Економічний механізм відтворення ефективної зайнятості

У розділі 2 “Механізм відтворення ефективного попиту на працю” досліджуються дві основні моделі відтворення зайнятості на мікрорівні: модель з обмеженими виробничими ресурсами і модель з обмеженим попитом. Досягнення ефективного попиту на працю на мікрорівні відбувається в моделі ринку робочої сили з обмеженим попитом. Обмежений попит на продукцію підприємства, необхідність протистояти конкурентам і підтримувати високу ефективність виробництва змушують підприємця обмежувати прийом на роботу лише тією робочою силою, яку він може ефективно використовувати. В моделі з ресурсними обмеженнями ефективним обмежником зростання виробництва, а відповідно, і зайнятості, є пропозиція робочої сили. Дана модель характеризує традиційне соціалістичне підприємство.

Проаналізовано залежність попиту на працю від інвестиційного процесу. Механізми прийняття інвестиційних рішень в адміністративно-командному і ринковому господарствах відрізняються між собою, що визначає відмінності в процесах формування попиту на працю в них. На основі аналізу динаміки інвестицій і офіційного безробіття в Україні обгрунтовано висновок про відсутність стійкого зв’язку між ними.

Виявлено, що робочі місця знаходяться в певній технологічній структурі підприємств, народного господарства. Тривала відсутність достатньо сильного економічного регулювання даної структури в СРСР призвела до глибоких диспропорцій у ній. Це виявилося, зокрема, у відтворенні неефективних робочих місць і дефіциті суспільно необхідних.

Попит на продукцію підприємця багато в чому визначає його попит на працю. Разом з тим існує певна автономність між комерційними результатами діяльності підприємства і його попитом на ринку робочої сили. Дана автономність, зокрема, виявляється в практиці “запасання” робочої сили в періоди несприятливої економічної кон’юнктури. Обгрунтовуються інституційні причини практики “запасання” робочої сили підприємствами в адміністративно-командній, змішаній та в перехідній до ринкових відносин економіці.

Макроекономічне регулювання зайнятості відбувається під впливом відтворення валового продукту: його динаміки, циклічних коливань. Для макроекономічної політики протидії безробіттю треба враховувати показник валового національного продукту, створеного при повній зайнятості. Автор вважає, що значення мультиплікатора витрат має безпосереднє відношення до обсягів попиту на працю. Під час проведення макроекономічних заходів, спрямованих на протидію безробіттю в Україні, слід особливу увагу приділяти витратам з високим мультиплікуючим ефектом.

На основі даних за 1999 рік в розділі запропоновано послідовність розрахунку обсягу інвестицій, необхідного Україні для реальної протидії циклічному безробіттю:

а) обчислення різниці між офіційним і природним безробіттям (8, 4% або 2298, 3 тис. чол.) ;

б) визначення добутку середньої вартості створення одного робочого місця на кількість робочих місць, яку необхідно створити (68, 949 млрд. дол.) ;

в) обчислення мультиплікатора інвестиційних витрат з використанням даних з валових заощаджень, чистого експорту, міжнародному руху капіталів (5, 88) ;

г) визначення величини витрат на створення необхідної для протидії циклічному безробіттю кількості робочих місць шляхом обчислення відношення: 68, 949 млрд. дол. : 5, 88 = 11, 726 млрд. дол.,

У розділі 3 “Відтворення пропозиції праці під впливом економічних регуляторів” обгрунтовано, що пропозиція праці залежно від своєї ефективності визначає ефективність зайнятості в суспільстві в цілому. Економічний механізм відтворення ефективної пропозиції праці складається із таких елементів, як економічні потреби людей, податки, трансфертні виплати і пільги, ціни на споживчі товари, трудові і нетрудові доходи.

Доведено, що прибуткове оподаткування, акцизи, податок на додану вартість є регуляторами відтворення пропозиції праці. Такі характеристики і елементи механізму прибуткового оподаткування, як рівень прогресивності ставок; податкові пільги, неоподатковуваний мінімум покликані сприяти формуванню оптимальної пропозиції робочої сили, соціально і економічно ефективного розподілу сукупної праці.

Ціни на споживчі товари і послуги у співвідношенні з доходами людей значно впливають на відтворення пропозиції праці. Зростання даних цін за інших рівних умов сприяє активізації трудової діяльності в суспільстві. В умовах досконалої конкуренції на ринку споживчих товарів пропозиція праці знаходиться під регулюючим впливом вільних ринкових цін, що складаються на цьому ринку. Однак у реальній дійсності держава бере більш-менш активну участь у регулюванні ціноутворення на ринках споживчих товарів і послуг, тим самим побічно втручаючись і в механізм вільноринкового регулювання пропозиції праці. Ця участь виявляється в адміністративному обмеженні росту цін на окремі товари, державному субсидуванні виробників, що утримують низькі ціни. Крім того субсидії, допомогу можуть одержувати при придбанні визначених товарів і окремі групи населення, насамперед малозабезпечені.

Економічне регулювання інвестицій в освіту є одним із напрямків економічного регулювання пропозиції праці. Чинники, які впливають на співвідношення між витратами на освіту фахівця і його заробітками, створюють економічний механізм регулювання інвестицій в людський капітал спеціаліста. Окупність інвестицій в освіту визначає економічну доцільність цих інвестицій. У 1997 році дисертантом було проведене анонімне анкетування студентів економічного факультету Східноукраїнського університету, у якому взяли участь 108 осіб. Було поставлено запитання: “Для чого ви навчаєтесь в університеті? ”