+3 8(066) 185-39-18
fмитрополії. У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945), відновлює діяльність свого видавництва “Наша культура” і разом зі своїм спільником із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й Америці україномовних книжок. На запрошення православної громади собору Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де починає працю священика при цій парафії. Під час роботи Собору Української православної церкви Канади (8-9 серпня 1951 року) Іларіона обирають предстоятелем цієї церкви - “митрополитом Вінніпегу і всієї Канади”, де він залишався на цьому посту до своєї смерті. Митрополит Іларіон відновлює перервану воєнними діями в Європі активну наукову і видавничу діяльність. (“народний християнський місячник “Слово Істини”, “Віра й Культура”видає такі праці, як “Історія української літературної мови”, “Українська церква за час Богдана Хмельницького”, “Іконоборство”, “Книга нашого життя на чужині” Ці та інші твори ученого містять у собі принципові для нашої науки концепції, заборонені раніше тоталітарним режимом, щодо тих проблем сучасного українознаства, з яких і сьогодні тривають наукові дискусії. Йдеться, зокрема, про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов'янських народів, про українську приналежність створених на наших землях рукописних книжкових шедеврів періоду Х-ХІУ століть та концепцію виникнення і розвитку української мови, літератури, культури в цілому. У 60-х роках справу видання колосальної Огієнкової спадщини перебирає на себе Товариство “Волинь” та Інститут дослідів Волині. 12 червня 1962 року здійснилася мрія життя митрополита Іларіона – з Лондонської друкарні на його вінніпезьку адресу було прислано розкішно виданий том – повний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це був результат 40-річної праці українського вченого, яку доводилося виконувати у надзвичайно несприятливих житейських умовах. Помер митрополит Іларіон після тяжкої і тривалої хвороби 29 березня 1972 року. Відповідно до юридично офрмленого заповіту, здійсненого 15 квітня 1967 року, весь свій колосальний архів і книгозбірню він передав на зберігання Колегії Св. Андрія з тим, щоб із постанням вільної і незалежної України всю цільну колекцію переслати на Батьківщину.
Поиск
Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга
Предмет:
Тип работы:
Інше
К-во страниц:
8
Язык:
Українська
6. Діяльність Івана Федорова Видатний східно-слов'янський друкар, продовжувач справи Швайполя Філя та Франциска Скорини, художник-гравер, інженер, ливарник
Організатор чотирьох перших слов'янських кириличних друкарень у Москві, Заблудові, Львові, Дермані, Острозі. Першим почав видавати книги кирилицею. Найбільш значимі поліграфічні досягнення Івана Федорова відбулися на Рівненщині - в культурно-просвітницьких осередках Дермані і Острозі. Тут, під егідою князя Костянтина Острозького Федоровим була видана одна з найвеличніших книг всіх наступних епох - Острозька Біблія. Здобув освіту в Польщі, де у 1532 році одержав ступінь бакалавра Ягеллонського університету в Кракові. З 1550 року Іван Федоров - диякон церкви Миколи Гостунського при Московському Кремлі. 1551 року московський цар Іван Грозний та російський Стоглавий Собор, вирішили з метою уникнення помилок при переписуванні в церковних книгах, запровадити друкування книг на взірець тих, що виходили в Греції та Італії, заснувавши Московський Печатний Двір. Облаштування типографії було доручене диякону Гостунської Кремлівської церкви Івану Федорову, досвіченому граверу-художнику, палітурнику, переписувачу рукописних книг. У 1564 року випустили першу книгу московського друку «Апостол». Це перша друкована російська книга, про яку відомо, хто, де, коли і навіщо її надрукував. Ці відомості містяться в літописі на титульному листі книги та в післямові Івана Федорова. Через рік 1565 року в Московському Печатному Дворі була видана ще одна знакова книга - «Часословець». Іван Федоров надрукував ще близько 20 літургійних церковно-слов'янських книг. Після смерті московського митрополита Макарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами - переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли в ворожнечу і підпали, які закінчились вигнанням друкарів з Москви. На початку 1566 року Іван Федоров та Петро Мстиславець їдуть до Литви, де звертаються до гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Хоткевича, мецената і просвітителя, який планував заснування друкарні в Заблудові з проханням прийняти їх на життя та роботу. У 1568 році в новій друкарні виходить «Учительне Євангеліє» (Заблудівське) З 1569 по 1570 роки були надруковані «Псалтир» та «Часословець». В Заблудові Федоров змінює своє московське прізвище на Федорович. У 1569 році друкарню покинув Петро Мстиславець, заснувавши власну справу. З 1670 року друкування книг у Заблудові припинилось у зв'язку з тяжкою хворобою Хоткевича та погіршенням його фінансових справ. В нагороду за друкарську працю гетьман дарує Федорову село, де першодрукар мав змогу жити достатньо заможно. Проте він відмовляється від осідлого життя. Бувши людиною віруючою, та вважаючи свою друкарську діяльність апостольським служінням, переїздить у 1572 році до Львова. Там, у 1573 - 1574 роках у монастирі Святого Онуфрія, за допомогою духівництва, міщан та ремісників «друковане занедбане обновил», як сповіщає напис на його могилі у Львові. Разом із сином своїм, Гринем Івановичем, з лютого 1573 року працює над новим виданням «Апостола». 1574 року «Апостол» побачив світ - перша в Україні точно датована друкована книга. У післямові до видання Федоров розповідає про свою друкарську діяльність в Москві і Литві, про переїзд до Львова. В тому ж 1574 році, він уперше надрукував