Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України

І все ж, в цілому зазначена проблема залишається недостатньо вивченою як в українській, так і в світовій науці. Зокрема, більшість досліджень західних вчених акцентує увагу лише на конкретній вартісній оцінці інвестиційного ефекту освіти, що віддзеркалює процеси зростання заробітної плати та національного доходу. Більш важливим, однак, на думку здобувача є науково обгрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, комплексного, більш широкого впливу освіти, її структури, способу організації, управління і фінансування на процес суспільного розвитку. Надзвичайно важливою для сучасної України є проблема налагодження такого фінансово-економічного механізму освітньої діяльності, який би на основі впровадження в реальну практику принципів прозорості, відповідальності, результативності, сприяв суттєвому підвищенню рівня економічної ефективності та досягнення соціальної справедливості у сфері освіти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової теми відділу економіки і управління вищою освітою Інституту вищої освіти АПН “Наукові основи економіки і управління розвитком вищої освіти в трансформаційний період” (державний реєстраційний номер № 0100V000344) та ініціативної наукової програми кафедри економічної теорії Національного аграрного університету: теми “Соціально-економічний розвиток села”, “Реформування АПК на період переходу до ринкової економіки”, “Розвиток форм землеволодіння і землекористування в умовах реформування земельної власності” (державний реєстраційний № 0100V002828). Особистий внесок здобувача полягає у формуванні теоретичних і методичних підходів до оцінки ефективності підготовки та використання підготовлених фахівців, проведенні аналітичних і прогнозних розрахунків, формулюванні основних принципів більш ефективного управління освітнім потенціалом країни.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є загальнотеоретичне дослідження економічної природи освіти, її потенціалу та ролі в забезпеченні економічного і соціального розвитку суспільства. У відповідності з метою визначено такі основні задачі дослідження:

- здійснити науковий аналіз еволюції історичного розвитку поглядів на освіту в економічних теоріях і концепціях;

- розробити сучасне трактування категорій “освіта”, “освітній потенціал”, розкрити їх економічну природу;

- обгрунтувати теоретичні засади щодо комплексного визначення соціально-економічної функціональної ролі освіти у процесі досягнення і підтримки сталого суспільного розвитку;

- проаналізувати механізм відтворювального впливу освіти на процес та динамізм соціально-економічного розвитку суспільства;

- здійснити науково-обгрунтовану оцінку сучасного стану освітнього потенціалу України та перспектив його розвитку;

- розробити методики макро- та мікроекономічного аналізу соціально-економічної ефективності освітньої діяльності;

- визначити основні напрями подальшого вдосконалення процему використання освітнього потенціалу України;

- розробити основні теоретичні та прикладні підходи до формування активної і дієвої державної політики фінансового управління освітою;

- виробити і сформулювати пропозиції щодо грунтовного вдосконалення фінансового механізму освітньої діяльності в Україні.

Об’єкт дисертаційного дослідження – освіта як сфера соціально-економічної діяльності, її роль в забезпеченні суспільного розвитку.

Предмет дослідження – система відносин, що виникають в процесі використання та розвитку освітнього потенціалу України.

Методологія дослідження базується на загальнотеоретичних та специфічних методах наукового пізнання, складовими яких є методи аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, якісного і кількісного аналізу, порівняльних характеристик, економіко-статистичні та економіко-математичні методи. Теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження стало ретельне вивчення і творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної економічної думки стосовно функціональної відтворювальної ролі освіти в економічному розвитку суспільства, організаційно-економічного механізму освітньої діяльності.

Наукова новизна та особистий внесок автора сформульовані в конкретних положеннях, що виносяться на захист:

- розроблене авторське трактування категорій “освіта” та “освітній потенціал”: визначено соціально-економічну природу освіти як процесу (освітня діяльність), результату (результат освітньої діяльності) і системи (система організації освітньої діяльності), доведена необхідність усвідомлення освіти у вузькому і широкому розумінні; дане розгорнуте визначення освітнього потенціалу як системи нагромаджених матеріально-речових та неречових ресурсів сфери освіти;

- запропонований системний підхід до дослідження комплексного впливу освіти, її потенціалу на процеси економічного зростання та розвитку суспільства, зокрема – структуровані результати освіти залежно від впливу на поступальний відтворювальний розвиток суспільства: безпосередній вплив освіти, що знаходить відображення в економічних результатах (підвищення продуктивності праці, зростання ВВП), та широкий спектр непрямих (опосередкованих) результатів, що не завжди піддаються економічному і статистичному виміру (культурний розвиток, політична і криміногенна ситуація, здоров’я дітей і дорослих, харчування, навколишнє середовище тощо) ;

- дістала подальшого розвитку методологія аналізу ефективності використання наявного потенціалу освіти, а саме систематизовані підходи до розуміння і взаємоузгодження внутрішньої і зовнішньої ефективності, економічної і соціально-економічної ефективності, а також розглянуті різні рівні ефективності освітньої діяльності виходячи з критеріїв економічності, продуктивності та результативності;

- розроблена комплексна система показників економічної і соціально-економічної ефективності освіти, яка містить як показники стану і наявності ресурсів системи освіти, так і цілісну систему відносних показників, які на основі застосування перших дають можливість натуральної, вартісної або інтегральної оцінки, виміру ефективності використання наявного потенціалу. Доведено, що головним критерієм підвищення ефективності освіти має бути не економія витрат на одного учня (студента), підвищення наповнюваності класів, економія на фонді оплати праці викладачів, а інтегральна, цілісна система якісних та кількісних показників зростання та кінцевих результатів освітньої діяльності суспільства;

- на основі всебічного аналізу сучасних економічних проблем розвитку освітнього потенціалу країни обгрунтоване теоретичне положення, за яким функціональна роль освіти в забезпеченні сталого суспільного розвитку визначається не стільки її наявним ресурсним потенціалом, скільки соціально-економічними умовами його активного і ефективного використання та реалізації, що в свою чергу потребує