Особливості розповсюдження вільноіснуючих нематод північно-західної частини Чорного моря

Публікації. По темі дисертації опубліковано 26 робіт. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 17 публікаціях, 6 із яких написано без співавторів, у 2-х колективних монографіях, 6 статей опубліковані в провідних наукових спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України, а також у 7 тезах доповідей в матеріалах міжнародних і регіональних конференцій.

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, заключної частини, основних висновків і списку літератури, що включає 242 найменування. Загальний об'єм рукопису 208 сторінок. Робота містить 60 рисунків, 16 таблиць.

 

 

У закордонній спеціальній літературі велика увага приділяється інтерстиціальній мейофауні псевдо- і супраліторалі піщаних пляжів (Ax, 1974; Schmidt, 1976). Найменш вивченою залишається інтерстиціальна мейофауна піщаних пляжів Чорного моря (Марінов 1975; Узунов 1977).

Про інтерстиціальну мейофауну піщаних пляжів українських узбереж Чорного моря практично нічого до цих досліджень не було відомо (Переяславцева, 1886; Філіп’єв, 1922). Багаторічні систематичні дослідження в цьому районі структури і кількісних показників нематод у складі інтерстиціальної мейофауни дозволили одержати досить повну уяву про видове різноманіття, зміни цих параметрів для пляжних наносів різного гранулометричного складу (Воробйова, Зайцев, Кулакова, 1992).

У Чорному морі фауна нематод найбільш вивчена в районах Кримського і східного узбереж (Філіп’єв, 1922, 1918-1922). Питанням екології та систематики нематод присвячені роботи Т. А. Платонової (Платонова, 1962, 1968), Н. Г. Сергєєвої (Сергеєва, 1971, 1973, 1974, 1977, 1981а, 1981б, 1988, 1997, 2000).

У північно-західній частині Чорного моря вільноіснуючі нематоди вивчені недостатньо (Парамонов, 1926, 1927; Іванов, 1976, 1978; Джуртубаев, 1977, 1978, 1980). На теперешній час для північно-західної частини Чорного моря автором описані видовий склад і кількісні характеристики вільноіснуючих нематод (Кулакова, 1989). Отримано дані про нематод глибоководної зони Чорного моря (Зайцев, Воробйова, Кулакова та ін., 1987). Проведено вивчення структури і кількісних показників вільноіснуючих нематод Григорівського лиману (Кулакова, Торгонская, 2000). Зроблено аналіз стану вільноіснуючих нематод у складі мейобентосу Одеської затоки, Жебриянської бухти, що знаходяться під безпосереднім впливом стоку ріки Дунай (Воробйова, Кулакова, 1998; Кулакова, 2001).

 

 

У період 1973 – 1980 р. р. основна увага була приділена вивченню нематод у інтерстиціалі піщаних пляжів. Для цього були обрані три піщані пляжі на Одеському узбережжі, що охоплюють різні структури піску: дрібнозернистий, середньозернистий і грубозернистий. Всі роки проби відбирали щомісяця.

Матеріал на піщаних пляжах збирали у ранкові години (8 – 9 годин). На кожному пляжі робили розріз із трьома точками. Перша точка завжди була розташована в середній частині псевдоліторалі (заплеску). Наступні – на супраліторалі. На відстані 1 м від заплеску – перша зона, у трьох метрах від заплеску – друга. При доборі проб застосовували металеву поршневу трубку з діаметром вхідного отвору 2, 8 мм удосконаленої моделі (Воробйова, 1977). На псевдоліторалі проби відбиралися на двох горизонтах: 0, 4-4 і 4-10 см. На супраліторалі з 5-6 горизонтів: перший – 0-10 см, наступні через кожні 10 см до рівня залягання грунтових вод. У кожній точці відбирали 2-3 проби, що об'єднувалися при доборі і надалі підрахунок організмів вели у всіх 100 см3.

Для вивчення таксономічного складу, просторово-часового розподілу кількісних показників нематод у субліторалі були використані матеріали комплексних експедицій: 7 експедицій на НДС «Міклухо-Маклай” у Придніпровсько-Бузький район, Дунайсько-Дністровське межиріччя і південно-західний район північно-західної частини Чорного моря (1982-1985 рр., сезонні дослідження) ; експедиція на НДС «Професор Водяницький» у відкритий район Чорного моря (1986 рр.) ; 9 експедицій на НДС «Спрут» в Одеський регіон (19941998 рр.) ; 12 експедицій на НДС «Спрут» у районі пригирлового узмор'я Дунаю (19921998 рр.) ; 4 експедиції на НДС «Спрут» у Григорівський лиман (19921993 рр.) ; 2 експедиції на НДС «Спрут» у Сухий лиман (1993-1993 рр.).

Для відбору мейобентосних проб використовували дночерпак Петерсена, “Океан”. На кожній станції в залежності від типу субстрату з моноліту, принесеного дночерпаком (0, 1 або 0, 25 м2), як правило, відбирали по 2-3 паралельні кількісні проби пробовідбірником площею 10х10 см. Потім їх промивали на борту судна через систему бентосних сит. Для уловлювання мейобентосу до нижнього сита підкладали капронове мірошницьке сито з розміром вічка 100-120 мкм. Далі проби фіксували 4% формаліном, одночасно фарбували барвником “Бенгальський рожевий”. У лабораторних умовах пробу переглядали в камері Богорова під бінокуляром. Перерахунок кількості орга-нізмів робили на всю пробу, потім на 1м2 поверхні дна. Кожна проба містила від декількох сотень до декількох тисяч організмів, тобто була статистично репрезентативна. Нематоди в більшості випадків ідентифіковані до виду.

Усього для аналізу було використано дані 1740 кількісних проб інтерстиціалі і більш 1000 кількісних проб мейобентосу. Переглянуто та ідентифіковано до виду понад 7000 екземплярів