Планування та організація комерційної діяльності на ринку консервованих сардин в олії

70 кг [8]. Споживання риби та морепродуктів на душу населення в нашій державі не досягає міжнародної фізіологічної норми – 20 кг на рік. У 2009–

2010 рр. цей показник був на рівні 15 кг [20]

На жаль,   щороку  відслідковується  тенденція  до  зменшення обсягу споживання  рибної  продукції  населенням  України,  що  є наслідком  спаду вилову   риби   та   виробництва   рибної продукції, зношеності     основних фондів  та  недостатнього фінансового забезпечення рибної галузі [13].

Аналіз результатів досліджень стану і перспектив ринку рибної сировини в Україні свідчить про стрімку зміну обсягів вилову морської риби і незначне збільшення масової частки прісноводних об’єктів аквакультури

[8].

Характеристика динаміки вилову рибної сировини в Україні за останні 20 років наведена на рис. 1.2.1.

 

 

Океанічний промисел риби за всі розглянуті роки значно перевищував

добування всіх видів гідробіонтів в Азово-Чорноморському басейні і внутрішніх водоймах. За період 1995-2009 рр. вилов риби й інших водних живих ресурсів в країні скоротився майже вдвічі. Це сталося, в основному, за рахунок зменшення вилову океанічної риби у виняткових економічних зонах інших   держав   та   скорочення   обсягів   вилову   у   внутрішніх   водоймах.

Спричинили таку ситуацію різні фактори: зношеність національного риболовецького флоту, застаріла матеріально-технічна база, недосконалі технології, нераціональне використання існуючих виробничих потужностей, а також недостатній рівень інвестування у розвиток аквакультури.

В Україні з їстівних рибопродуктів найбільше (46,9%) становить жива, свіжа або охолоджена риба; далі заморожена риба (29,3%), пресерви і консерви (14,0%) і оброблена (в’ялена, копчена тощо) риба (9,8%).

Розглядаючи склад сировинної бази сучасного рибальства за групами промислових гідробіонтів, можна відзначити, що переважна частина представлена морськими рибами - трісковими, оселедцевими, анчоусовими, скумбрієвими, ставридовими, корюшковими (мойва), тунцевими, камбаловими, з них 40% - океанічний оселедець, японська скумбрія, мойва, тріска, минтай та перуанський анчоус (рис. 2). Промисловий вилов морепродуктів (молюсків, ракоподібних) приблизно в 10 разів менше порівняно  з  добуванням  риби.  Масова  частка  водоростей  серед морепродуктів - 1 %.

 

Сучасний вітчизняний ринок рибної продукції ще не досяг рівня 1990 року, проте значно збільшився порівняно з 1992-1995 роками. Експерти відзначають значне зростання споживання риби й морепродуктів і риба залишалася та продовжує залишатися смачним, поживним, безпечним продуктом.

Характеристика динаміки споживання рибної продукції в Україні наведена на рис. 1.2.3.

 

 

Смаки українців доволі консервативні. Майже 40 % припадає на оселедець, 10 % - на хек, по 5 % - на мойву, салаку, кільку і скумбрію. Решта

– на палтус, тріску, сьомгу, осетра, форель та інші. Серед морепродуктів найбільшу питому вагу займають креветки, на другому місці – кальмари, а потім мідії, восьминоги і ракоподібні. Зростання споживання риби та рибної продукції населенням стало можливим як завдяки збільшенню постачання на внутрішній ринок риби та морепродуктів власного виробництва за рахунок зменшення експорту з 169 тис. т у 1995 році до 32,3 тис. т у 2003 році, так і збільшенню імпорту з 48 тис. т у 1995 р. до 252,1 тис. т у 2003 р.

У структурі імпорту більше 94 % становить ввезення мороженої рибної продукції. У сортовому складі імпортованої риби в Україні перевагу має оселедець, ввезення якого сягає 56 %.

Таким чином, український ринок залишається відчутно імпортозалежним. Свіжа та заморожена риба з Норвегії досягає 92-94% і представлена головним чином океанічними видами: оселедцем, мойвою, скумбрією і лососевими. Крім того в Україну завозять готову або консервовану рибу, а також продукти із сурімі, основними постачальниками яких є Естонія, Росія, Китай та інші країни.

За 2010 р. було експортовано рибопродукції 63650,1 т вартістю 65579,9

рибами вітчизняного виробництва та ікрою осетрових та інших риб, але ці поставки поодинокі і не мають істотного впливу на ринок (рис. 1.2.4).

 

 

Найбільшу кількість риби й морепродуктів Україна експортує до країн СНД (приблизно 95 % від загального експорту). Основними споживачами риби є Російська Федерація, Казахстан, Молдова та Польща. Аналіз даних українського ринку риби і морепродуктів свідчить, що власна сировинна база з  кожним  роком  вичерпується,  тому  виходом  із  занепаду  може  стати розвиток власної аквакультури, розробка та впровадження інноваційних технологій переробки.

Наявність водного фонду для вирощування об’єктів аквакультури перевищує 1 млн. га; із них водосховищ – близько 800 тис. га, ставів – 122,5 тис. га, озер – 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів – 13,5 тис. га, інших категорій – 6 тис. га. За наявністю водного фонду Україна посідає друге (після Росії) місце в Європі.

Традиційно основними об’єктами ставового рибництва в