+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип работы:
Інше
К-во страниц:
8
Язык:
Українська
внутрішнє протиріччя даного положення (драматичного або комічного). Алогізм (грец. а — префікс, що означає заперечення, відсутність, і logismos — судження, вислів) — що-небудь нелогічне, нерозумне, навіть безглузде; сполука суперечливих понять, порушення логічних зв'язків задля створення певного смислового й стилістичного ефекту. Визначають наступні механізми утворення алогізму: невідповідність синтаксичної і смислової структури мови; порушення логічного зв'язку (логічний розрив) між мовними зворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу; протиставлення предметів та властивостей, які не містять у собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавлені будь-якої схожості; неправильний абсурдний умовивід; напрям розмови за випадковими асоціаціями; руйнування причинних зв'язків; беззмістовне чи несуттєве висловлювання. Отже, синтаксичні чи смислові порушення в структурі мови літературного твору, протиріччя предмета і події з нашими звичними уявленнями, співставлення суперечливих понять та інші порушення логічного перебігу подій у художньому творі, ініційовані задля створення певного стилістичного та смислового ефекту, ми відносимо до алогізмів.
44. Вихідні відомості в книжковому стандарті
Вихідні дані — це елемент вихідних відомостей, які вказують місце, назву видавництва чи ім'я видавця та рік випуску видання. Вони знаходяться у нижній частині титулу.
Назва видавництва, видавничої організації чи видавця, незалежно від їх організаційно-правової форми, подається так, як зазначено в посвідченні, виданому державним реєстраційним органом. Слово «видавництво» вказується лише у випадках, коли в його офіційній назві немає ключового образного слова: Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка; Видавництво Івана Тиктора
Коли ж ключове образне слово в назві присутнє, то слово «видавництво» опускається: «Ґенеза», «Мистецтво», «Наукова думка».
Ознаку організаційно-правової форми видавничої організації можна подавати в абревіатурах: замість Науково-видавничий центр — НВЦ; замість Акціонерне товариство — AT (відповідно до стандартів бібліографічних скорочень).
Якщо книгу випускають у філії якогось видавництва, на початку зазначається назва самого видавництва, а після — назва його філії або відділення: «Знання», Львівське відділення
Як оформляти вихідні дані у тому випадку, коли видавець — фізична особа, яка має право на видавничу діяльність? Перед іменем видавця (ініціалами та прізвищем чи псевдонімом) наводиться слово «Видавець». Видавець А. Шевчук
Рік випуску подається лише арабськими цифрами, приписки рік або р. до такої цифри є недоречними. Місце видання — це назва населеного пункту без додаткових приписок місто, селище. Таким чином, у комплекті вихідні дані можуть виглядати так:
Київ
"Вища школа"
2005 Чернівці
НВЦ "Ратуша"
2004 Житомир
Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка
2007
або в один рядок:
Київ "Вища школа" 2005
Чернівці НВЦ "Ратуша" 2004
Житомир Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка 2007
26. Типологія довідкових видань та специфіка роботи ред. над їх упоряднням
Довідкові видання містять інф-ію наукового або прикладного характеру, яка розміщена в зручному для швидкого пошуку порядку. Типи довід-х в-ань: словники (енциклопедичні, термінологічні, тлумачні); довідники (наукові, виробничо-практичні); енциклопедії (універсальні, галузеві); довідково-інформаційні видання (телефонні довідники, розклади руху транспорту). Усі довідкові видання мають архівну композицію. Редакторський етап роботи залежить від типу довід-го вид-ння. Словники укладають у формі упорядкованих за алфавітним принципом словникових статей, які є найменшими композиційними одиницями видання. Кожна словникова стаття містить заголовкове слово (вокабулу) з його поясненням, тлумаченням, перекладом на іншу мову. Довідники складаються із довідкових статей, в яких описується винесене в заголовок словосполучення чи слово, що є поняттям, назвою тощо. Довідк. стаття має прикладний характер і практичне спрямування. Енциклопедію формують енцикл-чні статті, які, на відміну від словників, містять детальний опис явища, поняття чи факту. Наприкінці кожної енцик-ої статті упорядники вказують бібліографічний опис джерел, що найповніше і найбільш точно описують той чи інший заголовок. енцикл. Укладаються за алфавітним або систематичним принципом. На підготовчому етапі редактор готує каркас (скелет) основної частини видання. Він визначає приблизну кількість статей. Редакторський етап розпочинається після того, як від авторів надійшли статті. Редактор переглядає надані матеріали перед тим, як почати їх систематизувати. Повнота відомостей, змістове наповнення, наукова глибина свідчитимуть про якість редакторської роботи над виданням.
13. Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка
Іларіон, митрополит (Огієнко Іван Іванович) - визначний український учений, державний, громадський, релігійний діяч, редактор, видавець, автор першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії. Народився на Київщині. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. У 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнко призначається ректором щойно утвореного Кам'янець-Подільського державного українського університету. 1919 року, при уряді Директорії, приступає до виконання обов'язків міністра освіти УНР зодночасним залишенням на посаді ректора. 1921 року Іван Огієнко з дружиною і дітьми назавжди полишає Україну. Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники “Рідна мова” (1933-1939), “Наша культура”(1935-1937), приступає до видання 30-томної “Бібліотеки українознавства”, тритомного збірника “Визволення України”, пише й видає цілий ряд своїх наукових праць. Після смерті дружини професор Огієнко приймає рішення про чернечий постриг 1940 року й обирає ім'я Іларіона – на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита Київського часів Ярослава Мудрого - митрополита Іларіона, того ж року стає архієпископом, а 1944-го – митрополитом Холмським і Підляським православної Варшавської