Перспективи розвитку оподаткування фізичних осіб в Україні

Зазначу, що фізичні особи – підприємці мають право відмовлятися від присвоєння номера, а фізичні особи, які є засновниками юридичних осіб такого права позбавлені (у заяві про відмову є спеціальна примітка, де громадянин підтверджує, що він не є засновником).

Крім того, після отримання фізичною особою, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, вищезазначеної довідки, така особа повинна надати до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України.

Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає надану фізичною особою довідку за формою N В3 щодо повноти та правильності її заповнення та відповідності до пред'явленого паспорта.

У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 – 9 сторінку паспорта відмітку такого змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».

На сьогодні в Україні до єдиного податку за його сутністю (сплата одного податку замість інших) близькою є група фіксованих податків, що не є тотожними поняттями. Як фіксований сплачуються сільськогосподарський податок та різновид податку з доходів фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та є платниками ринкового збору. Таким чином, їх сплата обмежується певною сферою підприємницької діяльності (сільськогосподарське виробництво та здійснення приватними підприємцями торгівлі на ринках). Можливість же сплачувати єдиний податок поширюється на більшу частину суб’єктів малого підприємництва, які відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Дослідження лексичного змісту термін «фіксований» у словосполученні «фіксований податок» дає нам однозначне його розуміння – «остаточно визначений, встановлений». Завдяки означенню «фіксований» підкреслюється, що ставка податку з такою назвою є незмінною по відношенню до прибутку. Це означає, що фіксований податок є незалежним від величини одержаних платником доходів, де з кожної грошової одиниці справляється однаковий фіксований розмір платежу.

На думку М. М. Весельського, фіксовані платежі навряд чи можна назвати новими податками, скоріше це нові різновиди справляння вже існуючих платежів. Він зазначає, що фіксований податок – це скоріше новий спосіб сплати податку, який узагальнює відразу декілька інших податків, встановлених чинним законодавством. Важко однозначно погодитися з цим твердженням. У теорії податкового права спосіб сплати податку відносять до додаткових елементів правового механізму відповідного податку, під яким слід розуміти особливість реалізації платником обов’язку щодо перерахування коштів, обчислених як податкові до бюджету.

Сплата приватними підприємцями прибуткового податку у фіксованому розмірі з придбанням патенту (фіксованого прибуткового податку) – це один із поширених варіантів спеціального режиму оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Поширеність цієї альтернативної системи оподаткування зумовлена як простотою її застосування, так і відносно невеликими розмірами податкових ставок. Результат такого її запровадження – мінімальна (порівняно з іншими альтернативними системами) кількість суперечностей з податком на доходи фізичних осіб. Порядок же оподаткування таких доходів закріплений в Інструкції в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України від 16 липня 2003 року № 352.

Метою введення системи оподаткування у вигляді фіксованого прибуткового податку є: залучення до сплати фіксованого податку фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю у сферах, в яких податковий контроль значно ускладнений (роздрібна торгівля, громадське харчування та інше) ; збільшення надходжень доходів до бюджетів та позабюджетні фонди від платників податків цих сфер діяльності; зниження податкового навантаження і рівномірний його розподіл серед платників податків; зниження витрат на податкове адміністрування; спрощення порядку обчислення та сплати податків шляхом заміни ряду податків і зборів, встановлених законодавством України єдиним фіксованим податком.

Дана система оподаткування відповідає інтересам не лише держави, які виражаються у поповненні доходної частини бюджетів, але і платників податків. По-перше, фіксований прибутковий податок як вид альтернативного оподаткування характеризується тим, що перехід на цю систему обумовлюється лише рішенням платника, який обирає цю систему оподаткування. По-друге, за такої системи оподаткування повністю виключається недоїмка, тому що сума податку обраховується, виходячи із базової доходності, яка встановлюється у законодавчому порядку та не підлягає коректуванню з боку платників податків залежно від реальних результатів їх фінансово-господарської діяльності. Сума податку не пов’язана з доходами конкретного платника податку, що створює умови для виведення «із тіні» реальних показників валового доходу. У цілому фіксований податок є актуальним саме в тих регіонах, де проводиться активна діяльність у сфері торгівлі на ринках.

Одним з елементів правового механізму податку є суб’єкт оподаткування, однак розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» не встановлено конкретного його визначення. Це зрозуміло з огляду на те, що зазначений податок вводився в дію як прибутковий податок та ст. 1 зазначеного нормативно-правового акта містила загальне визначення платників цього податку.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів від цієї діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Тобто чинна редакція зазначеного нормативного акта фактично визнає як платників громадян