Профілактика та лікування післяопераційних ускладнень у породіль із цукровим діабетом

Перекисний гемоліз еритроцитів (ПГЕ) визначали калориметрично на КФК-2 за екстинцією позаеритроцитарного гемоглобіну, що потрапляє у середовище внаслідок спонтанного лізісу мембран еритроцитів, викликаного пероксидним окисленням ліпідів киснем повітря (Tiager F. C., 1968).

Інтенсивність ПОЛ в організмі визначали не лише процесами радикало- і перекисноутворення, але й станом ендогенних систем АОЗ, який відбиває компенсаторні можливості організму під час різних патологічних процесів. Антиокислювальна активність (АОА) біологічних середовищ зумовлена наявністю в них антиоксидантів і ферментних систем знешкодження перекисів і вільних радикалів. Основним природним антиоксидантом є альфа-токоферол, утримання якого визначали за методом Biery G у модифікації Кісилевич Р. Ш. та співавт. (1973). Принцип методу полягав у реакції взаємодії токоферолу (ТФ) з хлорним залізом у присутності індикатора – дипіридилу. Кількісну оцінку утвореного продукту проводили на спектрофотометрі СФ-46. Головною ланкою ферментативної АОС вважають супероксиддисмутазу (СОД), яка знешкоджує супероксидантні аніони. Визначення активності СОД проводили за методом Fridovich (Макаре- вич О. П. та співавт., 1983). Одним із компонентів АОЗ є каталаза, функція якої полягає у запобіганні накопичення перекису водню. Каталаза відноситься до ферментів, які найдовше зберігають свою високу активність. Принцип використаного в роботі методу спектрофотометричного вимірювання активності каталази у сироватці крові заснований на здатності перекису водню утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс. Резерви АОЗ крові у цілому оцінювали за показником загальної антиокислювальної активності (АОА) плазми крові. Принцип цього методу заснований на здатності досліджуваної плазми крові гальмувати накопичення ТБК-активних продуктів у суспензії жовткових ліпопротеїдів, узятій в якості модельної системи вільнорадикального окислювання.

У якості маркерів інтоксикації ми досліджували утримання молекул середньої маси. Оцінку рівня МСМ у крові здійснювали скринінговим методом. Біологічну дію МСМ пов'язують з наявністю фракції олігопептидів. Відомо, що речовини з пептидним зв'язком поглинають світло у нижчий за 254 нм, УФО-спектру. Визначення ж абсорбції світла при 280 нм характерно для ароматичних хроматофорів тирозину і триптофану.

Під час стресу спостерігається викид ферментів нейтрофілів, що беруть участь у відновлювальних процесах у післяопераційній рані. З цією метою ми вивчали динаміку катепсину-Д у крові. Активність ферменту визначали за А. А. Покровським (1986). Принцип методу заснований на спектрофотометричному визначенні кількості кислоторозчинних продуктів ферментативного гідролізу гемоглобіну, що утворяться під впливом катепсинів сироватки крові.

Характер морфологічних змін, стан неспецифічних факторів захисту, фазу перебігу ранового процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження. Використовували метод відбитків, які фарбували за Романовським-Гімзе. Для точнішого уявлення про динаміку процесу клітинний склад виражали у відсотках, підраховуючи від 100 до 300 клітин у різних місцях препарату. Під час дослідження цитологічних препаратів визначали види різноманітних клітинних елементів, враховували їх кількість і стан. Відбитки брали на 2, 4, 6, 10 дні з рани на передній черевній стінці.

Усі отримані результати оброблялися методами математичної статистики. Достовірність змін вивчених показників визначали за критерієм Ст'юдента та критерієм згоди  2 (хі квадрат). Статистична обробка даних проведена на комп'ютері.

Результати досліджень та їх обговорення. Відновлення в різних органах і тканинах після ушкодження реалізується через запалення (Малая А. Т., 1990; Сєров В. В. і співавт., 1995), інтенсивність якого значною мірою також визначається рівнем його модуляторів у крові (продукти ПОЛ, гормони). Загоєння ран багато в чому залежить від рівноваги системи й антисистеми (вільно-радикальної й антиокислювальної систем, фракцій тиреоїдних гормонів, естрогенів і прогестерону, СМП), виразності некротичних і репаративних процесів, які сприяють збалансованості регуляторних механізмів, що приводять в остаточному підсумку до розвитку адаптивного або, навпроти, дезадаптивного синдрому. Керування станом відзначених систем можливо через вплив фізичних факторів, у тому числі перемінним магнітним полем.

Розробка заходів по оптимізації відбудовних процесів при ускладненому загоєнні післяопераційної рани після кесарева розтину в породіль із ЦД диктує необхідність вивчення насамперед механізмів її неускладненого загоєння.

Проведені дослідження показали, що неускладнене загоєння рани спостерігалося в породіль із нормореактивною відповіддю на кесарів розтин, ускладнення ранового процесу був характерним для гіпо- і гіперреактивних породіль. Реакція жінок на оперативне пологорозрішення опосередковується через механізми стресу і від реактивності організму залежить плин і вихід загоєння (Сокрут В. М. і співавт., 1991; Сєров В. В. і співавт., 1995).

Аналіз стрес-реакції до пологів і в 1 добу після пологорозрішення з обліком виходів загоєння рани дозволив вважати здорових породіль 1 і 2 груп із нормореактивною відповіддю на пологи й операцію. Це ж підтверджує стан гормонального фону в динаміці (тиреоїдні, статеві гормони), що погодиться з даними літератури (Йєн С. С. К. і співавт., 1998).

Пологи є стресорним чинником, що проявляється температурною реакцією і больовим синдромом, активацією ПОЛ, викидом у кров гормонів кори надниркових залоз. При неускладненому загоєнні у здорових породіль динаміка кортизолу мала монофазний характер. Пікові значення приходилися на першу добу після пологів