Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Основи психодинамічної діагностики і психотерапії

Тип работы: 
Навчальний посібник
К-во страниц: 
133
Язык: 
Українська
Оценка: 

Мають місце сильні переносні реакції.

Контрперенос: захисне дистанціювання і інфантилізація.
 
Г) Депресивні особистості
Немає сумнівів в тому як проявляється клінічна депресія. Безперервний сум, зниження енергії, ангедонія (нездатність радіти від звичайних задоволень) і вегетативні порушення (проблеми харчування, сну і саморегуляції) є очевидними. З. Фрейд першим порівняв і протиставив депресивні (“меланхолічні”) стани нормальному переживанню горя. Він знайшов важливу різницю між цими двома станами: при звичайних реакціях горя зовнішній світ переживається, як зменшений дуже важливим чином (втрата значимої особистості), в той час при депресивних станах те, що переживається як втрачене або розвалене, є частиною самого себе. Звідси депресія протилежна переживанню горя. Когнітивні, афективні, сенсорні процеси і уявлення різко гальмуються при клінічній депресії, що є ознакою самостабілізації і організації особистості.
Потяги, афекти, темперамент. З. Фрейд і К. Абрахам послідовно розробляли ідею, що найважливішим джерелом схильності до деперсії є переживання передчасної втрати. У відповідності з класичною теорією, люди фіксуються на тій інфантильній стадії, під час якої їх надмірно пестили або вони підпадали депривації. Депресивні особистості розглядались як люди, яких надто рано і раптово забрали від груді або переживали іншу оральну фрустрацію, яка була надмірною у порівнянні з адаптацією. Дана конструкція базувалась на спостереженні за людьми з депресивним характером: вони повні, люблять їсти, пити, курити, розмовляти, цілуватись і отримувати інше оральне задоволення. Вони описують свій емоційний досвід, використовуючи аналогію з їдою і голодом. Проте необхідно проводити різницю між тими, хто потребує того, щоб бути “емоційно нагодованими” і тими, хто потребує того, щоб їх спитали, чому вони “не навчилися готувати”.
Виходячи з теорії потягів, люди в депресивному стані направляють більшу частину свого негативного афекту на самого себе, а не на іншого. Дане явище описувалося як “садизм проти самого себе”, або направлення гніву всередину самого себе. Депресивні люди рідко спонтанно і безконфліктно переживають почуття гніву. Замість гніву вони почувають вину, це свідоме, его-синтонне, всеохоплююче відчуття (у параноїків почуття вини заперечується і пояснюється з позиції захисту). Депресивні люди хворобливо усвідомлюють кожний здійснений ними гріх, при цьому вони ігнорують власні добрі вчинки, довго переживаючи кожний свій егоїстичний прояв. Сум — головний афект депресивних. Зло і несправедливість викликають у них страждання. Так як вони легко направляють свою ненависть і критицизм всередину себе, вони, як правило, великодушні, чутливі і терпимі до недоліків інших, легко подобаються і навіть викликають захоплення. Всі сумніви вирішують на користь інших і прагнуть зберегти стосунки любою ціною.
Захисні і адаптаційні процеси при депресії. Найбільш сильним і організуючим захистом депресивних є інтроекція. Працюючи з депресивним пацієнтом завжди можна почути розмовляючий інтерналізований об'єкт. Часто лікар може відчувати себе так, ніби він говорить з примарою, це свідчить про безсвідому інтерналізацію найбільш ненависних якостей старих об'єктів любові. Їх позитивні якості пригадуються з вдячністю, а негативні переживаються як частина самого себе. Діти проектують свої реакції на об'єкти любові, які кидають їх, уявляючи, що ті кинули їх, відчуваючи гнів або образу. Такі образи недоброзичливого і переживаючого образу кидаючого об'єкту витісняються із свідомості і переживаються як погана частина власного “Я”: вони занадто болючі, щоб виносити їх, і суперечать надії любовного об'єднання. Таким чином, дитина виходить із переживань травматичної або ранньої втрати, ідеалізуючи втрачений об'єкт і вбираючи всі негативні емоції у відчуття власного “Я” (селф). Це створює глибинне переживання власної поганості, яка відокремлена від образу доброзичливої особистості, в якій відчувається потреба.
Якщо хтось, переживши хворобливий досвід сепарації, вірить, що власні погані якості привели до сепарації з любимим об'єктом, він може сильно прагнути до того, щоб відчувати тільки позитивні почуття до того, кого любить. В даному контексті стає зрозумілим опір депресивних до визнання власної, навіть природньої ворожості.
Другий захисний механізм: обернення проти себе. Це дає зниження тривоги, особливо тривоги сепарації (якщо хтось вважає, що власний гнів і критицизм викликає залишення, він почуває себе безпечніше, направляючи їх на себе), і зберігається відчуття сили (якщо “поганість” в мені, я можу змінити цю порушену ситуацію). Людина схильна надати перевагу вині ніж відчути слабкість.
Третій механізм — ідеалізація. Дана ідеалізація відрізняється від ідеалізації нарцисів тим, що вона організована навколо моралі, а не статусу і сили.
Об'єктні стосунки. Насамперед важливою є роль ранньої і повторної втрати. Е. Фурман виразилась наступним чином “Мама повинна бути рядом, щоб її можна було залишити”: якщо діти не голодні, вони самі відмовляються від груді. Прагнення до незалежності є таким первинним і сильним, як і бажання залежати.
Сепарація природно здійснюється тими, хто впевнений в доступності батьків, якщо їм прийдеться регресувати і “дозаправитись”. Відповідно до Фурман, власне мами, а не діти хворобливо переживають врату інстинктивного задоволення при забиранні від груді, і аналогічно, в інші моменти сепарації. Двохрічна дитина занадто мала, щоб зрозуміти ранні втрати (не зрозуміло чому люди вмирають і що вони вмирають; не зрозумілі складні міжособистісні стосунки, які виникають при розлученні). Зневажливе ставлення до дітей через надмірну стурбованість своїми проблемами, відсутність адекватного для даного віку пояснення, негативне відношення в сім'ї, моделювання заперечення горя, заклики до приєднання до сімейного міфу, що буде краще без втраченого об'єкту,
CAPTCHA на основе изображений