Інструментальний та класичний умовний рефлекс

Щоб зрозуміти це, спробуємо видозмінити тренувальний тест. Візьмемо голуба, який навчили збирати зелене до зеленого і жовте до жовтого. Практика показує, що цей голуб може зробити правильний вибір, якщо тепер його попросити зібрати червоне до червоного. Але птах не справиться, якщо завданням буде зібрати трикутник до трикутника. Це доводить, що птах засвоює не широке поняття подібності, а більш вузьку ідею подібного кольору.

Як шимпанзе виконують такий перенос із тренувального тесту? Принаймні, деякі з них справляються з цією роботою цілком успішно. Сара, наприклад, навчилася використовувати два спеціальних пластикових жетони для встановлення подібності і відмінності. Спочатку їй показували два однакових предмети, наприклад два кружки, і потім давали жетон, що означає подібність. Її задачею було покласти цей жетон між двома кружечками. Потім їй показували два різних предмети, таких, як кружка і ложка, і давали ще один жетон, що допускає відмінність. Тут від неї вимагалося покласти жетон для поділу кухля і ложки. Після декількох таких проб вона була протестована з декількома парами різних і однакових предметів. Сара повинна була виявити їхню подібність або відмінність, поклавши відповідний жетон між ними. Начебто експериментатор запитував неї: «Однакове або різне?», і Сара відповідала за допомогою правильного пластикового «слова». Сара виконувала завдання цього тесту безпомилково.

Не дивно, що понятійні операції голубів обмежені в порівнянні із шимпанзе, так само як досягнення шимпанзе обмежені в порівнянні з нашими. Однак ці експерименти дозволили нам простежити відмінності між видами, завдяки міцній основі фактів, з яких ми змогли зробити висновки про відмінності форм пізнання серед видів і про те, як відбувається пізнання тварин і людей.

 

 

Наукові дослідження научіння у тварин почалися з робіт І. П. Павлова і Е. Л. Торндайка біля ста років тому; вони і їхні ідейні спадкоємці, безперечно, відкрили багато фундаментальних феноменів процесу научіння. Однак чи були ці дослідники праві у своїй впевненості, що відкриті ними принципи лежать в основі усіх форм научіння? Це все ще предмет наукових досліджень. Багато інтелектуальних досягнень у людини і тварин: інсайт-рішення, абстрактні поняття й особливо людська мова, — імовірно, вимагають іншого пояснення. Але немає сумніву в тому, що дослідження процесів встановлення і відображення зв'язків між УС і БС, а також між реакцією і підкріпленням є ключем до розуміння фундаментальної природи процесу научіння як у тварин, так і в людей.

У центрі уваги перших дослідників знаходилася дія, те, як класичний і інструментальний рефлекси змінюють поведінку тварини: собаки Павлова виділяли слину під удари метронома, кішки Торндайка виконували всілякі нові трюки. Але, як ми побачили, ці зміни зовнішнього поведінки — тільки один аспект того, що відбувалося з цими тваринами; вони є проявами скоріше навички, ніж суті научіння. Тому, на відміну від Павлова і Торндайка, які займалися зовнішньою поведінкою, сучасні дослідники поведінки тварин показали, що у своїй основі класичне й інструментальне обумовлювання (і багато інших форм научіння) залежать від пізнання. Пацюка, риби, голуби, навіть молюски — всі вчаться визначати, які події можуть викликати інші події і яка дія до якого результату призведе. Це й інші явища свідчать про те, що психічні функції поширюються не тільки на те, що тварини роблять, але і на те, що вони знають.

Психологія обов'язково повинна займатися і дією і знанням. Під час дослідження научіння в тварин ми приділили увагу і тому й іншому, оскільки ця тема є мостом між цими двома важливими проблемами. 

 

 

1. Чим звикання відрізняється від нудьги?

2. Наскільки важливий класичний умовний рефлекс у повсякденному житті?

3. Чому научіння униканню зберігається автоматично?

4. Яке відношення можуть мати класичні й інструментальний умовні рефлекси до хронічних шкідливих звичок, таких, наприклад, як обгризання нігтів і смикання волосся?

 

 

1. Найпростішою з усіх форм научіння є звикання, тобто загасання реакції на стимул, що став знайомим внаслідок частого повторення. Звикаючи, суб'єкт вчиться визначати стимул як те, що вже зустрічалося раніше.

2. При класичному обумовлюванні, вперше систематично дослідженому І.П.Павловим, тварини вчаться пов'язувати один стимул з іншим. До встановлення рефлексу безумовний стимул (БС, — наприклад, їжа) викликає безумовну реакцію (БР, — наприклад, слиновиділення). Після повторюваних ситуацій, коли за умовним стимулом (УС, — наприклад, дзвоником) випливає БС, цей УС самостійно починає викликати умовну реакцію (УР — знову ж слиновиділення).

3. Сила рефлексу визначається готовністю, з якою УС викликає УР. Ця сила зростає зі збільшенням кількості закріплюючих проб, тобто ситуацій, у яких БС випливає за УС. Коли зв'язок УС-БС міцно закріплений, появі УС може передувати другий, нейтральний стимул, який встановлює умовний рефлекс другого порядку.