Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма

 

Вступ

РОЗДІЛ І. Роль соціології у житті Еміля Дюркгейма

1.1 Дитинство та студентські роки

1.2 Чинники впливу на соціологічний світогляд Дюркгейма

РОЗДІЛ ІІ. Вклад Дюркгейма у розвиток соціології

2.1 Рівень розробленості ідей Дюркгейма у соціології

2.2 Самогубство – найвидатніша робота Дюркгейма

РОЗДІЛ ІІІ. Головні соціологічні погляди та ідеї Дюркгейма та їх втілення у його роботах

3.1 Теорія аномії за Е. Дюркгеймом

3.2 Солідарність, як центральна тема усіх робіт Дюркгейма

3.3 Соціальні факти, як предмет соціології

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Актуальність. В даний час соціологію неможливо уявити без соціологічних досліджень. Їх важливість полягає в тому, що вони допомагають осягнути та зрозуміти теперішній стан головного об'єкта соціології – суспільства, детально вивчити соціальні явища і процеси, соціальні відносини у суспільстві. Також, соціологічні спостереження шляхом надання практичних рекомендацій допомагають вирішувати найважливіше завдання соціології – вирішити соціальні проблеми кожного індивідума зокрема, і суспільства в цілому.

Низка видатних вчених присвятили свої життя дослідження проблем соціуму та розвитку науки соціології, як окремої галузі знань, котра в даний час має вагому інформативну та наукову бази і є предметом дослідження та вивчення, як окрема наука.

Герберт Спенсер – один з родоначальників еволюціонізму, засновник органічної школи в соціології; ідеолог лібералізму.

Девід Юм – представник емпіризму, психологічного атомізму, номіналізму та скептицизму, агностик, один з найбільших діячів шотландського Просвітлення.

Огюст Конт – родоначальник позитивізму, основоположник соціології, як самостійної науки. Основні праці «Курс позитивної філософії» та «Система позитивної політики, чи трактат по соціології, що встановлює релігію Людства».

Отже, мета даної роботи – дослідити соціологічні ідеї та погляди Еміля Дюркгейма та його основні праці в даній галузі.

Для досягнення поставленої мети в реферативній роботі необхідно вирішити такі завдання:

охарактеризувати Еміля Дюркгейма, як одного із загальновизнаних творців соціології, як науки та предмету викладання.

Проаналізувати основні праці Е. Дюркгейма та дослідити їх розробленість у сучасній соціології.

Об'єктом дослідження є наукові погляди Еміля Дюркгейма.

Предметом дослідження є соціологічні ідеї Еміля Дюркгейм

 

 

 

Давід Еміль Дюркгейм – відомий французький соціолог і філософ, засновник французької соціологічної школи і структурно-функціонального аналізу. Вважається одним з основоположників соціології як самостійної науки. Народився Е. Дюркгейм 15 квітня 1858 р. у м. Епінале на північному сході Франції, у небагатій родині рабина. У дитинстві майбутнього його до релігійного поприща його предків, навчаючи давньоєврейській мові. Проте він досить рано відмовився продовжити родинну традицію. Біографи Дюркгейма відмічають, що значний вплив на це рішення зробила його шкільна вчителька-католичка. Деякий він відчував схильність до католицизму. Але й католиком Дюркгейм не став, також як і атеїстом. З юних років й до кінця життя він залишався агностиком. Постійно підкреслюючи важливу соціальну й моральну роль релігії, він зробив предметом своєї віри науку взагалі й соціальну науку – у тому числі.

У 1879 р. Дюркгейм з третьої спроби вступивши до Вищої Нормальної школи в Парижі, де одночасно з їм навчались відомий філософ Анрі Бергсон й видатний діяч соціалістичного рухові Жан Жорес, з яким Дюркгейм підтримував дружні стосунки. Серед студентів Дюркгейм користувався великою повагою й виділявся серйозністю, ранньою зрілістю думки та любов'ю до теоретичних спорів, через що товариші прозвали його «метафізиком». Скінчивши в 1882 р. Нормальну школу, Дюркгейм декілька років викладав філософію в провінційних ліцеях. У 1887 р. Дюркгейм був призначений викладачем «соціальної науки і педагогіки» на філологічному факультеті Бордоського університету. Там же в 1896 р. він очолив кафедру «соціальної науки» – за сутністю, першу кафедру соціології у Франції. З 1898 по 1913 р. Дюркгейм керував видавництвом журналі «Соціологічний щорічник» (було оприлюднено 12 томів журналу). Працівники журналу, прихильники дюркгеймівських ідей, створили наукову школу, що отримала назву «Французька соціологічна школа». Діяльність цього наукового колективу посідала ведуче місце у французькій соціології до кінця 30-х років. З 1902 р. Дюркгейм викладав у Сорбонні, де очолював кафедру «науки про виховання», що згодом була перейменована в кафедру «науки виховання й соціології». Викладацька діяльність була дуже інтенсивною, й багато з його наукових робіт народилися з лекційних курсів. Дюркгейм був блискучим оратором, і його лекції користувались великим успіхом. Вони відрізнялись конкретно науковим, ясним стилем викладення та в тей же час носили характер свого роду соціологічних проповідей. [1, с. – 383].

Професійна діяльність займала головне місце в житті Дюркгейма, але, не дивлячись на це, він активно брав участь в різного роду суспільних організаціях й рухах. Він був людиною демократичних та ліберальних переконань, прибічником соціальних реформ, що були основані на наукових рекомендаціях. Багато його послідовників брали участь в соціалістичному русі. Разом з тим Дюркгейм був супротивником революційного соціалізму, вважаючи, що щирі та глибокі соціальні зміни відбуваються в результаті довгої соціальної та моральної еволюції. З цих позицій він намагався примирити протиборствуючі класові сили, розглядаючи соціологію як наукову альтернативу лівому та правому радикалізму. Практична позначка його