно до прийнятих рішень курси валют європейських країн — учасниць ЄЕВС до євро жорстоко зафіксовані станом на 31 грудня 1998 р. виходячи із курсів до ЕКЮ, а всі грошові рахунки в національних валютах перераховано в євро. До 31 грудня 2001 р. євро використовувалося лише в безготівковій формі, а з січня 2002 р. до обігу було залучено банкноти та монети. І тільки з 1 липня 2002 р. євро стало єдиним законним засобом платежу на території країн — учасниць союзу. З метою координації грошової політики створено Європейський центральний банк, який взяв на себе роль центральних банків окремих країн. 

Відповідно до свого статуту ЄЦБ відповідає за реалізацію послідовної політики економічної, фінансової та валютної стабільності. Євро може відігравати більш важливу роль у міжнародній валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта і стати серйозним конкурентом долару США та СДР.З 1 січня 1999 р. з метою здійснення міжнародних платежів було створено платіжний механізм Європейської системи центральних банків (TARGET — Трансєвропейська автоматизована експрес-система брутто-розрахунків у режимі реального часу, яка кореспондується з національними кліринговими системами (RTGS) країн — членів ЄЕВС): ELS/Eil-ZV в Німеччині, BL-REL — Італії, TFB — Франції, ТОР — Нідерландах, CHAP Euro — у Великобританії тощо.З 5 січня 1999 р. практично відбувся вихід євро на український валютний ринок. Національний банк України дозволив уповноваженим банкам здійснювати за дорученням клієнтів конверсію клієнтських поточних рахунків, які були відкриті у валютах країн — членів ЄЕВС, а також купівлю-продаж євро через УМВБ та КМВБ. Порядок біржових торгів євро аналогічний порядку торгів іншими валютами. Торгівля здійснюється щоденно з датою валютування Т+ 1. Кліринговими банками для розрахунків у євро визначені "Комерцбанк АГ" та "Дойчебанк АГ" (Німеччина).Поява в рамках Європейської валютної системи нової грошової одиниці євро значно зміцнила позиції європейських країн на світових фінансових ринках. 

Разом з тим фінансові кризи кінця 20-го століття, які найбільш наочно проявилися в Азії, Росії, Латинській та Південній Америці, змусили провідних економістів, фінансистів і банкірів світу шукати нові підходи щодо формування валютної та фінансової систем. 16 січня 1999 р. на зустрічі у Франкфурті-на-Майні міністрів фінансів і їх заступників із 26 країн Європи, Азії та США обговорювалася можливість встановлення коридору спільного коливання трьох провідних валют: євро, долара США та японської єни. Особливо активно таку позицію відстоював міністр фінансів Німеччини Оскар Лафонтен, а його заступник Хайнер Фласбек назвав її "середньою" між запровадженням фіксованих курсів та нинішнім станом вільного плавання.Така пропозиція була підтримана багатьма країнами, особливо Францією та Японією. Міністр фінансів Японії Кіїті Міядзава навіть запропонував "азіатським тиграм" прив'язати свої грошові одиниці до "кошика" валют із євро, єни та доларів США. Тобто фактично йдеться про створення нової міжнародної розрахункової одиниці.Однак у такої ідеї є противники. 

Так, голова Федеральної резервної системи США Алан Гріспен, якого підтримав міністр фінансів США Роберт Рубін, виступив проти подібної прив'язки одна до одної провідних валют світу. Міністри фінансів Філіппін і Таїланду відкинули ідею прив'язки грошових одиниць своїх країн до нового валютного "кошика", заявивши, що це може