Профілактика спортивного травматизму

Медикаментозне і фізіотерапевтичне лікування без припинення тренувальних навантажень призводить лише до тимчасового незначного поліпшення з наступним загостренням та обумовлює перехід у хронічну форму. Тренування й виступи на змаганнях при цих захворюваннях повинні бути заборонені.

З метою профілактики періостозів перенапруги й періоститів, крім загальнопрофілактичних заходів, необхідно проводити й специфічну профілактику: варто одягати захисні щитки на гомілки (ігрові види спорту, наприклад, футбол) ; необхідне взуття з досить товстою підошвою, що амортизує поштовхи, а також еластичні устілки й спеціальні прокладки під п'яту (при заняттях стрибками, бігом і фехтуванням) ; при заняттях зі штангою необхідно носити спеціальний амортизатор – подушечки на область верхнього відділу грудини та ін.

Захворювання суглобів верхніх кінцівок.

Плечовий суглоб. Плечелопатковий періартрит (періартроз) – одне з найпоширеніших захворювань плечового суглобу. Він являє собою дегенеративно-дистрофічний процес із вторинним реактивним запаленням в навколосуглобних тканинах суглоба (синовіальних сумках, зв'язуваннях, сухожиллях та м'язах), а також у зв'язково-сухожильній ділянці суглобної капсули. Причиною звичайно є хронічна травма. У ряду пацієнтів виявляється етіопатогенетичний зв'язок з остеохондрозом шийного відділу хребта.

Синдром плече-кисть – своєрідна форма патології плечової області. Характерні різкі болі в області плеча в сполученні з яскраво вираженими вазомоторними й трофічними розладами. Швидко розвивається дифузійний остеопороз кісток кисті.

Артроз плечового суглоба як прояв первинного деформуючого остеоартрозу у спортсменів розвивається рідко. Частіше він виникає як пізніше ускладнення травми суглоба й періартикулярних тканин. Клінічно проявляється болями й крепітацією при русі, обмеженням функції суглоба.

Тендиніти «обертаючої манжети плеча» – найпоширеніша причина виникнення болю в плечі у легкоатлетів (штовхання ядра, метання списа), гімнастів, волейболістів. Манжету плеча становлять надостна, підостна, підлопаткова й малий круглий м'язи. До функціональної ланки «обертаючої манжети» відносяться також сухожилля довгої голівки двоголового м'яза плеча, акроміон, дзьобоподібно-акроміальне зв'язування й ключично-акроміальне зчленування. Основні три функції «обертальної манжети»: а) притиснення голівки плечової кістки; б) активне обертання плеча; в) динамічна стабільність плеча. Болючі відчуття можуть виникати у випадку, якщо статичний стабілізатор плечового суглоба не може підтримувати голівку плечової кістки й «обертальна манжета» змушена компенсувати її ексцентричним стиском, а також якщо підвищене м'язове навантаження веде до передчасної утоми, ексцентричних перевантажень і запалення. Надостний м'яз і сухожилля відіграють важливу роль у фіксації голівки під час приведення й, таким чином, є місцем найпоширеніших травм, пов'язаних з перенапругою. Невідповідність сили внутрішнього й зовнішнього обертання може призвести до тендиніту. Крім того, слабкість зовнішніх ротаторів під час «гальмування» плеча може призвести до стану утоми й ушкодження тканин, особливо сухожилля підостного м'язу.

Синдром стиснення (імпічмент) – це симптомокомплекс, описаний в 1972 р. Неєром. Основний симптом – біль у передній частині плеча, що іноді поширюється в дельтоподібну ямку й підсилюється за рахунок рухів, які спортсмен виконує на рівні плеча або вище. Функціональна дуга підйому плеча перебуває в передній, а не в бічній площині. Механічне стиснення (імпічмент) «обертальної манжети» стосовно передньої частини акроміону та дзьобоподібно-акроміального зв'язування можуть призвести до запалення й наступних розривів сухожиль «обертальної манжети». Неєр класифікував три стадії синдрому стиснення: I стадія – набряк і крововиливи в підакроміальну область; II стадія – ущільнення й фіброз підакроміальної синовіальної сумки; III стадія – розрив «обертальної манжети».

Синдром «хворобливого плеча» може виникати при ряді захворювань внутрішніх органів (стенокардії, холециститі, пухлині верхівки легені з розвитком синдрому Панкоста, зв'язаного зі стисненням плечового нервового сплетення й магістральних судин). При тривалому перебігу цих захворювань розвивається обмеження рухів у плечовому суглобі.

Ліктьовий суглоб. Бурсит – запалення ліктьової підшкірної сумки (серозний, гнійний). Серозний бурсит найчастіше пов'язаний з постійним фізичним навантаженням на суглоб. Клінічно характеризується округлою, не різко хворобливою флюктуючою пухлиною в області ліктьового відростка, рухи в суглобі можливі в повному обсязі.

Артрит може бути наслідком забитого місця суглоба, гемартрозу або ушкодження шкірних покривів цієї області з наступним інфікуванням. Суглоб звичайно перебуває в напівзігнутому положенні, спортсмен підтримує передпліччя здоровою рукою, суглоб збільшений в обсязі, контури його згладжені, місцева температура підвищена, рухи різко обмежені через болі.

Епікондиліт – захворювання суглоба, пов'язане з дистрофічними змінами сухожиль в області прикріплення м'язів передпліччя до латерального надмищелку плечової кістки. Характеризується завзятими болями, тривалістю перебігу, особливо при пізньому початку лікування.

Деформуючий артроз може мати дистрофічний характер, а також бути наслідком внутрішньосуглобних переломів, вивихів, захворювань суглоба запальної природи.

Променевозап'ястний суглоб. З дистрофічних захворювань променевозап'ястного суглоба найбільш численні параартикулярні поразки у вигляді періартритів, стенозуючих лігаментитів (I-VI каналів тильного зв'язування зап'ястя, долонного й поперечного зв'язувань зап'ястя), тендовагінітів, тендоперіоститів, паратенонитів, бурситів. До кістково-суглобних дистрофічних захворювань суглоба належать хвороба Прайзера (асептичний некроз човноподібної кістки), первинний (нетравматичний) деформуючий артроз. Всі ці захворювання виникають головним чином в результаті хронічної травматизації.

Тунельні синдроми.

Синдром ліктьового зап'ястного каналу. Кінцева галузь ліктьового нерва може бути ушкоджена при обмеженні в так званому ліктьовому каналі