Державне регулювання страхової діяльності

Порядок реєстрації, ліцензування та контролю за діяльністю страховиків визначений в Законі України «Про страхування» та в іншій нормативно-законодавчій базі зі страхування.

Від організації державного страхового нагляду, його функціонування залежить подальший розвиток страхової діяльності, її спрямованість на вирішення економічних проблем в державі, адже страхові компанії, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями банківську систему, надають страховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, мають можливість широкого та довготривалого використання страхових коштів і тим самим вирішувати інвестиційні потреби суб'єктів господарювання.

Державне регулювання також важливе для проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

Взаємовідносини страховика й держави будуються на таких принципах:

страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава – за зобов'язаннями страховика;

не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян,

перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обоє'язковість тощо) розмірів страховихплатежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;

держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;

утручання в діяльність страховиків з доку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

 

 

Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування здійснюється відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й Україна. Держава сприяє цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.

З метою реалізації державної політики у сфері страхування через упровадження в Україні перевірених світовою практикою форм, видів страхування та здійснення відповідних заходів, в Україні було прийнято Концепцію розвитку страхового ринку України до 2010 року, затверджену розпорядженням КМУ від 23. 08. 2005 №369-р. Згідно даної концепції основною метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

Принципи, на яких має базуватися подальший розвиток страхового ринку, повинні враховувати інтереси споживачів страхових послуг, його професійних учасників і держави.

Основними принципами розвитку страхового ринку України є:

вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;

захист прав споживачів страхових послуг, включаючи формування системи гарантування забезпечення;

виплат за договорами довгострокового страхування життя та за договорами страхування, передбачених;

Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

вільний вибір страховика споживачем страхових послуг;

прозорість діяльності учасників страхового ринку;

уніфікація процедур страхування;

використання міжнародного досвіду;

державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а також формування системи попереджувального

(пруденційного) нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності страховиків на основі

застосування міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності;

невтручання з боку органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

узгодження напрямів розвитку страхового ринку з напрямами розвитку фінансового сектора економіки;

рівності перед законом усіх учасників страхового ринку;

функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.

Основними напрямками розвитку страхового ринку є:

удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду в сфері страхування з урахуванням міжнародно визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

забезпечення розвитку національного страхового ринку відповідно до позитивного міжнародного досвіду; сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного перестрахового ринку;

забезпечення розвитку страхового посередництва, діяльності актуаріїв та аварійних комісарів;

підвищення рівня страхової культури населення;

забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.

 

 

Страховий нагляд за діяльністю суб'єктів страхових відносин у кожній країні забезпечується відповідною системою органів з нагляду за» страховою діяльністю. Так, у Росії створена Федеральна служба з наг страховою діяльністю, у Латвії – Державна страхова Інспекція,) ' Франції – Комісія з контролю за страхуванням, в Італії – Державний Інститут контролю за діяльністю страхових компаній, у Нідерландах – Палата страхових справ тощо.

Зазначимо, що в Україні до 2000 року з боку держави наглядом і контролем